|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Держава – головний інститут політичної системи суспільства |
Ночник-проектор "Звездное небо, планеты", черный. 
Мыло металлическое "Ликвидатор". 
Карабин, 6x60 мм. Навчальна література Конституція України. – К., 1996. Політологія: підручник для курсантів вищих навчальних закладів Збройних Сил України / За заг. ред. В.Ф. Смолянюка. – 1 - е видання. – Вінниця: НОВА КНИГА. – 2002. (С.101-129) Політологія: посібник для студентів вищих навчальних закладів / За редакцією О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. – К.: &quo ;Академія&quo ;, 2000. (С.156-167). Демчук П.О. Політологія Підручник для слухачів і курсантів ВВНЗ МОУ. – К.: КВГІ, 1998. (С.116-132). Юрій М.Ф. Основи політології: Навч. Посібник. – К.: &quo ;Кондор&quo ;, 2003. (С.135-151). Закон України „Про основи національної безпеки України” / Відомості Верховної Ради. – №39. – 2003. Держава як базовий інститут політичної системиДержава є одним із найважливіших інститутів будь-якого суспільства, який формувався і вдосконалювався разом із розвитком людської цивілізації. Слово „держава” в буденному сучасному житті ми можемо вживати декілька разів на день. При чому кожен це слово осмислює по–різному. Для одного – це орган охорони порядку, для другого – орган соціального забезпечення, для третього – це суспільство, народ, четвертого – уряд, адміністрація і тому ін. Тому ми повинні детально, з сучасних наукових позицій розглянути цей інститут, його походження, види, функції, сутність правової та соціальної держави, взаємозв’язок з громадянським суспільством. В політичної науці існує велика різноманітність думок з приводу походження і соціального призначення держави. Розпад родоплемінного устрою, поступове відособлення від суспільства верстви вождів і зосередження у них управлінських функцій і засобів влади приводить до виникнення держави. Держава – основний інститут політичної системи, що здійснює управління суспільством, охорону його економічної та соціальної сфери, культури. Як свідчить історична наука, перші держави виникли в кінці IV–го на початку III–го тисячоліття до н. е. на берегах Нилу, та в долині Євфрату і Тигру, пізніше – в Індії і Китаї. У кінці II–го тисячоліття до н. е. вони досягли значного розвитку. У VIII–VI –му століттях до н. е. формуються древньогрецькі держави–поліси. У той же час виникають і формуються ідеї, вчення, теорії про державу та її походження. Філософ Платон у своєї роботі „Держава” бачив причини виникнення держави в розподілі праці. Засновником патріархальної теорії виникнення держави став Аристотель. Він вважав, що „держава” – продукт природного розвитку родини, роду і племені, що виник в процесі механічного об’єднання родів в плем’я, племен – в більші спільності. За його словами „людина за природою своєю істота політична ” Аристотель не просто визначив державу як природну і вищу в порівнянні з племінними поселеннями форму людського співжиття, але й описав існуючи форми правління і дав класифікацію різноманітних держав. В період абсолютизму, засилля церкви, розповсюджується теологічна концепція походження держави, в рамках якої виникнення держави санкціонувалося волею божою (Августин Блаженний, Фома Аквінський). До XVI–XVII століть держава звичайно трактувалася широко і не відділялася від суспільства, яке організує і представляє.
