![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
География, Экономическая география
Японія: економічний огляд |
Японія Площа країни становить 372 тис. км2, населення – близько 127,3 млн. осіб. Столиця – Токіо (найбільше місто світу). Японія розташована на 4-х великих (Хонсю, Кюсю, Хоккайдо, Сікоку) та 4-х тисячах дрібних островів майже в центрі азіатсько-тихоокеанського регіону, роль якого в світовій економіці та політиці швидко зростає. За довжиною берегової лінії Японія співставна з усією Африкою. Це дає можливість приймати широку участь в географічному поділі праці, не дивлячись на практично повну відсутність мінеральних ресурсів. Японія – економічна наддержава, що очолює один з трьох глобальних економічних центрів сучасного світового господарства. ВНП на душу населення становить 28220 $ на рік (це найбільший показник в азіатсько-тихоокеанському регіоні). В Японії немає бідності та кричущого майнового розшарування: 90% населення відносять себе до т.зв. “середнього класу”. Навряд чи де в світі можна знайти більш рівноправне суспільство (хіба в Швеції). Японія має велику вагу в світі, дякуючи успішному розвитку господарства, великому інтелектуальному та науково-технічному потенціалу, слугуючи прикладом для низки нових індустріальних країн (“Журавлиний клин”). Країна постійно нарощує капіталовкладення за кордоном, у т.ч. й у США, де окремі галузі промисловості відчутно страждають від японської конкуренції. Разом з тим зберігається геополітична та геоекономічна залежність Японії від США, внаслідок чого Японію інколи порівнюють з хамелеоном (“Економічний гігант, політичний карлик”). Прапор Японії – червоний диск на білому фоні (це старовинний самурайський бойовий прапор), через що за країною закріпилася назва “країни Сонця, що сходить”. Герб – хризантема – це символ японських імператорів (Японія – конституційна монархія за формою правління). Але в Конституції держави про герб і прапор немає жодної згадки, неначебто вони не існують. Натомість імператор визнається символом держави. Японія унікальна країна за етнічним складом свого населення – більше 99% становлять японці, які в лінгвістичній класифікації займають особливе місце: нація на правах мовної сім’ї. Це наслідок острівного положення і тривалої ізоляціоністської політики. Спроби Чінгиз-хану підкорити японські острови закінчилися невдачею: священний вітер камікадзе розвіяв монгольський флот. Європейці вперше довідались про Японію з описів венеціанського купця Марко Поло лише у 13-му столітті, а португальці проторували шлях до країни у 14-му столітті (певною мірою ті події відображені у кіносеріалі “Сьогун”). При такій однонаціональності дуже дивною виглядає багатоконфесійність та віротерпимість японців. В країні поширене прислів’я: “Японці народжуються синтоїстами, живуть як конфуціанці, одружуються по-християнськи, а хоронять їх як буддистів”. Більшість японців в залежності від свят абсолютно толерантно ходять в храми різних конфесій. Скажімо, як християни визначає себе менше 1% населення, але 25 грудня Різдво Христове святкує вся країна. Самим християнським містом вважається Нагасакі (його символом слугує католицький храм), невелика кількість православних мешкає на острові Хоккайдо.
Терпимість японців відбивається навіть в стилі ведення конкурентної боротьби. Вважається, що конкурента не можна знищувати, слід дати йому можливість відступити, при цьому зберегти честь і престиж (“Не розбивай чужу миску з рисом”). Інші національні риси японців: природна працьовитість, заповзятливість, прагнення до нового і прогресивного, готовність запозичувати й удосконалювати останні світові досягнення (“Навчати інших завжди почесно, а навчатися в інших – ніколи не соромно”). Взагалі, японці – дуже цікава нація, яка, напевно, найтонше відчуває єдність людини з природою (не в останню чергу це відображено релігійними системами синтоїзму та даосизму). Скажімо, в культурі японців обов’язковим елементом є милування розквітлою сливою або сакурою (навесні сім’ями вони вибираються за місто і цілими годинами медитують, насолоджуючись оновленням природи). Японці так багато уваги приділяють поєднанню кольорів, що, наприклад, при підборі краватки враховується колір шкарпеток. Каліграфія, ікебана, чайна церемонія, бонсай (вирощування карликових дерев, складання міні-ландшафтів) та орігамі (складання фігурок з паперу) є символами японського життя і обов’язковою частиною навчання дітей з “гарних сімей” (особливо дівчат). В країні існують тисячі шкіл, де навчають цим традиційним видам мистецтва. Так що японців не дуже лякає європеїзація чи американізація. Японці самі можуть