![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Аскеза та екстаз у світових релігійних практиках |
План 1. Значення тілесного досвіду у релігійних традиціях 2. Екстаз – перемога тілесного над свідомістю 3. Аскеза – як співвідношення людського й надлюдського Література 1. Значення тілесного досвіду у релігійних традиціях У сучасній антропології, незважаючи на всі нововведення останніх десятиліть, досить обмежені категоричний апарат і методологічний інструментарій, у своїй основі отримані нами в спадщину від епохи Просвіщення. Необхідно їхнє розширення, збагачення, необхідне звертання до великої розмаїтості традиційної спадщини, архаїчного досвіду. Крім евристичного багатства міфологічних і релігійних образів і символів істотним представляється їхнє онтологічне вкорінення, багатовікова перевірка досвідом, практикою. Зараз модно звертатися до всяких екзотичних навчань й архаїчних практиків, але це лише перший крок - залишається величезний нерозкритий і незатребуваний потенціал. У цьому змісті представляється досить перспективним аналіз екстатичних й аскетичних технік, які присутні у всіх традиційних навчаннях і практиках. Ця пара понять задає певну систему координат, систему цінностей, у яку вписуються багато феноменів людського буття, як в архаїчних і традиційних суспільствах, так й у сучасній цивілізації, хоча це й менш очевидно. Варто звернути увагу на вузький, дуже виборчий підхід до Традиції сучасними вченими й адептами різних навчань і культів. Переважає не вивчення релігій як вони є, зсередини, цілком, а вихоплювання окремих елементів, частин, якщо їх можна пристосувати до сучасних способу мислення й способу життя. Наприклад, у традиції екстаз й аскетика доповнювали один одного, були в деякій рівновазі, а сучасна цивілізація з однієї сторони всіляко стимулює екстатичні практики, а з іншого боку, заперечує, всіма способами уникає аскетичних практик і виганяє їх і з досвіду й навіть зі свідомості. Сучасну епоху можна охарактеризувати як «втеча від аскези, втеча в екстаз». Із цього випливають далеко, що йдуть наслідки. Кожна культура, нації, релігія мають свої специфічні подання про пристрій світобудови, про загробний світ і зроблене буття. В основі всіх світоглядних установок лежать явні або сховані подання про сакральному, священному, божественному. Будь-яка релігійна система пропонує своїм адептам якісь духовний досвід, форми його осмислення й методи його одержання. Можна говорити про різні сакральні стратегії, під якими ми будемо розуміти вибір людиною деякої онтологічної схеми, метафізичної позиції, моделі людини в контексті священного, а також їхнє твердження й втілення. Важливе місце в сакральних стратегіях займає тілесний досвід, що виражається в таких модусах людського буття, як сп'яніння, сексуальність, біль, насильство й смерть. У всьому різноманітті сакральних стратегій можна виділити дві групи - екстатичні й аскетичні стратегії. Перші відповідають міфологічному мисленню, архаїчним поданням. Другі виникає в процесі розвитку релігійних систем і містичних практик. Тіло займає важливе місце в міфі. Усе, що відбувається з героєм у всій повноті, задіє його тілесність. Це може бути розчленовування тіла бога або першопредка при першому жертвопринесенні в часи утвору миру або маніпуляції з тілом присвячує при шаманській ініціації.
Часто згадуються перетворення героя в тіла інших істот, зменшення й збільшення його тіла. Також характерно гранична напруга тіла під час подорожі, випробувань і подвигів героя й особливо в битві. Біль і насильство постійно присутні в міфі як саме собою що розуміє. Тілесність людини проявляється з максимальною інтенсивністю. Але все це є лише умовою перетворення героя, його смерті й наступного відродження, знаходження своєї щирої природи й виконання свого боргу. Тілесність сама по собі нічого не значить і нічого не вирішує. Вона знаходить своє значення й своє місце тільки в контексті цілісного досвіду, цільного світогляду, єдиного процесу людського буття. Внаслідок специфіки архаїчного мислення в міфі психологічна складова духовного досвіду нівелюється, редукується до тілесних феноменів, у яких і через які виражається життя духу. Взагалі в міфі й ритуалі велике значення надається людському тілу. Насамперед, це колективне тіло, єдине тіло, одне загальне тіло, причому загальне між людьми й божеством. Це першотіло, тіло першочоловіка, тотальне тіло, із частин якого був створений мир, тіло-жертва. Всі частини людського тіла здобувають символічне значення, уподібнюються священним сутностям і стихіям. Людина, що перебуває в міфі, ототожнює себе з героєм міфу й повторює ту ж схему, втілює дану сакральну стратегію. Причому фізичні випробування можуть бути частково або повністю замінені символічними формами, хоча що присвячує одержує досвід священного у всій повноті. Тоді акцент переноситься на переживання вже