|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Політичні еліти |
Крючки с поводками Mikado SSH Fudo "SB Chinu", №4BN, поводок 0,22 мм. 
Ночник-проектор "Звездное небо, планеты", черный. 
Коврик для запекания, силиконовый "Пекарь". Контрольна робота з дисципліни: «Політологія» Тема контрольної роботи: „Політичні еліти” Зміст 1. Перші спроби аналізу феномена політичної еліти 2. Італійська школа 3. Загальне в концепціях сучасних макіавеллістів і ціннісні теорії 4. Функціональні теорії еліт і ліволіберальні концепції еліт 5. Демократичний елітизм і партократична теорія еліти 6. Неоелітизм 7. Чинники існування і типологія еліт 8. Системи рекрутування еліт 9. Концепція пасіонарного поштовху Л. Гумільова Список літератури 1.Перші спроби аналізу феномена політичної еліти Слово «еліта» в перекладі з французької означає «найкраще, вибране, добірне». У соціальному значенні воно відноситься до найбільш цінної для суспільства соціальної групи, яка стоїть над масами і покликана керувати ними внаслідок володіння особливими якостями. Поняття «еліта» в політології характеризує носіїв яскраво виражених політико-управлінських якостей і функцій. Це частина соціальної спільноти, яка усвідомлює свої інтереси, специфічність і організованість та активним і впливовим способом визначає реалізацію інтересів цієї спільноти або всього суспільства. Нерівноправний статус окремих груп і осіб у політиці здавна визнавався неминучою реальністю. Термін «еліта» увійшов до наукового вжитку в працях В. Парето на початку XX ст., але ідеї політичного елітизму виникли в глибоку давнину. У період розкладу родового ладу з'явились погляди, які розділили суспільство на «вищих» і «нижчих», шляхетних і чернь, аристократію і простолюдинів. Найбільш послідовне обґрунтування такі ідеї одержали у творчості Конфуція, Платона, Макіавеллі, Ніцше. Однак ці мислителі не змогли дати серйозного соціологічного обґрунтування своїм поглядам внаслідок відсутності необхідної емпірикосоціологічної бази. В античних авторів соціальним еталоном виступали особи, наділені високими моральними якостями. Конфуцій поділяв суспільство на «шляхетних мужів» (правлячу еліту) і «низьких людей» за їх ставленням до заповідей моралі. Перші слідують обов'язку і закону - решта налаштована на власний благоустрій і особисту вигоду. Платон у загальних рисах розробив систему формування правлячої еліти, але його головна ідея про поділ суспільства на керуючих і керованих ґрунтувалась лише на моральних, філософських і релігійних припущеннях. Дуже важко «перекласти» його систему навіть на сучасне йому суспільство і знайти в ньому «мудрість», «мужність» і «вождеління» як домінуючі якості в окремих його представниках. Перші сучасні класичні концепції еліт з'явились на межі ХІХ-ХХ ст. 2.Італійська школа Вчені італійської школи політичної соціології Г. Моска, В. Парето і Р. Міхельс стали творцями класичних теорій еліт, що базуються на спостереженнях за реальною політичною поведінкою і взаємодією суб'єктів політики. Цю школу називають макіавеллівською, бо саме Н. Макіавеллі першим виокремив політику як самостійну сферу суспільства і став розглядати її як реальність і практичну діяльність людей, а не як царину ілюзорно-уявного. Професор Г. Моска (1858—1941) в «Основах політичної науки» та «Історії політичних доктрин» зазначив, що в усіх суспільствах існує два класи осіб: клас керуючих і клас керованих.
