![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Етапи розвитку теорії соціально-політичного конфлікту |
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ КАФЕДРА ПОЛІТОЛОГІЇ Індивідуальне домашнє завдання з дисципліни «Політологія» на тему: «Етапи розвитку теорії соціально-політичного конфлікту» Виконала: студентка 401 групи ФЛ Михайлова-Горячева Катерина Перевірила: ст.викладач Новікова Н.Є. КИЇВ-2007 План Вступ 3 Розділ І Осмислення поняття соціально-політичного конфлікту Визначення терміну соціального та політичного конфлікту .5 Типологія конфлікту . .8 Розділ ІІ Історія розвитку соціально-політичного конфлікту Розвиток поняття «конфлікт» в історії людства .12 Теорія соціального конфлікту . 16 Висновки . .19 Література . 21 Вступ Дана робота присвячена темі соціально-політичного конфлікту. Докорінні реформи в Україні, як і в кожній молодій державі, супроводжувалися значними протиріччями у суспільно-політичному житті. В умовах одночасної зміни форми власності, державного устрою та формування незалежності вони виявляються з підвищеною напруженістю і загостренням, перманентно загрожуючи перерости у гострий конфлікт. Зазначені протиріччя наявні й між виконавчою та законодавчою владою, партіями і рухами, окремими політичними лідерами, фракціями у парламенті, між центральними органами влади, між центром та місцевою владою і різними прошарками населення тощо. Протягом 2004-2006 рр. внутрішньополітичне становище України загострилося, країна пережила складну сторінку своєї істор ії. Політична криза охопила центральну та регіональну еліту, різні верстви населення, поширилася на головні сфери життя - політику, економіку, культуру, інформаційну. Але завдяки досягненню компромісів на найвищому рівні внутрішньополітична криза в період президентських 2004 р. і парламентських 2006 р. виборів була врегульована у правовому полі. Проблему політичних конфліктів досліджували у своїх роботах Р. Дарендорф, Х. Таузард, Р. Макк, Р. Снайдер, Л. Козер, Т. Парсонс, Е. Дюркгейм, Е. Мейо, Д. Дьюї, А. Токвіль, Г. Зіммель, К. Боулдінг, В. Парето, Ф.М. Рудич, В. Перебенесюк, М. Панова, Л. Герасіна, О. Картунов, О. Маруховська, А. Донцов, А. Полозова, В. Сперанский Ю. Запрудський, А. Ершов, В. Мерлин, Г. Соотл . Але проблема політичного конфлікту потребує подальшого дослідження. Історичний досвід свідчить, що у період докорінних змін суспільних систем загострення соціальних конфліктів є об’єктивною реальністю. Дуже часто конфлікти набували небезпечного розмаху, виходили з-під контролю як державних, так і громадських організацій; з’являлася реальна загроза національній безпеці країни і суспільство опинялося на межі катастрофи. До того ж у процесс і політичних переламів виявлялися й специфічні внутрішні протиріччя, що додатково впливали на розвиток усіх та перебіг значної частини політичних процесів. Вивчення конфліктів є одним з головних завдань політології, а управління ними належить до найважливіших умов забезпечення соціальне-політичної стабільності всередині країни та на міжнародній арені. Актуальність цієї роботи зумовлена загостренням різнопланових конфліктів в Україні та в інших посткомуністичних країнах, необхідністю фундаментального вивчення суспільно-цивілізаційних і ненасильницьких форм їх регулювання.
