![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Фіскальна політика держави, її особливості в трансформаційній економіці України |
Міністерство освіти та науки України КУРСОВА РОБОТА з курсу макроекономіки на тему: «Фіскальна політика держави, її особливості в трансформаційній економіці України» 2009 План Вступ Глава 1. Поняття фіскальної політики, її види і значення 1.1 Сутність і функції фіскальної політики 1.2 Дискреційна і автоматична фіскальна політика Глава 2. Фіскальна політика як система державного регулювання економіки 2.1 Принципи і механізми впливу фіскальної політики на економіку 2.2 Ефективність фіскальної політики Глава 3. Особливості фіскальної політики в трансформаційній економіці України 3.1 Природа фіскальних проблем в Україні і необхідність реформування бюджетно-податкової системи 3.2 Шляхи і методи вдосконалення фіскальної політики Висновки Перелік посилань Вступ Сучасна фіскальна політика визначає основні напрями використання фінансових ресурсів держави, методи фінансування і головні джерела поповнення скарбниці. Залежно від конкретно-історичних умов в окремих країнах така політика має свої особливості. Будь-який уряд завжди проводить деяку фіскальну політику, незалежно від того, усвідомлює воно це чи ні. Останнім часом в Україні простежується тенденція до посилення ролі уряду в регулюванні національної економіки через фінансову систему, тобто здійснюються витрати на програми по соціальному забезпеченню, на підтримку середнього рівня доходів, охорону здоров'я, освіту і так далі. З іншого боку, з початку економічних реформ український уряд узяв орієнтир на введення надзвичайно високого оподаткування на доходи фірм, що негативно позначилося на стані національної економіки і перспективах її підйому. Не випадково у відповідь реакцією є активний розвиток тіньової економіки, внаслідок чого уряд не в змозі зібрати в прибуткову частину бюджету і половини передбачених надходжень. Сьогодні тема фіскальної політики є дуже актуальною, оскільки економіка України переживає далеко не найкращі дні, і від того, як уряд здійснюватиме бюджетно-податкову політику, залежить доля кожної людини, що живе в нашій країні і доля всієї країни в цілому. Отже, метою даної роботи є визначення поняття фіскальної політики і її складових, позначення принципів, механізмів і інструментів дії фіскальної політики на господарську систему суспільства. У роботі буде даний всесторонній розгляд фіскальної політики як методу державного регулювання економіки, а також буде проведений аналіз сучасної фіскальної політики України: освітлені об'єктивні причини необхідності її реформування і можливі шляхи удосконалення. Глава 1. Поняття фіскальної політики, її види і значення 1.1 Сутність і функції фіскальної політики Фіскальна політика — це урядовий вплив на економіку через оподаткування, формування обсягу і структури державних витрат з метою забезпечення належного рівня зайнятості, запобігання й обмеження інфляції та згубного впливу циклічних коливань. Вона є головною складовою фінансової політики та дуже важливою ланкою економічної політики. Термін &quo ;фіскальна&quo ; походить від латинського fiscua, що в перекладі означає &quo ;державна казна&quo ;. Серед численних завдань фіскальної політики, так званого дерева цілей, твірних, основними є: стійке зростання національного доходу; помірні темпи інфляції; повна зайнятість; згладжування циклічних коливань економіки.
Фіскальну політику ще називають бюджетно-податковою. Пояснюється така назва тим, що цей вид державного впливу на економіку здійснюється шляхом формування доходів держбюджету та несення витрат у вигляді державних закупівель, видатків у формі трансфертних та процентних виплат за борговими зобов'язаннями. Щоб зрозуміти загальні принципи державного регулювання, необхідно чітко виділити два компоненти фіскальної політики: витрати і податки. За допомогою урядових витрат на закупівлю товарів і послуг можна збільшити або зменшити сукупні витрати, а тим самим впливати на обсяг національного виробництва. До урядових витрат відносяться всі бюджетні асигнування, направлені на будівництво доріг, шкіл, лікарень, установ культури, здійснення екологічної і енергетичної програм і інші суспільні потреби. Сюди відносяться і витрати на оборону, зовнішньоторговельні закупівлі, придбання необхідної для населення сільськогосподарської продукції та ін. Такого роду витрати і закупівлі можна назвати державно-суспільними, тому що споживачем товарів і послуг є суспільство в цілому в особі держави. Витрати, що направляються на регулювання стійкого функціонування ринкової економіки, сприяють збільшенню або скороченню об'єму внутрішнього виробництва (ЧВП) в періоди його спаду або підйому. Державні витрати не тільки прямо, але і через мультиплікаційний ефект впливають на об'єм внутрішнього виробництва, викликаючи його збільшення або скорочення. Держава впливає на об'єм внутрішнього виробництва і через свою податкову політику. Очевидно, що чим вищі податки, тим менший дохід матиме в своєму розпорядженні населення, а значить, тим менше купувати і зберігати. Тому розумна податкова політика припускає всесторонній облік тих чинників, які можуть стимулювати або гальмувати економічний розвиток і добробут суспільства. На перший погляд, здається, що високі податки, сприяючи збільшенню державного доходу, працюватимуть на суспільство і бюджет країни. Але при найближчому розгляді виявляється протилежне: ні підприємству, ні трудівнику при надмірно високих податках працювати виявляється невигідним. Проте низькі ставки податків значно підірвуть державний бюджет і такі його найважливіші статті, як витрати на зміст бюджетних організацій і на соціально-культурні заходи. От чому при проведенні обережної і розумної податкової політики доводиться, що називається, сім разів відміряти і один раз відрізувати. До податкової системи кожної країни належать суб'єкти оподаткування, тобто ті, хто сплачує податки, — фізичні особи та юридичні особи (підприємства), та об'єкти оподаткування — прибуток підприємств, заробітна плата, вартість майна, виторг фірми, кількість землі тощо. Одиниця оподаткування — це одиниця виміру об'єкта оподаткування (наприклад, для земельного податку — гектар). Податкова ставка — це величина податку на одиницю оподаткування. Для визначення величини податку кількість податкових одиниць множать на податкову ставку. Наприклад, податкова ставка величиною 20% для прибуткового податку з громадян означає, що за доходу у 200 гривень цей дохід розподіляється так: 40 гривень — державі, 160 — отримувачеві доходу.
