|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Законодательство и право Право
Державотворення як визначальна складова сучасного та майбутнього у розвитку України |
Ручка "Помада". 
Крючки с поводками Mikado SSH Fudo "SB Chinu", №4BN, поводок 0,22 мм. 
Забавная пачка денег "100 долларов". РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Державотворення як визначальна складова сучасного та майбутнього у розвитку України Складно, важко, але безупинно український народ йде шляхом розбудови своєї демократичної держави. В демократичному суспільстві влада все більше орієнтована на участь громадянина в політичному житті країни. Адже демократія - це влада народу, яка змінюється народом і діє в інтересах лише народу. Проте в Україні поки що не сформована сучасна нація, відсутня повноцінна політична еліта, яка спрямована взяти відповідальність за суверенізацію та самостійний сталий розвиток української держави. Україні потрібні сучасні свідомі громадяни, залучені до розвитку та відстоюванні інтересів своєї держави. Вони мають бути достатньо компетентні, щоб бути повновартими носіями і суб’єктами державно-владних відносин. Україна найбільша за територією країна Європи. За чисельністю населення вона наближається до Франції – однієї з найрозвиненіших країн світу. Проте політичні права українців як нації мінімальні, і не лише на європейській арені, але й у власній державі. Для порівняння - чимало малорозвинених країн Африки користуються повним суверенітетом вже досить давно – з середини XX ст., - Україна ж проголосила свою незалежність на початку 1990-х років. Ця кричуща несправедливість є загадкою історії, що спонукає пильніше розглянути минуле, яке так часто лишалося поза увагою і ще частіше піддавалося викривленню і просто не знаходило розуміння у сучасників. Вивчаючи історію України, можна побачити багато проблем розвитку українського суспільства. Одна з них - це відсутність в українців на протязі тривалого часу власної держави. Якщо заснування та зміцнення власної держави є переважною рисою історії більшості народів, то цього не можна сказати про українців. Їхні невдачі у спробах здобути самостійність показують ті недоліки українців, які існували та існують по теперішній час. Українське минуле – це, головним чином, історія народу, змушеного боротися за виживання і розвиток поза впливом тієї чи іншої цілком сформованої держави. Відслідковуючи процес державотворення в Україні з давніх часів і до сьогодення, стає більш повною і зрозумілою складна і суперечлива картина минулого, яку можна відтворювати нескінченно Однією з основ будь-якого суспільного розвитку є спосіб виробництва матеріальних благ. Саме він визначає політичні, соціальні, духовні, моральні та інші процеси життя в суспільстві. Держава є формою суспільного життя, системою соціального управління, що забезпечує цілісність суспільства, його нормальне, стабільне функціонування, тому виникнення держави обумовлено відповідними потребами у формуванні відповідного рівня соціального життя. У міжнародному значенні державу розглядають як суб’єкт міжнародних відносин, як єдність території, населення і легітимної влади. Державотворчій процес в сучасній Україні потрібно розглядати, опираючись на історичне минуле української нації. Перш за все – це територія, на якій формувалася українська нація. Це безумовний вплив природи краю на зародження і розвиток в ньому суспільного життя. Як влучно висловився російський історик Ключевський, сила, яка тримає в своїх руках колиску кожного народу, це є природа його землі.
