|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Становлення середньої і вищої освіти євреїв на Волині у ХІХ ст |
Ручка "Помада". 
Наклейки для поощрения "Смайлики 2". В 90-х роках ХХ ст. незалежна Україна стала на шлях демократичних перетворень, що активізувало вивчення маловідомих сторінок її історії. Потреба наукової розробки даної проблеми викликана відсутністю спеціальних досліджень в історіографії з історії єврейського народу, велика кількість представників якого мешкала в зазначений період на Волині. У ХІХ ст. – на початку ХХ ст. питання розвитку освіти євреїв досліджували відомі єврейські просвітителі М. Моргуліс, І. Оршанський, С. Дубнов, Демидов Сан-Донато. Широкий спектр історії демографічних, економічних і культурно-освітніх аспектів життя євреїв на Волині подають українські автори статей і повідомлень в останнє десятиліття О. Іващенко, Ю. Поліщук, І. Погребінська, А. Подольський, І. Самарцев, Я. Дашкевич. З’явилися дослідження М. Щербака, Н. Щербак, М. Бармака, Р. Гольдштейна, Я. Хонігемана, О. Наймана, в яких висвітлені соціально-економічні, політичні, правові та культурно-освітні надбання. Проте, наявні наукові праці не дають цілісного уявлення про проблеми освітніх процесів в середовищі євреїв Волині, оскільки автори їх не ставили такої мети. Розвиток освіти євреїв у ХІХ ст. на землях багатонаціональної Волині відбувався у надзвичайно складних соціально-економічних, суспільно-політичних і правових умовах. Впроваджуючи реформи, царизм не брав до уваги, що євреї мали своє самоуправління, вікову відчуженість від іновірців, прихильність традиціям і общинним авторитетам, свій самобутній уклад життя. Але всупереч шовіністичній політиці Російської імперії, єврейська спільнота швидко розвивалася. Згідно із статистичними даними, протягом 1797-1897 рр. чисельність єврейського населення Волинської губернії зросла більш як у 27 разів і за переписом 1897 р. становила 13,2 % всього населення, в містах – 50,5%. Це підготувало міцний фундамент для відродження та утвердження нації на території України. Її самобутня історія, глибоко гуманістична ідеологія, власна філософія буття, оригінальна система освіти і виховання допомогли вистояти народу в боротьбі з антиєврейськими настроями чиновників Російської імперії. Дискримінаційна політика уряду Росії щодо національних меншин, зокрема євреїв, не досягла бажаної мети. Незважаючи на важкі умови, в яких проживала єврейська спільнота Волині, її освітній рівень невпинно зростав. Поєднавши традиційні форми навчання з прогресивними ідеями Гаскали, влившись в багатонаціональну спільноту Волині і взаємозбагатившись у її культурному середовищі, євреї стали одним з найбільш освічених прошарків населення (32,6%). У 40-х роках ХІХ ст. в Російській імперії розпочалася реформа в галузі єврейської освіти. Її мета – змінити релігійно-суспільний побут єврейського населення, ліквідувати відчуженість та релігійний “фанатизм”, сприяти швидкій асиміляції євреїв з іншими народами багатонаціональної держави, підпорядкувати їх імперському загальному управлінню. 17 жовтня 1844 р. Микола І підписав указ про створення рабинських училищ в імперії для підготовки вчителів єврейського закону й рабинів. Одночасно Міністерство освіти розробило і затвердило “Положення про рабинські училища”, які за кількістю загальноосвітніх предметів прирівнювались до гімназій.