Податкові ставки, що визначаються як відсоток, поділяються на такі види: пропорційні, коли ставка оподаткування є однаковою і не залежить від розмірів доходу; прогресивні, коли ставки оподаткування зі збільшенням доходу зростають. Інакше кажучи, такі ставки передбачають більший відсоток вилучення доходу у вигляді податку, коли дохід збільшується ; регресивні, коли податкова ставка зі збільшенням доходу знижується. Податки поділяють на прямі та непрямі. Прямі податки стягуються безпосередньо з індивідів та фірм. В Україні такими є прибутковий податок з громадян, податок з прибутку підприємств та ін. Непрямі — це податки, що встановлюються на товари та послуги і входять в їхню ціну. До таких податків в Україні належать акцизи, податок на додану вартість, мито. Непрямі податки сплачують ті громадяни і фірми, що купують оподатковувані товари й послуги. Прибутковий податок з громадян в Україні є прогресивним, тобто особи з вищими доходами сплачують виший відсоток свого доходу у вигляді податку, ніж ті, хто заробляє менше. Платниками податку з прибутку є виробничі підприємства, фінансові й некомерційнї установи, які мають доходи, не звільнені від оподаткування. В Україні передбачене пропорційне оподаткування прибутку підприємств. Ставки цього податку диференціюються залежно від сфери діяльності (підприємництво, акційна торгівля, продаж цінних паперів тощо). Об'єктом оподаткування при стягуванні податку з майна є його вартість у період володіння ним або під час продажу чи успадкування. Протягом століть точиться дискусія про справедливість податку на майно: перерозподіляти багатство чи змиритися з тим, що від народження люди опиняються у нерівних умовах. Акцизи — це непрямі податки, що входять у ціни певних товарів і стягуються в момент їх придбання. Акцизи поділяються на індивідуальні, коли оподатковується кожна одиниця товару, і універсальні, коли об'єктом оподаткування є обсяг продажу. Згідно із законодавством України, індивідуальні акцизи встановлюються на високоприбуткові товари. Ставки індивідуального акцизу коливаються в межах від 20 до 300%. Товари, які оподатковуються акцизним збором, називаються підакцизними (алкогольні напої, вироби з хутра, телевізори, шоколад тощо). Найпоширенішим у світі видом універсального акцизу нині є податок на додану вартість, що міститься у ціні всіх товарів і послуг. Додана вартість — це різниця між виторгом підприємства і вартістю матеріалів і сировини, що куплені у постачальників. Ставка цього податку в Україні становить 20%. Формально його платниками є виробничі і торговельні підприємства, оскільки податок надходить у бюджет від них. Фактично його сплачують покупці підчас купівлі товарів і послуг Мито — це податок на товари, які імпортуються. Мито є однин із важелів захисту національного ринку і поповнення бюджетних коштів. Податкова система в Україні ґрунтується на двох основних податках — на додану вартість і на прибуток підприємств. Значення прибуткового податку з громадян та індивідуальних акцизів у надходженнях до державною бюджету менш вагоме. Частка податків зборів і платежів на соціальне страхування у ВВП України становить майже 50%.
