![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Адміністративний процес |
Міністерство освіти і науки України Національний транспортний університет Кафедра конституційного та адміністративного права Контрольна робота з дисципліни Адміністративний процес Виконала: Студентка групи ТП-V-1з Степаненко В.В. № зал. кн. 31215 Перевірив: Викладач Ярова Р.В Київ 2008 План. 1. Юридична природа процесуальних строків та їх види в адміністративному процесі. 2. Поняття та види судових витрат в адміністративному процесі. 3. Особливості предметної підсудності. 1. Надзвичайно вважливу роль у адміністративному процесі відіграють процесуальні строки, які перешкоджають безпідставному затягуванню розгляду та вирішенню адміністративної справи, здійсненню адміністративного правосуддя, швидкому поновленню порушених прав, свобод та інтересів. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 99 КАС України). Для захисту прав, свобод та інтересів особи КАС України та іншими законами можуть бути встановлені інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наприклад, якщо особа має намір оскаржити рішення, дії або бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій, то позовні заяви щодо таких рішень, дій чи бездіяльності можна подати до адміністративного суду у п'ятиденний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Як визначено ст. 101 КАС України процесуальні строки — це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Для правильного використання в адміністративному процесі категорії &quo ;процесуальний строк&quo ; у ст. 103 КАС України запроваджено порядок обчислення процесуального строку. Так, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Якщо закінчення строку, що визначається місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв'язку. Зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністративній справі. Перебіг процесуальних строків продовжується з дня поновлення провадження. Крім того, КАС України закріплено такі види процесуальних строків: 1) загальні і 2) спеціальні процесуальні строки для порушення адміністративної справи у суді. Загальний процесуальний строк порушення адміністративної справи визначено ст. 99 КАС України, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Однак поряд із загальним процесуальним строком порушення адміністративної справи процесуальним законом закріплено спеціальні процесуальні строки порушення такої справи. Так, для захисту прав, свобод та інтересів особи КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наприклад, строк подання позовної заяви щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності, якими обмежуються чи порушуються виборчі права громадян та юридичних осіб обчислюється навіть не місяцями, а днями і годинами (ст.ст. 172-177 КАС України). Як закріплено у ст. 179 КАС України, на обчислення строків, встановлених ст.ст. 172-177 зазначеного Кодексу, не поширюються правила частин другої-десятої ст. 103 КАС України. Тому строки, встановлені ст. 172-177 КАС України, обчислюються календарними днями і годинами. Днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. У судовій практиці непоодинокими є випадки, коли позивач з об'єктивних чи суб'єктивних причин до суду із адміністративним позовом своєчасно не звертається, однак потреба у судовому захисті порушених чи оспорюваних прав чи інтересів на зникає. У зв'язку із такою ситуацією виникає поняття &quo ;пропущення процесуальних строків&quo ; та потреба їх поновлення. Пропущення строків звернення до адміністративного сулу обумовлює настання певних правових наслідків. По-перше, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. По-друге, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Крім того, позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. У разі пропущення з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом — продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку суд вирішує з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду клопотання. Ухвала суду про відмову в поновленні чи продовженні пропущеного процесуального строку може бути оскаржена особами, які беруть участь у справі. Як видно із викладеного, процесуальні строки за своїм цільовим призначенням та обставинами адміністративної справи — різноманітні, тому у законодавстві неможливо закріпити вичерпний перелік процесуальних строків. 2. Розгляд та вирішення адміністративним судом публічно-правового спору, участь у адміністративному процесі інших осіб (сторони, треті особи, їх представники, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач), вчинення ними окремих процесуальних дій, неминуче обумовлює певні фінансові витрати, які у КАС України отримали назву судових витрат. По-перше, судові витрати—урегульована чинним законодавством сплата грошових коштів за рахунок сторін або держави, пов'язана із необхідністю розгляду та вирішення адміністративним судом публічно-правового спору. По-друге, судові витрати — це фінансові правовідносини, які виникають між сторонами, іншими учасниками та адміністративним судом щодо здійснення останнім адміністративного судочинства. &quo ;Судові витрати&quo ; — поняття неоднорідне і до його змісту входять: 1) судовий збір; 2) витрати, пов'язані із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. Так, відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України &quo ;Про державне мито&quo ; від 21 січня 1993 року платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами. Державне мито (судовий збір) в адміністративному процесі справляється із: 1) позовних заяв; 2) апеляційних скарг на рішення судів; касаційних скарг на рішення, що набрали законної сили; за видачу судами копій документів. Відповідно до ч. 1 ст. 89 КАС України особа, яка звертається до адміністративного суду із позовною заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, скаргою за винятковими обставинами, заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами, повинна сплатити судовий збір. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрата, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи. Кожний вид витрат які так чи інакше пов'язані із розглядом справи, має свої особливості.
