![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Экономика и Финансы
Международные экономические и валютно-кредитные отношения
Зовнішньоекономічні операції. Спільні підприємства. Зарубіжні інвестиції та організація митної справи |
3. Зовнішньоекономічні операції. Спільні підприємства (СП). Зарубіжні інвестиції та організація митної справи Зовнішньоторговельна операція (ЗТО) – це комплекс дій суб’єктів (партнерів) різних країн, що передбачають здійснення торгового обміну і забезпечують такий обмін. На практиці зустрічаються два підходи щодо висвітлення класифікації зовнішньоторговельних операцій. • прямі експортно-імпортні операції, що використовуються при продажу та закупівлі промислової сировини на основі довгострокових контрактів; при експорті дорогого та габаритного обладнання; при експорті стандартного обладнання через закордонні філії; при закупівлі сільськогосподарських товарів у фермерів; при державному продажу та закупівлі. Прямі зв'язки дають низку переваг: більш тісні контакти з контрагентом; краще знання кон'юнктури ринку; швидше просування своїх виробничих потужностей до потреб споживача; • товарно-посередницькі операції, пов'язані з купівлею та продажем товарів, які виконуються за дорученням виробника-експортера незалежним від нього торговим посередником на основі угоди або доручення. Торгове посередництво – це досить широке поняття, яке включає значне коло послуг: перепродаж товару; пошук закордонного контрагента; підготовка та завершення угоди; кредитування сторін; здійснення транспортно-експедиторських операцій; страхові операції; проведення рекламних заходів; здійснення технічного обслуговування. За деякими оцінками, з допомогою торгових посередників у світовий товарообіг втягується близько половини всіх товарів. Використання торгово-посередницьких фірм дає певні переваги: • не вимагається значних коштів для організації і збутової мережі на території країни-імпортера, бо такі фірми мають свою власну матеріально-технічну базу; • звільнюється експортер від багатьох турбот, пов'язаних із реалізацією товару; краще використовується капітал торгово-посередницьких фірм на основі коротко – та довго – строкового кредитування. Недоліком використання посередників є те, що експортер позбавлений безпосередніх контактів із ринками збуту і повністю залежить від добросовісності посередника. Торгово-посередницькі операції можна поділити на чотири види: • з перепродажу, що здійснюється торговими посередниками від свого імені та за свій рахунок. Тут торговий посередник виступає стороною договору як з експортером, так і з покупцем. Розрізняються два види операцій з перепродажу. До першого виду належать операції, коли торговельний посередник виступає відносно до експортера як покупець. Він стає власником товару і може реалізувати його будь-кому і за будь-якою ціною. Другий вид операцій, коли експортер і торговий посередник підписали договір про продаж товару на певній території у конкретний термін; • комісійні операції, що здійснюються однією стороною, яка йменується комісіонером, за дорученням іншої сторони, яку називають комітентом, укладанням угод від свого імені, але за рахунок комітента. Взаємні відносини регулюються договором. Комітент залишається до кінця власником товару, комісіонер же не купує товар (він залишається в руках експортера).
Але для третьої сторони (покупця) стороною договору виступає комісіонер, а комітента він може навіть і не знати. Комісіонер отримує винагороду або як відсоток, або як різницю між ціною комітента і продажною; • агентські операції, що здійснюються за дорученням однієї сторони, яка йменується принципалом, іншій стороні, яку називають агентом, щодо здійснення юридичних угод за рахунок і від імені принципала (а комісіонер діє від свого імені) на визначеній території; • брокерські операції – це контакти, що встановлюються через посередника – брокера між продавцем і покупцем (а також між страхувальником і страховим судновласником і фрахтівником). Брокер по є стороною у договорі, він виступає лише для інформування обох сторін. Порядок розрахунків по зовнішньоторговельних операціях. Міжнародні розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки, тобто комерційні банки України, що мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій. Міжнародні розрахунки здійснюються у вільно конвертованій валюті, а також у валюті з обмеженою конвертованістю. Уповноважені банки здійснюють міжнародні розрахунки у формі документарного акредитива, інкасо, банківського переказу та в інших формах. Вибір конкретної форми розрахунків за зовнішньоторговельним контрактом визначається за угодою сторін та фіксується в умовах контракту. При укладанні контрактів з іноземними фірмами на експорт продукції чи послуг з України резиденти повинні передбачити, як правило, акредитивну форму розрахунків на строк, що не перевищує 90 днів. Про розрахунки за імпорт продукції. При укладанні контрактів на імпорт продукції в Україну резиденти можуть передбачати різні форми розрахунків з нерезидентами з урахуванням обмежень, які можуть бути встановлені Національним банком України. Застосування акредитивної форми розрахунків чи здійснення авансових платежів на користь нерезидента повинно обумовлюватися відстрочкою поставки продукції в Україну до 90 днів. У разі, коли термін поставки перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або відкриття акредитива, операції резидента-імпортера потребують індивідуального дозволу регіонального управління Національного банку України за місцем реєстрації українського резидента. Для отримання резидентом індивідуального дозволу на проведення вищезгаданих імпортних операцій слід подати регіональному управлінню Національного банку України за місцем реєстрації резидента такі документи: • заяву у вільній формі з обґрунтуванням необхідності продовження законодавче визначених термінів відстрочки поставки продукції в Україну за умови здійснення авансового платежу чи відкриття акредитива; • згоду управління зовнішніх економічних зв'язків обласної державної адміністрації на продовження терміну поставки продукції; • нотаріально засвідчену копію установчих документів; • копії контрактів з нерезидентами з обов'язковим зазначенням поштових та банківських реквізитів іноземних контрагентів. Розгляд зазначених документів здійснюється у двотижневий строк комісією при регіональному управлінні Національного банку України у складі повноважних представників: регіонального управління банку, регіональної державної митниці та управління зовнішніх економічних зв'язків обласної державної адміністрації.
