![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Екологічна освіта на уроках біології |
Зміст Вступ Розділ 1. Основні елементи екологічного виховання учнів у сучасній школі 1.1 Поняття про екологічне виховання, його принципи та завдання 1.2 Стратегія та зміст екологічної освіти 1.3 Психолого-педагогічні умови організації екологічного виховання учнів Розділ 2. Особливості екологічного виховання в процесі викладання біології Висновки Список використаних джерел Вступ Освіта - стратегічна основа розвитку особистості, суспільства, нації, її держави, запорука майбутнього, найбільш масштабна і людиноємка сфера суспільства. Вона є засобом відтворювання і нарощування інтелектуального та духовного потенціалу народу, виховання патріота і громадянина. Дбайливе ставлення людини до природи складається не тільки з уміння використовувати її плоди. Дуже важливим є те, щоб усвідомлення значимості природи стало внутрішнім надбанням особистості. Тому потрібно формувати екологічну свідомість школярів, що проходить найбільш ефективно, якщо педагогічний процес екологічного виховання враховує психологічні особливості учнів та процеси формування екологічної свідомості. З року в рік екологічний компонент набуває все більшого значення. В першу чергу це зумовлено тим, що природні ресурси, їх відтворюваність мають скінченні величини, а тиск від діяльності людини на природу зростає і став практично неконтрольованим, майже непрогнозованим. Суспільству сьогодні потрібні виховані, грамотні та культурні в екологічному відношенні люди. Саме тому так важливо розпочати екологічне виховання з раннього дитинства. Отже, екологічна освіта і виховання покликані забезпечити підростаюче покоління науковими знаннями про взаємозв'язок природи і суспільства, допомогти зрозуміти багатогранне значення природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема, сформувати прагнення і вміння брати активну участь в охороні й поліпшенні навколишнього середовища. У зв'язку з цим виникає необхідність суттєвого удосконалення змісту навчального процесу, створення відповідних педагогічних умов для екологічного виховання школярів, відбору оптимальних форм, методів і прийомів навчання екології. Екологічне виховання вже перестало бути новим елементом для нашої школи, якому раніше майже або й зовсім не приділялося уваги. Загрозлива екологічна ситуація, що склалася, зробила його одним з найпріоритетніших напрямків в галузі освіти та виховання. Вже зараз в багатьох середніх навчальних закладах України вводиться такий предмет як екологія, створюються факультативи. Все більше освітян схиляються до необхідності екологізації всіх навчальних предметів. Педагогічні діячі проводять ґрунтовні дослідження, створюють спеціальні програми. Ми також вирішили залучитися до їхньої роботи. Мета нашої роботи полягає в тому, щоб проаналізувати суть та значення екологічної освіти та виховання учнів у навчально-виховному процесі з біології. В своєму дослідженні розробили нетрадиційні уроки, які можна використати у процес екологічного виховання учнів на уроках біології в школі. Виходячи з усього вище зазначеного, ми переконані, що тема нашого дослідження є актуальною і маємо надію, що розробки даного проекту стануть у пригоді майбутнім вчителям біології.
Об'єкт дослідження - діяльність вчителя на уроках біології в процесі навчання та екологічного виховання. Предмет дослідження - використання системи розробок екологічного змісту та прийоми їх застосування вчителем у процесі навчання та виховання. Відповідно до мети дослідження необхідно було розв'язати такі завдання: 1) вивчити стан проблеми, що досліджується, в психолого-педагогічній, методичній літературі; 2) дати аналіз основних теоретично-методичних умов, що забезпечують екологічне виховання учнів; Практична значимість дослідження полягає в тому, що в ньому розроблено систему ігор та ігрових методик екологічного змісту, які можуть бути використані в процесі роботи вчителя біології в школі. Розділ 1. Основні елементи екологічного виховання учнів у сучасній школі 1.1 Поняття про екологічне виховання, його принципи та завдання Екологічна свідомість та культура є необхідними умовами для подолання глобальної екологічної кризи і відвернення глобальної екологічної катастрофи, яка загрожує підривом самих основ біологічного існування людини. Виникнення екосвідомості та екокультури є реакцією на виклик сучасної ситуації в системі «суспільство-природа», що породжена всією попередньою господарською діяльністю людства. Однак розраховувати на їх еволюційне, тривале в часі формування суспільству не доводиться. Негативні зміни в природному середовищі під впливом зрослої сукупної виробничої потужності людства набули в другій половині XX ст. значного прискорення, а отже, відповідь на них також має бути адекватною не лише за змістом, а й у часі. Збереження планети залежить і від якості, і від темпів формування екологічної свідомості та екологічної культури, що відбувається в процесі екологічного виховання . Екологічне виховання - це цілеспрямований вплив на особистість на всіх етапах ЇЇ життя за допомогою розгорнутої системи засобів та методів, що має на меті формування екологічної свідомості, екологічної культури, екологічної поведінки, екологічної відповідальності. Необхідність виховання у членів суспільства певних установок поведінки по відношенню до природи виникла у людства ще на найдавніших етапах його розвитку. Як приклад можна згадати і системи табу у первісних народів, які, забороняючи полювання на певні види тварин в період їх розмноження, сприяли збереженню видової багатоманітності природного простору. Пізніше, коли проблема формування членів суспільства стала об'єктом зацікавлення науки, створювались концепції «натуралістичного» (Я.А. Коменський, Ж.-Ж.Руссо, М.Ушинський) чи «природозгідного» виховання (Ш.Фур'є). Великий німецький гуманіст Й.-В. Гете зазначав, що немає нічого страшнішого за діяльнісне невігластво. Саме відсутність необхідних знань, їх невідповідність реальній ситуації, що породжує неспроможність передбачити всі, і в тому числі и негативні, наслідки втручання людини в природні процеси, а не зла воля, є головною причиною екологічної кризи. Одним з найважливіших завдань екологічного виховання є формування у природокористувачів, кожного громадянина і у суспільства в цілому стійких установок на раціональне природокористування, вміння бачити за вирішенням окремих проблем віддалені екологічні наслідки втручання в природні процеси, почуття відповідальності перед нинішніми та майбутніми поколіннями за вплив власних дій на здатність природи бути середовищем існування людини.
