![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Військова організація Запорізької Січі |
Міністерство освіти і науки України Військовий інститут телекомунікацій і інформатизації НТУУ «КПІ» Кафедра № Варіант № 23 РЕФЕРАТ на тему «Військова організація Запорізької Січі» Виконав: студент 1803 навчальної групи Рудь Михайло Миколайович Перевірив: Викладач кафедри історії НУТУ «КПІ», к.і.н. Ховрич Сергій Миколайович Дата здачі: « » 2009р. Підпис: Київ – 2009 рік ПЛАН Вступ. Особливості військово-політичного та адміністративного устрою Запорізької Січі. Право і судочинство у Запорізькому низовому війську. Висновки. Використана література. Вступ Розташована в недосяжності для урядової влади Запорізька Січ була військовою організацією, кожний християнин чоловічої статі незалежно від свого соціального стану міг прийти до цього острова-фортеці з його непримітними куренями з дерева та очерету й приєднатися до козацького братства. Як політична організація Запорізька Січ була козацькою республікою на чолі з виборною військовою радою, якою керував кошовий отаман. В адміністративно-територіальному відношенні Запорізька Січ ділилася на паланки (округу) на чолі з полковниками. У військовому відношенні військо складалося з куренів на чолі з курінними отаманами. Всі керівні пости в республіці були виборними на загальному козацькому сході. Козацьке військо мало свої окремі уряди. Старший або гетьман керував усім військом і під час війни мав необмежену владу над козаками; але після походу в усьому відповідав перед радою. Писар вів канцелярію й рахунки війська. Осавули заступали гетьмана і служили йому за ад’ютантів. Обозний керував табором і артилерією. Судді судили козаків. Хоч запорізьке військо зростало під впливом литовського й польського воєнного устрою, вся його організація прийняла зовсім окремий самобутній характер. 1. Особливості військово-політичного та адміністративного устрою Запорізької Січі Запорізька Січ була військовою організацією: козаки жили в куренях (військовий підрозділ), ними керував отаман або гетьман, що керував Січчю за допомогою козацької верхівки - старшини. Козаки робили успішні походи в Крим і навіть доходили до Стамбула (Константинополя). По ріках і морю вони плавауцкли на невеликих човнах, видовбаних із цілого дерева, які називалися чайками. По краях прикріплювалися зв'язання з очерету, що надавало додаткову стійкість. У козаків була кіннота, але все-таки основою їхнього війська була піхота. Щоб протистояти татарській кінноті козаки починають активно використовувати вогнепальну зброю - пищали, пістолі, невеликі пушки. По степу вони пересувалися на возах, які у випадку нападу татар, козаки встановлювали у квадрат і вели сильний вогонь по татарах. Прорватися в середину квадрата було дуже важко, і звичайно татари відступали. Складаючись під верховною протекцією спершу польського, потім російського уряду, тимчасово під заступництвом кримського хана, запорізькі козаки в усі часи свого історичного існування керувалися власним, звичайно щорічно що змінювалось і неодмінно неодруженим начальством. Запоріжжя стало зародком нової української державності. Козаки створили органи влади, які поступово зосереджувалися в руках козацької адміністративної та судової влади.
Остання поширювалась як на козаків, так і на тих людей, що мешкали за межами Запоріжжя в укріпленнях — &quo ;паланках&quo ;. Кіш очолював виборний кошовий отаман. Йому допомагали виборний суддя, писар, обозний, осавул, хорунжий. Найважливіші питання військового та політичного характеру розглядалися на засіданнях Військової ради. Згідно із звичаєм правом на них міг бути присутнім будь-який козак. Збиралася Військова рада тоді коли для вирішення того чи іншого питання потрібна була воля всього товариства, але два рази на рік — 1 січня і 1 жовтня — вона збиралася обов'язково. Існували також ради на рівні куренів, які звали &quo ;сходками&quo ;, і вони збиралися для вирішення питань місцевого значення. Для таких же цілей скликали і сходки в паланках. Підкреслимо такий факт: на Запорізькій Січі державна система народилася з військової організації, тому державні органи, адміністративно-територіальна система, посади були як військовими одиницями, так і державними. Кошовий отаман, військовий суддя, військовий осавул і військовий писар становили військову старшину. Вони обиралися Військовою радою щорічно 1 січня. В мирний час військова старшина виконувала адміністративні та судові функції, а під час військових походів очолювала Запорізьке Військо, передаючи свої повноваження наказній старшині. Кошовий отаман з'єднував у своїх руках військову, адміністративну, судову й духовну владу. Його влада не була абсолютною: він звітував перед Військовою радою, його повноваження обмежувалися річним терміном перебування на посаді. У воєнний час кошовий був «головним командиром», «фельдмаршалом» війська й діяв як зовсім необмежений диктатор: він міг викинути неслухняного за борт човна або ж на шиї з мотузкою тягти його за важким обозом; у мирний час він був «конституційним монархом» Запоріжжя й тому управляв всією областю козацьких вільностей з їх паланками, селищами, зимівниками й бурдюгами ; виконував роль верховного судді над всіма провиненими й злочинцями, і тому карав винних за провини й визначав страту лиходіям за злочини; вважався верховним начальником запорізького духівництва й тому приймав і визначав духовних осіб з Києва в січові й паланочні церкви. Обов'язки кошового полягали в тому, що він затверджував обраних на раді всіх чинів, що випливали за ним, узаконював розподіл «по лясам» землі, косовиць, рибних ловель, звіриних відходів, розділяв військовий добуток, військові доходи, царську платню, приймав нових осіб у Січ, відпускав старих козаків із Січі, видавав атестати заслуженим товаришам, посилав ордера паланочній старшині, входив у дипломатичні відносини із сусідніми державами. Але при всій своїй силі кошовий отаман, однак, не був необмеженим владарем запорізького війська. Життя кошового отамана, як і інших старшин, анітрошки не відрізнялася від життя інших козаків. Військовий суддя був другою особою після кошового отамана в запорізькому війську; як і кошовий отаман, він обирався на військовій раді із простого товариства. Суддя був охоронцем тих предківських звичаїв і віковічних порядків, на яких ґрунтувався весь лад козацького життя; у своїх рішеннях він керувався не писаним законом, як зовсім не існуючим у запорізьких козаків, а переказами або традиціями.
