![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Оптимізація лікування хворих з контузією ока шляхом медикаментозної стабілізації мембран лізосом та корекції порушень імунореактивності організму |
ІНСТИТУТ ОЧНИХ ХВОРОБ І ТКАНИННОЇ ТЕРАПІЇ ІМ. В.П. ФІЛАТОВА АМН УКРАЇНИ РОДІНА ЮЛІЯ МИКОЛАЇВНА УДК: 617.7-001.31-07:577.1-085 Оптимізація лікування хворих з контузією ока шляхом медикаментозної стабілізації мембран лізосом та корекції порушень імунореактивності організму 14.01.18 – Офтальмологія АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Одеса – 2008 Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України. Науковий керівник: доктор медичних наук, старший науковий співробітник Чуднявцева Наталія Олександрівна, Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України, старший науковий співробітник відділу відновлювально-реконструктивної хірургії пошкоджень ока Офіційні опоненти: доктор медичних наук, старший науковий співробітник Дрожжина Галина Іванівна, Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України, керівник відділу патології рогівки; доктор медичних наук, професор Сухіна Людмила Олексіївна, Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, завідувач кафедри очних хвороб ФІПО Захист відбудеться &quo ;13 &quo ; червня 2008 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.556.01 в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України за адресою: 65061, Україна, м. Одеса, Французький бульвар, 49/51. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України (65061, Україна, м. Одеса, Французький бульвар 49/51). Автореферат розісланий &quo ; 12 &quo ; травня 2008 р. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор біологічних наук, професор І.П. Метеліцина ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми. Наслідки і ускладнення травм ока є однією з головних причин інвалідності по зору (Мошетова Л.К., Кочергин С.А., 2006). Серед усіх пошкоджень, що призводять до інвалідності, тупа травма становить від 8,3 до 38,7% (Крижановська Т.М., 2003; Либман Е.С. с соавт., 2000; Сухина И.В. c соавт., 2002) і супроводжується втратою соціальної активності осіб працездатного віку, що обумовлює високу медико-соціальну значимість цієї патології (Красновид Т.А. с соавт., 2001). В теперішній час частота пошкоджень очного яблука, в тому числі й контузійного характеру, не має тенденції до скорочення, а серед побутових і кримінальних травм контузії посідають лідируюче місце і становлять 66-79,6% (Волков В.В. с соавт., 2005; Даниличев В.Ф., 2000; Zagelbaum B.M. e al., 1993). Незважаючи на численні експериментальні і клінічні дослідження, розробка нових комплексів лікування хворих з контузією очного яблука залишається актуальною проблемою. Клінічні постконтузійні прояви різноманітні і особливо динамічні в ранній період (1-2 тижня) після травми. Саме в цей період утворюється патогенетична основа для формування стійких патологічних змін з боку різних структур ока, порушення регуляції внутрішньоочного тиску, а також для розвитку хронічного посттравматичного увеїту, що може призвести до важких наслідків - навіть до загибелі ока і завершитися його енуклеацією, частота якої становить від 3 до 20% (Vasavada A.R
. e al., 2001). Контузія очного яблука є однією з найбільш складних за своїм патогенезом травм органа зору (Гундорова Р.А. с соавт., 1986; Мошетова Л.К. с соавт., 2000). У теперішній час в розвитку контузійних ускладнень велике значення надається запаленню, що наступає після травматичної дії. Були вивчені окремі ланки патогенезу тупої травми ока: роль каллікреїн-кінінової системи в розвитку запального процесу і роль ангіотензинперетворюючого ферменту в розвитку постконтузійних порушень офтальмотонусу і гемодинаміки (Мошетова Л.Д. с соавт., 1999; Бенделик Е.К. с соавт., 1999). Відомо, що порушення стабільності мембран лізосом є пусковою ланкою розвитку запального процесу (Давыдов Ю.А., Ларичев А.Б., 1999). Донині залишаються недостатньо вивченими процеси, які викликають дестабілізацію мембран в тканинах очного яблука після контузійної травми і їх патогенетична роль у розвитку клінічних проявів з боку ушкодженого ока. Встановлено, що лізосоми також беруть участь у процесах дистрофії, некрозу і некробіозу, в імуногенезі. Визначено підвищення активності ферментів лізосом при лазерному впливі, механічній та опіковій травмі, при синдромі тривалого стискання, ультрафіолетовій і радіаційній травмі (Метелицына И.П., 1986; Гусева О.Г., 1990; Сидун М.С., 2001; Kai H.L. e al., 1995; Kaya z P. e al., 1999). Маловивчені біохімічні аспекти тих патологічних процесів у тканинах ока, які виникають у відповідь на контузійну травму з порушенням гематоофтальмічного бар'єру і формуванням аутоімунних реакцій. Результати лікування контузійних ушкоджень ока визначаються не тільки характером і важкістю пошкодження, але і станом імунореактивності пацієнта (Чуднявцева Н.А., 1997; Слепова О.С. с соавт., 2000; Бездетко П.А., Коваленко Ю.В., 2002). Не до кінця виявлений взаємозв'язок постконтузійних біохімічних та імунологічних змін з особливістю клінічних проявів у хворих з контузією ока. Зокрема залишаються недостатньо вивченими питання залежності перебігу посттравматичного запалення від стану мембран лізосом. Вивчення цих питань дозволить визначити основні напрямки медикаментозного впливу при лікуванні хворих із цією патологією і профілактику можливих ускладнень. На даний час для лікування ускладнень контузійної травми ока застосовуються різні препарати, у тому числі протизапальні (Сулеева Б.О., 1990; Гурбанова М.М., 2001) і імуномодулюючі засоби (Слепова О.С. с соавт., 2000; Голубов К.В., Сухина И.В., 2004). Можливість комбінованого впливу на декілька патогенетичних ланок одночасно за допомогою мінімальної кількості препаратів істотно поліпшує результати лікування (Каллом Д. і Чанг Б., 1999; Вериго Е.Н. с соавт., 2002). Нашу увагу привернув препарат «Амізон», що використовується для лікування запальних і дистрофічних захворювань і як гепатопротектор (Петруня А.М. із співавт., 2001; Гудивок Я.С. із співавт., 2006). Враховуючи мембраностабілізуючий та імуномодулюючий вплив амізону, перспективним є його використання в лікуванні хворих з контузією ока. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім.