Директоря охоче приняла цю пропозцю, цлком згодившись з думкою провдникв трудових галицьких мас, (як особливо настоювали проти нехт буржуазних галицьких полтикв до об'днання), що укранський народ по обидва боки Збруча ма бути на вки однин злитий в одне цле й разом боротись за свою долю, яка б вона дал н була. Остаточне виршення ц згоди мало статися по взяттю Кива.[19] Але цей крок давав Директор млтарного ворога з заходу. Ми вже тепер не могли би без гарячо активности дивитись на боротьбу в Галичин. Ми мали новий фронт. На сход була гетьманщина й нмц. Ржними чистими й нечистими способами нмецькому штабов й гетьманцям удалось прихилити на свй бк раду салдатських депутатв нмецьк салдати тепер готов були навть битися з нами. Особливо х провокували тим, що "петлюрвц" перешкожають нмцям вижжати додому й настроюють населення не давати сти нмецьким салдатам. В свох записках, як час вд часу мен вдавалося поповнювати коротенькими замтками, я 28-Х¶-18 року писав так: "Розпочався наш наступ. Нмц проти нас. Над на успх мало
1. Механізм фіскальної політики держави
5. Фінансова діяльність та політика держави
9. Інформаційні ресурси України
10. Регіональні особливості відтворення населення України
11. Регіональна економічна політика України й особливості регіонального розвитку
12. Україна 20-х - початку 30-х років. Нова економічна політика. Голодомор 1921-1922 рр.
13. Роль міжнародних організацій системи ООН в управлінні економічною політикою
14. Економіко- і політико-географічне положення України
15. Особливості зовнішньої політики Римської імперії в І–ІІ ст. нашої ери
16. Економічні ефекти фінансових методів торгової політики
17. Особливості зовнішньої політики України у Центральній Європі та країнах Балтії
18. Політики і політичні лідери: особливості типологізації
19. Бюджетна політика як важлива сфера діяльності держави
20. Особливості антиінфляційной політики у США
21. Політика економічного зростання. Економічна кон’юнктура
25. Основні засади зовнішньоекономічної політики України
26. Основні напрямки зовнішньої політики України
28. Особливості перехідної економіки України
29. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
30. Процентна політика комерційного банку
31. Інформаційна політика України
32. Ціна і цінова політика планування ціни. Мета цінової політики і її роль у маркетингу
33. Сучасна структура банківської системи та її роль в здійсненні державної грошово-кредитної політики
34. Державна політика соціального страхування
35. Облікова політика ДП НАЕК "Енергоатом"
36. Облікова політика як елемент культури бізнесу
37. Структура наказу про облікову політику та оптимальні шляхи впровадження
41. Роль держави в регулюванні ринкової економіки
42. Вищі державні службовці та політико-адміністративні стосунки
43. Бібліотека, як об’єкт цензурної політики на Україні в 20 ст.
44. Зовнішня політика Англії у XVI-XVIII столітті
45. Зовнішня політика Німеччини в 30-х рр. ХХ ст.
46. Зовнішня та внутрішня політика Філіпа IV Красивого
47. Маргарет Тетчер та її політика в історії Великобританії
48. Мусульманське право (шаріат). Політика Ф. Рузвельта
49. Основні напрямки зовнішньої політики СРСР в 1933–1939 рр.
51. Проведення Польщею політики асиміляції та фальсифікації щодо українців
52. Царювання та політика Павла І
53. В’ячеслав Липинський – видатний український історик, політик, державний діяч
57. Маркетингова політика комунікацій
58. Маркетингова цінова політика
59. Товарна політика і комерційна діяльність
60. Удосконалення маркетингової політики на ПП "Конекс"
61. Формування маркетингової товарної політики підприємства (на прикладі ВАТ "Рівне-Льон")
62. Ціноутворення та цінова політика підприємства
63. Глобалізація сучасного світу – провідна тенденція світової політики
64. Державна політика стимулювання зайнятості
65. Зовнішня і міжнародна торговельна політика
66. Особливості національної економіки Тунісу
67. Політика протекціонізму в сучасному світі та Україні
68. Становлення європейської інтеграційної політики Великої Британії (1946 р. – до кін.1980-х років)
69. Торговельно-промислова палата. Зовнішньоекономічна політика України
73. Державна політика в Україні
75. Зовнішня політика країн балтії в контексті розширення ЄС та НАТО
76. Людина як суб’єкт і об’єкт політики
77. Місце і роль політики та політології як науки в житті суспільства
78. Природа політики
79. Політика великих держав на Близькому Сході
80. Політика як суспільне явище
81. Політична еліта сучасної України: генеза й особливості формування
82. Політика і етика: соціально-філософський аспект
83. Взаємозвязок соціальної роботи з педагогікою, історією та соціальною політикою
84. Державна молодіжна політика на сучасному етапі
85. Розвиток освіти як напрям соціальної політики
90. Сучасна митно-тарифна політика України
92. Грошово-кредитна політика України: проблеми становлення і тенденції розвитку
93. Державне регулювання соціальної політики
94. Сутність бюджетної політики та аналіз її основних напрямків в сучасних умовах
95. Фінансова політика та бюджетний процес
96. Вплив податкоавої політики на діяльність підприємства
97. Амортизаційна політика на підприємстві