Між ними здійснюється своєрідний розподіл праці: нечисленний клас керуючих реалізує всі політичні функції, монополізує владу; численний клас керованих постачає керуючим матеріальні засоби підтримки, необхідні для життєдіяльності політичного організму. Г. Моска одним із перших зазначив, що меншість керує більшістю внаслідок своєї організованості і наявності особливих якостей. З урахуванням згуртованості групи керуючих та її панівного положення в суспільстві, Моска називає її політичним класом, який зазнає поступових змін. Він виділяє дві тенденції в його розвитку: аристократичну і демократичну. Перша виявляється в прагненні політичного класу стати спадкоємним (зробити свої привілеї та функції спадковими). Це приводить до «закриття» класу, до його виродження і соціального застою, активізації боротьби нових соціальних сил за панівні позиції в суспільстві. При домінуванні другої відбувається швидке оновлення правлячого класу, оскільки доступ до нього не ускладнений. Оновлення запобігає дегенерації еліти, примушує її бути здатною до ефективного керівництва. І все ж Моска віддавав перевагу рівновазі між обома тенденціями, оскільки лише вона забезпечує як наступність і стабільність у керівництві, так і його якісне оновлення. Доступ у політичний клас передбачає наявність в індивідів особливих якостей і здібностей. Але ці якості змінюються в процесі еволюції суспільства. У міру розвитку цивілізації переважаючою якістю стає володіння багатством. Згідно з Моска, три якості відкривають дорогу в політичний клас: військова доблесть, багатство і священство; з ними пов'язані три форми аристократії - військова, фінансова і церковна. Слабким місцем у теорії Моска є абсолютизація політичного чинника і недооцінка ролі економіки. Його теорія знайшла підтвердження в тоталітарних державах, в яких політика зайняла домінуюче положення над економікою, а в особі номенклатурної бюрократії втілився змальований Моска прообраз «політичного класу». Паралельно Моска теорію політичних еліт розробляв В. Паре-то. Він визначив еліту як клас, що складається з людей, найбільш продуктивних чи найбільш здібних у різних сферах діяльності. У «Трактаті із загальної соціології» він обґрунтував роль еліти, базуючись на ідеї соціальної рівноваги, до якої прагне суспільство як система. Стан рівноваги забезпечується взаємодією чотирьох груп елементів - економічних, соціальних, політичних та інтелектуальних. Серед них особливу увагу вчений приділяв мотивації людської діяльності. Головними стимулами діяльності і рушійними силами історії Парето вважав психологічні стимули, які назвав «залишками». Це нелогічні, ірраціональні спонукальні мотиви: «інстинкт товариськості» (для політика потреба у визнанні з боку керованих ним організацій); «інстинкт комбінацій» (яскраво виражений у видатних політичних діячів, є їх головною професійною якістю); «потреба в демонстрації власних почуттів» (ритуали і культи, віра у вождя тощо); прагнення до «постійності агрегатів» (цим обумовлена тривалість співіснування політичних інститутів, поглядів, традицій, стереотипів, що склалися); «інстинкт цілісності індивідуума» (прагнення забезпечити безпеку особистості і недоторканість власності); «інстинкт сексуальності» (найбільш глибокий і сталий з усіх «залишків», хоча його намагаються обмежити різними заборонами).
«Залишки» не усвідомлюються людьми і приховуються за допомогою «похідних». Це мимовільно чи свідомо обрані форми пояснення нелогічної поведінки - доктринальні і теоретичні твердження в політичному, соціальному чи релігійному контексті. Використовуючи психологічний підхід в аналізі суспільства і політики, Парето визначив еліту за її вродженими психологічними властивостями. Головна ідея в терміні «еліта», за його трактуванням, - це перевага розуму, характеру, спритності тощо. «Залишки» і «похідні» групуються таким чином, що в політичному процесі виділяються два типи еліт: еліта «левів» та еліта «лисиць» (назви обумовлені міркуваннями Макіавеллі про «лев'ячі» і «лисячі» якості правителів). Розвиток суспільства відбувається через періодичну зміну, циркуляцію цих типів еліт. Зміни, що відбуваються в суспільстві, поступово підривають панування одного з типів. Владарювання «лисиць», ефективне в спокійні періоди історії, є непридатним у ситуаціях, що вимагають рішучих дій і застосування насилля. Це веде до невдоволення в суспільстві та посилення контреліти («левів»), яка за допомогою мобілізації мас скидає правлячу еліту. «Циркуляція