|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Искусство, Культура, Литература
Скульптура України в другій половині XVII-XVIII ст. |
Крючки с поводками Mikado SSH Fudo "SB Chinu", №4BN, поводок 0,22 мм. 
Ручка "Шприц", желтая. 
Чашка "Неваляшка". Контрольна робота на темуСкульптура України в другій половині XVII—XVIII ст. Друга половина XVII—XVIII ст. відзначені активним розвитком скульптури. Ніколи раніше вона не відігравала такої важливої ролі в загальній картині мистецького процесу, хоч у цілісному образі тогочасної культури й надалі займала порівняно скромніше місце. Це стосується насамперед української традиції, оскільки в рамках мистецької творчості західноєвропейської орієнтації на Правобережжі в середині — другій половині XVIII ст. їй належала першопланова роль у релігійному мистецтві. Як і раніше, скульптура розвивалася у двох взаємопов'язаних, але далеко не тотожних у духовних основах і основоположних мистецьких принципах, напрямах. В українській мистецькій культурі вона поширювалася насамперед у вигляді орнаментального декоративного різьблення; фігурна скульптура тут виступала хіба що спорадично, спроби ввести її у другій половині XVIII ст. до церковних інтер'єрів як на західноукраїнських землях, так і на Лівобережжі залишилися поодинокими епізодами. У мистецтві латинської традиції кругла скульптура, навпаки, домінувала однозначно, в середині XVIII ст. на короткий час навіть вийшовши на чільне місце в мистецькому житті. Головним напрямом розвитку української скульптури залишалася вироблена від початку XVII ст. система оздоблення комплексів іконостасів, основою іконографічного репертуару якого була виноградна лоза із залученням декоративних орнаментальних форм європейського походження та стилізованих рослинних мотивів. У ранніх пам'ятках середини століття іноді ще застосовують орнаментику пізньоманьєристичного зразка, як, наприклад, в іконостасах церкви Собору архангела Михаїла у Волі Висоцькій поблизу Жовкви (1655) чи святого Юра в Дрогобичі (1659). Царські врата першого з них продовжують іконографію наскрізно різьблених врат іконостаса львівської П'ятницької церкви. Цю традицію порушено введенням теми дерева Єссея, найраніший зразок якої дають врата іконостаса Стрітенського приділу Софійського собору 1689 p., а на західноукраїнських землях — каплиці Трьох святителів львівської Успенської церкви (1697). Останні належать одному з майстрів європейського культурного кола. В останній чверті XVII ст. за піднесення жовківського мистецького середовища склався місцевий осередок сницарства. Першим його представником був Юрій Михалович, діяльність якого розгорталася в 60—90-х pp., проте достовірні роботи майстра не відомі. Ранні зразки жовківського різьблення дають іконостаси Івана Рутковича, починаючи від Вознесенської церкви у Волиці Деревлянській. Серед них виділяється іконостас жовківської міської церкви Різдва Христового (1697—1699). Дальший розвиток школи засвідчують іконостаси місцевих церков Різдва Богородиці (зібраний з ікон 1710—1750 pp.), Троїцької (1720), нової Миколаївської церкви Крехівського монастиря (втрачений, царські врата — Крехів, церква святої великомучениці Параскеви), церкви Іоанна Предтечі Краснопущанського монастиря (фрагменти — Вербів, Успенська церква). В іконографії іконостасів з-перед кінця XVII ст. з'являється додатковий ряд з циклом п'ятидесятниці та сюжетні пределли, а з першої половини наступного століття відомі й ансамблі без празників — їх немає, зокрема, в іконостасі Троїцького собору Густинського монастиря, а на західноукраїнських землях — Миколаївської церкви в Бучачі.