З цього погляду практичний процес державотворення був просунутий уперед майже в абсолютній відповідності з концепцією Української революції, з реформістською платформою лідерів Центральної Ради. Тому Д. Дорошенко зовсім не випадково наводить слова з промови М. Грушевського після виголошення на пленумі Ради постанови Тимчасового уряду й Другого Універсалу: «Ми вступаємо на вищий щабель і дістаємо фактичну автономію України з законодатним і адміністративним органом — Радою і Секретаріатом. Ми повинні знати, дістаючи ці органи, що треба все об'єднати під їх управою, щоб від моральних форм власти ми перейшли до правової власти»[450]. Д. Дорошенко вважає, що «це був момент тріумфу для політики Грушевського, і Ц. Рада зробила свойому провіднику цілком заслужену овацію»[451]. *** Момент досягнення Українською революцією важливого рубежу збігся з загостренням ситуації в країні, з посиленням позицій правих сил. Особливого забарвлення перебіг кризи набув в Україні, передусім у Києві. Сталося так, що саме на час ухвалення Другого Універсалу припало солдатське заворушення, що набуло гучного розголосу як «виступ полуботківців»
1. Припинення адміністративних правопорушень
2. Стан та шляхи удосконалення обліку адміністративних витрат
3. Адміністративна відповідальність
4. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері податкового законодавства
5. Адміністративна влада і судочинство Запорізької Січі
9. Адміністративні провадження
10. Адміністративно-правове регулювання в сфері підприємницької діяльності
11. Адміністративно-правовий статус Президента України
12. Адміністративно-правові норми
13. Елементи адміністративного позову
14. Місце адміністративного права в правовій системі
15. Обласні державні адміністрації як суб’єкт адміністративного права
16. Основи адміністративного права України
17. Поняття адміністративного права та його місце у правовій системі держави
18. Поняття, система та принципи адміністративно-територіального устрою України
19. Принципи адміністративного судочинства та особливості їх застосування
20. Проблеми впровадження адміністративно-територіальної реформи в Україні
21. Склад адміністративного правопорушення. Адміністративне стягнення
25. Адміністративне судочинство: концептуальні підходи українських вчених періоду незалежності України
26. Адміністративно-політичний устрій Запорізької Січі
27. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції в Україні
28. Функції адміністративного управління
29. Адміністративно-юрисдикційна діяльність санітарно-епідеміологічної служби
30. Цивільний та арбітражний процес
31. Вплив моральних якостей вчителів на процес формування майбутніх громадян України
32. Ультрофіолетове опромінення аутокрові у лікуванні гнійно-запальних процесів додатків матки
33. Роль та значення державного казначейства у процесі виконання державного бюджету
34. Застосування застави як запобіжного заходу в кримінальному процесі
35. Місце України в глобалізаційних процесах
36. Достоинства и недостатки рыночной (меновой) и командно-адм.эконом.систем.
37. Розвиток процесів пам´яті в молодшому шкільному віці
41. Адміністрування та особливості оподаткування страхових компаній
42. Безпека праці технологічних процесів РЕА
43. Чинники процесу антропогенезу на території України
44. Екологічний зміст процесу антропогенезу
46. Моделювання технологічних процесів в рибництві
47. Історичний процес становлення бухгалтерської професії
48. Облік операцій основних господарських процесів
50. Система та процес бухгалтерського обліку
51. Урбанізація як всесвітній процес. Географія найбільших мегалополісів світу
57. Експертиза у кримінальному процесі: порядок визначення і проведення
59. Заочний розгляд справи в цивільному процесі України
60. Захист прав і свобод людини та карний процес
61. Нотаріальний процес в Україні
62. Підозрюваний у кримінальному процесі
63. Податкова адмінітрація України: завдання, функції та структура
64. Поняття сторін у цивільному процесі та їх процесуальні права і обов’язки
65. Представництво прокурора у судовому процесі
66. Принцип незалежності і недоторканності суддів у кримінальному процесі України та Азербайджану
67. Принципи кримінального процесу в Україні
68. Процес кваліфікації злочинів
69. Процесуальні строки в господарському процесі
73. Суд і процес за законами Хамураппі
74. Управління процесом створення, реорганізації та ліквідації підприємства
75. Участь експерта та спеціаліста у кримінальному процесі
77. Цивільний позивач та цивільний відповідач як учасник кримінального процесу
78. Виборчий процес та ЗМІ у системі демократії
79. Відшкодування матеріальної шкоди у кримінальному процесі
80. Розробка технологічного процесу виготовлення друкарських форм для випуску журнальної продукції
81. Основні етапи процесу реферування документів
82. Автоматизація процесу обліку
83. Адміністрування комп’ютерних мереж
84. Інформатика та інформаційні процеси
85. Керування процесами і роботами в Linux
89. Розробка програмного забезпечення системи збору даних про хід та параметри технологічного процесу
91. Культурні процеси на початку XX ст. в Україні крізь призму політики
92. Основні закономірності суть і наслідки початкових етапів та процесів українського державотворення
93. Проголошення незалежності України та розгортання державотворчих процесів на початку 1990-х років
94. Процеси державотворення на України
95. Суспільно-політичні чинники Конституційного процесу в Україні
96. Адміністрування користувачів з використанням локальних і глобальних груп