еліт» (див. Рис.1.) здійснюється шляхом насилля, переворотів і революцій, які, на його погляд, є корисними для суспільства. Рис.1. Циркуляція еліт Необхідність зміни еліт обумовлена тим, що попередні еліти втрачають свою енергію і відбувається зменшення пропорцій «залишків», які давали їм можливість завойовувати і утримувати владу. Тому всі соціальні перетворення визначаються «циркуляцією еліт», тобто системою «обміну» людьми між двома групами - елітою та її потенційною зміною (контрелітою). Безперервна зміна еліт сприяє рівновазі соціальної системи і тим самим забезпечує надходження «кращих». Р. Міхельс (1876—1936), один з ідеологів фашизму, твердив, що залучення мас до влади веде демократію до загибелі, а безпосереднє панування мас є технічно неможливим. Основний аргумент Міхельса - це дія «залізного закону олігархічних тенденцій» у масових політичних організаціях. «Закон» обумовлює неможливість демократії. Причини політичної стратифікації він пояснював тенденціями, закладеними в сутність людини, в особливості політичної боротьби і специфіку розвитку організацій. Ці три тенденції сприяють тому, що демократія веде до олігархії і неминуче перетворюється на олігархію. Феномен олігархії обумовлений, згідно з Міхельсом, психологією мас і психологією організацій, а також законами структур організацій. Поняття «маси» в нього має психологічний зміст і визначається як сукупність психічних властивостей масового обивателя - індиферентності, некомпетентності, потреби в керівництві, почутті вдячності вождям, потреби в пошануванні лідерів тощо. «Маси», які мають саме такі якості, не здатні самоорганізовуватись і самостійно управляти справами суспільства. Сам же принцип організації, який є необхідною умовою керівництва «масами», веде до виникнення ієрархії влади. Керівництво організацією передбачає наявність професійно підготовлених людей, з них формується апарат. Він надає сталості організації, але разом з тим викликає і переродження організованої «маси», коли вона стає заручницею апарату.
Особливо спокуслива перевага тако полтичне владно позиц поляга в тому, що вона завжди нацлена на незабарну, негайну винагороду, тод як влада лтератури ма ефект довготермновий зазвичай по-справжньому виходить на яв уже аж по смерт автора. Тож рзниця мж письменниками й полтиками не лише в тому, що вони звертаються до рзних адресатв, вони ще й живуть у рзних часових вимрах. Ще одна пдстава не плутати дв паралельн сфери, як за визначенням мають бути розмежован. Що, в мому випадку, означа: з яким би ентузазмом я не ставилась до ниншнього полтичного кервництва мо крани, а ентузазм, як вдомо, слугу навть лпшим виправданням продажност, нж страх, скльки б свого особистого письменницького часу я не пожертвувала на те, щоб допомогти цим людям прийти до влади, все ж, якщо пан Тимошенко попросить мене написати для не ту Книгу, котру вона так необачно була пообцяла велелюднй юрб, мом обов'язком письменника буде вдповсти: «н». КИ·В В¶ДКРИТЕ М¶СТО«Ех pressen », 20 травня 2005 р
1. Політичні еліти та лідерство
2. Політична еліта, лідерство і демократія
3. Політичні права і свободи громадян України
5. АНТИТЕХНОЛОГІЇ У ПОЛІТИЧНІЙ БОРОТЬБІ: ВИКОРИСТАННЯ ЗМІ
10. Структура і зміст політичних інтересів суспільства, класів, особистості
11. Утворення Скіфії та її політична історія
12. Доля політичної нації в поліетнічному суспільстві.
13. Політичний портрет М. Грушевського
14. "Дзеркало тижня" як суспільно-політичний щотижневик
16. Політичний устрій Франції та загальна характеристика її господарства
Бумага чертежная "Mega Engineer", А1, 5 листов, 200 г/м2. 
Гель "Meine Liebe" для стирки цветных тканей, 800 миллилитров. 
Качели детские "Классик". 17. Держава і політична система суспільства
18. Державне фінансування політичних партій в європейських країнах
19. Політична нейтральність і професійність державної служби в Україні
21. Політично-правова теорія Жана Бодена
25. Адміністративно-політичний устрій Запорізької Січі
26. Військово-політичний блок НАТО: історія діяльності союзу та співпраці з Україною
27. Етапи політичного розвитку Київської Русі. Особливості її суспільно-політичного життя та культури
28. Запорозька Січ, її політичний устрій та право
29. Історія України. Соціально-політичні аспекти
30. Національні і політичні проблеми України у творчості М. Костомарова
31. Політична діяльність Лазара Кагановича
32. Політична історія Галицько-Волинського князівства
Портфель "Megapolis", А4, 12 отделений, серый. 