Дозвіл надається регіональним управлінням Національного банку України на підставі протоколу засідання комісії, підписаного усіма представниками, на строк не більше трьох місяців. І оформляється у трьох примірниках, один з яких передається українському резиденту, другий – посилається в уповноважений банк резидента, третій – береться на окремий облік регіональним управлінням Національного банку України. Міжнародні торги. Щодо міжнародних торгів (тендерів), то в Україні встановлений порядок підготовки, організації та проведення таких заходів, тобто реалізації різних проектів співробітництв на її території за рахунок усіх джерел фінансування. При цьому розуміється: тендер &mi us; різновид міжнародних торгів; – тендерний комітет &mi us; комітет, який формується замовником для організації та проведення міжнародних торгів: оферент &mi us; підприємство або організація, яка бере участь у торгах і подала свої пропозиції; замовник – організація, підприємство чи установа, проект якої виноситься на міжнародні торги; претендент – організація, заінтересована в участі в міжнародних торгах, яка ще не подала свої пропозиції і не пройшла перекваліфікаційний відбір. Мета організацій торгів – підвищення ефективності виробництва, якості будівництва, імпорту обладнання і товарів народного споживання на конкурсних засадах між оферентами, а також досягнення мінімального рівня контрактних цін і вибір найсприятливіших умов реалізації контракту. Торги бувають: відкритими, в яких можуть брати участь усі заінтересовані організації; відкритими, з попередньою кваліфікацією учасників; закритими, тобто по запрошеннях; індивідуальними (одиничні). Об’єктами торгівлі можуть бути: підряди для будівництва підприємств, будівель і споруд виробничого і невиробничого призначення; поставки комплексного технологічного обладнання; концесії на розробку запасів корисних копалин; закупівлі масових партій товарів народного споживання; проекти на базі спільних підприємств; надання державних закупівельних кредитів. До участі в торгах не допускаються організації, які не зареєстровані у відповідному державному органі і не мають прав на здійснення експортно-імпортних операцій, оголошені банкрутами або відносно яких порушено справу про банкрутство; подають для участі в торгах документацію, підготовлену неналежним чином; не пройшли кваліфікацію відбору претендентів. Замовник зобов'язаний повідомити Міністерство економіки України про свій намір провести міжнародні торги, подавши йому проект тендерної документації. Після цього протягом десяти робочих днів міністерство розглядає подану документацію, присвоює номер і вносить її в Державний реєстр міжнародних торгів, які проводяться в Україні. Організацію і підготовку торгів здійснюють замовник або за його дорученням спеціалізована зовнішньоекономічна фірма чи установа. Тендерний комітет готує оголошення про відкриті торги, які публікуються українською та однією із загальноприйнятих мов (англійська, німецька та ін.) не пізніше як за 45 днів до початку проведення торгів. Оголошення публікуються в «Голосі України», «Урядовому кур'єрі», «Діловому, віснику», а також направляються поштою потенційним учасникам торгів не пізніше як за 45 дні» А» їхнього початку.