Екологічне виховання - це неперервний процес навчання, виховання, самоосвіти, накопичення досвіду і розвитку особистості, спрямований на формування ціннісних орієнтацій, норм поведінки і спеціальних знань щодо збереження навколишнього середовища і природокористування, реалізованих в екологічно грамотній діяльності . Дуже важливим для розуміння специфіки екологічного виховання є теза про те, що воно не повинно виступати лише системою заборон на ті чи інші дії. Крім закликів, що природу слід любити і берегти, необхідно вчитися грамотному і професійно-комплексному природокористуванню. При детальнішому розгляді в процесі екологічного виховання можна виділити три відносно самостійних, як за методами так і за цілями, складових: екологічне просвітництво, екологічна освіта та власне екологічне виховання. Вони являють собою певні етапи в процесі неперервного екологічного виховання в широкому розумінні. Екологічне просвітництво - це перший ступінь в екологічному вихованні. Воно покликане сформувати перші, елементарні знання про особливості взаємовідносин суспільства та природи, про придатність оточуючого середовища для проживання людини, про вплив людської виробничої діяльності на оточуючий світ. Екологічне просвітництво покликане формувати базові світоглядні установки і побутовий рівень екологічної свідомості. Хоча на цьому рівні знання провзаємовідносини суспільства та природи мають, як правило, уривчастий, несистематизований характер, можуть бути логічно неузгодженими і навіть суперечливими, без його наявності неможливо приступати до формування екологічно культурної людини. У 1977 р. Всесвітня міжурядова конференція з проблем природоохоронного просвітництва, що проходила в Тбілісі, визначила основні принципи природоохоронного просвітництва: 1) виходити з багатоманітності завдань в області охорони оточуючого середовища, враховуючи економічні, санітарно-оздоровчі, гуманістичні, естетичні та патріотичні мотиви природоохоронної роботи; 2) здійснювати взаємодоповненість та наступність різних рівнів природоохоронного просвітництва, передбачаючи просвітництво та освіту всіх вікових та соціальних груп населення, кожної особистості протягом усього їх життя; 3) тісно пов'язувати просвітництво в області оточуючого середовища з конкретними природоохоронними завданнями регіону, краю, населеного пункту, підприємства та організації; 4) стимулювати активність кожного громадянина остільки, оскільки вирішення завдань охорони природи неможливе без участі широких верств населення; 5) підвищити освіченість в області охорони природи з тим, щоб вона випереджала прогнозоване збільшення експлуатації природних ресурсів та зміни в оточуючому середовищі, в результаті чого спеціалісти могли б передбачати появу небажаних ситуацій в природі. Наступним щаблем у формуванні екологічної культури є екологічна освіта - один з елементів природоохоронної політики і важливий фактор її самореалізації, що слугує інструментом впливу на суспільну свідомість та формування внутрішньої і міжнародної політики в області природокористування . Екологічна освіта - це психолого-педагогічний процес впливу на людину, метою якого є формування теоретичного рівня екологічної свідомості, що в систематизованому вигляді відображає різноманітні сторони єдності світу, закономірності діалектичної єдності суспільства та природи, певних знань та практичних навичок раціонального природокористування.