Урядом було вирішено відкрити рабинські училища у Житомирі та Вільно. Євреї Волині та всього Південно-Західного краю неоднозначно поставилися до відкриття рабинського училища у Житомирі. Кореспондент єврейської газети “День” писав: “Навряд чи буде перебільшенням, якщо скажемо, що заснування цих училищ, становить епоху в історії російських євреїв і що з їх долею тісно пов’язані доля цілих поколінь євреїв у нашій Вітчизні”1. Можна було зустріти і різко негативну критику. І.Горовиць зауважував: “. Занепаду рабинського знання слід було протидіяти. З цією метою і засновані були у нас рабинські училища. Але не можна не помітити, що вони . за внутрішнім упорядкуванням, особливо стосовно викладання єврейських предметів, надто поверхневі для досягнення бажаної мети. В цих училищах викладаються тільки мізерні, без зв’язку між собою, уривки з Талмуда. Про єврейську теологію, герменевтику, гомілетику, про філософську й історико-критичну літературу євреїв немає і згадки2. З тривогою про проблеми, які виникли у новостворених училищах, писав М. Новоселицький: “В основу наших рабинських шкіл лягли два елементи – загальнолюдський та соціально-єврейський; завдання училища – з’єднати воєдино ці два окремих до цього часу у російських євреїв елементи. Так щоб один із них не переважав над іншим і не перетягував в один бік: завдання важке і навряд чи скоро буде виконане”3. Християни-противники рабинських училищ вважали, що такі навчальні заклади є розсадниками талмудичного правовір’я і пронизані духом єврейської винятковості. Згідно “Положення про рабинське училище” до навчального закладу приймалися єврейські хлопчики всіх станів, які мали необхідний рівень знань із загальноосвітніх і єврейських предметів. Прийом до Житомирського рабинського училища здійснювався з 8 по 31 серпня на конкурсній основі. Охочі навчатися у ньому здавали іспити зі знань єврейських предметів, російської та німецької мов, арифметики, історії, географії. Найбільш підготовлені абітурієнти зараховувалися не в перший клас, а відразу в другий чи третій, а ті, хто виявив “блискучі” знання, – навіть у четвертий. Навчання в училищі ділилося на три періоди. Були відкриті трирічні підготовчі класи для дітей, які закінчили єврейське училище першого розряду, або отримали початкову освіту в домашніх умовах. Навчання в підготовчих класах відповідало курсу трьох нижчих класів гімназії і тривало три роки. Загальний курс навчання відповідав чотирьом вищим класам гімназії і тривав чотири роки. Учні вивчали як загальні предмети (російську і німецьку мови, словесність, арифметику, алгебру, геометрію, географію, риторику, статистику, загальну і російську історії, правопис, креслення, малювання), так і єврейські предмети (Біблію, Мішну, Хаіє-Адам, Гемару, збірник релігійних законів, історію єврейського народу, духовне красномовство, єврейську мову (іврит), два “арамейських наріччя” (сірійське й халдейське). Викладання наук, за винятком єврейських предметів і німецької мови, велося російською мовою.
Після закінчення загального курсу відбувався розподіл учнів з урахуванням їх побажань на педагогічне і рабинське відділення. Навчання на педагогічному тривало один рік. За цей час учні оволодівали практичними навичками викладання предметів. Наприкінці навчання випускники-педагоги в присутності своїх товаришів і під контролем викладачів та інспектора проходили педагогічну практику. Навчання на рабинському відділенні тривало два роки і один рік практики. Учні вивчали поглиблено єврейські предмети, проходили практику у рабина. Надзвичайно важливим для євреїв було вивчення Талмуду з коментарями, яке тривало 7 років. Навчальна програма Талмуду була не досконалою. Вивчались розділи, які не мали практичного значення. Деякі коментарі не відповідали вимогам часу. Не всі євреї, а тим паче російські державні службовці, розуміли значення вивчення Талмуду – геніальної спадщини не тільки єврейського народу, а й усього людства. Щоб учні могли засвоїти його ідеї, необхідно було знайти методи й прийоми викладання, підготувати висококваліфікованих спеціалістів-викладачів. Навчальна програма не витримувала ніякої критики, – писала газета “День”, – з одного боку, в ній занадто багато ні до чого не приводячого софічного тлумачення, а, з іншого, вона вражає повною відсутністю всього того, що визначається життєво необхідним для всякої мислячої людини, а особливо для добросовісного наставника і керівника, саме природознавства й соціології”4. Надзвичайно важливим було вивчення російської мови, тому що це був шлях до вищої освіти, до інтелектуальної діяльності. Кореспондент газети “Рассвет” писав: “Ввести російську мову у викладання єврейське, це дійсно крок вперед; це значить цілою безоднею відокремити рабинські училища від єврейських шкіл власного виробництва і поставити їх начолі нового, сучасного руху російських євреїв”5. При вивченні давньоєврейської мови вихованці мали великі труднощі, адже євреї Волині розмовляли на ідиш. До того ж викладачі з давньоєврейської мови використовували дуже примітивні методи навчання. “В наших училищах, – писав І. Горовиць, – метод навчання єврейської мови нібито систематично спрямований на те, щоб назавжди відвернути від нього вихованців”6. Рівень підготовки й методи навчання викладачів рабинського училища були різноманітними. Вчительські колективи рабинських училищ складалися як з євреїв, так і з християн. Викладачі-євреї, на відміну від християн, як правило, не мали вищої освіти. Але на думку державних чиновників навчально-виховний процес відповідав поставленим вимогам. У 1853 р. інспектор М. Могилянський констатував: ”Викладання в училищі йде правильно і з добрими успіхами, особливо з російської словесності і з історії. Вправи учнів у творах дуже добрі. У 6 класі особливо чудові твори двох учнів, вони пишуть, що за власним вибором, супроти забобонів єврейського народу, вони перекладають моральноповчаючі місця з священних книг”7. Єврейські громади Волині в більшості своїй негативно й недовірливо ставилися до випускників Житомирського рабинського училища – державного навчального закладу.
