|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Політична ситуація на Україні наприкінці XIV — у першій половині XVI ст. |
Фонарь садовый «Тюльпан». 
Пакеты с замком "Extra зиплок" (гриппер), комплект 100 штук (150x200 мм). 
Чашка "Неваляшка". Реферат з історії України на тему: Політична ситуація на Україні наприкінці XIV — у першій половині XVI ст. Політична історія. Захоплені Литовською державою південно-західні руські землі протягом другої половини XIV ст. перебували на становищі удільних князівств (із залишками місцевої автономії), очолюваних князями — членами литовського великокнязівського роду. Місцеві великі феодали-князі, що здавна мали в цих землях володіння, зберігали їх і надалі, але повинні були коритися владі удільного князя, сплачувати щорічну данину й надавати йому військову допомогу. Удільні князі складали великокнязівську раду. Подібно до великого князя, удільні князі роздавали землі своїм васалам, скликали місцевих великих феодалів-князів, бояр, вище духовенство на ради для розв'язання політичних питань. Вся ця ієрархія світських і церковних феодалів-землевласників тримала в покорі пригноблені маси селянства і городян. Загарбавши південно-західні руські землі, Литва за князювання Ольгерда прагнула встановити свою владу і над Північно-Східною Руссю, але наразилася на рішучу відсіч з боку Московського князівства. Розгром литовських військ під Любутськом у 1372 р. дружинами великого князя Дмитрія Івановича підніс значення Москви. її авторитет ще більше зріс після Куликовської битви 8 вересня 1380 р., коли російське військо (до нього входили й загони з українських і білоруських земель) завдало нищівної поразки золотоординським полчищам Мамая. Розгром татар і дальше піднесення Москви занепокоїли литовського великого князя Ягайла (союзника Мамая під час Куликовської битви) та правлячі верстви Литовської держави. Намагаючись зміцнити свою владу над удільними князями та запобігти посиленню Московського князівства, до якого тяжіла частина феодалів українських і білоруських земель, що знаходилися в складі Литовської держави, Ягайло 14 серпня 1385 р. уклав у м, Крево угоду про унію Литви з Польщею. І Польшу, і Литву спонукала до цього також загроза з боку Тевтонського ордена. Водночас польські феодали прагнули використати унію для підкорення Литви та захоплення підвладних Литовській державі українських земель. За актом про унію Ягайло одружувався з польською королевою Ядвігою (а отже, ставав королем Польщі), зобов'язувався прийняти католицтво і зробити його державною релігією в Литві й назавжди приєднати до Польщі підвладні йому литовські, українські та білоруські землі. Кревська унія зміцнила Польсько-Литовську державу перед загрозою агресії з боку німецьких хрестоносців, але разом з тим відкривала шлях до загарбання польськими феодалами українських земель та експансії католицької церкви на Схід. Спроба польських феодалів і Ягайла, який у березні 1386 р. став королем Польщі під іменем Владислава II Ягслла, ліквідувати незалежність Литовського князівства («інкорпорувати» його до складу Польського королівства) викликала опір з боку литовських феодалів на чолі з князем Вітовтом. Проти Ягайла підняли зброю й удільні руські князі. Боротьба Вітовта та його прихильників проти умов Кревської унії закінчилася компромісом. За угодою, укладеною в 1392 р. в Острові, Ягайло і польські феодали визнали Вітовта довічним правителем Литовського князівства.
