|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Структура українського суспільства на сучасному етапі та тенденції її розвитку |
Наклейки для поощрения "Смайлики 2". 
Ночник-проектор "Звездное небо, планеты", черный. 
Мыло металлическое "Ликвидатор". Соціологія забезпечує наукове управління найбільш складними у суспільстві соціальними процесами, яке здійснюється за допомогою отримання, нагромадження, переопрацювання, аналізу, перетворення, передачі та використання певної інформації про суспільство, соціальні групи, індивідів та їх взаємодію. Людина від народження й упродовж усього свого життя здійснює емпіричне вивчення соціальної діяльності інших людей, їхньої поведінки та соціальної реальності в цілому. На цій основі індивід формує свою побутову свідомість та самосвідомість, реалізує свою поведінку, спілкуючись з іншими людьми та впливаючи на них. Тобто людина протягом усього свого життя до певної міри, на певному рівні провадить соціологічні дослідження й на цій основі бере участь у соціальному управлінні. Суспільство є складною соціальною системою, структурно організованою цілісністю, яку утворюють різні елементи, компоненти, підрозділи. У свою чергу вони теж мають певний рівень організованості й упорядкованості власної структури. Це дає підстави стверджувати, що соціальна структура суспільства є комплексним, багатомірним утворенням. Соціальна структура суспільства - ієрархічно упорядкована сукупність індивідів, соціальних груп, спільнот, організацій, інститутів, об'єднаних стійкими зв'язками і відносинами. Іншими словами, це внутрішній устрій суспільства, який складається з відповідно розташованих, упорядкованих елементів, що взаємодіють між собою. Поняття &quo ;соціальна структура&quo ; охоплює системно-організаційний і стратифікаційний аспекти. Згідно із системно-організаційним аспектом головний зміст соціальної структури створюють соціальні інститути, насамперед економіка, політика (держава), наука, освіта, сім'я, зберігаючи і підтримуючи існуючі в суспільстві відносини і зв'язки. Ці інститути нормативно регулюють, контролюють і спрямовують поведінку людей у життєво важливих сферах, а також визначають стійкі, регулярно відтворювані їх рольові позиції (статуси) у різних типах соціальних організацій. Соціальний статус є первинним елементом соціальної структури суспільства, що розкриває місце особистості в соціальній структурі суспільства. Він зумовлений професією, віком, освітою, матеріальними статками тощо. Наприклад, структура сім'ї утворюється взаємозалежною мережею позицій: чоловік, дружина, діти; у системі освіти - учитель, учень; в економіці - підприємець, робітник і т.д. Соціальні позиції (статуси) та зв'язки між ними визначають характер соціальних відносин. На основі близькості соціальних статусів, що встановлюють потенційну можливість участі індивідів у відповідних видах діяльності, формуються складніші структурні елементи суспільства соціальні групи. Соціальна група - відносно стійка, історично сформована сукупність людей, об'єднаних на основі загальних соціально значущих ознак. Це поняття є родовим щодо понять &quo ;клас&quo ;, &quo ;соціальна верства&quo ;, &quo ;колектив&quo ;, &quo ;нація&quo ;, &quo ;етнічна, територіальна, релігійна та інші спільноти&quo ;, оскільки фіксує соціальні відмінності між окремими сукупностями людей у процесі розподілу праці та їх результатів.
