![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Экономика и Финансы
Международные экономические и валютно-кредитные отношения
Аналіз міжнародних економічних відносин України, Польщі, Австрії та Японії |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ &quo ;КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ&quo ; ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ТА МАРКЕТИНГУ КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Міжнародна економіка» на тему: Аналіз міжнародних економічних відносин України, Польщі, Австрії та Японії ЗМІСТВСТУП РОЗДІЛ1 ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ЕКОНОМІК ПОЛЬЩІ, АВСТРІЇ, ЯПОНІЇ ТА ЇХ ПОЛІТИЧНИЙ РІВЕНЬ ВЗАЄМОВІДНОСИН З УКРАЇНОЮ Польща 1.1.1 Загальна інформація про Польщу, географічне положення, населення та державний устрій Польщі 1.1.2 Економічна ситуація в Польщі Загальна характеристика відносин Україна – Польща 1.2 Австрія 1.2.1 Загальна інформація про Австрію, географічне положення, населення та державний устрій Австрії 1.2.2 Економічна ситуація в Австрії Загальна характеристика відносин Україна – Австрія 1.3 Японія 1.3.1 Загальна інформація про Японію, географічне положення, населення та державний устрій Японії 1.3.2 Економічна ситуація в Японії 1.3.3 Загальна характеристика відносин Україна – Японія РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН МІЖ УКРАЇНОЮ, ПОЛЬЩЕЮ, АВСТРІЄЮ ТА ЯПОНІЄЮ 2.1 Рівень міжнародної торгівлі між Україною та Польщею, Австрією і Японією 2.2 Рівень міжнародної міграції трудової сили між Україною та Польщею, Австрією і Японією 2.3 Міжнародні валютно-фінансові відносини між Україною та Польщею, Австрією і Японією 2.4 Міжнародне науково-технічне співробітництво та економічна інтеграція між Україною та Польщею, Австрією і Японією ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТКИ ВСТУП Основними показниками, які визначають економічну позицію країни в міжнародному співтоваристві, є наступні 4 категорії: 1. Типологія країн світу за характером економічної системи. Національні моделі економік. 2. Рангування і класифікація країн за рівнем економічного розвитку. 3. Типологія країн за стадією суспільного розвитку. 4. Найбільш загальна соціально-економічна типологія країн сучасного світу (за матеріалами ООН і міжнародних організацій). 1. Типологія країн світу за характером економічної системи. Національні моделі економік1. Серед сучасних моделей економічного розвитку, притаманних країнам з найбільш розвиненою ринковою економікою, виділяють такі: - англосаксонську неоліберальну модель (США, Великобританія, Ірлан-дія, Нова Зеландія), яка характеризується повним пануванням в економіці при-ватної власності окремих осіб, підприємств, фірм, банків, великих компаній, серйозним демонтажем ролі держави в економіці й мінімально необхідним втручанням її в господарські процеси. Економічний розрахунок повністю ґрун-тується на цінах вільного ринку і факторів виробництва. Соціальна безпека лю-дей досягається самоорганізацією учасників ринку; - соціально-ринкову модель (континентальні країни Західної Європи, Ка-нада, Ізраїль), яка подібна до попередньої, однак допускає більшу частку дер-жавної власності в економіці. Визнаючи високі соціальні витрати як неминучу ціну суспільної злагоди, дана модель передбачає широке використання можли-востей і важелів держави для реалізації соціальної політики; - східно-азіатську модель (Японія, Республіка Корея, Сінгапур, Тайвань), яка характеризується незначною часткою державної власності в економіці, од-нак високим ступенем впливу держави на економічні процеси (т.