Як показує історія - український народ є автохтоном на своїй землі. Предки українців оселились майже на тій самій території, на якій і сьогодні живуть їх нащадки. Український народ живе на території, яку здобув з початку свого розселення в східній Європі, дуже мало поступившись територією чужим народам. А ті нові території, що він здобував, були продуктом колонізації порожніх, незаселених просторів, з яких не було потреби когось усувати чи проганяти. Отже, український народ був не завойовник, а лише мирний колонізатор та освоювач нової землі. Протягом століть формувалась українська нація, долаючи перешкоди, труднощі, відвойовуючи свою територію від багаточисельних завойовників як зі Сходу, та і з Заходу. Були в історії України і чорні сторінки, пов’язані також і з діями самих українців, коли не було злагодженості, коли відбувалась боротьба за владу, за вплив, коли самі українські гетьмани роздирали Україну на шматки Територія України постійно перебувала під впливом то однієї, то іншої держави, або навіть входила до складу різних держав. Тим самим, український народ часто знаходився по різні боки кордону. І не було єдності, не було цілісності української нації. Що і зараз, вже в сучасній Україні, продовжує відігравати роль, коли населення різних територій фактично розділене в своїх національних уподобаннях, політичних переконаннях та економічних інтересах. Але все ж таки українська держава відбулась, коли в 1991 році була проголошена незалежність України. До цього на протязі десятиріч територія України входила до Радянського Союзу як одна з п’ятнадцяти республік. Формально це була республіка з вищими законодавчими та розпорядними органами влади. В той час не було своєї економічної системи, грошової одиниці, політична структура була підпорядкована центру – тобто Москві. Новий етап творення державності України розпочався саме з проголошення Акту Незалежності 24 серпня, та підкріплення її на всенародному референдумі в грудні 1991 року, коли також було обрано і першого Президента в історії сучасної України, яким став Л.Кравчук. Утворення незалежної української держави почалось в дуже складних умовах – перш за все – економічних, коли з полиць магазинів зник товар, продукти, почався тотальний дефіцит. Але вже тоді стало зрозуміло, що Радянський Союз не може надалі існувати і край необхідно було здійснити перехід від статусу Союзної Республіки з обмеженим суверенітетом до статусу самостійної держави. Україна вибрала мирний еволюційний шлях утвердження своєї державності. Він передбачав реформування існуючих органів влади і утворення нових, які відповідали б потребам незалежної держави. За короткий період існування незалежної України було прийнято значну кількість найважливіших законодавчих актів. І найважливішим підсумком законодавчої діяльності стало прийняття 28 червня 1996 року Основного Закону Української держави – Конституції. Прийняття Конституції завершило стадію невизначеності в побудові нашої держави, а також заклало основи для її становлення як демократичної, соціальної, правової держави. Однак процеси державного будівництва в Україні ще продовжуються, бо, як показує історичний досвід, у всіх без винятку країнах вони займали досить тривалий відрізок часу.
Залишається невирішеним цілий ряд економічно-політичних і соціальних проблем, які поки що не мають свого практичного і законодавчого вирішення. Україна, здобувши незалежність, отримала історичний шанс – побудувати свою новітню, сучасну державу та інтеґруватися до постіндустріальної цивілізації, що наразі починає формуватися у провідних країнах світу. На жаль, доводиться констатувати, що Україна, успадкувавши від минулого комуністичного режиму архаїчно-індустріальну суспільну свідомість, неефективну ресурсомістку, енергоємку економіку та вкрай занедбане довкілля, за роки незалежності не змогла подолати негативні тенденції свого попереднього розвитку. Навпаки, посилюється невідповідність між інтересами країни та її економікою, яка дедалі менше працює на суспільство, орієнтуючись переважно на виробництво сировинних продуктів, а її ресурсоємність, затратність і екологічна шкідливість навіть зростають. Водночас, країна скотилася в глибоку й затяжну економічну кризу, що супроводжується виникненням нових небезпечних соціальних проблем, таких як величезне соціальне розшарування суспільства та масова бідність населення. Такий розвиток нашої країни абсолютно несумісний із сучасними тенденціями в розвинених країнах світу та ще більше відкидає Україну на узбіччя світових процесів. Україна як країна із перехідною економікою має одночасно вирішувати складні завдання інтеґрації в світову економіку та