![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Наркоманія : чума XX століття |
- рефераты на заказ (более 2300 авторов в 450 городах СНГ). План Вступ Виникнення і поширення наркоманії, як хвороби Причини появи наркоманії, як хвороби; Наслідки наркоманії. Наркоманія і СНІД. Наркоманія і злочинність. Методи боротьби з наркоманією. а). Медичні заходи б). Правові методи 8. Висновок. Вступ Питання наркоманії ще постало перед суспільством з прадавніх часів. Ніхто і не підозрював, що ця хвороба призведе до великих втрат, а найголовніше до втрати молодих, енергійних, талановитих особистостей у руках яких знаходиться майбутнє нашої держави та перш за все наших дітей. На сьогоднішній день питання боротьби з наркоманією стоїть на одному рівні з питанням стосовно боротьби зі злочинністю. Звичайно – це одні з найважливіших соціальних трагедій. Адже вони пов’язані один з одним, так як майже 45% злочинів вчиняються у стані наркотичного сп’яніння. На жаль , на сьогоднішній день суспільство не винайшло ліків від цієї страшної хвороби. Законодавство нашої держави ще недосконале для боротьби з наркоманією. Кожний рік число зростає і на даний момент сягає 16% (1 млрд. чол., коли всього населення у світі приблизно 6 млрд. ). Як видно, наркоманія – це “Ахіллесова п’ята” не лише нашої держави але й усього світу. На сьогоднішній день вирішення проблеми наркоманії означає позбутися майже половини проблем, які постають перед державою та суспільством. Це першочергове завдання органів державної влади та громадян , як України, так і інших країн. У своїй роботі я прагну дослідити корінь виникнення та поширення наркоманії, а також розглянути основні причини і розкрити наслідки до яких призводить недбалість деяких особистостей. Хоча в подальшому їх так не можна назвати, тому що вони, обравши цей шлях, втрачають свою гідність та людяність. Виникнення і поширення наркоманії, як хвороби Перед усім треба сказати, що таке наркоманія. Наркоманія – це хворобливий психічний стан, зумовлений систематичним вживанням у немедичних цілях шляхом ковтання, вдихання або ін’єкцій деяких лікарських або інших речовин (природних або штучних), що супроводиться звиканням і непереборним потягом до постійного поновлення їх прийому з метою отримання специфічних переживань, різних біо – і психотропних ефектів, а також для полегшення психічного або фізичного стану за їх відсутності. У цьому разі визначається зміна поведінки і особистості споживача. Всі різновиди наркоманії об’єднані загальними причинами появи розвитку, перебігу і наслідку. Слово “наркоманія” походить від грецьких “ arke”- затьмарення свідомості, заціпеніння, оніміння, паралічі та “наркозис” - смерть, манія, божевілля, безумство, пристрасть. У цих словах є коротке пояснення стану, до якого потрапляє той, хто приймає наркотики, а також наслідки їх прийому. Наркотичні речовини почали застосовувати в далекому минулому. Перше знайомство з наркотиками сталося на зорі розвитку людства після того як люди навчилися користуватися вогнем. Розпалюючи в печері багаття, первісні люди вдихали оксид вуглецю, що утворюється під час горіння.
Одурманення відбувалося і від вдихання диму під час згоряння різних рослин, серед яких могли бути мак, коноплі, тютюн. Треба вважати, що на самому початку неусвідомлене вживання наркотичних речовин носило племінний характер. Отже, найдавніші способи наркотизації були засновані на вдиханні диму, парів, на палінні. Найраніші відомості про вживання наркотиків (опію) належать до V тисячоліття до н.е. У Персії зберігся опис отримання і вживання “соку з маку”. Наприкінці III тисячоліття до н.е. у письмових джерелах держави шумерів (території південної частини сучасного Ірану) згадується про снотворну дію опію. У II тис. до н.е. з опієм були знайомі й інші народи, що населяли Східне Середземномор’я. У руках статуетки мінейської культури (II-III тис. до н.е.) знайденої під час розкопок на острові Кріт, зображено головку маку. У давньому Єгипті широко використовували різноманітні наркотичні препарати. Під час археологічних розкопок у древніх похованнях були знайдені колекції наркотиків у різних лікарських формах, багато яких не розпізнані й досі. Так біля мумії принцеси Нефру знайшли посудину з ліками, складовою частиною був наркотик. У давньому Єгипті опіумний мак широко використовували 3.5 тис років тому за часів бубастидських володарів XXII династії німецький вчений Георг Еберс у 1873р. виявив древньогрецький папірус, названий “Папірусом Еберса”. У цьому документі, написаному за 1500 років до н.е., було зібрано майже 700 рецептів, багато яких грунтувалися на опіумі. З розвитком медицини з’явилася потреба в ефективних знеболювальних засобах. Ця потреба поклала опію шлях в історії. Вивчаючи цілющі властивості рослин, Гіппократ не заперечував потреби застосування наркотиків у лікуванні хворих, а навпаки, вважав їх цінними лікарськими засобами. Він широко використовував у своїй практиці опіум як болезаспокійливий і снотворний препарат. У давньому Римі було визнано до вживання близько 400 видів рослин з наркотичними властивостями. Римський письменник і державний діяч Марк Порцій Катон (234-149р. до н.е. і римський вчений – енциклопедист Марк Торрецій Варрон (116-27 р. до н.е.) у своїх творах згадували про мак, який входив до складу опійно-шафранової настоянки, настоянки Сабура та ін. Ще війська Олександра Македонського (356-323 р.р. до н.е.) занесли опій, техніку його отримання і спосіб вживання в райони свого завоювання – Малу Азію, Месопотамію. Таким чином опій поширився із Заходу на Схід. Однак колискою опію є Китай та Індія або Єгипет. Французький вчений Антуан Поро, а також вживачами опію були жителі Давнього Єгипту, оскільки там знаходилося селище Мекон, що означає “місто маку”. Персія досягнувши своєї могутності, була торговим центром і споживачем опію як Єгипет й інші країни Середземномор’я. Індія була першою країною, яка експортувала до інших пахощі та наркотичні речовини. За 2000 років до н.е. караванні шляхи тяглися від Індії через Вавілонську імперію до Середземного і Чорного морів. Трапезунд був центром збуту наркотиків, а фінікійські купці біли найактивнішими розповсюджувачами опію у віддалених районах.