Метою роботи є розкрити зміст поняття «конфлікт», а саме соціальний та політичний конфлікт з точки зору політології, простежити етапи розвитку цих понять та їх головні ознаки. Матеріалом для даної роботи послужили дослідження таких відомих політологів: Пірен М.І., Юрій М.Ф, Литвин В.М. та інші. Робота складається з двох розділів, вступу та висновків. У першому розділі подається загальна характеристика терміна «конфлікт» та його видів соціального конфлікту та політичного конфлікту, також у цій частині подана типологія політичних конфліктів. У другому розділі викладена історія розвитку конфлікту в всесвітній історії та показується зміна поглядів у різні доби. Також окремо розглядається теорія соціального конфлікту. Розділ І Поняття соціально-політичного конфлікту 1.1. Визначення терміну соціального та політичного конфлікту У політологічній науковій, навчальній і довідковій літературі існує близько 70 різних визначень конфлікту. Всі вони мають право на існування, бо кожне з них акцентує увагу на якійсь одній чи кількох рисах цього надзвичайно багатогранного, багатовимірного і мінливого феномену. Поняття “конфлікт” розглядали з різних точок зору: - спеціалісти-словесники тлумачили його як зіткнення протилежних сторін, думок, сил, серйозні розбіжності, гостру суперечку; - соціологи характеризували як вищу стадію розвитку суперечностей в системі відносин людей, соціальних груп, соціальних інститутів, суспільства в цілому; - психологи розцінювали як зіткнення протилежних цілей, інтересів, позицій, думок чи поглядів суб'єктів взаємодії; - політологи вважають, що конфлікт виражає не просте зіткнення, а зіткнення, пов'язане з ускладненнями та боротьбою у владних відносинах До спроб раціонального осмислення природи соціального конфлікту вдавалися ще давні філософи, але вироблення власне конфліктологічних концепцій можна датувати початком XX ст. Та й ці дослідження, вперше зроблені Г. Зіммелем, який запропонував термін «соціологія конфлікту», впродовж кількох десятиліть не виходили за межі загальнотеоретичних тлумачень. Лише після Другої світової війни вони набули прикладної спрямованості, зосередилися на аналізі й розв'язанні реальних конфліктних ситуацій. В Україні, як і в колишньому СРСР, конфліктологічну сферу почали серйозно аналізувати лише наприкінці 80-х років. Всі конфлікти з участю суспільних груп є соціальними. Але залежно від сфер, в яких вони проявляються, ці конфлікти приймають форму економічних, політичних, міжкультурних, ідеологічних, юридичних тощо. Економічні конфлікти пов'язані з розподілом праці і виникненням на цій основі відмінності людей у доступі до суспільних благ. В сучасній Україні у змісті конфліктів відображаються проблеми становлення ринку і перерозподілу власності. Способами їх прояву може бути конкуренція різних корпоративних економічних груп, страйки і трудові суперечки, пов'язані з приватизацією підприємств, з приводу заробітної плати і використання професійного потенціалу. Виділяють соціальні конфлікти у вузькому значенні цього слова. Їх предметом можуть бути питання, що стосуються статусу суспільного ладу.
Різновидами соціальних конфліктів є міжетнічні та класові конфлікти. Перші проходять лініями етнічних спільнот, другі - лініями класового поділу суспільства. Політичний конфлікт — це конфлікт з приводу розподілу владних повноважень, з приводу панування і управління. Більшість соціальних конфліктів знаходять продовження у сфері владних відносин, тому що для вирішення протиріч, що виникли, часто вимагається прийняття політичних рішень. Цей тип конфлікту має своїм змістом: боротьбу між групами за вплив в інститутах державної влади; боротьбу за доступ для прийняття значущих рішень; боротьбу за участь у розпорядженні ресурсами; боротьбу за пріоритетність своїх поглядів та ідей. У конфлікті кожна із сторін проголошує свій інтерес загальним і обов'язковим для інших груп. Саме в цьому закладена полярність позицій і дій сторін. Специфіка політичного конфлікту проявляється у тому, що його учасники мають організаційну оформленість. Сторонами конфлікту виступають політичні партії, організовані групи тиску, громадські рухи, інститути державної влади, парламентські фракції, ЗМІ, міжнародні