![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Роль міжособистісних стосунків в становленні трудового колективу |
Роль міжособистісних стосунків в становленні трудового колективу Зміст 1. Психологічна характеристика трудового колективу 1.1 поняття зрілості; 1.2 поняття психологічної структури. 2. Міжособистісні стосунки в трудовому колективі 2.1 горизонтальні й вертикальні рівні; 2.2 привабливість і взаємовплив; 2.3 індивідуально-психологічні особливості особистості. 3.Спілкування та його роль в міжособистісних стосунках в трудових колективах 3.1 функції спілкування; 3.2 феномен сумісності та її рівні; 3.3 феномен ідентифікації, емпатії та рефлексії. 4. Соціально-психологічний клімат колективу, його складові 5. Керівництво та міжособистісні стосунки в трудовому колективі 5.1 стиль керівництва; 5.2 лідерство. 6. Міжособистісні конфлікти: поняття, типологія, структура, стилі вирішення 7. Висновки 8. Література 9. Додатки Трудовий (виробничий) колектив або робоча група належать до вищого рівня розвитку організацій (груп). Це соціальна група, спільність людей, об’єднаних сумісною діяльністю, спільною метою та інтересами, взаємною відповідальністю, товариськими стосунками і взаємодопомогою. Єдність змісту і форм діяльності породжує спільність психологічних рис трудового колективу, передовсім &quo ;групової свідомості&quo ;. Такими рисами можна вважати групові інтереси, потреби, норми, цінності, цілі. Кожний член трудового колективу усвідомлює свою належність до групи завдяки привласненню цих характеристик, усвідомленню психологічної діяльності з іншими членами цієї соціальної групи. Саме в усвідомленні почуття &quo ;ми&quo ;, що засвідчує належність до певної групи, виявляється специфіка соціально-психологічного аналізу групи, що визначає риси, які роблять групу психологічною спільнотою і дають змогу кожному членові ідентифікувати себе з групою – трудовим колективом. Участь членів трудового колективу в спільній діяльності зумовлює формування психологічної спільності між ними. Саме в трудовому колективі міжособистісні стосунки опосередковані суспільно цінним і особистісно значимим змістом сумісної діяльності. Слово &quo ;колектив&quo ; походить від лат. collec ivus – збірний. Отже, на відміну від інших малих груп, трудовий колектив характеризується такими ознаками: — соціально важлива межа усвідомлена і прийнята всіма членами групи, які вкладають максимум своїх здібностей для її досягнення, чим забезпечують оптимальну ефективність діяльності; — в колективі мають бути найбільш цінні типи міжособистісних стосунків між співробітниками: довіра, взаємодопомога, взаєморозуміння, згуртованість та інші якості, що створюють позитивний психологічний клімат, високу працездатність і стійкість групи; — колектив повинен мати органи управління і очолювати його має керівник-лідер, тобто особа, що поєднує в собі здібності гарного організатора і одночасно високого професіонала, шанованого та емоційно привабливого для всіх членів групи. Інколи керівник, який щойно очолив трудовий колектив, виявляє, що міжособистісні стосунки в ньому конфліктні, що група подрібнена на ізольовані групування, немає загальної думки і т.п. Тоді керівнику передбачається велика робота, щоб змінити міжособистісні стосунки, по вихованню загальних ціннісних орієнтацій, щоб така група перетворилась у справжній колектив.
Трудові колективи поділяються за формою власності на державні, змішані, акціонерні, приватні; за характером діяльності – виробничі, торговельні, наукові, учбові та ін.; за часом – постійні і тимчасові; з жорсткою та гнучкою організацією і т.д. В процесі формування колективу створюється своєрідний резерв його можливостей – &quo ;колективна здатність&quo ;. Кожен член колективу вносить в цей резерв свої можливості, знання, навики, здібності. Разом з тим участь у виробничій діяльності збагачує досвід кожного окремого працівника, шліфує і вдосконалює його здібності й навики. В цілому &quo ;резерв можливостей&quo ; групи завжди більший суми резервів окремих її індивідів. Однак, реалізація цього резерву вимагає певної координації дій співробітників і раціонального управління. Будь-який трудовий колектив – це складний соціальний і професіональний механізм з наявною саморегуляцією, зворотними вертикальними і горизонтальними зв’язками і т. д. Йому властиві риси: — розподіл функцій між співпрацівниками, закріплених в правилах та інструкціях; посадова ієрархія, порядок підпорядкованості; лояльність кожного працівника у ставленні до своєї команди; система позитивних і негативних санкцій, звідси – особлива роль керівника у робочій групі. Основа будь-якої сучасної колективної трудової діяльності – відносини співробітництва і взаємодопомоги на противагу конфлікту і конфронтації. Британці Майк Вудкок і Дейв