Згодом Вітовт прийняв титул великого князя литовського, а за Городельською угодою 1413 р. домігся того, щоб Литовське князівство й після його смерті зберігало автономію (на основі васальної залежності від польського короля). Спираючись на служилі верстви литовського боярства та на підтримку польських феодалів, Вітовт здійснив ряд заходів щодо політичного об'єднання Литовської держави і зміцнення її центрального управління. За його князювання залежність українських і білоруських земель від Литви значно зміцнішала, посилилося пригноблення селянства і міського населення великокнязівською владою та феодалами. Вітовт ліквідував найбільші удільні князівства на території України (Волинське, Новгород-Сіверське, Київське, Подільське), а Західне Поділля (з центром у Кам'янці) мусив передати Ягайлові. В цих землях почали правити великокнязівські намісники («И по всим городам,— говорить літописець,— князь великий Витовт свои старосты посажал»). Литовські пани-князі одержували тут великі земельні володіння. Отже, місцеве, литовське за походженням, велике боярство служило опорою великокнязівської влади, його представники зайняли місця удільних князів у великокнязівській раді та державні посади. Земельними володіннями на Україні обдаровувалася й католицька церква. Вітовт поставив за мету витіснити татар з Причорномор'я, однак у битві з татарським військом 12 серпня 1399 р. на Ворсклі зазнав поразки. Отже, марними були сподівання спадкоємців Мамая в союзі з великим князем литовським відновити панівну роль Орди у Східній Європі. Невдача на Ворсклі не дала Вітовтові змоги утвердитися в Орді за допомогою свого союзника Тохтамиша з тим, щоб потім за його підтримкою поширити владу литовських феодалів і на Північно-Східну Русь. У 1416 р. загони ординців на чолі з Едигеєм напали на Київ. І все ж у 20-х роках XV ст. Вітовт розширив кордони держави на південь —до Чорноморського узбережжя, збудувавши тут ряд фортець. На початку XV ст. назріла вирішальна сутичка між Польсько-Литовською державою і Тевтонським орденом. 15 липня 1410 р. відбулася битва під Грюнвальдом, в якій об'єднані сили слов'ян і литовців розбили німецьких рицарів і зупинили їхню агресію на Схід. За князювання Вітовта (1391 — 1430) Литовська держава досягла найбільшої могутності, однак її розквіт був нетривким, бо засновувався на політиці дедалі зростаючої дискримінації православного руського населення. Так, у пунктах Городельської унії сказано: «Пани і! також бояри-шляхта земель наших, названих вище, даруваннями, привілеями і наділеннями, їм нами дарованими, даними, приділеними, лише католики і Римській церкві підвладні. користуються»; «також урядниками призначаються лише католицької віри шанувальники і підвладні святій Римській церкві. Також і всі постійні уряди земські. каштелянства, даруються лише тим, хто сповідує [християнську! католицьку віру, і (лише ті) до Ради нашої допускаються і в ній присутні.» Підтримуючи Вітовта, литовські феодали-католики були зацікавлені у збереженні унії з Польщею, прагнучи використати її для зміцнення свого панування на землях України та Білорусії.
Після смерті Вітовта у 1430 р. у Литовському князівстві спалахнула боротьба проти наступу польських феодалів і католицької церкви. Литовські та руські феодали на сеймі у Вільно всупереч Городельській унії обрали великим князем литовським Свидригайла Ольгердовича, відомого своїм негативним ставленням до унії Литви з Польщею. Король Ягайло розпочав військові дії проти Свидригайла, прагнучи захопити Волинь і Поділля. В 1430—1431 рр. польське військо здобуло Кам'янець, Володимир-Волинський, обложило Луцьк. На Волині н Поділлі розпочалася народна війна проти загарбників. Невдалі дії Свидригайла та його орієнтація на руських православних феодалів викликали невдоволення литовських магнатів. У 1432 р. вони обрали великим князем литовським Сигізмунда (брата Вітовта), який відновив унію Литви з Польщею. Водночас, намагаючись позбавити Свидригайла опори серед православних феодалів, Сигізмунд привілеєм від 15 жовтня 1432 р. зрівняв їх у правах з литовськими феодалами-католиками. Це дало змогу Сигізмундові в битві під Вількомиром 1 вересня 1435 р. остаточно розгромити Свидригайла і його прибічників — руських князів. Проте на Київщині ще тривала боротьба руського населення проти литовського панування, за відновлення автономії Київської землі. Лише наприкінці 30-х років Сигізмунд зміцнив свою владу над українськими та білоруськими землями. Орієнтація Сигізмунда на польських феодалів урешті-решт викликала спалах невдоволення серед литовських І руських феодалів, І в 1440 р. він загинув від рук змовників на чолі з князем Іваном Чорторийським. Цього ж року литовські феодали обрали великим князем сина Ягайла — малолітнього Казимира (в Польщі королем на цей час був його брат Владислав III). У 1447 р. він став також королем Польщі під ім'ям Казимира IV. Отже, польсько-литовська унія відновилася. У 40-х роках на підвладних Литві російських, українських і білоруських землях знову розпочалася боротьба проти литовського панування. Першими у 1440 р. повстали городяни Смоленська, згодом визвольний рух поширився на Волині, Київщині, у Вітебській землі. На Волині відновив своє князювання Свидригайло. Литовські магнати придушили народні виступи, але були змушені піти на поступки місцевим князям, земянам і боярам і відновили Київське та Волинське удільні князівства. Київським князем став Олелько Володимирович, а на Волині князем залишився Свидригайло. У 30—40-х роках XV ст. на українських землях найрішучіше боролися проти польського і литовського панування городяни, дрібна православна шляхта; місцеві ж українські пани-князі в Інтересах збереження своєї влади у вирішальні моменти йшли на угоду з литовськими магнатами. Поступки православним князям, земянам і боярам Волині та Київщини були тимчасовими. Спираючись на підтримку польських феодалів, литовський уряд уже на початку 50-х років узяв курс на остаточну ліквідацію залишків автономії українських земель. У 1452 р. після смерті Свидригайла Волинське князівство припинило своє існування. Литва прагнула також розірвати зв'язки місцевої церкви з російською православною церквою. У 1458 р., за київського князя Семена Олельковича, православна церква України та Білорусії була відокремлена від московської митрополії й перетворена на самостійну київську митрополію.