організації і держави. В політиці конфліктне протистояння часто набуває форми протилежності: правляча влада - опозиція. Виділення цього суб'єкту конфлікту пов'язано з його функціональним призначенням: критикою, боротьбою з офіційним урядовим курсом і пропозицією альтернативних проектів. Кінцева мета опозиції — зайняти домінуючі позиції у системі державної влади . Український політик і вчений В. Литвин підкреслював, що ознаки, властиві будь-яким перехідним процесам, мають «підвищений рівень суспільно-політичної конфліктності» партіями, політичними групами, класами, державами. Політичний конфлікт виникає з приводу відносин влади і реалізується через взаємодію політичних інтерес. Щодо сутності соціально-політичного конфлікту існує багато визначень. У політологічних словниках найпоширенішим є трактування конфлікту як зіткнення двох чи більше різноспрямованих сил з метою реалізації їхніх інтересів за умов протидії. Д. Істон твердив, що джерелом конфлікту є соціальна нерівність у суспільстві та система розподілу таких цінностей, як влада, соціальний престиж, матеріальні блага, освіта. Л. Саністебан вважає, що конфлікт відображає особливий тип соціальних відносин, за якого його учасники протистоять один одному через несумісні цілі; він може бути різної інтенсивності, частковим або радикальним, піддаватися або не піддаватися регулюванню. На думку Б. Краснова, конфлікт — це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників. Російський вчений А. Здравомислов розглядає політичний конфлікт як постійно діючу форму боротьби за владу в конкретному суспільстві. Л. Козер підкреслював, що важливою умовою конфлікту є бажання чимось володіти або кимось керувати. Р. Дарендорф предметом конфлікту вважав владу та авторитет. Польський вчений К. Полецький стверджував, що політична влада є причиною протиріч і джерелом конфлікту, основною сферою життя, в якій відбуваються зміни внаслідок конфлікту.
Здоровий, незантересований, навть не соцалстичний, а просто об'ктивний розум повинен був би пдказати таке ршення: всм мсяцв орнтац на Антанту, всм мсяцв упадання перед нею, благання, цлування й рук, всм мсяцв сервлстично служби нтересам показали, що вд не няко помочи не може бути; що Денкн, Румуня, Польща то та сама Антанта, то аAенти; що ради проблематично й небажано для само Антанти укрансько державности вона не вступить у конфлкт н з одним з цих свох аAентв, а тим паче з Денкним; що б цей Денкн не виробляв з укранством як б лют намри н мав що до укрансько державности й нацональности, Антанта за це не позбавить його сво ласки й допомоги; словом, що з цього боку не може бути няких порозумнь, угод, бо для його укранство ще бльший ворог, нж большевизм. Значить, ясно, що треба було шукати порозумння з другим ворогом, з тим самим большевизмом. Треба було, як колись нафтяним патротам, прийти до комунств з такою пропозцю: для вас, мовляв, на першому мсц стоть соцальна справа, для нас-нацонально-державна; вашй нашй справ в однаковй мр загрожу спльний ворог; ми не подлямо ваших соцальних змагань, але ми бачимо, що наша справа неминуче загине так чи сяк; отже ми, дбаючи про забезпечення нацональних нтересв нашого народу, бачучи, що сам ми не зможемо нчого зробити, пропонумо вам забезпечити нацональний характер укрансько державности з тим соцально-полтичним змстом , який ви хочете; за це ми вам оддамо т сили, як мамо в свому розпорядженню, сам одйдемо вд влади й будемо допомагати вам бити нашого спльного ворога
1. Історія України. Соціально-політичні аспекти
2. Соціально–політичне становище в Західній Україні 1945-1950 роки
3. Володимир Великий. Соціально-політичний портрет
4. Сучасні футурологічні концепції про соціально-політичні перспективи людства
5. Соціально-політичні проблеми у творчій спадщині Петра Могили
10. Соціальна політика в Україні: основні напрями та протиріччя
11. Державне регулювання соціальної політики
12. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
13. Етапи політичного розвитку Київської Русі. Особливості її суспільно-політичного життя та культури
14. Політичний та соціально-економічний розвиток Білорусі у 1991–2005 рр
15. Політичний та соціально-економічний розвиток Греції у 1990–2005 рр.