Ці відмінності мають у своїй основі відношення до засобів виробництва, влади, специфіки праці, фаху, освіти, рівня й структури доходів, статі, віку, національної належності, місця проживання, стилю життя тощо. У кожному суспільстві існує певна кількість соціальних груп, утворення яких зумовлено: спільною діяльністю (наприклад, професійні групи, зайняті у сфері політичної, економічної та духовної діяльності); спільним просторово-часовим існуванням (середовищем, територією, комунікацією); груповими установками та орієнтаціями. У соціальні групи люди об'єднуються на підставі спільних соціальних інтересів, які зумовлюють їх дії. Формуються вони з представників різних груп залежно від їх становища та ролі в суспільному житті. Оскільки інтереси, скажімо, у робітника і підприємця різняться між собою, то вони реально становлять різні соціальні групи. Але соціальні інтереси груп, формуючись на основі індивідуальних інтересів їх учасників, не замикаються у власних егоїстичних рамках. У процесі соціальної взаємодії індивідів виробляються інтереси груп як цілісності, які є втіленням інтегрованих, спільних інтересів індивідів, що належать до цих груп. Соціальний інтерес групи завжди спрямований на збереження або зміну її становища в суспільстві. У соціальній структурі суспільства взаємодіють різні за чисельністю соціальні групи. Традиційно їх поділяють на малі та великі. Мала соціальна група - нечисленна за складом соціальна група, учасники якої об'єднані спільною діяльністю і перебувають у безпосередньому стійкому особистому спілкуванні, що є основою для виникнення як емоційних стосунків, так і особливих групових цінностей і норм поведінки. Родовою ознакою малої групи є наявність безпосередньо тривалих особистих контактів (спілкування, взаємодія), властивих, наприклад, сім'ї, виробничій бригаді, шкільному класові, колективу космічної, арктичної станцій, спортивній команді, релігійній секті, групі друзів тощо. Мінімальний розмір малих груп - дві особи, максимальний - кілька десятків. Велика соціальна група - численна за складом група людей, об'єднаних для спільної діяльності, але взаємодія між якими формальніша. До них можна віднести професійні, демографічні, національні спільноти, соціальні класи. Соціальна структура суспільства завжди передбачає групування його елементів. Критерієм їх диференціації чи інтеграції є їх позиція щодо певних суспільних ресурсів (влада, власність), виконувані у суспільстві функції (соціальна роль), соціальний статус (ієрархічне місце в суспільстві), єдність культурних норм і цінностей (культурна ідентичність) та ін. Факторів, що визначають структурну організацію суспільства, багато, і їх необхідно брати до уваги. Залежно від критерію виділяють сімейно-побутову, релігійну, соціально-політичну, освітню та інші підструктури суспільства. Як історичний феномен, соціальна структура суспільства перебуває в постійному розвитку. Його динаміка залежить насамперед від соціальної мобільності елементів соціальної структури. Соціальна мобільність - міжгрупова або просторова рухливість населення, його здатність (готовність) до соціальних переміщень.
Соціальні переміщення є виявом соціальної мобільності, яка виражається у зміні класової належності індивідів, у переходах з однієї внутрікласової групи до іншої, міграції сільських жителів до міста і навпаки. За напрямом переміщення розрізняють вертикальну соціальну мобільність - посадове, кваліфікаційне зростання чи декваліфікація, перехід до групи та верстви з вищим чи нижчим статусом, і горизонтальну соціальну мобільність - рух між соціально однорідними позиціями й категоріями населення. Обидва види переміщення переплітаються, взаємодіють. Соціальну мобільність зумовлюють об'єктивні обставини: структурні зрушення в економіці; зміни характеру й змісту суспільного розподілу праці й відносин власності; послаблення закріпленості працівників за соціально та економічно нерівноцінними видами діяльності. Соціальні переміщення між групами складні, супроводжуються певними соціальними наслідками, найістотнішим з яких є постійна наявність перехідних (маргінальних) верств щодо певних соціальних спільнот. Соціальна структура ніколи не є простим описом суспільства в &quo ;горизонтальній проекції&quo ;, вона передусім є відображенням соціальної нерівності. Нерівність індивідів і соціальних груп є первинною ознакою соціальної структури. В іншому разі (за рівності, тотожності елементів системи) відсутні підстави для тверджень про суспільну організацію, структуру. Тому соціальна структура суспільства в його &quo ;вертикальній проекції&quo ; - це ієрархічно організована сукупність статусів, груп, верств, класів (нерівних ресурсів, якими володіє соціальна система). Останні 10 років у демографічній історії України були декадою боротьби населення за виживання. За цей період у демографічному розвитку країни спостерігалося більше деструктивних моментів, ніж конструктивних а його характер можна визначити швидше як дефіцитний і витратний, аніж відновлювальний, що зближує його з основними тенденціями соціально-економічного поступу країни, повним внутрішніх протиріч та непослідовностей. Здобувши державну незалежність у серпні 1991 р., Україна мала на той час одну з найбільших в Європі (майже 52 млн. осіб) чисельність населення. Перемога демократичних принципів у політиці призвела до побудови основ громадянського суспільства в країні (дотримання прав людини, закріплення верховенства права, проведення ринкових реформ). У той же час, надто швидка трансформація політичної, економічної та соціальної сфер життя спричинили глибоку соціально-економічну кризу, яка вразила всі верстви населення. Неготовність та непристосованість основної маси населення до нових умов, з одного боку, і різке падіння рівня життя, з другого, спричинили погіршення основних показників відтворення населення, стану його здоров’я і в результаті призвели до зниження рівня демографічного, трудового та соціального потенціалу країни. Сьогодні можна констатувати, що крім економічної, Україна переживає ще й глибоку соціально-демографічну кризу, яка погрожує країні непередбачуваними наслідками у майбутньому. Трансформація українського суспільства, що розпочалася з 90-х років, характеризується передусім формуванням найрізноманітніших форм власності: приватної, акціонерної, кооперативної, концесійної, змішаної тощо.
Але вже не просто проголошуючи гасла, а й задумуючись над тим, як їх реалізувати. Чи не найкраще такi тенденцiї проглядаються в роздумах одного зі стрiлецьких iдейних провiдникiв четаря Iвана Балюка, якi вiн виклав у листах, зокрема, до Дмитра Донцова та Степана Масляка. Тут автор доводить, що творення майбутнього українського суспільства повинні взяти на себе молоді сили, бо старша генерація вже не здатна до такого завдання. Основою цих молодих сил мало стати стрілецтво, навколо ідей якого зібралося те, що ще «здорове, молоде, міцне і, перебувши огневий гарт, стане воно зав’язком нової суспільности, творчої і здібної до посвяти і запалу до діла і бою...»[56]. Головним принципом діяльності молоді мала бути «праця напружена до максімума і борба без компромісів, без уступок», бо «національна честь вже пробудилась і жадає сатисфакциї за століття неволі, кривди, топтання...»[57]. Підсумовуючи свої роздуми, Іван Балюк зазначав: «Цiль наша ясна: Українська держава в етнографiчних границях i уможливлений нею iнтензивний культурний розвiй..
2. Історична ґенеза та сучасний стан соціальної структури суспільства
3. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
4. Поняття соціальної структури суспільства
5. Соціально-класова структура суспільства
9. Аналіз статті Деніела Белла «Соціальні рамки інформаційного суспільства»
10. Формування бюджетів фондів соціального страхування України
11. Політичні і національні звичаї та традиції України як фактори соціального регулювання
12. Роль інтелектуальної власності в соціально-економічному та духовному розвитку суспільства
13. Соціальна захищеність дітей в Україні
14. Соціальне партнерство в Україні
16. Соціальні стани в Україні у складі Литви та Польщі
Уголок природы. Стенд. 
Кружка "Лучшая Мама в мире", с рисунком. 
Доска магнитно-маркерная, 90x120 см, алюминиевая рамка, полочка. 17. Історія України. Соціально-політичні аспекти
19. Соціальне походження промислової буржуазії України в XIX столітті
20. Соціально-економічний розвиток Західно-Українських земель у складі Австро-Угорщини у ХІХ столітті
21. Соціально-економічний розвиток українських земель наприкінці XIV — у першій половині XVI ст.
26. Вплив девіантної реклами на сучасних споживачів: соціально-психологічний аспект
27. Аналіз організаційної структури Управління праці та соціального захисту населення
28. Сучасне розуміння держави як соціального партнера
29. Виховна діяльність бібліотек вищих навчальних закладів у сучасних соціально-комунікаційних умовах
30. Ідейна спадщина сучасної соціальної психології
31. Аналіз стану соціальної політики в Україні
32. Державні та недержавні соціальні служби в Україні
Перчатки смотровые, нитриловые, нестерильные "Klever", неопудренные, текстурированные, размер S, 50. 