Англійські лікарі вважали нешкідливими помірні дози опію і намагалися зберегти його вживання, мотивуючи це тим, що народні маси не хочуть заборони опію. Однак передові люди Індії усвідомлювали, яку шкоду ніс цей дурман індійському народу. На міжнародній конференції з опіуму в 1925р. було представлено резолюцію з вимогою облишити торгівлю опієм у всьому світі лише медичними і науковими потребами. Напередодні Другої Світової війни в Індії вироблялося 12 тис. тон опіуму на рік. Опіоманія в Індії була поширена як серед чоловіків, так і серед жінок – 20% хворих опіоманів, які поступали на лікування, складали жінки. В Індії опіопаління законодавчо було заборонено у 1946р. Припускають, що мак став відомим у Китаї в VI або VII ст. н.е. У цей час маленькі пігулки з опіуму в формі рибок з’являються у продажу і користуються великим попитом, а це у свою чергу веде до появи пристрасті. Спочатку опій надходив як медичний засіб, а потім і як наркотичний. Вже з середини XVII ст. паління опію набуло досить широкого розповсюдження, і опій стали використовувати переважно з наркотичною метою. Оскільки торгівля наркотиком виявилася прибутковою, услід за англійцями спрямувалися на китайський ринок торговці опіумом із США, Португалії й інших країн. Опіопаління поступово стало набувати тяжкого характеру. Уряд намагався боротися з розведенням опіумного маку, але до країни постійно завозилась велика кількість контрабандного опію, переважно з Бенгалії. Місцеві власті дивилися крізь пальці на торгівлю наркотиками, отримуючи величезні хабарі від англійських купців. Форсоване ввезення опію призвело до масового поширення опіопаління в Китаї і стало являти загрозу для сотень тисяч китайців, ведучи до виродження нації. Імператор видав закон, згідно з яким контрабандистів наркотику карали стратою. Це стало надалі причиною так званих опіумних воєн. У 1908р. підписано угоду Китаю з Індією, яка зобов’язувала протягом 3 років скоротити ввезення опіуму на 90%, за умови, що у той самий період буде скорочено в такому ж розмірі його виробництво в Китаї. А в 1911р. було укладено угоду між Англією і Китаєм про остаточне припинення постачання опіуму на китайський ринок у семирічний термін. Англія зобов’язалася зменшувати ввезення опіуму щорічно на 1/3. У 1912 було заборонено ввезення персидського і турецького опію. Були проведені деякі внутрішні заходи, які не увінчалися успіхом. І лише постанова народного уряду КНР від 1952р. опіопаління було по суті заборонено. В Афганістані, де наркоманія набула великих розмірів, з 1957р. було заборонено розведення опійного маку, споживання і торгівля ним. У Таїланді з 1959р. урядом країни закрито близько 900 опіокурилень, хоч і нині у країні близько 500 тис. наркоманів. У колоніальних країнах Африки згубна пристрасть до опію залишилась у значного процента населення. У перші роки після отримання незалежності в Єгипті налічувалося близько 200 тис. опіоманів. До офіційної заборони вирощування опійного маку Іран та Індія були найбільші у світі виробниками цього наркотику. Перед Другою світовою війною в Ірані виробляли до 6000 т.