отриманого сакрального досвіду, що втілюється у Святі. У міфі сакральне завжди перебуває поруч із людиною. У святі людина постійно повертається у священний час, у зроблений первісний стан. І знову тілесність виявляється в центрі. Свято задіє майже всі модуси тіла: танець, сп'яніння, сексуальність, наркотики, а також пряме або символічне насильство. Однієї з основних завдань свята є досягнення екстатичного стану, при якому тілесні й почуттєві переживання досягають максимуму, межі. Святу й взагалі архаїчному мисленню властивий «тілесний максималізм», коли всі стани й феномени людського буття, події долі й весь духовний досвід переживається через призму тілесності. І дійсно, тілесність у деякому змісті первинна, через неї людина вкорінена в бутті. Тілесний досвід найбільш достовірний, об'єктивний, перевіряємо. І справжнє переживання сакрального, котре охоплює людини цілком, завжди виявляється й на рівні тілесності, могутньо проявляється в тілесних феноменах. Однак є можливість помилки, небезпека переплутати наслідок і причину, спокусу прийняти фізіологічні відчуття, що виникають у результаті реального духовного процесу, за самостійні феномени. На це звертається особлива увага в релігійних і містичних системах, де тіло з'являється як інструмент для досягнення мети порятунку й обоження всього суті людини. Цей інструмент сам ще має потребу в настроюванні. Тому тіло повинне стати керованим, дисциплінованим, чого можна домогтися, якщо звести до мінімуму його власні потреби. За допомогою поста, помірності, мовчання, шляхом обмеження почуттєвих вражень у келії, печері або пустелі чернець підготовляє своє тіло до внутрішньої трансформації, до перетворення, до прийняття благодаті Духа Святого.
Це тілесний мінімалізм у тому розумінні, що людина позбувається від випадкових, довільних, спонтанних тілесних й емоційних рухів. Але це найвище із всіх можливих призначень тіла. Тіло не просте засіб досягнення духовної мети, але воно - рівноправний учасник цього процесу. Тіло не знищується, воно стає на своє щире місце й виконує своє високе призначення. 2. Екстаз – перемога тілесного над свідомістю Отже, перейдемо до аналізу феноменів екстазу й аскезы. Це дві протилежні онтологічні стратегії, які знаходять свій зміст тільки в контексті сакрального (у змісті Іліади). Грецьке слово (eks asis = ek - з, поза s asis - положення, спокій) означає зсув, знаходження зовні, перебування поза собою. Зрушений зі свого місця, поза собою, захоплений, божевільний. Також екстаз - це несамовитість, хворобливо-захоплений стан, божевілля, божевілля. У Новому завіті екстаз розуміється як здивування, замилування, захват. Варто звернути увагу на перехід від геометричних, топологічних понять до психічних, інтелектуальних і духовних категорій. З антропологічної точки зору, екстаз - це якась експансія людини зовні, проекція себе зовні, себе як він є, саморозширення. Екстаз - це самоствердження, твердження своєї сутності, своїх модусів, своєї сили. У релігійних термінах - це самообожнювання, як би людина не описувала цей стан: як одержання сили або злиття з божеством. Прагнучи до екстазу, людина не шукає нічого нового, невідомого. Він хоче лише повторення того, що вже було. А також посилення, збільшення інтенсивності відчуттів і почуттєвих задоволень, насолоди як такого. Те, що людина знає, хоче, любить (їжа, сп'яніння, сміх, танець, секс) - якнайбільше, сильніше, гостріше. Те, що знайомо, що бажає - довести до максимуму, до межі, перевищити міру. Екстаз виникає на грані, на границі свого й чужого, на межі можливого, ніколи не перетинаючи цю границю, не досягаючи межі, завжди залишаючись між Моє й Інше, Я и Іншою. Однак цей процес губить свій зміст, і відбувається це по двох причинах. По-перше, екстаз - це вічне повторення, що не дає справжнього задоволення, угамування бажання, насичення. Його потрібно повторювати ще й ще, і ніколи не буде останнього разу, тому що стану екстазу можуть відрізнятися друг від друга тільки кількісно, і не відбувається ніяких якісних, необоротних змін. Відбувається рух по колу, у замкнутому часі. По-друге, це нескінченне збільшення - процес, що не має кінця, завершення, виконання. Ні крапки, де досягається повнота, цілісність і досконалість. А тому що людське тіло й психіка не може витримати надмірне зростання інтенсивності енергії й почуттів, те цей процес може закінчитися тільки саморуйнуванням і загибеллю людини. Тому екстаз не може бути самоціллю, іманентне не повинне ставати тотальним. Ще в екстазі в людини відбувається тимчасова втрата самосвідомості, самоконтролю. Несвідоме звільняється й проривається на поверхню. Іноді екстаз розуміється так, начебто в людину входить зовнішня (вища?) сила. Екстаз дає відчуття енергії, сили, моці, всемогутності. Однак при цьому зовнішня воля управляє людиною, якій нічого не залишається, тільки як віддатися, підкоритися цій силі.
