![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
История государства и права зарубежных стран
Українська повстанська армія і збройні формування ОУН у Другій світовій війні |
Науковий реферат на тему: Українська повстанська армія та збройні формування ОУН у Другій світовій війни Друга світова війна поляризувала, більше того - розколола український народ. Переважна частина його боролася проти &quo ;коричневої чуми&quo ; в лавах Червоної армії. Певні кола з різних причин вдалися до колаборації. Решта ж прирекла себе до боротьби на два фронти - проти нацистського режиму та радянської влади. Національно-визвольна ідея, що живилася волелюбними пориваннями свідомих членів українського суспільства, спробувала прорости за обставин, котрі нагадували події 1914-1920 рр. Можливо, саме звідси - аналогії не лише у назвах збройних формувань, а й у внутрішніх засадах їх організації та функціонування. Створена на початку 20-х років Українська Військова Організація (УВО) була школою для багатьох майбутніх командирів УПА та збройних формувань ОУН. Українське національне підпілля набирало організованих форм у той час, коли над Україною зависли хмари нацизму. Намагаючись використати німецький &quo ;похід на Схід&quo ;, ОУН легалізувала свою діяльність, сподіваючись, що політична угода з Гітлером не така вже й недосяжна річ. Спрямовуючи вістря боротьби проти сталінської моделі соціалізму, деякі лідери націоналістів не хотіли бачити у нацистах не менш жорстоких і підступних ворогів українського народу. Ставлення до третього рейху й було тим вододілом, який на початку 1940 р. розколов Організацію українських націоналістів на прихильників С. Бандери - з одного боку, і А. Мельника - з другого. Безкомпромісність, що часом межувала з фанатичною прямолінійністю, не дозволяла бандерівцям миритися з існуванням ОУН Мельника. Згодом це виявилося в прямих зіткненнях, терорі і, як наслідок, у взаємному ослабленні сил та дієздатності. В Україні виникло підпілля, започатковане Тарасом Боровцем за згодою уряду УНР в екзилі. Колишній в'язень польського концтабору, член політичної організації &quo ;Відродження&quo ;, що припинила існування з початком війни, Боровець у липні 1940 р. перебрався на Полісся, де розпочав формування збройних відділів для боротьби проти радянської адміністрації. Йому вдалося згуртувати навколо себе кілька тисяч бійців, які мали досвід служби в арміях УНР, Польщі, Радянського Союзу. В основу організації ліг територіально-адміністративний принцип: на чолі стояла головна команда, 2-4 області об'єднувались в окружну січ, область утворювала обласну бригаду, район - полк, 2-5 сіл - курінь, село - сотню. Головна команда базувалася в Олевську на Житомирщині. Бойове хрещення &quo ;Української Повстанської армії - Поліської Січі&quo ; відбулося поблизу Костополя з початком нападу Німеччини на СРСР. Розуміючи свою нездатність успішно протистояти регулярним військам Червоної армії, Т. Боровець, який у той час змінив псевдо &quo ;Байда&quo ; на &quo ;Т.Бульба&quo ;, шукав можливості поповнення з'єднання кваліфікованими офіцерськими кадрами. Контакти з ОУН (СД) Бандери були безрезультатними, а в ОУН Мельника пропозиції Бульби-Боровця зустріли з цікавістю. В липні 1941 р. він у Львові зустрівся з членами Проводу Українських Націоналістів (ПУН) полковником М.