Оскільки ікони циклу великих празників дуже рідко трапляються серед пам'яток Волині, такий варіант, очевидно, мав значне поширення й на місцевому грунті. Середина XVIII ст. на західноукраїнських землях принесла новий різновид іконостаса, взорований на європейській мистецькій традиції, з круглою скульптурою. Найпоказніший з них створено для новозбудованого львівського собору святого Юра. Його іконостас, у якому домінують могутні колони з царськими вратами поміж ними, а намісні ікони та апостоли винесені на стіни вівтарної частини храму, наслідує головний вівтар костьолу. Ідея, безперечно, належала будівничому храму — Б. Меретину, втілювали її Севастян Фесінгер та Михайло Філевич. Святоюрський іконостас, в якому повністю відступлено від історичних коренів, швидше, — виняткове явище й знаменує крайній поступ латинізації греко-католицького церковного обряду. Проголошений тут цілковитий розрив з традицією не набув поширення у парафіяльних храмах, а характерний насамперед для латинізованих василіанських монастирів. Одним з його концептуальних наслідувань був втрачений іконостас Миколаївської церкви Крехівського монастиря з унікальними царськими вратами з &quo ;Преображенням&quo ; (НМЛ) львівського скульптора Івана Щуровського (1777) 9. До ранніх прикладів належить новозроблене &quo ;Моління на шести стовпах&quo ; в Успенській церкві Почаївського монастиря, віднотоване в інвентарі 1755 р. 10 Характерно, що навіть нове оздоблення інтер'єру львівської Успенської церкви непослідовно йшло за юрським взірцем, включаючи &quo ;традиційний&quo ; одноярусний іконостас, правда, з рельєфними дияконськими дверима. Аналогічний встановлено й у бучацькій Покровській церкві, де в ансамблі з ним виступають три вівтарі костьольного зразка. Низький рельєфний іконостас знаходиться також у Юріївській церкві в Батятичах. Поряд з варіантом з царськими вратами середина століття відзначена появою загалом рідкісного, взорованого на костьольних зразках типу вівтаря без царських врат, найранішим прикладом якого є проект 1754 р. кременецького єзуїта Павла Гіжицького для Пліснесько-Підгорецького монастиря на Львівщині (Вроцлав, Бібліотека Оссолінських). Як зазначає авторський коментар, він виконаний &quo ;новою формою&quo ;. Ідею кременецького єзуїта в 1756— 1757 pp. реалізував зі змінами провінційний майстер Стефан з Крем'янця и. Як його наслідування не раніше 1773 р. виконано іконостас церкви святого Дмитрія в Олеську (Тур'я, церква святих Кузьми і Дем'яна) 13. Ще далі в цьому напрямі пішли почаївські василіани — у 1781—1783 pp. для монастирської церкви львівський скульптор Матвій Полейовський зробив комплекс вівтарів костьольного зразка (не збереглись). Аналогічний ансамбль вівтарів був також у церкві Загоровського монастиря. Однак спроби латинізації оздоблення інтер'єру церкви не прийнялися, і традиційний варіант іконостаса зберіг домінуючі позиції. Лише на початку 70-х pp. з'явилися рокайльні мотиви, а конструкція стала плоским розфарбованим каркасом з накладеним різьбленням, нерідко з &quo ;Молінням&quo ; на арці, з частково відкритим вівтарем. Приклади дають втрачені львівські іконостаси Миколаївської церкви (1771) 14, зібраний з різних давніших фрагментів — монастирської Онуфріївської, названий у контракті 1776 р.
&quo ;новомодним&quo ; 15, та фрагментарно збережений із Святодухівської церкви (НМЛ) 16, над якими працював скульптор Іван Щуровський 17. На Волині до таких належать фрагменти з церкви Різдва Богородиці в Мізочі (РКМ). Як нове явище у різьбленні Правобережжя слід виділити появу з другої половини XVII ст. вівтарів. Найраніші приклади дають напрестольні вівтарики на зразок вівтаря з &quo ;Молінням&quo ; роботи І. Рутковича з Вознесенської церкви Во-лиці Деревлянської (НМЛ) та вівтарика &quo ;Собор архангела Михаїла&quo ; (Воля Висоцька, церква Собору архангела Михаїла) чи прикрашеного скромним різьбленням вівтаря Святої Трійці з церкви Іоанна Богослова в Острівцях на Рівненщині (РКМ). З-перед кінця століття є й окремі вівтарі звичного згодом типу — Богоматері (1696, НМЛ) та святого Миколая (Хорів, Онуфріївська церква) із Загорівського монастиря. З другої чверті XVIII ст. за умов латинізації церковного обряду їх кількість значно зростає, як вівтарі нерідко оформлювалися бокові ікони намісних рядів іконостасів. Розвиток декоративного різьблення у Києві та на Лівобережжі загалом відбувався у тому самому напрямі, що й на Правобережжі, проте мав ряд принципового характеру відмінностей, визначених особливостями мистецького процесу на місцевому грунті. Його початки відомі лише за свідченнями Павла Алеппського. Фото литої моделі