Старая провансальская поговорка гласит: «В Эксе дождь не из воды, а из дерьма». Неудивительно, что чума собрала здесь обильную жатву. В первые же дни эпидемии эксский парламент благоразумно сбежал в Пертюи. Что касается врачей, то те из них, кто не последовал за представителями власти, вымерли почти полностью. В этой ситуации город пригласил врачей-добровольцев, и Нотрдам стал одним из медиков, откликнувшийся на призыв Экса о помощи. Как сообщает он сам, «в год 1546-й я был избран и принят на жалованье города Экс-ан-Прованс, где волей сената и народа трудился ради сохранения города, где чума была столь же сильной, сколь и ужасной». В городском архиве Экса найдено официальное подтверждение присутствия Нотрдама в городе в эти дни. Местный казначей записал в своем реестре счет на расходы за июнь 1546 года на имя господина Micheou de Nostredame. Сам Нотрдам оставил выразительное описание клинической и социальной картины эпидемии: «Чума началась в последний день мая и продолжалась целых девять месяцев, когда люди умирали все подряд, всех возрастов, в таких количествах, что кладбища оказались сплошь заполнены мертвецами, и не находилось более освященной земли, чтобы их хоронить
1. Соціально-економічні причини першої хвилі української еміграції кінця XIX - початку XX століття
3. Модернізм. Основні течії першої половини XX століття
4. Вклади культури і мистецтва XX століття у світову цивілізацію
5. Філософія кохання у творчості письменників кінця XIX - початку XX століття
10. Еміграція українців у кінці ХІХ–початку ХХ століття
11. Китай у середині XVII – на початку ХХ століття
12. Культурне життя в Україні у другій половині 40-х - на початку 50-х років ХХ століття
13. Наука і техніка ХХ століття
14. Національно-визвольна боротьба у середині XVII століття
15. Підготовка культурно-освітніх працівників в Україні в 60-70-і роки ХХ століття
16. Політизація національного руху в першій половині ХІХ століття
17. Селянські податки на Україні в ХІХ – поч. ХХ століття
18. Сходознавчі студії в історичному кримознавстві в першій половині XIX століття
19. Українська культура першої половини ХІХ століття
21. Чеська національна меншина в Україні в 20-30-ті роки ХХ століття
25. Культура України в ХІV–першій половині ХVІІ століття
26. Основні форми існування етносу в історії української культури ХІV-ХVІІІ століття
27. Срібне століття
28. Українське кіно початку ХХ століття
29. Американська поетика кінця ХІХ – початку ХХ століття
30. Романтизм як стильова течія української літератури першої половини 19 століття
31. Українська література 19 століття
32. Літературно–теоретичне мислення в київських поетиках XVII – першої половини XVIII століття
33. Міграція робочої сили як фактор розвитку світової економіки XXI століття
34. Американські вчені ХХ століття в галузі трудових відносин і управління персоналом
36. Традиції та новаторство у зарубіжній музичній культурі ХХ століття
37. Наукова психологія XIX століття
41. Наукова культура у вітчизняній філософії другої половини ХХ століття
42. Економіка України на початку ХХІ століття
43. Соціальне страхування від безробіття в Україні в 20-ті роки XX сторіччя
45. История мирового развития в XX веке на примере Великобритании, США и Японии
46. Доклад: Страны мира во второй половине XX века. Франция.
47. Россия в 90-е годы XX века
49. Внешняя политика СССР в XX веке
50. История экономики России XX века. 1917-2000 годы
51. Реституция культурных ценностей и международные конференции 10-30-х гг. XX в.
53. Средства художественного языка в авангардных стилях начала XX века
57. Сборник сочинений русской литературы с XIX века до 80-х годов XX века
58. Русские книгоиздатели на рубеже XIX-XX веков
59. Литература русского зарубежья первой половины XX века (По произведениям В. В. Набокова)
60. Проблемы социальной защиты в произведениях художественной литературы 20-30 годов XX века
61. Хрущев против Сталина. Доклад на XX съезде партии
63. Развитие образования в Пермяцком крае в конце XIX – первой трети XX веков
64. Внешняя политика России в последнее десятилетие XX века
65. Место и роль земских учреждений в конце XIX - начале XX вв.
68. Механизм формирования наркомании и алкоголизма
73. Fascismul - simbolulu negru al secolului XX
74. Новые политические институты России конца XX-начала XXI вв.
75. Технология изготовления кухонного стола
76. Психологическое консультирование по проблемам, связанным с наркоманией и алкоголизмом
78. Автоматизированный электропривод механизма перемещения стола продольно-строгального станка
79. П.А. Сорокин - крупный социолог XX века
80. Влияние на здоровье алкоголизма, табакокурения, наркомании
83. Русская религиозная философия XIX - XX веков (Контрольная)
84. Философия права в России во второй половине XIX начла XX века
85. Кооперативное движение в России XIX-XX вв
89. Социальная политика в России на рубеже XIX – XX веков
90. Основные направления внешней политики конца XIX начала XX вв.
92. Мой XX век
93. Политические партия в России в начале XX века
94. История женщин в США в XX веке
95. СССР в период форсированного строительства социализма (30-е годы XX века)
97. Алжир во второй половине XX века