Сціборським і сотником О. Сеником-Грибівським. Результатом консультацій стала угода від 5 серпня 1941 р., що відображала прагнення ОУН надати допомогу січовикам при розв'язанні кадрових питань. На цей час припадає публікація політичного маніфесту &quo ;УПА - Поліська Січ&quo ;, який розповсюджувався в пресі та летючках під назвою &quo ;За що бореться Українська Повстанська армія&quo ;. Програмні настанови &quo ;УПА - Поліська Січ&quo ; засвідчили народно-революційні спрямування її засновників. Відсутність ортодоксально-націоналістичних ідей з одного боку, та наявність положень, які передбачали захист соціально-економічних інтересів широких кіл українства, з іншого, мали забезпечити соціальну базу визвольного руху1. З приходом німецьких військ &quo ;упівці&quo ; перетворюються на &quo ;міліцію&quo ; Полісся, однак надати їй статус національного збройного відділу окупаційні власті відмовилися. Думки дослідників стосовно кількості УПА Бульби-Боровця у цей час розходяться: одні говорять про 10 тис. вояків2, інші оцінюють сили упівців у 3 тис. чоловік3. Служба на боці німців у ролі поліцейських відділів закінчилася для бульбівців швидко. Відсутність потреби в них, а, можливо, й відчуття німецькою адміністрацією певної небезпеки спричинили розпуск &quo ;УПА - Поліська Січ&quo ; у середині листопада 1941 р. Після консультації з урядом УНР у Варшаві, який категорично заборонив піднімати загальне повстання в окупованих районах, Т. Бульба-Боровець повертається на Полісся з новими вказівками, що орієнтували його загони на обмеження терору гітлерівців і створення перешкод для постачання фронтових частин вермахту. Ця переорієнтація свідчить про зміну настроїв у тих українських колах, які швидко зуміли розпізнати людиноненависницьку сутність нацистів. Весною 1942 р. збройні формування Бульби-Боровця відроджуються як суто партизанські з'єднання під дещо зміненою назвою - &quo ;УПА&quo ; (без доповнення - &quo ;Поліська Січ&quo ;). А вже в травні німці спрямовують проти них спеціальні відділи на чолі з майором Бронсеном. Уникаючи переслідування ворога завдяки добре поставленій розвідці, дисципліні та підтримці місцевого населення, УПА Бульби-Боровця влітку 1942 р. здійснює ряд нападів на німецькі стратегічні об'єкти та комунікації в районі Костополя, Людвиполя, Бережного, Сарн, Рокитного. 19 серпня відбулася одна з найбільш визначних операцій поблизу Шепетівки. Високий бойовий та моральний рівень повстанців став наслідком копіткої роботи по відбору бійців до загонів, агітаційно-пропагандистської діяльності серед населення, а також у середині війська. Прикладом може бути &quo ;Закон українського партизана&quo ;, вироблений головною командою УПА й затверджений Т. Бульбою-Боровцем 15 вересня 1942 р. &quo ;Український партизан є вірним сином свого народу і щирим патріотом рідного краю, - підкреслювалось у першій статті закону. - Він добровільно жертвує свою кров та життя для загального добра&quo ;. У статті 2-й відзначалось, що український підпільний і партизанський рух &quo ;є єдино можливою в цей час для українського народу формою збройної боротьби та зародком Української Національної армії&quo ;.
Закон передбачав смертну кару для тих, хто чинитиме грабунки цивільного населення, незалежно від його національності4. Отже, політичні принципи, моральні засади упівців не могли не викликати симпатії у жителів сіл та містечок, поблизу яких вони базувалися й діяли. Восени 1942 р. німці пішли на вимушений контакт з повстанцями: штурмбанфюрер СС доктор Пютц 23-24 листопада вів переговори з Т. Бульбою-Боровцем на предмет співробітництва у справі &quo ;умиротворення&quo ; Полісся. На висунуті контр-вимоги - самостійність України та звільнення українських політичних в'язнів - есесівський емісар ухильно відповів, що майбутня державно-політична структура буде визначена фюрером, а характер прийнятих рішень залежатиме від поведінки самих українців. Щодо політв'язнів д-р Пютц