Френсіс висунули десять обмежень, що найчастіше перешкоджають ефективній роботі колективу, в т. ч. і трудового: непридатність керівника, некваліфіковані працівники, неконструктивний клімат, нечіткість мети та необхідність її коригування, низькі результати праці, неефективність методів роботи, брак відкритості і наявність конфронтації, недостатній професіоналізм ї культура працівників, низькі творчі здібності і неконструктивні стосунки з іншими колективами. В робочій групі діалектично поєднані два компоненти – матеріальний і духовний. Саме ідеологія і психологія складає духовний компонент. Психологія трудового колективу – це сукупність певних соціально-психологічних явищ, що виникають в процесі його формування і функціонування на основі будь-яких внутрішніх зв’язків і способів взаємозадоволення потреб його членів. Такі соціально-психологічні явища як згуртованість, як ціннісно-орієнтаційна єдність, колективістське самовизначення, колективістська ідентифікація, соціально цінний характер мотивації міжособистісних виборів, висока референтність колективу для його членів, об’єктивність у покладанні й прийнятті відповідальності за результати спільної діяльності – у своїй сукупності становлять психологію трудового колективу. Сюди відносяться також морально-психологічний клімат, способи спілкування, громадська думка, настрій, звичаї і традиції, проблема лідерства, природа міжособистісних конфліктів і т. д. Важливою якісною характеристикою робочої групи є її зрілість. Вона характеризується міцними зв’язками між членами колективу на основі загальних ціннісних орієнтацій, міцними неформальними стосунками між його членами.
Особисті розбіжності швидко зникають, дисципліна носить свідомий характер, з'являється почуття гордості за свій колектив, складаються стійкі традиції. Співпрацівники мають можливість розкрити свій творчий потенціал, з ентузіазмом відносяться до вирішення поставлених завдань. Керівників-практиків не може не хвилювати питання про те, як же виміряти ступінь зрілості свого трудового колективу, перевести якісну характеристику в кількісні показники. Цікаву методику запропонували німецькі спеціалісти В. Зігерт та Л. Ланг. Вони пропонують оцінювати за чотирибальною шкалою ступінь інтенсивності двадцяти однієї негативної ознаки. До їх числа вони відносять активний пошук винних у випадку невдач; прагнення працівників убезпечити себе за допомогою інструкцій і доповідних записок; недостатню інформованість і недоступність мети діяльності співробітників; першим про допущену помилку дізнається не сам працівник, а його начальник чи колега; трудовий егоїзм; працівник рідко ототожнює себе з прийнятими рішеннями; дефіцит часу для спокійної і планомірної роботи; недооцінка колективного керівництва; конфлікти через дрібниці; наради довготривалі і часто безрезультатні зводяться до боротьби самолюбств; працівники не проінформовані про критерії оцінки їх праці; нові ідеї важко пробивають собі дорогу; ентузіазм в роботі – рідкість; поділ колективу на ветеранів і новачків; робота оцінюється на рівні емоцій і неглибоких спостережень; багато працівників залишаються незадоволеними, оскільки не можуть застосувати свої знання на практиці і т. д. Наявність цих ознак свідчить про серйозні проблеми в колективі, його недостатню працездатність та незрілість. У кожному трудовому колективі поряд з формальною або офіційною структурою, що встановлюється керівництвом і відображає службову ієрархію, обов’язково складається неформальна структура, котра взаємодіє з першою. Формальні стосунки встановлюються відповідними інструкціями, наказами, розпорядженнями. У формальній групі (відділі, відділенні, бригаді, цеху) всі працівники пов’язані по службі професійними і офіційними відносинами. Одні з них є керівниками, інші – підлеглими. У кожного є певні права і обов’язки. До виникнення та існування неформальної структури колективу слід відноситись як до належного і не вважати злом, – це спонтанно створена група людей, які вступають в регулярні взаємостосунки для досягнення певних цілей. Наявність мети є причиною існування і формальних, і неформальних організацій. Головна відмінність їх в тому, що формальна структура створена свідомо за заздалегідь передбаченим планом, створення ж неформальних груп – це часом непередбачений процес, спрямований на задоволення особистих потреб. Завдяки наявності формальної групи (трудового колективу), одні й ті ж люди перебувають щоденно разом, а характер роботи змушує їх багато спілкуватись, взаємодіяти. І як наслідок, є створення дружніх груп на основі особистих контактів і загальних інтересів. Неформальна структура колективу, що виникла на основі загальних групових цінностей, норм і мети, часто зміцнює психологічну згуртованість колективу, і керівник має її підтримувати.