16. Політичний та соціально-економічний розвиток Сербії у 1990–2005 рр
17. Політичний та соціально-економічний розвиток Чехії у 1990-2005 роках
18. Етапи розвитку політичної думи в Україні
19. Політична соціологія в складі соціологічної теорії - питання та історичний розвиток
20. Галичина - соціокультурна, історична, політична частка України
21. Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів
26. Історичні та медико-соціальні аспекти становлення і розвитку вчення про сибірку
27. Перспективи розвитку соціально-орієнтованої економіки Швеції
28. Нагірно-Карабахський конфлікт: причини, розвиток, політичні наслідки
29. Порівняльна характеристика політичних ідеологій: соціал-демократії та лібералізму
30. Політична ідеологія. Основні ідейно-політичні теорії сучасності
31. Політичне управління та його соціотехніка
32. Виникнення, стан та основні концепції в розвитку політичної економії
34. Роль релігії як соціального інституту в розвитку суспільства
35. Планування економічного і соціального розвитку соціальних служб
36. Структура системи соціального захисту населення і політики України
37. Філософія соціального розвитку
41. Політичні права і свободи громадян України
42. Політична доктрина більшовиків у 20-50 роках (WinWord (на укр языке0)
43. Гетьман Іван Мазепа - державний та політичний діяч України
44. Революція 1905-1907 р.р. в Росії, розстановка ії політичних сил
45. М. Драгоманов - основоположник української політичної науки
46. Cучасні політичні партії в Україні
47. Структура і зміст політичних інтересів суспільства, класів, особистості
48. Соціальні групи
49. Проблема рівності і соціальної справедливості в умовах ринкової економіки
50. Економіка соціальної орієнтації та проблеми її формування в постсоціалістичних країнах
51. Інфляція, її суть, види та соціально-економічні наслідки
52. Право як спеціальне соціальне явище
53. "Історія Русів” – виразник політичних поглядів автономістів
57. Політичний портрет М. Грушевського
58. Психологічний та соціальний портрет людини масової культури
59. Аксиоматическое построение основных уравнений теории реального электромагнитного поля
60. "Українське питання" у політичних дискусіях 1910-1914 рр.
62. Сутність і значення соціального страхування
63. Соціальна інфраструктура України
64. Політична географія як складова частина СЕГ
65. Розвиток районного підходу в соціально-економічній географії
66. Загальна соціально-економічна характеристика країн Західної Європи
67. Наукова систематизація об’єктів політичної карти світу
68. Держава і політична система суспільства
69. Державна соціальна допомога
75. Правові основи надання та виплати соціальних допомог сім’ям з дітьми в Україні
76. Система соціального захисту в Україні
77. Соціальна захищеність дітей в Україні
79. Соціальні, економічні та культурні права громадян україни. Право на працю і відпочинок
81. Суть та принципи соціальної держави
82. Шляхи вдосконалення реалізації соціальної функції держави
83. Редагування політичної, релігійної та езотеричної літератури
84. Особливості аргументації в політичному дискурсі як перекладацька проблема
85. Переклад суспільно-політичних реалій (на основі перекладу статей з газети Нью-Йорк Таймс)
89. Герцогство Варшавське та Королівство Польське в загальноєвропейських політичних відносинах
90. Етапи розвитку Запорізької Січі
91. Запорозька Січ, її політичний устрій та право
92. Ізяслав - основні етапи розвитку
93. Національні і політичні проблеми України у творчості М. Костомарова
94. Політична діяльність Лазара Кагановича
95. Політична історія Галицько-Волинського князівства
96. Політична криза лейбористської партії 1931 р.
97. Політична система Української козацької держави