впровадження принципів сталого розвитку. Останнє десятиліття характеризувалося прискореною ґлобалізацією світової економіки, передусім у галузях світової торгівлі, інформаційних технологій, іноземних інвестицій та ринку капіталу. Ґлобалізація надає нові можливості для досягнення сталого розвитку, але водночас створює і нові проблеми. Вплив ґлобалізації на країни, що розвиваються, та країни з перехідною економікою є нерівномірним. Економічні показники України виглядають дуже невтішно та свідчать, що їй наразі не вдалося скористатися перевагами ґлобалізації, і вона поки що залишається поза сферою її позитивів. Глибока структурна деформація та величезні цінові диспропорції, технологічне відставання більшости галузей, успадковані з часів СРСР, призвели до значних проблем при входженні України до системи світового господарства, що посилилися із наростанням процесу ґлобалізації. В результаті, за період 1991-2009 рр. значно скоротився реальний ВВП, різко виріс зовнішній борг України. Розвиток зовнішньої торгівлі упродовж років незалежності був доволі бурхливим, але в результаті питома вага експорту товарів і послуг в ВВП сягнула понад 50%, що є характерним для країн із експортно-орієнтованою економікою. Однак це відбулося передусім за рахунок занепаду внутрішнього ринку і споживання та створило небезпечну залежність економіки України від кон’юнктури світових ринків. Що і мало негативні наслідки для України під час світовою кризи 2008-2009 рр. Крім того – сформувалася яскраво виражена сировинна спрямованість експорту, що суттєво знижує його ефективність, відбувся занепад високотехнологічних галузей промисловості. Частка матеріало- та енергомістких галузей в українському експорті сягнула близько 60%, причому 40% від усього експорту припадає на продукцію лише однієї галузі - чорної металургії, яка і дає основні валютні надходження в державі.
Окремим книжковим виданням вийшла праця на програмові теми інж. М. Сціборського „Земельне питання”. Із статтей на програмові теми варто окремо згадати статтю Я. Дуба, голови Організаційного Суду ОУН, під заголовком „Сучасна криза державного ладу та майбутній устрій України”, – тому, що противники ОУН для дискредитації її перед очима західньо-демократичного світу вперто закидали й ще сьогодні закидають Організації Українських Націоналістів намагання ввести в майбутній Українській Державі режим постійної диктатури. У своїй статті про становище ОУН до питання майбутнього ладу відновленої Української Держави Я. Дуб пише: „... дилему – диктатура чи народоправство – доводиться розглядати з погляду доцільности, а не лише на підставі принципіяльних міркувань. Можливо, проте, що сучасний (европейський) парляментаризм зазнає деяких значних змін. Бо основним недомаганням европейського народоправства є те, що парлямент захопив у свої руки занадто велику долю народньої суверенности, тоді як виконавча влада позбавлена належної можливости спокійно провадити свою працю протягом довшого часу
1. Українські благодійники та меценати кінця ХІХ – початку ХХ століття
2. “Енеїда” І.Котляревського – її місце в українській духовній культурі
3. Видатні українські діячі коректури друкованого видання
4. Лінгвістичне наповнення концепту "колір" ("colour") в українській та англійській культурах
9. Українські перекладознавці XX сторіччя
10. Категорія виду та часу в англійській та українській мовах
11. Засоби зображення гами кольорів у французькій та українській мовах
13. Період "руїни" в українській історіографії
14. Українські землі наприкінці XVII - в першій половині XVIII ст.
15. Українські землі під владою сусідніх держав
16. Українські землі у складі ВКЛ. Соціально-економічний розвиток Гетьманщини
Бумага упаковочная "Путешествие", 70x100 см, 10 листов. 
Настольная игра "Тримино". 
Чернила "Bottle Quink", синие, 57 мл. 17. Українські землі у складі Литви і Польщі (середина XIV – перша половина XVII ст.)
18. Українські землі у складі Російської імперії наприкінці ХVІІІ - у першій половині ХІХ ст.
19. Видатні українські гравери
20. Українські міста в контексті європейської культури
21. Образ Г.С. Сковороди в українській літературі
26. Українські легенди про життя людей по вигнанні їх з раю та про рукописання Адамове
27. Українські легенди про створення Адама і Єви
28. Українські спортсмени на олімпійських іграх в Турині
29. Екологічний рух: світовий досвід та українські реалії
30. Українські національні моральні цінності та їх місце у діловому спілкуванні
31. Українські космогонічні легенди та перекази про квіти і хлібні злаки
32. Українські космогонічні легенди та перекази про хрін, часник та тютюн
Детский бинокль ночного видения "Секретный агент". 