Було досягнуто і попередньої домовленості про проведення наступної зустрічі в Дагомисі. Такий рахунок — 0 : 0 на переговорах був на користь ЧФ, тобто Росії, що не поспішала з рішеннями, бо сподівалася на зміну політичної ситуації в Криму після референдуму. Ці припущення справдилися 5 травня. На сесії Верховної Ради Криму було ухвалено Акт про проголошення державної самостійності Республіки Крим — незалежної суверенної держави, на території якої чинні тільки її закони. Цей акт набув би чинності, якби його схвалили на референдумі, який намітили провести 2 серпня 1992 року. В бюлетень для таємного голосування включалися такі запитання: “Ви за незалежну Республіку Крим в союзі з іншими державами?“, “Ви затверджуєте Акт про проголошення державної самостійності Республiки Крим?“ Такі рішення були першим кроком до громадянської війни. Депутати Євпаторійської та Феодосійської міськрад і Красноперекопської, Джанкойської та Чорноморської райрад вирішили в разі перемоги прихильників незалежного Криму створити Таврійську область у складі України
1. Політичний розвиток України в другій половині XVII ст
2. Українські землі у складі Литви і Польщі (XIV – перша половина XVII ст.)
3. Галичина - соціокультурна, історична, політична частка України
4. ОУН і УПА як історична реальність суспільно - політичного життя України
5. Політична система Української козацької держави
9. Наукова революція в природознавстві наприкінці ХІХ–початку ХХ ст.
10. Общественный строй на Руси (начало XIV - первая половина XVI в.)
11. Козацько-селянські повстання кінця ХVІ - першої половини ХVІІ ст.
12. Перши президенти незалежної України (політичні портрети)
13. Українські землі наприкінці XVII - в першій половині XVIII ст.
14. Школа та освіта в Україні наприкінці XVI - першій половині XVII ст.
15. Політична доктрина більшовиків у 20-50 роках (WinWord (на укр языке0)
16. М. Драгоманов - основоположник української політичної науки
Полка для ванной (сиденье) (голубой). 
Доска разделочная Regent прямоугольная с ручкой, 30x20x1,2 см. 
Мешок для обуви, цвет серый (арт. OM-846-5/1). 17. "Українське питання" у політичних дискусіях 1910-1914 рр.
18. Політична нейтральність і професійність державної служби в Україні
19. Політично-правові вчення в Німеччині в кінці XVIII – поч. XIX ст.
20. Вивчення новітньої історії України через призму поняття "політична культура"
25. Студентство та вищі навчальні заклади Росії та України (наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.)
26. Суспільно-політичний устрій української держави у 1648-1657 рр.
27. Українська діаспора як історичне і соціально-політичне явище
28. Утворення та діяльність українських політичних партій у Наддніпрянській Україні на початку ХХ ст.
29. Етапи розвитку політичної думи в Україні
30. Конституційно-правовий статус політичних партій в Україні
31. Політичні партії в Україні та їх основні типи
32. Становлення і розвиток політичної думки в Україні
Цветные акварельные карандаши "Lyra Osiris Aquarell", 24 цвета. 
Подушка детская Dream Time. 
Пенал школьный "Космос". 33. Трансформація політичного устрою Югославії в кінці 90-х – початку ХХІ ст.
