|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Соціальна екологія |
Забавная пачка денег "100 долларов". 
Чашка "Неваляшка". Контрольна робота з дисципліни “Основи екології” Міністерство освіти і науки України. Національний університет “Львівська політехніка” Кафедра гідравліки та санітарної техніки Львів2002 Вступ В даній роботі розглядається питання як людина – біологічний вид , будучи членом людського суспільства своєю господарською діяльністю порушила динамічну рівновагу біосфери нашої планети , що спричинило її прогресуюче руйнування. Господарська діяльність людини , пошкодження і вичерпування природних ресурсів , призвели ло деформації складених протягом багатих мільйонів років природного кругообігу речовин та енергетичних потоків на планеті . В результаті це може набрати незворотніх процесів і навколишнє середовище може стати не придатним для існування . В цих умовах на планеті виникла нова система ”суспільство - природа” . Наука , яка вивчає закономірності взаємодії суспільства з навколишнім середовищем розробляє наукові принципи цієї взаємодії називаеться - соціоекологією . ПРИЧИНИ, ЩО ЗУМОВИЛИ ВИНИКНЕННЯ СОціоЕКОЛОГії У наш час людство пережива є чи не найкритичніший період за всю історію свого існування. У своєму розвитку воно досягло того рівня, коли вже оволоділо величезним науково-технічним потенціалом, але ще не навчилося достатньою мірою обережно та раціонально ним користуватися. Швидка індустріалізація та урбанізація нашої планети, різке зростання її народонаселення, інтенсивна хімізація сільського господарства, посилення багатьох інших видів антропогенного тиску на природу порушили кругообіг речовин та природні обмінні енергетичні процеси в біосфері, пошкодили її регенераційні механізми, внаслідок чого почалося її прогресуюче руйнування. Це поставило під загрозу здоров'я і життя сучасного та майбутніх поколінь людей, подальше існування людської цивілізації. Зараз людству загрожує небезпека повільного вимирання внаслідок безперервного погіршення якості навколишнього середовища, а також пошкодження та вичерпання природних ресурсів. Для усунення цієї небезпеки необхідні перегляд традиційних принципів природокористування та докорінна перебудова господарської діяльності у більшості країн світу. Для вирішення глибокої суперечності між людським суспільством та природою потрібна переорганізація всієї системи природокористування на нових наукових засадах. Вони повинні ґрунтуватись на необхідності досягнення компромісу між соціальними і економічними потребами суспільства та можливостями біосфери задовольняти їх без суттєвого порушення глобального кругообігу речовин та обмінно-енергетичних процесів, тобто без загрози для свого нормального функціонування. Реалізація зазначеного принципу природокористування потребує системного підходу до проблеми взаємодії суспільства з навколишнім природним середовищем, вивчення планетарної земної системи “суспільство-природа” та її територіальних складових як цілісних об'єктів - соціоекосистем. Це може забезпечити лише нова комплексна наука, що узагальнює географічні, біологічні, геологічні, педологічні, гідрологічні, метеорологічні, медичні, технологічні, економічні, юридичні, соціальні та інші аспекти взаємодії суспільства та природи в межах соціоекосистем різного ієрархічного рангу з метою їх оптимізації та управління гармонійним розвитком.