дає уявлення про іконостас Успенської церкви Києво-Печерської лаври (1685). Вона доводить спільність іконографічної традиції Києва та західноукраїнських земель, вказуючи на використання й на київському грунті європейського орнаменту. Тим же роком датований контракт зі Степаном Мутяницею на втрачений іконостас Спасопреображенського собору Лубенського Мгарського монастиря. Традиції орнаментики XVII ст. виступають у втраченому іконостасі Троїцького собору Густинського монастиря. До київських зразків кінця століття належать близькі за характером втрачені іконостаси Микільського військового собору вкладу гетьмана І. Мазепи та Георгіївської церкви Видубицького мополковника Михайла Миклашевського. Унікальною особливістю микільського іконостаса є вміщення його колон над намісним рядом на консолях на тлі різьблених пілястрів — вони винесені наперед, утворюючи глибокі &quo ;ніші&quo ; для ікон. Відповідний етап на Слобожанщині репрезентує іконостас Сумського монастиря з розбудованою верхньою частиною, зокрема, додатковими іконами Йоакима та Анни при Архієреєві. Іконографія XVII ст. присутня й у пізнішому іконостасі Покровської церкви в Зінькові на Полтавщині. Поширення у них мотиву стилізованого аканту вказує на активне звернення до європейської традиції у Києві та на територіях, які перебували в його мистецькій орбіті, що становить одну з особливостей еволюції відповідного мистецького середовища. Такий висновок підтверджують і пізніші пам'ятки зі стилізованим акантом, який густо заповнює тло між іконами, менше присутнім на Правобережжі. Зростання ролі різьблення наочно демонструє ансамбль Спасопреображенської церкви Великих Сорочинців. Колони та багаті рами ікон не лише потрактовані ажурно, а й дають нові іконографічні мотиви, як, наприклад, квітів.
Дом каждого человека, его жена, дети, обстановка для убранства дома, все, что он получит со складов или добудет для нужд своей семьи, - все это будет составлять собственность его семьи для ее мирного существования" [ 29]. По-новому, в отличие от своих предшественников, Уистенли решает вопрос о религии. Он предлагает вообще ликвидировать религию, заменив ее пропагандой и просвещением. Г. Социалистические теории со второй половины XVII века до К. Маркса В XVII - XVIII веках появляется большое количество художественных произведений, романов, посвященных фантастическому описанию вновь открываемых земель и социалистическому укладу жизни населения в них [ 30]. К таким романам относятся "История северамбов" Дени Вераса (1675 г.), "Южная земля" Фойни (1676 г.), "Приключения Телемаха" Фенелона (1698 г.), "Республика Философов, или История Ажаойев" Фонтанеля (1768 г.), "Южное открытие, сделанное летающим человеком, или Французский Дедал: чрезвычайно философская повесть" Ретифа (1781 г.). В философской социалистической литературе того же периода появляются "Завещание" Мелье, "Кодекс природы, или Истинный дух законов" Морелли (1755 г.), "Истинная система" Дешана, труды Руссо, Гракха Бабефа, Фурье, Оуэна, Сен-Симона и многих других
2. Польська шляхта другої половини XIX століття
3. Наукова культура у вітчизняній філософії другої половини ХХ століття
4. Сходознавчі студії в історичному кримознавстві в першій половині XIX століття
5. Культура України в ХІV–першій половині ХVІІ століття
10. Народи Азії та Північної Африки у другій половині ХХ–на початку ХХІ століття
11. Українська культура у другій половині ХVII–XVIII століття
13. Виникнення і розвиток психології релігії у другій половині XIX—початку XX століття
14. Запорізька Січ у 18 столітті
15. Право України другої половини XVII-XVIII ст.
16. Быт и обычаи правящей династии во второй половине 18 века
Фонтан декоративный с подсветкой "У колодца", 17,5x13x25,5 см. 
Точилка электрическая "Power TX", 2 отверстия. 
Детский велосипед Jaguar трехколесный (цвет: оранжевый). 17. Культура України другої половини XVIІ-XVIII ст.
18. Політизація національного руху в першій половині ХІХ століття
19. Українська архітектура другої половини XVII-XVIII ст.
20. Русская культура первой половины 18 века
21. Політичні кризи другої половини XX сторіччя
25. Китай у середині XVII – на початку ХХ століття
26. Наука і техніка ХХ століття
27. Підготовка авіаційних спеціалістів навчальних закладів України у 70-80 рр. ХХ століття
28. Побут міського населення наддніпрянської України в 1950-80-х рр. ХХ століття
29. Соціально-економічний розвиток Російської імперії після реформ 60-х років ХІХ століття
30. Становище Чорногорії на початок XX століття
31. Україна на рубежі XXI століття
32. Французьке просвітництво XVIII століття
Качели детские деревянные "Гномик". 