Обов'язком військового судді було судити винних; він розглядав карні й цивільні справи й чинив суд над злочинцями, залишаючи остаточний вирок суду вирішувати кошовому отаманові або військовій раді. Зовнішнім знаком влади військового судді була велика срібна печатка, він зобов'язаний був тримати її при собі під час військових зборів або рад і прикладати до паперів, на яких встановлювалось рішення всієї ради. Суддя, як і кошовий отаман, не мав ні особливого житла, ні окремого стола, а жив і харчувався з козаками свого куреня. Головним прибутком судді було царське жалування. Військовий писар, як і кошовий отаман і військовий суддя, вибирався товариством на загальній раді й завідував всіма письмовими справами запорізького війська. Обов'язок писаря був у Запоріжжі настільки важливим і відповідальним, що якби хто інший, замість нього, насмілився писати від імені коша кому-небудь або приймати листи, що надсилають на ім'я писаря, того без пощади б стратили . Значення військового писаря в Запоріжжі було дуже велике. Вплив військових писарів був дуже важливим на Запоріжжя, тому що більшість із них залишалися на своїх посадах протягом багатьох років беззмінно. Зовнішнім знаком достоїнства військового писаря була в довгій срібній оправі чорнильниця - каламар. Військовий осавул, так само, як кошовий отаман, суддя й писар, обирався козацькою радою із простих козаків низового товариства; обов'язки військового осавула були дуже складні: він спостерігав за порядком і благополуччям між козаками в мирний час у Січі, і військове в таборі; стежив за виконанням судових вироків за рішенням кошового або всієї ради, як у самій Січі, так і у віддалених паланках війська; робив наслідки із приводу різних суперечок і злочинів у середовищі сімейних козаків запорізького посольства; заготовляв продовольство для війська на випадок війни, приймав хлібну й грошову платню й, за наказом кошового, розділяв його згідно посади кожного старшини; охороняв всіх запорізьких вільностей, що проїжджали по степах; захищав інтереси війська на прикордонній лінії; посилав поперед війська для розвідки про ворогів; стежив за ходом битви під час бою; допомагав тій або іншій стороні в жаркі хвилини бою. Зовнішнім знаком влади запорізького військового осавула була дерев'яна тростина, на обох кінцях скована срібними кільцями, що він зобов'язаний був тримати під час військових зборів. Життя й доходи військового осавула були такі ж, як і військового писаря; але платні він одержував 40 рублів у рік. У помічники військовому осавулу вибирався військовий підосавульний, а на випадок війни військовий обозний, що відав артилерією і військовим продовольством і розділяв всі праці осавула. Посада курінних отаманів, названих просто «отамання», числом 38, по числу куренів у Запорізькій Січі , як і інші, була виборна; у курінні обиралася людина розторопний, хоробрий, рішучий, іноді з колишньої військової старшини, а більшою частиною із простих козаків; вибір курінного отамана відомого куреня становила приватна справа тільки цього куреня й виключав втручання козаків іншого куреня. Курінні отамани насамперед виконували роль інтендантів у Січі; прямою їхнім обов'язком були доставка провізії й дров для власного куреня й зберігання грошей і майна козаків у курінній скарбниці; тому в курінного отамана завжди перебували ключі від скарбниці, які в його відсутність ніхто не смів брати, якщо на те не було дозволу від курінного.