Назва пшла вд мен галатв-кельтв] (саме до цих галатв згодом звертався апостол Павло з посланням). Частина галатв (галичан) пшла дал в Пвнчну Палестину й оселилася бля озера Генсарет. Так утворилася Галлея крана Дви Мар, ¶суса Христа всх Його апостолв, батьквщина великого християнського Вчення, що стало свтовою релгю. «Хвил» галльського руху докочувалися до ґвропи, Палестини з земель Праукрани. Особливо великою була друга хвиля. «Галли-кельти, вдруге вийшовши з серця Сколот (територ Украни Ю. К.), псля знищення Гелона рушили на захд, оволодли землями аж до Лаби (Ельби Ю.К.), завоювали пвдень ґвропи»[Пак В. Корнь безсмертно Украни.P С. 179]. Усе це широко вдом незаперечн факти (лише у нас вони маловдом!). Про них оповдають багато давнх сторикв (Лвй, Страбон, Плнй, Йордан, Прокопй та н.). ¶ не тльки давн. Вдомий англйський сторик етнограф XIX столття Д. Прчард також доводив, що галли почали сво розселення з нашо Галичини (осьде хня прабатьквщина!) хня мова близька праукранськй
1. Буддизм як найдавніша зі світових релігій
2. Аналіз сучасних релігійних течій в світовій і національній практиці
3. Перша світова війна. Причини та характер
4. Світові ринки зброї та військового спорядження
5. Світовий фінансовий ринок та його економічний зміст
9. Вплив другої Світової війни на долю народів Азії та Африки
11. Аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку світового валютного ринку
12. Група Світового Банку та її роль у регулюванні МЕВ
13. Світова організація торгівлі: цілі та функції
15. Сучасна українська освіта в контексті перспектив світового розвитку
16. Вітчизняні та світові проблеми професійної етики в соціальній роботі
18. Значення і світова слава Тараса Шевченка
19. Туриз як галузь світового господарства
20. Місце України в світовому сільському господарстві. Шляхи переходу до ринкової економіки
21. Друга світова війна 1 вересня 1939 – 2 вересня 1945
25. Світове мовознавство на початку ХХ ст.
26. Англо-германські суперечності напередодні першої світової війни
27. Арабські країни після ІІ світової війни
28. Великобританія після Другої світової війни
29. Головні події Другої світової війни
30. Дніпропетровськ у Другій світовій війні
31. Друга світова війна і Україна
32. Історія Криворіжжя в роки Другої світової війни
33. Перша Світова війна у світовій історії
34. Причини Першої світової війни
35. Радянізація західних областей України після Другої світової війни
36. Розвиток польського руху опору в роки другої світової війни
37. Становище Німеччини напередодні Другої світової війни
41. Українське бароко як явище світової культури
42. Гамлет як герой світової літератури
43. Кон’юнктурне дослідження світового ринку великої побутової техніки
44. Вплив валового внутрішнього продукту на світові ціни
45. Глобалізація як об’єктивна тенденція розвитку світової економіки
46. Міграція робочої сили як фактор розвитку світової економіки XXI століття
47. Міжнародні науково-технічні відносини у світовому господарстві
48. Місце і роль США у світовому господарстві
49. Світова організація торгівлі
50. Світова торгівля в умовах глобалізації. Позиції України на світовому ринку
53. Світові макроекономічні порівняння і оцінка місця України в них
57. Виховання морально-ціннісних орієнтацій підлітків засобами творів світової художньої культури
58. Міжнародна політика і світовий політичний процес
60. Політичні еліти і політичне лідерство: світовий досвід і українські реалії
61. Російський рубль – вихід на світовий фінансовий ринок
62. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища
63. Загальні закономірності світового економічного розвитку
64. Особливості реформування світової валютної системи
66. Світовий досвід розвитку малого підприємництва
67. Віра, Надія, Любов у філософсько-релігійних поглядах та етичній думці людства
73. Дія на людину постійних електричних полів та полів частотою 50 Гц
74. Облік і контроль в органах Пенсійного фонду України: теорія та практика
75. Облік та контроль фінансових результатів в умовах ТОВ "Клімат Індустрії"
77. Геологічна та рельєфоутворююча діяльність льодовиків
79. Редагування політичної, релігійної та езотеричної літератури
80. База даних "Теорія та практика прикладного програмування"
81. Переваги та недоліки операційних систем Windows
82. Анархізм в Росії: теорія та практика
83. Історичні процеси в міграційних та еміграційних явищах українців
84. Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр. за матеріалами свідків та ветеранів війни
85. Проблеми комунікацій та доступу до інформаційних ресурсів у програмі ЮНЕСКО
93. Наскрізна програма практики студентів системи управління виробництвом та розподілом електроенергії
94. Розвиток управлінської науки (менеджменту) в світі та в Україні
95. Громадянська освіта та формування національної свідомості на уроках історії України
97. Червона книга та Реліктові рослини Кам’янець-Подільського ботанічного саду