заявив, що ніхто не може гарантувати амністування, оскільки відсутні відповідні гарантії їх неучасті в антинімецькій діяльності. У листі до д-ра Пютца 8 грудня 1942 р. Боровець викладає свою позицію так: &quo ;Я бачу, що за теперішніх німецько-українських політичних взаємовідносин про звільнення українських політв'язнів не може бути й мови. Тому моя спільна з вами праця неможлива. Наше нелегальне становище не означає, що ми знаходимось у боротьбі проти Німеччини. Це лише самозахист. Ми розглядаємо Німеччину як тимчасового окупанта, але не як ворога. Якщо Німеччина виключила нас від участі в цій війні як діючу особу, то ми вирішили залишатися до кінця війни нейтральними спостерігачами. Ми дотримуємось, само собою розуміється, політики: вам не допомагати, але і не шкодити. Ми не змінимо нашої позиції, якщо і німецькі власті також оцінять ненормальну обстановку, яка виникла із-за політики. Якщо ж німецькі власті й надалі будуть ще активніше виступати проти українського населення, тоді ми змушені будемо перетворити наш нейтралітет в антинімецьку боротьбу&quo ;5. Роздратований позицією лідера УПА, доктор Пютц рекомендував пропагувати серед населення антиупівські настрої, проголосивши Бульбу-Боровця &quo ;безвільним інструментом анонімних підбурювань&quo ;. З метою ізоляції вожака повстанців у його ж таборі, пропонувалося посилити примусові заходи щодо населення: каральні експедиції, евакуації і т.п., а також агентурну підривну роботу. Однак серйозна небезпека чигала на головнокомандуючого УПА не лише з боку гітлерівців, але й з боку провідників ОУН (СД), тобто бандерівської. 22 лютого 1943 р. уповноважений проводу ОУН(СД-самостійників-державників) О.Бусел повідомив командування УПА про підтримку партизанських дій і передав пропозицію сісти за стіл переговорів. Тут слід здійснити короткий екскурс в історію національного підпілля в Західній Україні, який виправдовується необхідністю нагадати про існування ще трьох збройних формацій окрім УПА Бульби-Боровця. Одна з них - Фронт Української Революції (ФУР) - з'явилася влітку 1942 р. на Кременеччині (Волинь). Очолював ФУР Тихін Басюк (справжнє прізвище - Яворенко), який командував сотнею УПА. Після невдалого походу в Центральну Україну він з 80 бійцями залишив табір &quo ;Крука&quo ; й продовжив боротьбу проти гітлерівців на волинських землях.
Укранська повстанська армя та радянськ партизани // Сторнки вонно стор Украни. - К., 2000. - Вип. 4. Лебедь М. Укранська Повстанча Армя, генеза, рст д у визвольнй боротьб укранського народу. Б.м.: Видавництво Пресового Бюра УГВР, 1946. Ч.1. Литвин М.Р., Луцький О.¶., Науменко К.ґ. 1939. Захдн земл Украни. Львв: ¶нститут укранознавства м. ¶. Крип'якевича НАН Украни, 1999. Лтопис нескорено Украни. Документи, матерали, спогади. Львв: Просвта, 1993.-Кн.1. Лтопис УПА. Нова серя. К.; Торонто, 2001. Т. 3. Лтопис УПА. Нова серя. К.; Торонто, 2002. Т 4. Кн.1. Лтопис УПА. Нова серя. К.; Торонто, 2002. Т. 5. Кн.2. Лтопис УПА. Нова серя. К.; Торонто, 2006. Т. 8. Лозунько С. Оболганные. Чекисты в Великой Отечественной войне: между виртуальностью и реальностью // «2000». 2006. 22 сентября. Макар В. Бойов друз. Збрка спогадв з дй ОУН. 1929-1945. Торонто: Гомон Украни, 1980. Т.1. Мартинець В. Укранське пдплля. Вд У.В.О. до О.У.Н. Б.м.: Б.в., 1949. Матвйко М
1. Українська літературна мова: формування, норми та стилі. Ділова українська мова.
2. Державний лад України в роки Другої світової війни
3. Друга світова війна і Україна
4. Радянізація західних областей України після Другої світової війни
5. Українське питання в міжнародній політиці напередодні другої світової війни
9. Головні події Другої світової війни
10. Друга світова війна: бойові дії та опірний рух
11. Німеччина після Другої світової війни
12. Радянський військово–морський флот в роки Другої світової війни
13. Становище Німеччини напередодні Другої світової війни
14. Українська архітектура другої половини XVII-XVIII ст.