Коновальця перейменовано її на „Начальну Команду УВО”. (– ред.).] Можливо, що тоді ще не були вироблені чіткі організаційні форми для нової організації, і тому окремі клітини УВО діяли спершу самостійно. Одні з них більше симпатизували з урядом УНР, інші знову з урядом ЗУНР, контактуючись з його міністром військових справ Я. Селезінкою. Проте залишається фактом, що вже 2-го вересня 1920 р. видано окрему листівку, що її відтак нелеґально поширено на західньо-українських землях, про створення УВО та про мету і завдання цієї нової організації.[1] Дня 31-го серпня 1920 р. в Празі відбувся перший З'їзд відпоручників українських військових організацій, на якому були присутні також і представники Бриґади УГА, що перебувала в інтернуванні в Німецькому Яблінному (ЧСР), представник Українського Союзу Старшин у Відні, представники робітничих сотень на Закарпатській Україні та представники української еміґрації в Америці. Про цей з'їзд полк. Є. Коновалець у своїх „Причинках до історії української революції” пише: „На цьому З'їзді винесено, між іншим, такі постанови: 1
1. Адміністративно-політичний устрій Запорізької Січі
2. Джерела права та правова система Запорізької Січі
3. Ліквідація Запорізької Січі, та подальша доля запорізьких козаків
4. Лексико-граматична організація українських військових команд
5. Організація ремонту машино-тракторного парка з технологічною розробкою ЦРМ господарства
11. Організаційна система управління природокористуванням України
12. Організація підприємства дрібнооптової торгівлі „ХОДАК”
13. Організаційні заходи що обезпечивають працівників під час роботи
15. Виникнення перших українських молодіжних організацій у діаспорі
16. Рельєф та ландшафтна організація
17. Недержавне соціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвитку в Україні
18. Організація банківського споживчого кредитування (на прикладі ВАТ КБ "Хрещатик")
19. Організація безготівкового платіжного обороту в Україні та перспективи його розвитку
20. Організація депозитних операцій з фізичними особами в ВАТ "Ощадбанк"
21. Організація дистанційного обслуговування клієнтів банківськими установами
26. Державне управління охороною праці та організація охорони праці
27. Організація охорони праці на виробництві
28. Організація роботи з охорони праці у професійно-технічних навчальних закладах
29. Організація охорони праці на виробництві
30. Аналіз забезпечення сільськогосподарських підприємств Запорізької області кредитними ресурсами
31. Організація виробництва в підприємствах агропромислового комплексу
32. Організація і шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна
33. Організація, нормування та оплата праці в свинарстві
34. Організація, нормування та оплата праці на вирощуванні картоплі
35. Організація, планування та шляхи збільшення виробництва озимих зернових
36. Вдосконалення організації бухгалтерського обліку на ТОВ "СКОП"
37. Внутрішній аудит організації
41. Організація бухгалтерського обліку в Австралії і Данії
42. Організація бухгалтерського обліку в Пакистані та Фінляндії
43. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві
44. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві
45. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві ТзОВ "Авто-Лайф"
46. Організація бухгалтерського обліку у Франції та Китаї
47. Організація документування господарських операцій
48. Організація і методика аудиту грошових коштів
49. Організація і методика про проведення аудиту фінансової звітності та фінансового стану підприємства
50. Організація і шляхи вдосконалення обліку власного капіталу на прикладі ВАТ "Луганськмлин"
51. Організація облікової політики підприємства
52. Організація обліку в магазині "Світанок"
53. Організація обліку в Швеції і Польщі. Порівняльна характеристика
57. Організація обліку орендних операцій
59. Організація обліку та контролю основних засобів на підприємстві
60. Організація роботи та документне забезпечення районної Ради
63. Організація управлінського обліку
64. Організація фінансового обліку розрахунків з дебіторами відповідно до П(С)БО
65. Порядок організації діловодства на новоствореному підприємстві
66. Практична реалізація електронного документообігу на прикладі конкретної організації
67. Системи обліку в бюджетних організаціях (меморіально-ордерна система)
68. Становлення професійних бухгалтерських організацій
69. Типи організаційних структур бухгалтерії (лінійна, ступінчата, комбінована)
73. Загальні засади та нормативно-правова база організації навчального процесу
74. Організації (органи) господарського керівництва
75. Організаційно-правові форми малого бізнесу. Контракти
76. Організація захисту державної таємниці в Росії
77. Організація роботи народного депутата України в парламенті та у виборчому окрузі
79. Основні організаційно-управлінські акти міських, районних і прирівняних до них прокуратур
80. Правова організація працевлаштування громадян
81. Центральна виборча комісія: правовий статус і організація роботи
82. Організація видавничій справи
83. Методика організації навчального процесу в рамках колективного способу навчання іноземній мові
84. Організація роботи користувача з АБД
85. Розробка облікової системи організації на прикладі Microsoft Access
89. Організація локальної обчислювальної мережі агентства нерухомості
90. Організація банкет-фуршету "Прощальний шкільний бал" на 211 осіб
91. Організація роботи шкільної їдальні
94. Маркетингова програма організації виробництва і реалізації інноваційної продукції
95. Організація збутової діяльності на підприємстві
96. Організація і технологія продажу товарів та обслуговування в спеціалізованих магазинах
97. Організація обліку на торгівельному підприємстві
98. Організація продажу товарів у магазинах самообслуговування
99. Організація роботи малого торговельного підприємства та шляхи підвищення її ефективності