Якост, властив Aунам раджас саттва, послдовно повинн бути освон кожним, аби вн змг йти дал. @уру духовний учитель. Дгарма обктивний закон життя; призначення, шлях людини. ¶ндр «щупальц», як ми «простягамо» з свох органв почуттв, а також розумом (манасом) буддг до обктв сприйняття або мркування. ¶швара Бог-Отець, Творець, Аллах, Дао (у даоському значенн слова), Споконвчна Свдомсть, Адбудда. ЙоAа санскритський екввалент латинського слова релгя, що означа звязок з Богом, методи просування до Нього, Злиття людини з Богом. Можна говорити про йоAу: а) як про Шлях методи релгйного просування б) як про стан ґднання з Богом (у другому випадку це слово пишеться з велико лтери). Майя Божественна ¶люзя: мир матер, що видаться нам самосущим. Манас ум, розум. Магатма Великий Атман, тобто людина, яка ма свдомсть, правильно розвинену найвищою мрою, еволюцйно зрла, мудра людина. Мун мудрий, мудрець. Параматман Вищий, ґдиний Божественний Атман: те ж, що й ¶швара
1. Діяльність уряду України в галузі екології
2. Теоретико-методичні основи екологічного виховання у позашкільних навчальних закладах
3. Дистанційний екологічний моніторинг
4. Екологічний рух: світовий досвід та українські реалії
5. Екологічний стан Миколаївщини
9. Екологічний вплив міського транспорту на навколишнє середовище
12. Технічне мислення на уроках праці
13. Адаптація екологічного законодавства України до Європейського права навколишнього середовища
14. Екологічні проблеми міст України
15. Екологія України. Проблеми. Географія. Шляхи рішення
16. Виховання учнів у науковій літературі
17. Світовий фінансовий ринок та його економічний зміст
18. Геоботанічне районування України
19. Бухгалтерський баланс: економічний зміст, методика складання, аудит та аналіз основних показників
20. Економіко- і політико-географічне положення України
26. Гендерне виховання учнівської молоді в Німеччині
27. Моральне виховання учнівської молоді в Галичині кінця ХІХ початку ХХ століття
28. Урок з формування національної свідомості "Охорона природи України"
29. Зміст правового виховання молодших школярів
30. Психологічний зміст характеру людини
31. Соціологія молоді як галузь соціологічної науки
32. Екологічне виховання дітей старшого дошкільного віку засобами авторської казки
33. Соціологічне дослідження на визначення ролі молоді у вирішенні екологічної проблеми країни
35. Екологічне право як галузь права
36. Форми і методи здійснення екологічної освіти молодших школярів на уроках курсу "Я і Україна"
37. Аналіз екологічної системи мікрорайону "Північний"
41. Методика проведения урока с ортобиотическими компонентами
42. Екологічні проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил Карпатського економічного району
44. Структура, основні поняття і закони екології
46. Екологія та ландшафтна екологія
47. Екологічні наслідки гірничо - видобувної діяльності людини
48. Концепція біосфери й екологія
50. Екологічні особливості родини складноцвітних (Ромашка)
51. Екологія та поведінка плазунів
52. Вплив мінерального добрива на екологію ґрунтів Білоцерківського району
57. Правовий режим надзвичайних екологічних ситуацій
58. Проблеми правового забезпечення екологічної безпеки у процесі видобування надр
59. Структура й екологічна безпека харчування школярів м. Біла Церква
60. Анатомо-фізіологічні особливості нервової системи в дітей. Нервово-психічний розвиток дитини
63. Єдиний економічний простір як інтеграційне економічне угрупування
64. Використання інтерактивних методів на уроках біології під час вивчення теми: "Молюски"
65. Контроль знаний и умений в национально-региональном компоненте на уроках технологии 8 кл. девочки
66. Музично-ритмічне виховання молодших школярів
67. Організація та методика проведення уроку з теми: "Векторний графічний редактор Corel Draw"
68. Педагогічний аналіз уроку в системі внутрішньошкільного контролю
69. Техніка безпеки на уроках фізичного виховання
73. Економічне виховання молодших школярів
74. Виховання організованості молодших школярів на уроках фізичної культури
75. Олії селективного очищення. Екологічні вимоги до виробництва
76. Вивченні розвитку культур: біологічний і психологічний напрямки
77. Сексуальна культура сучасних українських підлітків: соціологічний аспект проблеми
78. Соціологічне дослідження "Патріотизм у розумінні сучасної молоді"
80. Визначення показників техногенно-екологічної безпеки при роботі палезабивних машин
82. Адміністрування екологічних податків и платежів в Україні
83. Аутекологія (факторіальна екологія)
84. Виникнення та сутність екологічного маркетингу
85. Демекологія як екологія популяцій
90. Екологічна безпека літосфери
91. Екологічна безпека Приморських територій Криму
94. Екологічна криза сучасності
95. Екологічна оцінка стану водних ресурсів басейну річки Устя Рівненської області
96. Екологічні аспекти видобування піску на прикладі об`єктів Чернігівської області
98. Екологічні проблеми Високопільського району Херсонської області