Набор фигурок "Счастливые друзья". 
Чайник со свистком "Орхидея" ЕМ-25001/8, (2,5 л). 33. Українські легенди та перекази про гадів
34. Українські легенди та перекази про диких птахів
35. Українські легенди та перекази про небо і світила небесні
36. Українські народні оповіді та перекази про легендарних людей і народи
37. Основні закономірності суть і наслідки початкових етапів та процесів українського державотворення
42. Прибуткове оподаткування підприємств, проблеми та шляхи розвитку в Україні
43. Судебная реформа на Украине (Судова реформа в Укра©нЁ)
44. Налогообложение на Украине (Система оподаткування в Українії податкова політика в сучасних умовах)
45. Конституционный Суд Украины (Конституційний Суд України)
46. Політичні права і свободи громадян України
48. Львівський музей українського мистецтва
Кружка "Лучший Папа", с рисунком. 
Кондиционер для белья "Mitsuei", с ароматом белых цветов, 2 л. 
Шторка антимоскитная универсальная, с магнитными замками ТД7-009. 50. Реферат по научной монографии А.Н. Троицкого «Александр I и Наполеон» Москва, «Высшая школа»1994 г.
52. Гетьмансьтво України: Іван Мазепа (Гетманство Украины. Иван Мазепа)
53. Субъект преступления ("подновлённая" версия реферата 6762)
57. Несколько рефератов по Исламу
58. "Камю", "Сартр", "Шопенгауэр", "Ясперс", "Фромм" (Рефераты, доклады по философии)
59. Реферат по статье П. Вайнгартнера «Сходство и различие между научной и религиозной верой»
61. Значення харчової промисловостi у соцiальному та економiчному розвитку України
62. Стратегическое управление (укр)
63. Генезис капитализма в Мексике. Реферат по истории экономики
64. Історія України
Набор для изготовления мягкой игрушки "Собачка". 
Магнитный театр "Теремок". 
Развивающая доска "Пицца", 54 элемента, 5 слоев. 65. Історія соборності України
66. Галичина - соціокультурна, історична, політична частка України
67. Голодомор в Україні 1932-33 годах
68. Господарство України періоду утвердження капіталізму
69. Исторія українського друкарства
73. Створення залізниць в Україні
74. Центральна Рада і пролетаріат України
75. Декабристський рух та його поширення на Україні
76. Історія держави та права України
77. Воєнні дії на території України 1914-1916 рр.
78. М. Драгоманов - основоположник української політичної науки
79. Українська національна революція 1649-1657рр
80. Культура початку ХХ ст Українська музика
Бейдж с рулеткой, 54x85 мм. 
Подарочный набор "Покер", арт. 42444. 
Заварочный чайник с кнопкой BE-5587 "Webber", 600 мл. 81. Портрет доби українського бароко
82. Лекції з української та зарубіжної культури
83. Реферат по книге Н. Цеда Дух самурая - дух Японии
84. Особливості мови роману О.Забужко Польові дослідження українського сексу
85. Обзорный реферат по творчеству Ф.И. Тютчева
89. Реферат - Физиология (строение и функции гемоглобина)
91. Закон про зовнішньоекономічну діяьність України
92. США и Канада в АТР: набор рефератов
93. Сучасний стан науково-технічної сфери в Україні
94. Податкова система Японії, Місцеві податки в Україні
95. Олігополія. Антимонопольне законодавство України
96. Украінське ділове мовлення: Навчальний посібник
Кружка керамическая "FIFA 2018", 350 мл. 
Сумка-чехол транспортная для коляски-трость. 
Статуэтка "Мальчик на лошадке", 10 см. 97. Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї
98. Загальна характеристика конституції України
99. Партия зеленых в Украине (Партія зелених в Україні)
100. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України