Фигурка "FIFA2018. Забивака. Класс!", 8,5 см. 
Игра настольная "Словодел". 33. Масове безробіття в Україні як соціальна проблема
34. Поняття соціальної структури
35. Система соціальних служб в Україні
36. Соціальні інститути, соціальні організації, їх роль у житті суспільства
37. Стан соціальної галузі України
41. Нецінові фактори, недискреційна фіскальна політика, соціальний захист. Центральний банк України
42. Соціально-економічна сутність і роль державного бюджету України
43. Формування системи соціального захисту в Україні
44. Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки
45. Соціальне становище Запорізького краю
46. Соціальні групи
47. Проблема рівності і соціальної справедливості в умовах ринкової економіки
48. Економіка соціальної орієнтації та проблеми її формування в постсоціалістичних країнах
Мольберт "Ника растущий", со счетами (светофор). 
Цветные счетные палочки Кюизенера. 
Ростомер говорящий "Теремок". 49. Роль власності у соціально-економічних процесах
52. Мораль і соціальне управління
53. Соціальне та особисте страхування
57. Історія соціально-економічної географії світу
58. Державна соціальна допомога
63. Сутність та соціальне призначення держави
64. Шляхи вдосконалення реалізації соціальної функції держави
Автомобильный ароматизатор Deliss "Comfort ", морской аромат. 
Качели деревянные подвесные "Гном" с мягким сиденьем. 
Точилка механическая "Berlingo". 65. Мова як символ соціальної солідарності
66. Політичний та соціально-економічний розвиток Білорусі у 1991–2005 рр
67. Політичний та соціально-економічний розвиток Греції у 1990–2005 рр.
68. Політичний та соціально-економічний розвиток Сербії у 1990–2005 рр
69. Політичний та соціально-економічний розвиток Чехії у 1990-2005 роках
74. Володимир Великий. Соціально-політичний портрет
75. Василь Стефаник – неперевершений майстер соціально-психологічної новели
76. Соціальні проблеми в романах Дж. Стейнбека "Грона гніву" та "Зима тривоги нашої"
77. Соціальний проект: "Сортування сміття в м. Суми"
78. Історичні та медико-соціальні аспекти становлення і розвитку вчення про сибірку
80. Медико-соціальне обґрунтування системи управління здоров’ям жінок в інволюційному періоді
Соковарка "Webber" ВЕ-06. 
Настольная игра "Доббль: Цифры и формы" (Spot It! Numbers & Shapes). 
Настольная игра "ЁТТА". 81. Ожиріння як медико-соціальна проблема
82. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
83. Перспективи розвитку соціально-орієнтованої економіки Швеції
84. Соціально-економічна сутність зовнішньоекономічної діяльності та завдання її статистичного вивчення
85. Зайнятість: соціально-трудові відносини
89. Типологія соціально-трудової мобільності населення
90. Управління, як соціальний феномен
91. Організація реабілітаційної роботи в школах соціальної реабілітації
92. Особливості діяльності соціального педагога в дошкільному навчальному закладі
93. Подолання порушень мовлення у дітей в умовах соціально-реабілітаційного закладу
94. Робота соціального педагога в загальноосвітній школі
95. Соціальний захист прав дітей, як складова діяльності соціального педагога
96. Соціально-психологічні методи управління й проблеми їхнього використання
Терка для моркови "по-корейски" Regent "Linea Presto". 
Карандаши цветные "Triangle", 12 цветов. 
Корзина "Плетенка" с крышкой, 35х29х22,5 см (белая). 97. Філософські підходи до соціально-педагогічної роботи
98. Зміст і форми роботи соціального педагога з різними типами сімей
99. Виникнення і розвиток соціальної педагогіки як галузі людинознавства
100. Технологія використання психолого-педагогічної діагностики в соціально-педагогічній роботі