Одним з перших повне тлумачення держави дав Ніколо Макіавеллі, який ввів правове спеціальне поняття „S a o” для визначення держави як особливої політичної організації суспільства. Напередодні буржуазних революцій склався буржуазний юридичний світогляд. Виникають і формуються вчення про природні права і суспільний договір (Гуго Гроцій, Бенедикт Спіноза, Жан–Жак Руссо та ін). Так договірна система княжіння існувала в Київської Русі, в Новгородському, Чернігівському, Галицькому князівствах, де із запрошеним для правління на певний термін укладали договір. В XIX ст. виникає насильницька теорія походження держави (Франц Оппенгеймер – Австрія, Людвіг Гумплович – Німеччина) та ін. Суть її зводилась до того, що держава виникла в первісній формі як організація переможців над переможеними, тобто актом насильництва. Страх перед агресією з боку інших людей, побоювання за життя і свободу – домінуючий мотив, що спонукає людину до створення держави (Т. Гоббс, Англія). Г. Спенсер розвинув біологічну теорію виникнення держави. В державі все організовано як у бджіл, або у мурашнику. Психологічна теорія виникнення держави (Петражицький, Фрейзер, Тард та ін) поясніє державу особливими властивостями психіки людей, психологічною потребою людей підкорятися. В противагу даним теоріям Еміль Дюркгейм бачив соціальне призначення держави в визволенні індивіда, поверненні свободи особистості. Тоді ж формується і марксистська теорія походження держави. Розвиток матеріальної основи життя суспільства, пов’язаний з розподілом праці, виникненням виробництва, обміну, з необхідністю вів до змін соціальної структури суспільства, виникнення соціальної нерівності, груп людей, які відрізняються за становищем в системі суспільних відносин. Між класами і майновими верствами починається боротьба за владу з тим, щоб у рішеннях влади знайшли відображення їх інтереси. Відбувається поступова зміна структури влади: з влади всього суспільства вона стає владою верстви, класу. Хоча марксизм і визнає за державою функцію управління, але все ж на передній план в діяльності держави ставить функцію класового придушення. Щоб тримати в покірності одному класу інші підлеглі класи створюється система карних органів, апарат стягнення податків тощо. Звичайно ж держава виникла з цілого комплексу передумов, до яких належить і суспільний розподіл, і поява нерівності, приватної власності, укладення суспільного організму і суб’єктивні спрямованості людей. Сучасний термін „держава” вперше з’явився в Іспанії, пізніше – в Німеччині. Державу відрізняють специфічні ознаки; по–перше, наявність органів, що здійснюють верховну владу, яка поширюється на все населення; по–друге, наявність права – сукупності загальнообов’язкових правил поведінки, встановлених або санкціонованих державою; по–третє, наявність певної території, на яку розповсюджується влада, юрисдикція держави; по-четверте, наявність суверенітету; по-п’яте, наявність своєї армії. Своїх цілей держава досягає адміністративно–правовими, економічними та ідеологічними засобами. Держава – це знаряддя панування та підлеглості, а також узгодження інтересів різних прошарків суспільства, поміж класами, соціальними групами, націями тощо.
Для цього використовуються закони та адміністративно–правові акти. Держава – це політична цілісність утворювана національною, чи полінаціональною спільнотою, закріплена на певної території, де підтримується юридичний порядок, встановлений політичною владою, створеній на основі волі народу відповідно до Конституції. Держави різних історичних епох і народів значно розрізняються між собою. Проте всі вони мають схожі риси, загальні ознаки, які можна вважати незаперечними атрибутами будь–якої держави, що виділяють її серед інших політичних інститутів. По–перше, це загальний характер. Держава виступає універсальною, невід’ємною організацією, що розповсюджує свою чинність на всю територію країни і на усіх громадян, які живуть на ній. Держава діє на основі і в межах встановлених нею ж самою законів. По–друге, суверенність держави. Держава володіє найвищою і необмеженою владою у ставленні до суб’єктів, діючих в межах її кордонів, інші держави повинні поважати принципи суверенітету і незалежності. По–третє, примус. Держава уособлює публічну владу і підпорядковує всіх, прояви інших суспільних влад. Вона єдина в суспільстві застосовує владні засоби, аж до примусу. Держава володіє спеціалізованими органами примусу, що застосовуються в ситуаціях, що визначаються законом. Масштаби державного