Хто хоче йти додому, може йти». Звикл до найгрших розчарувань, козаки витримували х твердо. Але такого удару по хнх мрях не витримали, плакали, як дти. Не хотли розходитися, не хотли здавати збро. Як бачимо, «укранський» уряд УЦРада призначив О. Шаповала не командувати полком, а лквдувати його. Саме тод, коли на Кив сунуло з Московщини вйсько на чол з царським, а тод вже «советским» полковником М. Муравйовим[228]. «Укранський» полковник-драгоманвець писав тод таке: «Под останнх днв у Кив ясно свдчать про появу млтаристичних течй в Укран. Це мусить непокоти тих, хто щиро любить Украну. Такий млтаризм не на час. Вн небезпечний може принести багато лиха. Я старшина. Я скнчив середню вищу вйськов школи у вйськових справах маю велик знання досвд. ¶ я твердо кажу: Укран не треба сталого вйська, не треба й козаччини. Хай наших товаришв не захоплю приклад полякв та чехв, як створили сво нацональн полки. Мене диву, коли чую, що наш поважн люди радять нам наслдувати тих полякв та чехв
1. Болонський процес – інтеграційна реформа вищої освіти на Європейському просторі
2. Система вищої освіти Болгарії
3. Система вищої освіти у Великобританії та принципи і шляхи її інтеграції до Болонського процесу
4. Система вищої освіти в Італії та Іспанії
9. Розвиток освіти в період Київської Русі і доби козаччини
10. Драми Хротсвіти Гандерсгеймської в їх співвідношенні з «оттонівським відродженням
11. Розвиток писемності, освіти та науки в Київській Русі
12. Становлення соціально-побутової сфери на Волині у повоєнний період (1944-1953 рр.)
13. Культурно-освітнє життя на Західно-Українських землях в другій половині ХІХ ст
14. В.О. Сухомлинський про значення початкової школи в системі освіти
16. Вища освіта України і Болонський процес
Папка для тетрадей "Чемпионат мира по футболу 2018. Талисман", красная, А4. 
Набор из 6 фигурок "Дикие животные Севера", арт. PH020406A15. 
Набор для творчества "Топиарий новогодний" (26 см). 17. Гуманізація освіти: концептуальні проблеми та практичний досвід
18. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти
19. Місце трудової підготовки школярів у системі народної освіти
21. Практично-прикладні завдання професійно-технічної освіти
25. Зміст, структура і функції освіти в сучасному ВУЗі
27. Входження вітчизняної освіти до єдиного освітянського простору Європи
28. Розвиток освіти як напрям соціальної політики
30. Енергетичне обстеження будівлі ДНЗ №7 управління науки та освіти Сумської міської ради
31. Європейське мовознавство епохи середньовіччя, відродження та xvii-xviii ст.
32. Джерелознавство до ХІХ ст.
Глобус политический диаметром 210 мм. 
Набор для раскрашивания рюкзака "Disney. Тачки". 
Папка для тетрадей "Калейдоскоп", А3. 33. Історіософські новації ХІХ ст.
34. Німеччина у другій половині ХІХ ст.