Такою наукою стала cоціоекологія (екологія людського суспільства). Досить часто екологам приходиться переконувати, що біоценоз з людиною — це принципово інша система, ніж дикий біоценоз, адже в ньому складається більш об'ємний комплекс залежностей і моделі класичної екології (екологія липи, екологія зайця чи вовка), дуже часто дисфункціональні по відношенню до екології людини. А це саме означає, що соціоприродна система не здатна функціонувати за законом дикої природи, зрозуміло, що в ній домінують нові закономірності, які еволюціонують з розвитком культури і в цьому випадку, особливості розвитку незайманої біосфери виступають як частковий випадок і не більше. Тільки не бажанням можна пояснити стійке заперечення екологами суттєвих відмінностей між людством і мурашником. І коли пишуть, частина біосфери зайнята цивілізацією, це звучить однаково, ніби вона зайнята гніздом, мурашником, берлогою і повинна відповідати вимогам розвитку біосфери. Але незаперечним є той факт, що розвиток людства і природи, їх взаємодія часто залежить від того чи іншого рівня культури цивілізації, етапу розвитку управлінського впливу і навпаки. На сьогоднішній день вплив людства на природу став настільки відчутний, що необхідно перевести акценти на зворотну сторону соціоприродних відносин: біосфера стає підсистемою планетарної цивілізації. Іншими словами, ми переживаємо черговий етап становлення глобального феномена, який І Є. Лера. П. Тейяр де Шарден і В. Вернадський назвали ноосферою. А ми знаходимося на стадії формування соціосфери. Виробнича діяльність охопила цілу біосферу, глибокі шари літосфери, повністю стратосферу, гідросферу і прилеглий до Землі Космос. На землі таким чином утворилося нова надсистема – соціосфера. Соціосфера – це самоорганізована, саморегульована планетна система, до складу якої належить біосфера, інші охоплені виробничою діяльністю геосфери та прилеглий до Землі Космос і людське суспільство з усіма наслідками його господарської і розумової діяльності. При такому підході не може бути мови ні про підпорядкування людині біосфери, ні про рівноправне партнерство. Діяльність людини розумної перетворюється лиш в управлінський блок глобального процесу, в якому кожна підсистема володіє власним комплексом управлінських зв'язків. Еволюція взаємозв'язків природи і суспільства пройшла складний і взаємозалежний шлях. З однієї сторони біоценози антропоцентрувалися і антропоморфізіровалися, їх елементний склад, внутрішня організація, поведінка і рефлекси тварин функціонально адаптувалися до збільшення ознак людської присутності. З іншої сторони, людина зустрічаючи зміни у природі послідовно адаптує свою культуру до змінної природи. Тепер, як і раніше, мудре управління біосферними процесами зі сторони людини передбачає не утримування від втручання у справи природи, а збереження максимально сприятливого об'єму її регулятивних зв'язків і мінімально допустимого біорізноманіття. (Мова йде про те, досвідчений природоохоронець першим б'є тривогу, що популяція хижаків чи поголів'я лося (гинуть ліси) перевищують оптимальне значення. Отже розвиток того чи іншого біоценозу потребує людського втручання).
Екологу важко сприйняти думку про те, що з розвитком історичного процесу змінюється якість соціоприродних систем і їх антропоцентризація, до тих пір, поки він буде працювати в парадигмі класичного природознавства, і буде забувати категорії, які пов'язанні з суб'єктом — управління, мета, цінність, інтелект, історія. Тільки засвоївши цей апарат можна розібратися в тому, яким чином система, що ускладнюється, здатна утворити нові об'єктивні закономірності, не заперечуючи попередніх, чому виникає можливість розриву між "людським" і "природним" світом, чому відбувається руйнування навколишнього середовища. Перетворення людиною природного матеріалу і створення штучного середовища для свого існування й життєдіяльності є однією з фундаментальних ознак цивілізації. Людство, дійсно, немов би подвоює природу, постійно поширюючи свою перетворюючу діяльність. Місце природних матеріалів, речовин і процесів посідають штучні, вироблені, не природні речі й процеси (знаряддя праці, інженерні й житлові споруди, засоби пересування, будівництва, архітектури, предмети одягу, побуту, мистецтва). Починаємо розуміти, що штучний світ не може органічно увійти до кругообігу речовин й енергії в біосфері, бо не є природним біогеохімічним феноменом, він існує і руйнується у зовсім інший спосіб, аніж будь-яка форма природного існування, неминуче порушує природні взаємозв'язки. При цьому людина не тільки перетворює, видозмінює природу, а й сама вимушена пристосовуватися до багатозначних наслідків своєї власної діяльності. Створений предметний світ поступово заміщує природні зв'язки, і людина починає діяти вже не як "сама природа", а як унікальна "сила цивілізації". Друга природа змінюється в бік поширення, вдосконалення, витіснення природних компонентів середовища. Отже, зростаючий руйнівний вплив штучного світу на природні процеси стає історичною ознакою розвитку цивілізації. Як окрема дисципліна, наука про взаємодію суспільства та природи була визначена у програмній статті американського вченого Р. Е. Парка, опублікована у 1916 році. У 20 – 30 роки виступаючи під назвами "hume ecology ("людська екологія") або social ecology" ("соціальна екологія"), вона знайшла свій розвиток у роботах американських соціологів Е. У. Берджесса, Р. Макензі та інші. На необхідність прослідковування зв'язків між станом здоров'я людини і новколишнього середовища вказав ще у 1927 році Радерик Мак Кензил відомий представник класичної екології людини. Він один з перших дав визначення соціальної екології, визначав її і як науку про територіальні і тимчасові відносини людей на які здійснюють вплив селективні, дистрибутивні середовища. Таке визначення предмету екології людей було базою для об'ємного дослідження територіального поділу населення і інших суспільних явищ у середині міських агломерацій. У зв'язку з тим, що в першій половині XX ст. соціоекологічна криза найбільш відчутно проявилася в великих містах, дана наука почала трактуватися досить вузько — соціоекологія міст або урбосоціоекологія. Пізніше засновник медичної географії М. Серре видав у Франції свою працю "Нариси екології людини".