примушення розповсюджуються від обмеження свободи до фізичного знищення людини. Можливість позбавити громадян вищих цінностей – життя і свободи, визначають особливу дієвість державної влади. Для виконання функції примушення у держави є засоби: зброя та інші ресурси влади, та органи – армія, поліція (міліція), служба безпеки, суд і прокуратура. По-четверте, завдяки наявності спеціального професійного апарату, держава виконує основний обсяг управління справами суспільства і розпоряджається людськими, матеріальними і природними ресурсами. Крім того, відмінні ознаки держави доповнюються такими атрибутами: податки, територія, відділення публічної влади від суспільства, її незбігання з організацією всього населення, поява професіоналів–управлінців, політичної еліти, виняткове право на вироблення, прийняття і видання законів і норм, обов’язкових для всього населення. Ознакою держави є і обов’язкове громадянство. Людина від народження отримує громадянство. Зазначимо, що наявність цих і інших ознак має неабияке значення для визнання держави суб’єктом міжнародного права. Держава виконує ряд внутрішніх та зовнішніх функцій. Функції держави можна класифікувати як основні напрямки її діяльності, що виступають атрибутами її суверенності. Функції складають міру свободи людини та суспільства. В них начебто дана вказівка громадянам, в чим і наскільки вони можуть сподіватися на допомогу держави, а що залежить від їх зусиль. Функції держави, особливо соціальної, повинні принципово відкидати крайні точки зору: загальне утримання і байдужість до долі слабких та незахищених. Держава міцна добробутом своїх громадян. Серед внутрішніх функцій найважливішими є: Законотворча – зв’язана з підготовкою, розглядом і прийняттям законів. Економічна.
Останнє особливо цінувалося творчими, схильними до критичного мислення людьми, творчою елітою, яка відіграє авангардну роль у житті кожного суспільства, істотно впливає на моральний клімат, настрої. У підсумку, як видно, на кінець 1920 р. основні верстви нації — селяни, робітники, інтелігенція в своїй переважній більшості виявилися на боці радянської влади, соціалістичної революції. *** Ядром політичної системи УСРР була Комуністична партія (більшовиків) України, яка брала на себе відповідальність за стан справ у республіці, визначала основні напрямки розвитку нації, ініціювала і здійснювала політику соціалістичних перетворень, узгоджувала її з програмними засадами, стратегічною метою. Керівництво всією партійною роботою здійснював призначений Політбюро ЦК РКП(б) ще в квітні тимчасовий ЦК КП(б)У і тривалий час в умовах воєнних обставин не вдавалося виправити це загалом анормальне становище. Потрібно було зібрати черговий партійний форум і розв'язати на законних (статутних) підставах організаційне питання. З цією роллю впоралася V Всеукраїнська конференція КП(б)У
1. Держава — головний інститут політичної системи суспільства
2. Держава і політична система суспільства
3. Соціально-економічні умови виникнення і розвитку політичної системи суспільства
4. Політична система Української козацької держави
9. Проблеми націй і держави в суспільно-політичній спадщині Івана Франка
11. Доля політичної нації в поліетнічному суспільстві.
12. "Дзеркало тижня" як суспільно-політичний щотижневик
13. Розвиток місцевого самоврядування як інституту громадянського суспільства
15. Етапи політичного розвитку Київської Русі. Особливості її суспільно-політичного життя та культури
16. ОУН і УПА як історична реальність суспільно - політичного життя України
Шкатулка для рукоделия "Сундучок", 18x13x8 см, арт. 80863. 
Точилка механическая "Classic", черная. 
Кружка "Котик белый". 17. Соціально-політичні аспекти створення фашистської системи в Італії початку 20 – початку 30 рр.
18. Суспільно-політичне життя в пореволюційному Ірані (1979-2000рр.).
19. Суспільно-політичне та культурне життя України
20. Суспільно-політичні погляди правителів Київської Русі
21. Суспільно-політичні чинники Конституційного процесу в Україні
25. Політичні права і свободи громадян України
27. АНТИТЕХНОЛОГІЇ У ПОЛІТИЧНІЙ БОРОТЬБІ: ВИКОРИСТАННЯ ЗМІ
28. Гетьман Іван Мазепа - державний та політичний діяч України
29. Революція 1905-1907 р.р. в Росії, розстановка ії політичних сил
30. Cучасні політичні партії в Україні
31. Філософія інформаційного суспільства
32. Основні етапи господарського розвитку первісного суспільства
Сменная кассета "Барьер 7", для воды с повышенным содержанием железа, для всех типов фильтров "Барьер", 2. 