зв. Інтервен-ціонізмом), існуванням культу лояльності до „своїх” корпорацій, безумовним пріоритетом національних інтересів над міжнародними. 2. Рангування і класифікація країн за рівнем економічного розвитку. Найбільш універсальними показниками, що характеризують економічну могутність країни, є її валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національ-ний продукт (ВНП). За обсягами ВВП виділяються з 1997 року 6 країн, сумарна частка яких у світовому виробництві валового продукту сягнула майже 2/3. До них належать США — 7830 млрд дол, або майже чверть ВВП світу, Японія — 4190 млрд. дол., Німеччина — 2090 млрд дол., Франція — 1390 млрд дол, Великобританія — 1290 млрд дол, Італія — 1145 млрд. дол. Крім цього, до першої десятки економічно найпотужніших держав входять Китай — 900 млрд. дол., Бразилія — 820 млрд. дол., Канада — 610 млрд. дол., Іспанія — 530 млрд. дол. Водночас близькі за валовими показниками країни можуть мати надзви-чайно різний рівень економічного розвитку. Для характеристики останнього використовується насамперед показник середньодушового доходу за рік (ВВП на одного мешканця країни). За середньодушовим показником ВВП країни світу поділяються на: 1) країни з високим рівнем доходів — понад 10 000 дол. на 1 мешканця (таких країн у другій половині 90-их років XX ст. було 53); 2) країни з рівнем доходів, вищим від середнього — від 3 000 до 10 000 дол. (майже 40 країн); 3) країни з рівнем доходів, нижчим від середнього — від 1000 до 3000 дол. (50 країн); 4) країни з низьким рівнем доходів — менше 1000 дол. на одного меш-канця (майже 70 країн). Найвищі показники належали Люксембургу (45 000 дол.), Швейцарії (43 060 дол.) та Японії (38 160 дол.). Ця трійка країн тривалий час утримувала лі-дерство у світовому рейтингу. Натомість 45 країн мали надто низькі показники доходів на особу (менше ніж 500 дол.). 3. Типологія країн за стадією суспільного розвитку. Про рівень економічного (і навіть ширше — суспільного) розвитку країни можна судити також за показником узагальненої галузевої структури її госпо-дарства. При цьому економіку країни представляють у вигляді трьох секторів: первинного, куди входять аграрні галузі (сільське і лісове господарство, ри-бальство), вторинного — індустріальні галузі (промисловість і будівництво) і третинного — сфера виробничих і невиробничих послуг (транспорт, торгівля, фінансово-кредитна діяльність, наука, освіта, культура, охорона здоров’я, уп-равління тощо) і обчислюють частку кожного сектора в загальному обсязі ВВП. У результаті виділяють країни постіндустріальної, індустріальної та доіндуст-ріальної стадії розвитку людського суспільства. Країни постіндустріальної стадії мають дуже високу частку третинного сектора (60–70%) і надзвичайно низьку первинного (1–4%). Для їхнього госпо-дарства характерним є різке скорочення споживання природних ресурсів, сиро-вини і матеріалів на одиницю ВВП, інформатизація, автоматизація і роботиза-ція галузей матеріального виробництва тощо. Сюди належать високорозвинені країни Західної Європи, Північної Америки, Японія. У ВВП індустріальних (індустріально-аграрних) країн підвищена частка вторинного сектора (35–50%), відносно висока первинного (5–20%).