Стул детский Ника "СТУ3" складной, мягкий (рисунок: машинки). 
Настольная игра "Матрешкино". 33. Чехословаччина у 30- х рр. ХХ століття
34. Архітектура України кінця ХVII століття
35. Бітлз і їх роль у розвитку молодіжної культури ХХ століття
36. Культура України в кінці XVI–на початку XVII століття
37. Основні форми існування етносу в історії української культури ХІV-ХVІІІ століття
41. Тенденції розвитку української літератури 90-х років XX століття
42. Українська література 19 століття
43. ХІХ століття – золотий фонд світового мистецтва
44. Наркоманія : чума XX століття
45. Американські вчені ХХ століття в галузі трудових відносин і управління персоналом
46. Традиції та новаторство у зарубіжній музичній культурі ХХ століття
47. Психоаналіз - один з найважливіших і дискусійних напрямів ХХ століття
48. Українська культура. Архітектура Росії XVIII-XIX століття
Коробка подарочная "Прованс". 
Стержень для шариковых ручек "QuinkFlow", синий, F. 49. Становлення класичної української філософії ХVIII–XIX століття
50. Формування духовної культури особистості на порозі ХХІ століття
51. Економіка України на початку ХХІ століття
52. Господарство України на рубежі 18-19 столітть
53. Монументально-декоративная скульптура Москвы первой половины 30-50х годов
57. Німеччина у другій половині ХІХ ст.
59. Розвиток української культури та мистецтва у другій половині XIX ст.
60. Сполучені Штати Америки у другій половині ХХ ст
61. Українські землі у другій половині ХVІІІ ст.
62. Франція у другій половині XVIIст.
63. Поезія та літературна творчість в Україні у другій половині XVII – XVIII ст.
64. Архитектурные памятники первой половины XIX века
Игрушка пластмассовая "Умный телефон". 
Металлофон, 12 тонов. 
Настольная игра "Головоноги". 65. Контрольные вопросы для самопроверки (темы: "Предмет и задачи экономической географии" и другие)
67. Апология рабовладения на Юге США в первой половине XIX века
68. Политическое развитие Италии во второй половине ХХ века
69. Доклад: Страны мира во второй половине XX века. Франция.
73. Правовая система России во 2-й половине XlX - начале ХХ вв. Судебная реформа
74. Проблема Курильских островов в отношениях СССР/России и Японии во второй половине XX-нач. XXI вв.
76. Основные этапы развития экономики России 9-18 веков
77. Право собственности и другие вещные права
78. Налоговая система России в сравнении с другими странами
79. Отличие трудовых отношений от отношений других отраслей права
80. British painting in the 17-18th centuries (Британская живопись 17-18 вв.)
Карандаши цветные автоматические "Inspira", 12 цветов. 
Пенал, 1 отделение, 20x14x4 см, серый/зеленый. 
Смываемые фломастеры "Супер чисто" с толстым наконечником, 8 штук. 82. Русский художник 18 века Антон Павлович Лосенко
83. British painting in the 17-18th centuries (Британская живопись 17-18 вв.)
84. Английский портрет 18 века
85. Литература как вид искусства. Место литературы в ряду других искусств
89. Отличие культурологии от других наук, изучающих культуру
90. Ледовая и снежная скульптура
91. Из двух друзей всегда один раб другого (Лермонтов "Герой Нашего времени")
92. Литература русского зарубежья первой половины XX века (По произведениям В. В. Набокова)
93. Шпоры по зарубежной литературе 2-й половины 20 в.
94. Роль России и ее место в мировой цивилизации в произведениях русской литературы 18-20 вв.
95. Поэты второй половины XIX века, Яков Петрович Полонский
Трехколесный велосипед Funny Jaguar Lexus Trike Original Volt (цвет: розовый). 
Увлажненный порошок для чистки ковров "Vanish". 
Клей для ткани UHU Textil, 19 г. 97. Томас Джефферсон и его роль в американской революции 18 века
98. Старообрядцы конца 18 и начала 19 века
99. Русская культура второй половины XIII-XVI вв.
Транспортир для класса, деревянный, с держателем. 