Дневник школьный "Розовая такса". 
Карандаши полимерные "Elios", 24 цвета. 33. Утворення Скіфії та її політична історія
34. Політичний іслам
35. Перши президенти незалежної України (політичні портрети)
36. Аналіз статті Деніела Белла «Соціальні рамки інформаційного суспільства»
41. Політичні і національні звичаї та традиції України як фактори соціального регулювання
42. Політично-правові вчення в Німеччині в кінці XVIII – поч. XIX ст.
43. Роль політичних партій у розвитку демократії
44. Управління духовними процесами суспільства
45. Редагування політичної, релігійної та езотеричної літератури
46. Особливості аргументації в політичному дискурсі як перекладацька проблема
47. Адміністративно-політичний устрій Запорізької Січі
48. Військово-політичний блок НАТО: історія діяльності союзу та співпраці з Україною
Антистрессовая подушка под шею "Микс". 
Игра настольная "7 на 9 multi". 
Шкатулка, 26x26x19 см (арт. 3667-RT-33). 49. Запорозька Січ, її політичний устрій та право
50. Історія первісного суспільства на українських землях
51. Михайло Грушевський–видатний політичний, громадський і державний діяч
52. Племінна структура суспільства епохи бронзи
53. Політична історія Галицько-Волинського князівства
57. Політичний розвиток України в другій половині XVII ст
58. Політичний та економічний розвиток Македонії у 1990-2005 рр.
59. Політичний та економічний розвиток Румунії у 1990–2005 рр.
60. Політичний та економічний розвиток Угорщини у 1990–2005 рр.
61. Політичний та соціально-економічний розвиток Болгарії у 1990–2005 рр.
62. Політичний та соціально-економічний розвиток Естонії у 1990–2005 рр.
63. Політичний та соціально-економічний розвиток Словаччини у 1993-2005 рр.
64. Політичний устрій та соціально-економічний розвиток Київської Русі
Мусоровоз. 
Муфта для коляски Bambola (шерстяной мех + плащевка + кнопки), серая. 
Логический теремок. 65. Реформи адміністративно-політичного управління 60-70-х років XIX ст.
66. Роль похідних груп в еволюції ідейно-політичних засад ОУН в роки німецько-радянської війни
67. Симон Петлюра – політичний діяч
68. Становлення сталінського режиму та політичні репресії в Україні
73. Економічна та торгово-політична роль митного збору
75. Соціально-педагогічна робота як нагальна потреба розвитку українського суспільства
76. Вибори та їх роль у політичному житті України
77. Етапи розвитку політичної думи в Україні
78. Ідейно-політичні течії в Україні
79. Конституційно-правовий статус політичних партій в Україні
80. Марксизм-ленінізм як політична ідеологія
Прорезыватель "Pigeon" с 4 месяцев. 
Доска пробковая "Premium", деревянная рамка, 120x90. 
Мешок для обуви "Animal Planet. Бабочки", 41x33 см, розовый. 81. Нагірно-Карабахський конфлікт: причини, розвиток, політичні наслідки
82. Основні етапи становлення світової політичної думки
83. Партійно-політичні організації Бессарабії в період революції 1905-1907 рр.
84. Політичні партії в Україні та їх основні типи
85. Політичні погляди і діяльність Платона
89. Порівняльна характеристика політичних ідеологій: соціал-демократії та лібералізму
90. Соціальна структура суспільства
91. Ставлення влади та політичних партій до вступу у НАТО
92. Становлення української політичної думки
93. Сучасна теорія політичних партій та партійних систем
94. Технології політичної діяльності
95. Українська політична думка кінця XIX - початку XX ст
96. Центристські партії в політичній системі сучасної України
Адаптер Navington для автокресел Maxi-Cosi, универсальный. 
Развивающая игра "Учимся считать". 
Точилка электрическая Attache Selection, 220 В. 97. Політик і політичний режим
98. Політика, як суспільне явище
99. Політична влада
100. Політична влада