В "трагедии" индивид терпит поражение при попытке пре одолеть зло и изгоняется из своего общества -- из своей соци альной единицы. С величественной картиной его краха резко кон трастирует сатира "иронии"; ее задача, по Мэррею, состоит в демонстрации того факта, что "комедия", "романс" и "трагедия", с помощью которых человеческое сознание пытается осмыслить, в терминах исследователя, "контролировать", данный ему жизнен ный опыт, на самом деле отнюдь не гарантируют нравственного совершенства как индивидов, так и устанавливаемого ими соци ального порядка, в свою очередь регулирующего их поведение. Хотя исследователь в своем анализе в основном ограничиваются двумя нарративными структурами (комедия и романс) как "проектами социализации личности", он не исключает возможно сти иной формы "биографического сюжета" становления лично сти, например, "эпической нарративной структуры". Как подчеркивает Мэррей, "эти структуры претендуют не столько на то, чтобы воспроизводить действительное состояние дел, сколько на то, чтобы структурировать социальный мир в соответствии с принятыми моральными отношениями между об ществом и индивидом, прошлым и будущим, теорией и опытом" (275, с. 182)
2. Соціальне становище Запорізького краю
3. Соціально-економічні умови виникнення і розвитку політичної системи суспільства
4. Взаимосвязь соціальной роботи з іншими науками
9. Антивоєнні оповідання Г.Белля в соціально-історичному та літературному контексті
10. Психологічний та соціальний портрет людини масової культури
11. Мораль і соціальне управління
13. Сутність і значення соціального страхування
14. Державна політика соціального страхування
15. Соціальна інфраструктура України
16. Соціально-економічний розвиток Австрії та Швейцарії
Набор для раскрашивания рюкзака "Disney. Тачки". 
Папка для тетрадей "Калейдоскоп", А3. 
Фоторамка "Poster gold" (40х60 см). 17. Розвиток соціальної географії в СРСР
18. Історія соціально-економічної географії світу
19. Державна соціальна допомога
21. Політичні і національні звичаї та традиції України як фактори соціального регулювання
25. Соціальна обумовленість державної служби
27. Соціальні, економічні та культурні права громадян україни. Право на працю і відпочинок
29. Суть та принципи соціальної держави
30. Шляхи вдосконалення реалізації соціальної функції держави
31. Мова як символ соціальної солідарності
Стенд "Календарь природы". С карточками чисел, дней недели, месяцев и бланком дневника наблюдений. 
Вертикальный накопитель, пластиковый, черный, ширина 240 мм, 4 отделения, органайзер. 
Глобус Луны диаметром 320 мм, с подсветкой. 33. Історія України. Соціально-політичні аспекти
34. Політичний та соціально-економічний розвиток Білорусі у 1991–2005 рр
35. Політичний та соціально-економічний розвиток Греції у 1990–2005 рр.