Шкатулка-фолиант "Девочка с котенком", 26x17x5 см. 
Мешок для обуви "Sweets", 2 отделения, светоотражающая полоса, розовый. 33. Політична криза лейбористської партії 1931 р.
34. Політична система Української козацької держави
35. Політичне життя в Україні 1993-2000 років
36. Політичний портрет Ф.Д. Рузвельта
37. Політичний та економічний розвиток Боснії і Герцеговини у 1990-2005 рр.
41. Політичний та соціально-економічний розвиток Греції у 1990–2005 рр.
42. Політичний та соціально-економічний розвиток Сербії у 1990–2005 рр
43. Політичний та соціально-економічний розвиток Чехії у 1990-2005 роках
44. Політичні і правові ідеї Кирило-Мефодіївського товариства
45. Роль політичного, громадського і військового діяча Юзефа Пілсудського в політичній розбудові Польщі
46. Сергій Радонежський – політичний діяч Середньовічної Русі
47. Соціально-політичні аспекти створення фашистської системи в Італії початку 20 – початку 30 рр.
48. Становлення сталінського режиму та політичні репресії в Україні
Карточки Первого Года (20 карточек). 
Карандаши цветные "ColorPics", 36 цветов + точилка. 
Логическая игра "Следопыт, колобок". 49. Суспільно-політичне життя в пореволюційному Ірані (1979-2000рр.).
50. Суспільно-політичне та культурне життя України
51. Суспільно-політичний устрій української держави у 1648-1657 рр.
52. Суспільно-політичні фактори змін у складі селян УСРР у 1927-1932 рр.
53. Українська діаспора як історичне і соціально-політичне явище
58. Методологічні підходи до означення суті, змісту та основних напрямів полікульткрної освіти
59. Вибори та їх роль у політичному житті України
60. Етапи розвитку політичної думи в Україні
61. Ідейно-політичні течії в Україні
62. Конституційно-правовий статус політичних партій в Україні
63. Марксизм-ленінізм як політична ідеологія
64. Нагірно-Карабахський конфлікт: причини, розвиток, політичні наслідки
Писсуар для мальчиков "Лягушка" с прицелом. 
Настольная игра "Черепашьи бега". 
Дополнительный набор карт Имаджинариум "Персефона". 66. Партійно-політичні організації Бессарабії в період революції 1905-1907 рр.
67. Політичні партії в Україні та їх основні типи
68. Політичні погляди і діяльність Платона
69. Політичні погляди М. Хвильового, М.І. Міхновського та Ю. Липи
73. Порівняльна характеристика політичних ідеологій: соціал-демократії та лібералізму
74. Соціально-політичні утопісти ХІХ ст. (Сен-Сімон, Фур’є, Оуен)
75. Становлення і розвиток політичної думки в Україні
76. Структура політичної влади
77. Сучасна теорія політичних партій та партійних систем
78. Технології політичної діяльності
79. Трансформація суспільства та політична модернізація
80. Форма правління, політична система, політичний режим та опозиція Ізраїлю
Машинка детская с полиуретановыми колесами "Бибикар-лягушонок", оранжевый. 
Многоразовые пакеты для хранения детского питания Happy Baby "Baby Food Pouches On-The-Go", 5. 
16 разноцветных восковых смываемых, треугольных мелков. 81. Формування іміджу політичного лідера
82. Політик і політичний режим
83. Політична влада
84. Політична влада
85. Політична влада у світі та в Україні
90. Політична опозиція в Україні
91. Політична система Індонезії
95. Політичний PR
96. Політичний менеджмент виборчої кампанії: формування стратегії та тактики
Кружка керамическая "FIFA 2018", 650 мл. 
Набор детской посуды "Тачки", 3 предмета. 
Доска магнитно-маркерная "ECO", деревянная рамка, 60х80 см. 97. Політичний портрет О.Г. Лукашенко
98. Політичний тероризм: інформаційні методи боротьби
99. Політичні ідеї в Стародавньому Китаї