34. Центристські партії в політичній системі сучасної України
35. Політична еліта сучасної України: генеза й особливості формування
36. Політичне лідерство в Україні
37. Політичні партії в Україні
42. Нестор Махно: історично-політичний портрет
43. Революція 1905-1907 р.р. в Росії, розстановка ії політичних сил
44. Політична культура як рівнева характеристика розвитку політичної системи суспільства
45. Соціально-економічні умови виникнення і розвитку політичної системи суспільства
46. Джерела і основні риси права в україні першої половини 19 віку, та початок 20 в.
47. Утворення Скіфії та її політична історія
48. Доля політичної нації в поліетнічному суспільстві.
Бутылка под оливковое масло "Тоскана", 18x8,5x24 см, 1100 мл. 
Сковорода гриль-газ, мраморное антипригарное покрытие. 
Копилка "Металлический сейф с ключом", красная. 49. Суспільно-політична діяльність Костомарова
51. Політичний устрій Франції та загальна характеристика її господарства
52. Держава і політична система суспільства
53. Державне фінансування політичних партій в європейських країнах
57. Переклад суспільно-політичних реалій (на основі перекладу статей з газети Нью-Йорк Таймс)
58. Бібліотека, як об’єкт цензурної політики на Україні в 20 ст.
59. Військові події на території України у роки Першої світової війни
60. Етапи політичного розвитку Київської Русі. Особливості її суспільно-політичного життя та культури
61. Запорозька Січ, її політичний устрій та право
62. Ідейно-політичне життя Полтавщини
63. Національно-духовне відродження України у першій половині XIX ст.
64. Політична діяльність Лазара Кагановича
Стол детский складной "Первоклашка. Осень". 
Дозатор для жидкого мыла сенсорный "Dettol (Детол)" + картридж "Зеленый чай и имбирь". 
Таблетки для посудомоечных машин "Paclan Brileo. Classic", 110 штук. 65. Політична історія Галицько-Волинського князівства
66. Політична криза лейбористської партії 1931 р.
67. Політичний портрет Ф.Д. Рузвельта
68. Політичний та економічний розвиток Македонії у 1990-2005 рр.
69. Політичний та економічний розвиток Румунії у 1990–2005 рр.
73. Політичний та соціально-економічний розвиток Словаччини у 1993-2005 рр.
74. Політичний устрій та соціально-економічний розвиток Київської Русі
75. Роль політичного, громадського і військового діяча Юзефа Пілсудського в політичній розбудові Польщі
76. Сергій Радонежський – політичний діяч Середньовічної Русі
77. Соціально-політичні аспекти створення фашистської системи в Італії початку 20 – початку 30 рр.
78. Суспільно-політична роль Джорджа Вашингтона у формуванні державної незалежності США
79. Суспільно-політичний рух в США в період 1945-1960 років
80. Суспільно-політичні фактори змін у складі селян УСРР у 1927-1932 рр.
Электронная метеостанция "Синоптик Colored". 
Пеленка Папитто (5 штук, ситец, 120x90 см). 
Форма разъемная "Webber" BE-4286N, черная. 82. Боротьба козацтва проти турецько-татарської агресії в кінці XVI – першій половині XVII ст.
83. Застосування поліграфічної продукції у політичній рекламі
84. Польська республіка наприкінці ХХ поч. - ХХІ ст.
85. Блок Юлії Тимошенко: розвиток та еволюція політичних орієнтирів
89. Міжнародна політика і світовий політичний процес
90. Нагірно-Карабахський конфлікт: причини, розвиток, політичні наслідки
92. Північноамериканська політична думка просвітницької доби (Т. Джефферсон)
93. Політичні погляди і діяльність Платона
94. Політичні погляди М. Хвильового, М.І. Міхновського та Ю. Липи
95. Політичні погляди С. Дністрянського, М. Драгоманова та В. Кучабського
96. Політичні рішення та їх місце у вирішенні суспільних проблем
Фломастеры-кисти "Trendy", 12 цветов. 
Сахарница с ложкой "Гуси", 660 мл. 
Пенал школьный "Pixie Crew" с силиконовой панелью для картинок (чёрный). 97. Політичня система як механізм влади
98. Соціально-політичні утопісти ХІХ ст. (Сен-Сімон, Фур’є, Оуен)
99. Структура політичної влади