В.П. Філатова АМН України та була частиною НДР: 1. «Розробити оптимальну тактику вітреоретинальних втручань при травматичних ушкодженнях ока, що супроводжуються гемофтальмом, а також відшаруванням сітківки» (2003- 2004 р.р.), № держреєстрації 0102U002743, в якій автор була співвиконавцем. 2. «Оптимізувати тактики лікування хворих з контузією ока на підставі розробки сучасних діагностичних критеріїв та терапевтичних комплексів» (2005-2007 р.р.), № держреєстрації 0105U000885, у якій автор була відповідальним виконавцем. Мета та завдання дослідження. Оптимізувати лікування хворих з контузією ока, ґрунтуючись на нових наукових даних, виявлених в умовах моделі травми, що викликає порушення стабільності мембран лізосом тканин ока з наступною корекцією і підвищенням імунореактивності організма в клініці. Для досягнення мети були поставлені наступні завдання: 1. Розробити пристрій і спосіб, що дозволяє моделювати дозовану, стандартизовану контузійну травму і методику його застосування. 2. На експериментальній моделі контузії ока різного ступеня важкості дослідити вираженність дестабілізації мембран лізосом тканин ока в різні терміни після травми (1-у, 3-ю, 7-у, 15-у і 30-у добу) та її роль в розвитку посттравматичного запалення. 3. Вивчити стан гемо- та гідродинаміки ока у хворих з контузією органа зору різного ступеня важкості в терміни до 15 діб і понад 15 діб (до 3-х місяців) після травми. 4. Визначити імунореактивність організму хворих з контузією ока різного ступеня важкості в терміни 1 тиждень, 2-4 тижні і 1-3 місяці після травми. 5. Оптимізувати лікування хворих з контузією ока шляхом застосування в комплексі терапії мембраностабілізуючого та імуномодулюючого препарату «Амізон». Об'єкт дослідження: контузійна травма ока. Предмет дослідження: мембрани лізосом тканин ока, зв'язок порушення стабільності мембран лізосом тканин ока та клінічних проявів постконтузійних змін, вплив препарату «Амізон» на гемо- і гідродинамічні показники, імунний статус, посттравматичну запальну реакцію, стабільність мембран лізосом ока хворих з контузією органа зору. Методи дослідження: загальноклінічне обстеження хворих, візометрія, периметрія, тонометрія, офтальмоскопія, біомікроскопія, визначення порогу та лабільності за електрофосфеном, ультразвукова біометрія, В-сканування, реоофтальмографія, тонографія, біохімічні методи, дослідження імунного статусу хворих з використанням моноклональних антитіл. Отримані дані, як кількісного так і якісного характеру, були об'єднані в базу даних. Статистичний та графічний аналіз проводився з використанням пакету S a is ica for Wi dows 6.0. Для оцінки кількісних показників розраховували середнє арифметичне значення (M) і помилку середнього (m). Для оцінки відмінності двох груп використовувався критерій Ст'юдента з попередньою оцінкою нормальності розподілу за критерієм Колмогорова-Смірнова. При дослідженні двох і більше груп за якісними показниками застосовували аналіз таблиць спряженості з розрахунком c2 статистики Пірсона. Наукова новизна отриманих результатів. Вперше в умовах моделювання дозованої контузії ока одержані наукові дані про дестабілізацію мембран лізосом в рогівці, райдужці, війчастому тілі, сітківці, кришталику, які базуються на збільшенні неседиментуючої активності кислої фосфатази і в-галактозидази в перші 15 діб після контузії ока, найбільш вираженій при контузії середнього ступеня для всіх досліджуваних тканин в перші 3 доби в середньому на 20,5%, при важкій контузії - 7 діб, починаючи з 69% з поступовим зменшенням до 23% (Пат.