У цей же день, 1 вересня, Вктор Ющенко рзко розкритикував ситуацю щодо Нкопольського феросплавного заводу. Вн наголосив, що навколо стратегчного для держави пдпримства зштовхнулися нтереси двох фнансово-промислових груп, сформованих за минуло влади. Президент нагадав, що сну ршення Вищого Господарського суду Украни про встановлення законност й повернення держав 50% плюс одн акц. На його думку, уряд ма докласти всх зусиль, аби у виключно правовому пол виршити конфлкт навколо НФЗ. У цей же день В.Ющенко провв телефонн розмови з премр-мнстром, головою Фонду держмайна, мнстром промислово полтики, мнстром юстиц та Генеральним прокурором, пд час яких пддав жорсткй критиц позицю уряду, який не змг захистити нтереси держави в ситуац навколо НФЗ забезпечити стабльнсть порядок у Нкопол. На думку В.Ющенка, уряд, на жаль, не доклав достатнх зусиль, аби сьогодн навколо НФЗ не розгорталися провокац та дйства, влаштован двома кланами. Президент доручив уряду Фонду Державного майна Украни виршити конфлктну ситуацю виключно в законному русл: Колектив НФЗ ма вдчувати, що влада вдстою нтереси держави громадянина та створю вс необхдн умови для нормально роботи цього стратегчного обкту [4]
3. Удосконалення формування розподілу прибутку підприємства при зовнішньоекономічній діяльності
9. Міжнародні розрахунки у зовнішньоекономічній діяльності
10. Ліцензування зовнішньоекономічних операцій
11. Економічна безпека підприємства в сучасних умовах та економічні ризики
13. Податкове стимулювання підприємства і зарубіжний досвід
16. Спільні підприємства та особливості їх розвитку в Україні
17. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності приватного підприємства ПП "Промен"
18. Бухгалтерськи проводки про господарські операції підприємства
19. Облік готівкових та касових операцій приватного підприємства "Індустрія Клімату"
20. Виробнича програма підприємницької зовнішньоекономічної діяльності
25. Фактори внутрішнього та зовнішнього середовища фармацевтичного підприємства
26. Фінансова стійкість в економічній діагностиці сучасного підприємства
27. Аналіз фінансової стійкості підприємства в умовах обмеженості зовнішніх джерел фінансування
28. Проектування операційної системи малого підприємства, орієнтованого на виробництво
31. Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності
32. Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність
33. Контрольна з зовнішньоекономічної діяльності
34. Основні засади зовнішньоекономічної політики України
35. Планування діяльності підприємства
41. Формування основних фондів підприємства
42. Інноваційна діяльність підприємства
43. Конкурентоспроможність торгівельного підприємства
44. Організація підприємства дрібнооптової торгівлі „ХОДАК”
45. Підвищення ефективності використання ОВФ в часі і вплив його на господарську діяльність підприємства
46. Прибуток підприємства. Суть, форми, та шляхи збільшення
47. Імітаційна модель взаємодії підприємства з ринком
49. Управління утворенням прибутку підприємства
50. Основні форми зовнішньоекономічних звўязків, їх суть
51. Особливості функціонування підприємства на фондовому ринку
52. Вибір форм кредиту комерційного банку для фінансування капітальних та поточних потреб підприємства
53. Автомазація виробничих процесів підприємства
57. Економічний аналіз та фінансові показники підприємства
58. Облік активної частини балансу підприємства
59. Облік зовнішньоекономічної діяльності
60. Облік основних засобів підприємства
61. Облік створення підприємства
62. Організація і методика аудиту доходів підприємства
63. Організація облікової політики підприємства
65. Собівартість продукції - важливий показник діяльності підприємства
66. Фінансова звітність підприємства
67. Аналіз та аудит фінансової звітності підприємства
69. Аудит фінансової діяльності підприємства "Донтехснаб"
73. Впровадження захисту інформації в комп’ютерній мережі і інформаційній системі підприємства "WED"
74. Носії інформації, їхній склад та характеристика. Розробка АРМ прибуток підприємства
75. Розробка ІС підприємства оптової торгівлі лікарськими препаратами
76. Створення бізнес–моделі підприємства за допомогою комп’ютерного комплексу Project Expert
78. Аналіз господарської діяльності торгівельного підприємства ТОВ "Албо"
79. Аналіз цінової політики підприємства на прикладі ТОВ "Медикор"
80. Бізнес-план Приватного підприємства "Універсам "Енергетик"
81. Комерційна діяльність приватного підприємства та її ефективність
82. Непрямі податки підприємства
83. Обгрунтування товарного портфелю торговельного підприємства ЗАТ "Вентиляційні системи"
84. Організація роботи малого торговельного підприємства та шляхи підвищення її ефективності
89. Товарна політика підприємства на прикладі ДП УВК "Nemiroff"
90. Формування іміджу підприємства на прикладі ВАТ "ТерА"
91. Ціноутворення та цінова політика підприємства
92. Збутові стратегії підприємства
93. Лікарські розчини, одержувані в умовах фармацевтичного підприємства
95. Зовнішньоекономічна діяльність ВАТ "Лубнифарм"
96. Проект зовнішньоекономічної угоди
97. Система стимулювання зовнішньоекономічної діяльності на рівні держави та регіонів
98. Торговельно-промислова палата. Зовнішньоекономічна політика України
99. Механізм та методи регулювання зовнішньоекономічних зв’язків та діяльності