До них на-лежать деякі країни Західної Європи (Португалія, Греція, Ірландія), ПАР, сучас-ні постсоціалістичні та соціалістичні країни, нові індустріальні країни Азії та Латинської Америки, нафтодобувні країни. Країни доіндустріальної стадії розвитку (аграрні) характеризуються пере-важанням в економіці галузей первинного сектора (інколи до 50% і більше). Промисловість і невиробнича сфера відіграють підпорядковану роль і не визна-чають спеціалізації у міжнародному поділі праці. У багатьох країнах сучасна промисловість взагалі відсутня або лише зароджується. На доіндустріальній стадії перебувають чимало країн Африки, Азії, Центральної Америки, Океанії. 4. Найбільш загальна соціально-економічна типологія країн сучасного світу (за матеріалами ООН і міжнародних організацій). Усю різноманітність країн світу об’єднують у кілька типів, які відрізня-ються між собою стійкими якісними ознаками. Основними типами країн сучасного світу є: 1. Економічно розвинені країни. Це країни, які мають тривалу історію розвитку ринкової економіки, високі (рідше — середні) доходи на душу насе-лення, стійкі фінансові ринки, широку і різноманітну структуру економіки, включаючи сектор обслуговування, значні експортно-імпортні можливості то-що. Більшість із них вступили в постіндустріальну стадію суспільного розвит-ку. До цієї групи країн належать: а) головні економічно розвинені країни («велика сімка» — США, Японія, Німеччина, Франція, Великобританія, Італія, Канада); б) «малі» економічно високорозвинені країни Західної Європи — Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Швеція, Норвегія, Данія, Ісландія, Фінляндія, Швейцарія, Австрія; в) країни «переселенського типу» — Австралія, Нова Зе-ландія, ПАР (у минулому разом із Канадою розвивалися як «білі» домініони Великобританії), а також Ізраїль; г) західноєвропейські країни середнього еко-номічного розвитку — Греція, Португалія, Іспанія та Ірландія (дві останні досягли високих середньодушових показників ВВП); д) європейські «держави-карлики» (до даного типу країн їх можна відносити умовно). 2. Країни перехідного типу економіки (від централізовано планової до ринкової). Сюди відносять 28 постсоціалістичних країн — європейських, ко-лишнього СРСР та Монголію. 3. Країни, що розвиваються. Ця найчисельніша група країн (усього — по-над 130) об’єднує: по-перше, «молоді» держави, що стали на шлях незалежного розвитку після Другої світової війни, по-друге, більш давні незалежні держави (латиноамериканські, Китай, Туреччина, Іран, Таїланд, Ефіопія та ін.), які в ході історичного розвитку відстали від розвинених країн, перетворившись в аграр-но-сировинну периферію світового господарства. Більшість країн, що розвиваються, залишаються винятково аграрними чи аграрно-індустріальними. Щоправда, у ряді країн даного типу в останні 2–3 де-сятиріччя відбулися суттєві позитивні зміни в економіці (індустріалізація, роз-виток сфери послуг, експортна орієнтація). З’явилися країни із середніми і ви-сокими душовими доходами. Серед них виділяються такі групи: а) нові індус-тріальні країни — латиноамериканські (Бразилія, Мексика, Аргентина) та азі-атські (чотири «далекосхідні дракони» — Південна Корея, Тайвань, Сянган і Сінгапур); б) нафтодобувні країни — Перської затоки, Лівія, Алжир, Бруней; в) малі острівні країни — Багами, Кіпр, Антигуа і Барбуда, Барбадос, Сейшельські острови.
Якщо з переговорв виясниться, що Укран доведеться поступитися своми нтересами, то вона на такий крок пде. Але в першу чергу ма бути виршеним питання об'днання Криму з Украною, що з точки зору Укранського Уряду головним завданням без нього розв'язання економчних питань неможливо» (там само.P С. 15). Дал вдбувся такий обмн думками: «Ахматович. Дяку за вираження добросусдських вдносин, але до одержання повноважень Представникв Украни, просить засдання вдкласти до понедлка поки що ж просить повдомити про погляд Укранського Уряду на полтичну долю Криму, оскльки нцатива про переговори йшла з боку Украни. Лизогуб. Запевня, що в понедлок копя журнально постанови Ради Мнстрв буде надана Представникам Криму. Палтов. Говорить, що нцатива переговорв йшла з боку Криму. Граф Татищев зробив першу таку заяву, про що залишилися слди в нмецькому Мнстерств Закордонних Справ. Ахматович. Говорить, що не зна про полтичн виступи графа Татищева, а повноваження графа Татищева обмежувалися лише виясненням економчних питань