Коновалець засудив договір Української Галицької Армії з біломосковським генералом Денікіним як «повторення Переяславського договору». 6 грудня 1919 року армія УНР переформовується з регулярної на партизанську, формально розв'язується й частина Січових Стрільців. 7 грудня поляки роззброїли Корпус, старшин інтернували. У таборі для інтернованих Коновалець думає про подальшу організовану активну боротьбу. З'їзд Відпоручників Українських Військових Організацій, З'їзд Українського Студентства, Збори «Молодої України», заходи для скликання Всеукраїнського Конгресу — все це полковник Є.Коновалець проводить під гаслом українського націоналізму. 1920 року було створено Українську Військову Організацію (УВО) — революційну силу збройного підпілля, котру очолив Євген Коновалець. У червні 1921 року він повертається в Галичину і бере на себе безпосереднє керівництво Організацією. Завданням націоналістичної організації він вважає не лише збройно-революційний опір, а й поглиблення ідейно-політичної революції серед найширших кіл українського народу. 3-7 листопада 1927 року покликано до життя і чину Провід Українських Націоналістів, а 29 січня — З лютого 1929 р. на І Конгресі Українських Націоналістів шляхом злиття УВО й інших українських націоналістичних організацій (СУНМ, ЛУН та ін.) створено єдину, всеукраїнську, надпартійну, революційно-підпільну Організацію Українських Націоналістів
2. Оптимізація програми комплексного хірургічного лікування хворих на розповсюджений гнійний перитоніт
4. Застосування локальної гіпертермії в комплексному лікуванні хворих на рак молочної залози
12. Оптимізація діагностики та лікування гнійно-запальних захворювань лиця та шиї
13. Оптимізація хірургічних методів лікування генералізованого пародонтиту ІІ та ІІІ ступеня тяжкості
14. Оптимізація хірургічного лікування діабетичної стопи
15. Автономна нейропатія у хворих цукровим діабетом 1 типу: риски, течія, діагностика і лікування
18. Інтраопераційна профілактика ускладнень хірургічного лікування стоматологічних хворих
25. Типові травми колін у спортсменів, шляхи їх уникнення та лікування
27. Ультрофіолетове опромінення аутокрові у лікуванні гнійно-запальних процесів додатків матки
28. Визначення статі, лікування та розтин кролів
29. Право пацієнта на вибір методів лікування
30. Економічний інтерес та шляхи його реалізації в рекламній діяльності
31. Вагітність і артеріальна гіпотензія (патогенез, профілактика і лікування ускладнень)
32. Вплив раннього хірургічного лікування на розвиток уролітіазу у обпечених
33. Гомеопатія. Лікування методами народної медицини
34. Гострий і хронічний пієлонефрит. Клініка. Класифікація. Діагностика. Ускладнення. Лікування
35. Диференційна діагностика та терапевтичне лікування еректильної дисфункції судинного генезу
36. Диференційована гіпнотерапія в комплексному лікуванні дітей з неорганічним нічним енурезом
37. Диференційований підхід до лікування і профілактики гострого післяпологового пієлонефриту
41. Діафізарні переломи довгих кісток, ще не зрослися (чинники ризику, діагностика, лікування)
42. Етіологія, топічна діагностика та лікування інфекцій сечової системи
43. Ефективність модифікованого способу лікування розладів акомодації у дітей з астигматизмом
45. Імунологічні особливості діагностики і лікування травматичних ерозії рогівки
46. Кінезіотерапія як метод лікування й профілактики захворювань нирок
50. Комплексне лікування гнійної хірургічної інфекції кісток та суглобів у дітей
52. Лікувальна фізична культура в системі реабілітації хворих з сердечно-судинними захворюваннями
53. Лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки
57. Множинні артеріальні аневризми головного мозку: діагностика та хірургічне лікування
58. Нейрогенні розлади сечовипускання. Енурез. Діагностика. Лікування
59. Нефрогенна артеріальна гіпертензія. Види. Симптоматика. Діагностика. Ускладнення. Методи лікування
62. Оксифільноклітинний рак щитоподібної залози: клініки, діагностика, лікування, прогноз
73. Хронічний гастрит з ерозіями: особливості перебігу та лікування
74. Венна гіпертензія нирки. Варікоцеле. Клінічні прояви. Діагностика. Методи оперативного лікування
76. Войта-терапія в лікуванні органічного ураження нервової системи
77. Аналіз світового досвіду організації лізингових операцій
78. Причини ті лікування депресії
79. Рівні організації організму людини
80. Предмет, система та основні поняття курсу "Організація судових та правоохоронних органів"
81. Клінічна оцінка та корекція змін концентрації мікроелементів у крові хворих на гломерулонефрит
89. Оптимізація ведення вагітності та пологів у жінок, хворих на активний туберкульоз легень
90. Оптимізація лікувально-профілактичної допомоги новонародженим з дуже малою масою тіла
91. Соціально-психологічний клімат в колективі та шляхи його оптимізації
95. Приватизація: зміст, цілі, шляхи
98. Організація і шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна
99. Основні організаційні заходи стабілізації виробництва та формування ринку зерна