36. Політичний та соціально-економічний розвиток Сербії у 1990–2005 рр
37. Політичний та соціально-економічний розвиток Чехії у 1990-2005 роках
41. Соціально-економічний розвиток Київської Русі
42. Соціально-економічний розвиток України у XVII ст.
43. Соціально-економічний розвиток українських земель у XIX ст.
44. Соціально-економічний розвиток Чехії та Словаччини у XVIII столітті
45. Соціально-економічні реформи Маргарет Тетчер
46. Соціально-політичні аспекти створення фашистської системи в Італії початку 20 – початку 30 рр.
47. Соціально–політичне становище в Західній Україні 1945-1950 роки
48. Українська діаспора як історичне і соціально-політичне явище
Шарики для бассейна, 50 штук. 
Карандаши акварельные "Jumbo", 12 цветов, с точилкой. 
Ростомер деревянный (ростомер-пазл). 50. Культура і людина в контексті соціально-економічного розвитку суспільства
51. Василь Стефаник – неперевершений майстер соціально-психологічної новели
52. Соціальні проблеми в романах Дж. Стейнбека "Грона гніву" та "Зима тривоги нашої"
53. Вплив девіантної реклами на сучасних споживачів: соціально-психологічний аспект
57. Медико-соціальне обґрунтування системи управління здоров’ям жінок в інволюційному періоді
58. Ожиріння як медико-соціальна проблема
59. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
60. Перспективи розвитку соціально-орієнтованої економіки Швеції
61. Соціально-економічна сутність зовнішньоекономічної діяльності та завдання її статистичного вивчення
62. Аналіз сучасних підходів до стратегій керівництва персоналом в соціальних службах
63. Зайнятість: соціально-трудові відносини
64. Організація як соціальне утворення
Набор "Леди Баг и Супер Кот" Дизайн 1, 3 предмета (в подарочной упаковке). 
Качели со столиком, арт. 15-10960. 
Фотобумага "Lomond" для струйной печати, А4, 230 г/м, 50 листов, односторонняя, матовая. 65. Соціальна психологія організацій
66. Соціально-психологічні аспекти праці менеджера
67. Сучасне розуміння держави як соціального партнера
68. Управління персоналом в соціальній сфері
69. Формування соціально-корпоративної відповідальності підприємств
73. Проблема формування соціальної активності на уроках трудового навчання в початкових класах
74. Роль соціального педагога в адаптації підлітків
75. Соціально-педагогічна діяльність в дитячих оздоровчих закладах
76. Соціально-психологічні методи управління й проблеми їхнього використання
77. Філософські підходи до соціально-педагогічної роботи
78. Зміст і форми роботи соціального педагога з різними типами сімей
79. Виникнення і розвиток соціальної педагогіки як галузі людинознавства
80. Технологія використання психолого-педагогічної діагностики в соціально-педагогічній роботі
Горшок эмалированный (без рисунка), 3 л. 
Рюкзак для старших классов, студентов и молодежи "Старлайт", 30 литров, 46x34x18 см. 
Мягкий пол универсальный, зеленый, 60x60 см (4 детали). 81. Соціальна структура суспільства
82. Сучасні футурологічні концепції про соціально-політичні перспективи людства
83. Політика та соціальний конфлікт
84. Аналіз соціальної ситуації в рамках предмета соціальної психології
85. Відносини академічної й прикладної науки. Типи соціальних психологів
89. Поняття соціальної установки
90. Предмет соціальної психології
91. Соціальна парадигма та її застосування в освіті
92. Соціальна психологія в СРСР. Марксизм
93. Соціальна психологія як наука
94. Соціальний захист дітей з обмеженими функціональними можливостями
95. Соціальні ролі та особистість
96. Соціальні технології й гуманістична психологія А. Маслоу
Глобус "ELITE", двойная карта, диаметр 30 см, новая карта, подсветка. 
Комплект универсальных обложек с липким слоем, 470x300 мм, 25 штук. 
Фоторамка "Poster gold" (30х40 см). 97. Соціально - психологічний тренінг як засіб активного впливу
98. Соціально-психологічний клімат в колективі та шляхи його оптимізації
99. Соціально-психологічні чинники адиктивної поведінки підлітків
Совок большой. 