впливати на світову масову культуру, крім наведених вище прикладів можна згадати ще караоке, яке теж придумали японці. Збереженню власної культури в епоху глобалізації сприяють спеціальні урядові заходи, спрямовані на підтримання села (факт збереження “коріння нації” саме в сільській місцевості не потребує аргументації). Японія – високоурбанізована країна: 79% становить міське населення, але це один з найменших показників серед постіндустріальних країн. Країна проходить етап рурбанізації, який характеризується поширенням групових форм розселення (мегаполіс Токайдо – найбільший в світі). Загалом же в Японії 13 міст-“мільйонерів”: Токіо, Йокогама, Осака, Нагоя, Саппоро, Кобе, Кіото, Фукуока, Кавасакі, Хіросіма, Сайтама, Кітакюсю, Сендай. Японці дуже здорова нація з найменшою в світі дитячою смертністю і найбільшою тривалістю життя, що сягає майже 80 років. В Японії лише 1% дітей народжується поза шлюбом (в Європі – майже 50%). Загалом реалії японського способу життя не завжди можна осягнути європейським розумом: наприклад в Японії діє система довічного найму трудових ресурсів, яка базується на патерналізмі (відчутті єдиної сім’ї у всіх, хто працює у фірмі; не треба плутати з трайбалізмом!). Отже, слід визнати, що головним багатством країни є її люди та унікальне географічне положення. Галузевий огляд національної економіки В індустрії сучасної Японії, незважаючи на відсутність значних покладів корисних копалин, дуже важливу роль відіграє важка промисловість. Чорна металургія: 2 місце в світі – 105 млн.т сталі на рік при потужностях до 150 млн.т (100% залізної руди при цьому імпортується).
Відчувається тяжіння до портів. Найвідоміші корпорації – “Ніппон стіл” (володіє найбільшим в Японії комбінатом в м. Фукуяма), “Кобе стіл”, “Сумітомо метал індастріз”, “Кавасакі” та ін. Японія має найвищий у світі показник продуктивності праці в чорній металургії. Кольорова металургія традиційно спеціалізувалася на виплавці міді, свинцю, цинку (95% сировини завозиться). Але в останні роки дуже швидко зростала виплавка алюмінію (100%-но довізна сировина). В умовах постіндустріальності відбувається “винос” значної частини підприємств за кордон (в Австралію, Бахрейн, Катар, Іран). Машинобудування – це серце японської промисловості. В ньому найсильнішим є блок транспортного машинобудування (цілком логічно при такій залежності від участі в географічному поділі праці). Автомобілебудування з 1979 року стійко займає 1 місце в світі (12,7 млн. шт.). 48% вироблених автомобілів вивозиться за кордон, що складає майже п’яту частину вартості загальнонаціонального експорту. Нафтові кризи сприяли зростанню популярності економічних японських машин та погіршенню положення на світовому ринку американських крупногабаритних автомобілів. Це викликає постійне невдоволення уряду США, навіть спроби введення протекціоністських мит проти японських авто. Роблять спроби захищатися і європейці. Тому головні японські корпорації давно перейшли від комерційного експорту до створення автозаводів в країнах Північної Америки та Західної Європи. Тільки в США японці зараз виробляють щорічно 1,8 млн. автомобілів пристосованих до американського ринку. Найбільші виробники автомобілів в Японії – “Тойота”, “Ніссан”, “Хонда” (кожна з них виробляє щорічно більше 2 млн. шт.). Не пасуть задніх і “Судзукі”, “Дайхацу”, “Ісудзу”, “Міцубісі” та ін. Японія є одним із світових лідерів і в галузі суднобудування. Разом з Південною Кореєю вона контролює 2/3 світового виробництва, пропустивши на початку ХХІ століття останню вперед. Натомість найбільшою в світі залишається японська компанія “Ісіківадзима-Харима”, яка має в м. Нагасакі (відповідно, це найбільший в світі центр суднобудування) стапелі, на яких можна будувати кораблі водотоннажністю до 1 млн. т. Японія до того ж контролює 70% світового ринку баштових кранів – портових, будівельних, контейнерних та ін. (“Міцуї моторз”). Верстатобудування має в наявності всі галузі виробництва, японською спеціалізацією є верстати з ЧПУ (60% світового виробництва). Виключне місце по масштабам розвитку цієї галузі займає Токійський район (“Кавасакі”, “Сумітомо метал індастріз” та ін.). За розвитком робототехніки Японія є світовим лідером: 50% виробництва та більше половини світового парку промислових роботів. Електротехніка та радіоелектроніка представлені найбільшим у світі виробником побутової електроніки – “Соні корпорейшен”, а також “Хітаті”, “Мацусіта”, “Тошіба” та ін. Саме “Соні” першою в світі почала масове виробництво транзисторних радіоприймачів і створила перший домашній відеомагнітофон (зараз контролює 90% світового виробництва).