35. Сялянскі і рабочы рух на Беларусі 60-90 гг. ХІХ ст
36. Українське національне відродження ХІХ ст.
41. Англія в період середньовіччя (ХІ-ХVст.)
42. Підготовка культурно-освітніх працівників в Україні в 60-70-і роки ХХ століття
43. Студентство та вищі навчальні заклади Росії та України (наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.)
44. Становлення європейської інтеграційної політики Великої Британії (1946 р. – до кін.1980-х років)
45. Вища бібліотечно-інформаційна освіта в сучасній Україні: формування документологічної складової
46. Особистісно-орієнтований підхід до вивчення німецької мови в середніх навчальних закладах
47. Специфіка становлення та еволюції партійної еліти в Румунії у трансформаційний період
48. Математичні моделі реклами медичних та освітніх послуг у ринкових умовах
Подставка под кухонные приборы "Лавандовый букет". 
Набор чернографитных карандашей для правшей STABILO EASYgraph, 2 штуки. 
Фломастеры. CARIOCA, 36 цветов. 50. Промышленное производство в Республике Беларусь в 90-х годах ХХ-го века
52. Становление системы социальной защиты государственных служащих в Российской Федерации
53. Крушение Второй Империи и становление Третьей Республики во Франции
57. Становление категории залога в англ. языке
58. Зарождение и становление русского кинематографа
59. Сборник сочинений русской литературы с XIX века до 80-х годов XX века
60. Этический выбор литературного поколения 60-х
61. Русская литература ХІХ века
62. Частная жизнь русской женщины в Х - начале ХIX вв.
63. Ужесточение конфронтации между СССР и США в первой половине 80-х годов
64. Рабовладение у восточных славян VIII-Х вв.
Уничтожь меня! Уникальный блокнот для творческих людей. Смит К.
Шкатулка для рукоделия, 28x21x15 см, арт. 80888. 
Солнцезащитное молочко "AQA baby", SPF 30, 150 мл. 65. Внешняя политика СССР в конце 30-х, начале 40-х годов
66. Массовые репрессии и политические процессы 20-х 30-х годов
67. Советский Союз во второй половине 80-х - начале 90-х годов
68. Становление и неизбежность принципата в Римской республике III-I вв. до н.э.
73. Сравнения высших степеней(Конгруенції вищих степенів )
74. Становление и современное состояние криминологии. Основные этапы ее развития
75. Развитие теории урока в советской дидактике периода середины 50-х - середины 60-х годов
76. Система воспитания, как условие становления личности
77. Социальное воспитание в процессе становления личности
78. Процесс становление власти в России (Доклад)
79. Страны Центральной и Юго-Восточной Европы: становление государств народной демократии
80. Политические партии: сущность, становление, современное состояние
Развивающая игрушка "Паровозик" со звуком. 
Потолочная сушилка "Лиана", 1,6 м. 
Набор цветных карандашей "Ergosoft", треугольные, 12 цветов. 81. Договора ОСВ 1 и ОСВ2. Проблемы ратификации
82. Становление античной этики (Контрольная)
83. Психологический театр импровизации Уличные постановки. Становление и развитие
84. Устройство деления 16-ти разрядных чисел с плавающей запятой
85. Технологии возделывания с/х культур. Методы возделывания и др.
89. Перспективы становления ноосферной цивилизации
90. Становление и формирование научных знаний в России в XVIII столетии
91. Информационная революция и становление информационного общества
92. Становление понятий о химическом элементе
93. Этапы становления ипотечного кредитования в России в 90-е годы
94. Свободные экономические зоны и проблемы их становления в Молдове
95. Отражение человека как объекта профессионального менеджмента в доктринах "Х", "Y", "Z"
96. Становление и развитие менеджмента в США
Развивающая игра "Магнитные истории. В гостях у сказки". 
Пазл "Лесные животные". 
Шкатулка для ювелирных украшений "Чайная роза" 17,5x17,5x9,5 см. 97. Малый бизнес: черты, преимущества, зарубежный опыт и проблемы становления в России
98. Становление и развитие ОАО ЖКФ "Красный Октябрь" 1998 – 2001 годы
99. Становление и история российского рынка ценных бумаг
Совок №5. 