Семья является одновременно и социальным институтом, и малой группой. Социальным институтом называется относительно устойчивый тип или форма социальной практики, посредством которых организуется общественная жизнь, обеспечивается устойчивость связей и отношений в рамках социальной организации общества. Под малой группой в социологии понимается малочисленная по своему составу социальная группа, члены которой объединены общей деятельностью и находятся в непосредственном личном общении с друг другом, что является основой для возникновения как эмоциональных отношений, так и особых групповых ценностей и норм поведения. Как социальный институт семья удовлетворяет важнейшую потребность людей в воспроизведении рода, как малая группа — играет огромную роль в воспитании и становлении личности, ее социализации, является проводником тех ценностей и норм поведения, которые приняты в обществе. В зависимости от характера супружества, особенностей родительства и родства выделяют следующие типы семейных структур: 1) моногамное супружество и полигамию
1. Роль руководителя в организации деятельности трудового коллектива
2. Роль коллективного договора в регулировании трудовых отношений
3. О роли Елецкого купечества в становлении и развитии города Ельца
4. Методика діагностики особистості і міжособистісних відносин підлітків та юнаків
5. Психологічні причини дезадаптації молодих підлітків у міжособистісних стосунках
9. Роль государственной Думы в истории становления Российской государственности
10. Роль и функции трудового права
11. Роль судебной практики в формировании понятийного аппарата трудового права
12. Ситуация постмодерна в философии и культуре. Место и роль хиппи в становлении постмодернизма
13. Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів
14. Избирательная система Российской Федерациии ее роль в становлении российской государственности
15. Роль вулканизма в становлении биосферы
16. Система-становление-состояние в семиотике и поэтике Ролана Барта
17. Роль и функции трудового договора
18. Роль Щепкина в становлении русского театра
19. Организация и её роль в трудовой деятельности
20. Роль класного керівника в організації дитячого колективу
21. Взаимосвязь различных видов деятельности и их роль в становлении осознанного отношения к природе
25. Роль российских ученных в развитии воздухоплавания
26. Роль углеводов в жизнедеятельности человека
27. Роль конкуренции в экосистемах
28. О роли эксперимента в разработке научных гипотез происхождения жизни
29. Роль материнского генома в развитии потомка
30. Проблема занятости трудовых ресурсов, их численность. Центральный экономический район.
31. Роль рек в освоении и заселении Сибири
33. Роль транспорта в организации экономического пространства России
34. Государственный бюджет и его роль в макроэкономическом равновесии
35. Займы органов власти субъектов РФ и их роль в развитии территории
36. Роль государства в экономике
37. Роль центрального банка в денежно – кредитной политике государства
41. Международный туризм и его роль в развитии экономики Киргизской Республики
42. Роль Сталинградской битвы в ВОВ: патриотизм народа, полководческое искусство
43. Банки и их роль в экономике Украины
44. Становление правового государства в Республике Казахстан
45. Финансовый менеджмент и его роль
46. Трудовой стаж
47. Роль ООН в вопросах обеспечения международной безопасности
48. Устав муниципального образования и его роль в М.С.У.
49. Страхование и его роль в рыночной экономике
50. Трудовые споры и порядок их разрешения
51. Трудовой договор
52. Трудовое право
53. Трудовой договор (контракт)
57. Трудовое право (Шпаргалка)
58. Трудовое право: понятие и виды переводов
59. Трудовой договор (по действующему КЗоТ)
60. Трудовая книжка. Порядок ведения
61. Профсоюзы как субъекты трудового права
62. Шпаргалка по трудовому праву
63. Трудовые правоотношения: понятие, содержание, основания возникновения, изменения и прекращения
65. Основания возникновения, изменения и прекращения трудовых правоотношений
66. Статистика трудовых ресурсов
67. Трудовой договор, его значение и особенности в современных экономических условиях
68. Трудовой договор
69. Отличие трудовых отношений от отношений других отраслей права
73. Коллективные трудовые споры и порядок их разрешения
75. Индивидуальные трудовые споры
76. Основания возникновения трудовых правоотношений
77. Расторжение трудового договора по инициативе работника (по собственному желанию)
79. Роль заимствований в английском языке
80. Роль поэзии в обучении немецкому языку
82. Особенности становления и эволюции мирового и отечественного дизайна
83. Культурологические и семиотические исследования Ролана Барта
84. Роль техники и технологии в процессе развития культуры
85. Образ автора и его роль в романе А.С. Пушкина "Евгений Онегин"
89. Роль человека в произведениях о Великой Отечественной войне
90. Роль тёмных сил в романе М. Булгакова "Мастер и Маргарита"
91. Роль гротеска в романе Франсуа Рабле «Гаргантюа и Пантагрюэль»
93. Император ФРИДРИХ I БАРБАРОССА. Роль его личности в истории
94. Томас Джефферсон и его роль в американской революции 18 века
95. Роль М. В. Ломоносова в развитии медицины и фармации
96. Роль Минина и Пожарского в освобождении России от поляков
97. Роль Солженицына в дессидентском движение
98. Становление Афинского полиса
99. Место и роль земских учреждений в конце XIX - начале XX вв.