Рвночасно вона хоче цлковито узалежнити ц крани пд економчним оглядом вд себе, позбавляючи хн господарство змоги самостйно розвиватися й снувати без функцйного пов'язання з нею з цлим большевицьким бльоком. Так ж сам засади господарського централзму, повного господарського узалежнення й використовування застосову Москва супроти неросйських народв у склад СССР. Усе господарське плянування й кервництво повнстю зосереджене в Москв, в т. зв. союзних мнстерствах. Хрущов говорить про це так: «Збергаючи за союзними мнстерствами загальне кервництво, визначення пля-нових завдань, контрол за х виконанням, постачання устаткування, фнансування капталовкладв, слд у той же час значно розширити права республканських мнстерств». Отож вс кервн функц в господарств, докладно перечисле-н, так щоб не залишилось найменшо щлини вони мають надал залишатися безпосередньо в руках московсько централ. Про ц справи Хрущов говорить детальнше, пдмуровуючи економчне верховодство Москви на вс лади, напр. «Говорячи про необхднсть розширення прав союзних республк, ми повинн пдкреслити необхднсть централзованого плянового начала
1. Подільский економічний район
2. Світовий фінансовий ринок та його економічний зміст
4. Бухгалтерський баланс: економічний зміст, методика складання, аудит та аналіз основних показників
5. Соціально-економічний розвиток Австрії та Швейцарії
9. Політичний та економічний розвиток Словенії у 1990-2005 рр.
10. Політичний та соціально-економічний розвиток Білорусі у 1991–2005 рр
11. Політичний та соціально-економічний розвиток Греції у 1990–2005 рр.
12. Політичний та соціально-економічний розвиток Сербії у 1990–2005 рр
13. Політичний та соціально-економічний розвиток Чехії у 1990-2005 роках
14. Соціально-економічний розвиток білоруських земель у ІХ–ХІV століттях
15. Соціально-економічний розвиток Київської Русі
16. Соціально-економічний розвиток України у XVII ст.
17. Соціально-економічний розвиток українських земель у XIX ст.
18. Соціально-економічний розвиток Чехії та Словаччини у XVIII столітті
20. Економічний спад і нові правила маркетологів
21. Економічний розвиток нових індустріальних країн
25. Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища
26. Платежі, як економічний інструмент ресурсокористування
27. Цінові індекси ВВП та економічний добробут макроекономіки
28. Світове господарство - глобальна географічна система та економіко-географічний вимір
29. Аналіз міжнародних економічних відносин України, Польщі, Австрії та Японії
30. Науково-технічний прогрес та його значення в економіці і суспільстві
31. Экономико-географическая характеристика Японии
32. Япония
33. Япония
34. Япония
35. Япония в мировом хозяйстве.
36. Все о Японии
37. Япония
41. Проблема Курильских островов в отношениях СССР/России и Японии во второй половине XX-нач. XXI вв.
42. Огляд життя Александра Довженко
44. Культура и искусство Японии
45. Каллиграфия Китая, Японии, мусульманских стран
46. Японо-Советско-Германские отношения перед 2 мировой войной
48. Окончание Великой Отечественной Войны. Капитуляция Японии
49. Военная и экономическая помощь СССР Китаю в годы японо-китайской войны 1937–1945
50. Анализ экономических показателей Японии 1960-1992 гг.
51. Система образования в Японии
52. Внутренняя и внешняя политика Японии в послевоенные годы
53. Религия Японии
57. Обзоры стран: Дания, Япония, Норвегия, Великобритания, Кипр
61. "Окинава как фактор многообразия Японии - историко-культурные аспекты"
62. Япония после 2-й мировой войны
65. Борьба дома Тайра за власть в Средневековой Японии
66. Внешняя политика и экономические связи Японии послевоенного периода
68. Економ. політика доби національно-визвольної р. (1917-1920рр..)
69. Капиталистическое развитие Японии в конце 19 - начале 20 вв.
73. К истории капитуляции Японии
74. Дух Японии (До)
75. Становление феодальных отношений в Японии
76. Формирование экономического развития Японии
77. Позиция Великобритании по вопросу о мирном урегулировании с Японией после II мировой войны
78. Соціальний та етнічний склад катакомбного населення
79. Технологічний процес виробництва кисломолочних напоїв
80. Япония: Закат которого не было
81. Как празднуют Новый год в Японии
82. Религиозные системы Японии и Индии
84. Япония : древние традиции и современный стиль жизни
85. Искусство Японии
89. Кризис в отнощениях России и Японии
90. Транснаціональні корпорації та їх роль в сучасних міжнародних економічних відносинах
91. Управление персоналом в Японии
92. Податкова система Японії, Місцеві податки в Україні
93. Економічне районування України
94. Соціально-економічні умови виникнення і розвитку політичної системи суспільства
95. Формы правления в США, Франции, Японии
96. Договорные браки в Японии (О-миаи)
97. Отношения между мужчиной и женщиной в Японии
98. Древняя Япония