15. Постмодернізм та українська історична наука
16. Культура початку ХХ ст Українська музика
17. Історія розвитку усного та писемного мовлення. Кирилиця й Українська абетка
18. Українська преса Північної Буковини та Закарпаття в міжвоєнний період
19. "Домоводство" В.Н.Каразіна - українська паралель європейських економічних теорій
20. Українська школа бухгалтерського обліку
21. Українська робітничо-селянська спілка та Українська Гельсінська спілка
25. Україна у Другій світовій війні
26. Українська держава в період руїни (1657-1676 рр.)
27. Українська діаспора як історичне і соціально-політичне явище
28. Українська національна революція середини ХVІІ ст. Становлення української державності
29. Українська революція (1917-1920 роки)
30. Українська національна кухня
31. Українська культура XIX-XX ст.
32. Українська культура ХХ ст.
33. Українська жіноча проза кінця ХХ століття: світоглядні моделі й особливості художнього стилю
34. Українська література XI—XII століть
35. Українська нація в романі П. Куліша "Чорна рада"
36. Українсько-словацькі відносини: формування системи міждержавного співробітництва (1990-ті роки)
37. Українська модель менеджменту
41. Українська народна іграшка як засіб виховання дітей дошкільного віку
42. Сучасна українська державність
43. Українська політична думка кінця XIX - початку XX ст
44. Українська полемічна думка у XVI–XVIII ст.
45. Українська культура. Архітектура Росії XVIII-XIX століття
46. Інтеграція України у світове господарство
47. Перспективи розвитку і проблеми світової економічної інтеграції укр
48. Шляхи розвитку та вдосконалення антимонопольного законодавства України на основі світового досвіду
49. Військові події на території України у роки Першої світової війни
50. Світовий уряд. Масони в Україні
52. Українське (мазепинське) бароко як нове світовідчуття і нове мистецтво
53. Public Relations: світовий та український досвід
57. Формування національної свідомості учнів у десятому класі в курсі вітчизняної історії
59. Вплив моральних якостей вчителів на процес формування майбутніх громадян України
60. Антифеодальні виступи селян в Україні у другій половині XVI – першій половині XVII ст
61. Шляхи формування правової держави в Україні
62. Формування бюджетів фондів соціального страхування України
63. Заходи щодо формування стада української чорно-рябої молочної породи великої рогатої худоби
65. Право України другої половини XVII-XVIII ст.
66. Шляхи формування правової держави в Україні
67. Боротьба царизму проти українофільства у другій половині ХІХ ст.
68. Історія збройних сил України
69. Культурне життя в Україні у другій половині 40-х - на початку 50-х років ХХ століття
73. Суспільно-політичне життя України у другій половині 40-50-тих років
74. Українські землі у складі Російської Імперії в другій половині XIX ст
76. Скульптура України в другій половині XVII-XVIII ст.
77. Поезія та літературна творчість в Україні у другій половині XVII – XVIII ст.
78. Формування системи сімейної медицини в Україні
80. Формування знань про тварин в учнів 3 класу на уроках "Я і Україна. Природознавство"
81. Виникнення політичних партій в Україні та основні етапи їх формування
82. Формування і розвиток соціальної думки в Україні
83. Становлення філософії, як науки в Україні у другій половині XVII-XVIII ст.
84. Аналіз фінансових джерел формування інвестиційних ресурсів в Україні
85. Формування податкової системи України
89. Спецподразделения Армии Израиля: "Голани" (Special forces in Army of Israel Golani)
92. Физическая подготовка иностранной армии
93. Атомна енергетика України і РПС
94. ПОДАТКИ ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
95. Проблеми формування i виконання мiсцевих бюджетiв
96. Право собственности и другие вещные права
97. Формування украiнськоi народностi. Походження та поширення назви "Украiна"
98. Первая победа Красной Армии в Великой Отечественной войне 1941-1945гг.
99. Налогообложение на Украине (Система оподаткування в Українії податкова політика в сучасних умовах)