1. Зовнішня торгівля України як провідна ланка міжнародних економічних відносин
2. Транснаціональні корпорації та їх роль в сучасних міжнародних економічних відносинах
3. Міжнародний ринок туристичних послуг України
11. Хімічна промисловість в України
13. Економічне становище України в роки Хмельниччини
16. Міжнародна економічна інтеграція
17. Розвиток міжнародного бізнесу в Україні
19. Економічна безпека України
20. Основні показники економічного стану України
21. Поліграфічна промисловість України. II роль та перспективи розвитку
25. Текстильна промисловість України. Основні проблеми та перспективи розвитку
26. Валютна система: України, світу, та Європи
28. Місце України в світовому сільському господарстві. Шляхи переходу до ринкової економіки
29. Стан співробітництва України з Міжнародним валютним фондом
30. Аналіз фінансово-господарської діяльності ЗАТ "Перший український міжнародний банк" (ЗАТ "ПУМБ")
33. Інформаційна складова іміджу держави на міжнародній арені, на прикладі України та США
34. Україна в системі сучасних міжнародних відносин та світовому геополітичному просторі
35. Україна в сучасній системі міжнародних відносин
36. Контроль банків України за здійсненням міжнародних розрахунків клієнтів
37. Тенденції соціально-економічних процесів сучасної України
41. Розвиток та розміщення хімічної промисловості України
42. Біохімія трансгенної картоплі в умовах України
43. Хімічна промисловість України
44. М.О. Скрипник - видатний діяч України
45. "Домоводство" В.Н.Каразіна - українська паралель європейських економічних теорій
46. Сучасна банківська система України та її роль у сучасній економіці країни
47. Аналіз ефективності і активності фінансових операцій ВАТ "Міжнародний комерційний банк"
48. Хімічна промисловість України
49. Регіональна економічна політика України й особливості регіонального розвитку
50. Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу України
51. Бюджетна компетенція України та місцевих утворень
52. Місце правової системи України серед правових систем світу
53. Регулювання земельних відносин в Україні за новим ЗК України
58. Київська державна науково-педагогічна бібліотека України ім. В.О. Сухомлинського
60. Вплив фінансової глобалізації на економіку України
61. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
62. Міжнародний кредит у світовій економіці
63. Міжнародні науково-технічні відносини у світовому господарстві
64. Напрями та проблеми інтеграції України у світовий економічний простір
65. Перспективи надання Україні міжнародної технічної допомоги
66. Проблеми та негативні тенденції інноваційного розвитку економіки України
67. Світові макроекономічні порівняння і оцінка місця України в них
68. Теорія неореалізму у міжнародних відносинах
69. Місце України в світових рейтингах
73. Державно-церковні відносини в період незалежної України
74. Прогнозування соціально-економічних наслідків епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні до 2014 року
75. Соціологічний аналіз міжнаціональних відносин
76. Міжнаціональні відносини в Україні
77. Аналіз та дослідження стану міжнародного туризму і розробка проектних рішень
78. Діяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області
79. Реформування и в перехідній економіці України
80. Складові фінансових систем. Оподаткування в системі міжнародних відносин
81. Вплив податкових пільг та штрафних санкцій на економіку України
82. Міжнародне співробітництво в реалізації глобальних екологічних проектів
83. Аналіз інноваційної діяльності підприємств України за період 2002-2008 рр
84. Державне регулювання іноземних інвестицій у економіку України
85. Економіка України на початку ХХІ століття
89. Соціально-економічна сутність і роль державного бюджету України
90. Міграційні процеси та зміни етнічного складу населення України наприкінці XVIII - початку XX ст.
91. Поняття проблеми та перспективи розвитку середніх міст України
92. Атомна енергетика України і РПС
93. ПОДАТКИ ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
94. Конституционный Суд Украины (Конституційний Суд України)
95. Політичні права і свободи громадян України
96. Гетьмансьтво України: Іван Мазепа (Гетманство Украины. Иван Мазепа)
97. Вплив моральних якостей вчителів на процес формування майбутніх громадян України
98. Значення харчової промисловостi у соцiальному та економiчному розвитку України
99. Історія України