|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Нова економічна політика: суть, значення, уроки |
Мыло металлическое "Ликвидатор". 
Фонарь садовый «Тюльпан». 
Карабин, 6x60 мм. Вступ Нова економічна політика є однією з проблем, що постійно звертають увагу дослідників і осіб, що вивчають історію України. Після 7-літнього періоду воєн і революцій новий більшовицький уряд, що ще не мав досвіду керування країною в умовах мирного господарського будівництва, зміг в період політичної кризи весни 1921 р. виробити економічну політику, що дозволила за короткий термін відновити економіку і почати подальший успішний її розвиток Відмова західних країн у наданні кредитів, що нагромадилася за роки громадянської війни й інтервенції, змушували Радянську державу робити ставку на внутрішні ресурси. Головним завданням тепер було відновлення зруйнованої економіки, підведення економічної основи під Радянську владу. 1. Передумови нової економічної політики Сильна розруха, результат 7 років безперервних воєн, відкинули економіку країни на кілька десятиліть назад. От кілька цифр, що дають уявлення про внутрішнє становище країни: загальний обсяг промислової продукції упав у 7 разів. Виплавка чавуна була в 2 рази менше, ніж у 1862 році. Через відсутність палива більшість підприємств не діяло. Бавовняних тканин вироблялося в 20 разів менше, ніж у 1913 році. Виробництво зерна скоротилося вдвічі. Значно скоротилося поголів'я худоби. У країні не вистачало хліба, картоплі, м'яса, олії, цукру, інших необхідних продуктів харчування. Величезними були непоправні людські втрати: з 1914 року загинуло 19 млн. чоловік. Тривала війна, розруха позначилися на соціальному складі країни: у 2 рази зменшилася чисельність робітничого класу (у Петрограді - у 4,3 рази). Активна частина робітників виконувала роботу управління, займала посади в органах Радянської влади; до 30% робітників пішло в села, рятуючись від голоду. Процес декласування ставив під загрозу соціальну базу Радянської влади. У той же час у селі усе яскравіше виявлялося невдоволення політикою воєнного комунізму. Якщо під час громадянської війни селяни (а них було в той час 80% від усієї маси населення) мирилися з продрозкладкою, як явищем вимушеним - натомість вони одержали землю, захист від загарбників, волю від поміщиків, то тепер в умовах миру система воєнного комунізму прийшла в розріз з інтересами селянства. Політикою воєнного комунізму були незадоволені й у місті: міському населенню не подобався зрівняльний розподіл продовольства, трудова повинність і ін. У результаті з'явилася тріщина в спілці робітничого класу і селянства - основи Радянської влади. Спалахнули заколоти за участю селян-середняків. Селянство, що не бажало більш миритися з продрозкладкою, усе голосніше виражало протест, найбільш гострою політичною формою якого стали заколоти проти Радянської влади в Тамбовській губернії, Сибіру, на Україні. Це стихійне невдоволення радянською політикою Ленін вважав найбільшою небезпекою для нового ладу. Воно свідчило про виникнення такого антагонізму в суспільстві, котре не можна було усунути застосуванням військової сили. З закінченням громадянської війни політика &quo ;воєнного комунізму&quo ; зайшла в кут. Необхідність зміни політичного курсу усвідомлювалася більшістю як керівництва, так і рядових членів партії.
Однак при цьому одні вважали, що для виходу з кризи треба удосконалювати стару політику і з її допомогою будувати соціалізм, а інші пропонували нові шляхи. Лише реальна загроза втрати влади змусила більшовицьке керівництво усвідомити необхідність повороту в політиці. 2. Суть нової економічної політики Початком реформи став &quo ;Проект постанови ЦК про заміну розкладки натуральним податком&quo ;, схвалений ЦК РКП(б) 18 лютого 1921 року. У ньому пропонувалося завчасно до початку посівної кампанії визначити загальну суму податку, з тим, щоб селяни знали скільки хліба вимагатиме від них держава. Після сплати податку їм надавалося право вільного розпорядження лишками сільгосппродукції, в тому числі реалізувати хліб &quo ;у місцевому господарському обороті&quo ;, що означало не що інше як відновлення вільної торгівлі, ринкових відносин. Х з'їзд РКП(б), що пройшов у березні 1921 року, прийняв рішення про надання можливості селянам використовувати залишки продукції в місцевому товарному обігу. Виходячи з рішень Х з'їзду надзвичайна сесія ВУЦВК 27 березня 1921 року прийняла постанову &quo ;Про заміну продовольчої розкладки натуральним податком&quo ;. Згодом РНК УСРР видала декрет про форми і розмір податку, який був значно меншим у порівнянні з продрозкладкою. Вперше словосполучення &quo ;нова економічна політика&quo ; зустрічається у резолюції травневого (1921 р.) пленуму ЦК РКП(б). Вона передбачала правильний грошовий обіг, створення мережі організацій і підприємств державної торгівлі, насамперед, оптової, регулювання приватної торгівлі за допомогою банків, кредитних установ і податкової політики. Легалізація приватної торгівлі вивела з підпілля підприємницьку діяльність. З'явилася так звана нова буржуазія — промисловці-фабриканти, торговці-оптовики, біржові маклери, комісіонери тощо. Їх називали людьми непу — непманами. Підприємницька діяльність швидко виводила країну з економічного хаосу і розрухи. Але більшовики ставилися до непманів вкрай упереджено. Популярні сатиричні романи І.Ільфа та Є.Петрова «12 стільців» та «Золоте теля» є чудовим свідченням того, як витримувалася офіційна лінія щодо зображення непманів. 9 серпня 1921 року В. Ленін підписав &quo ;Наказ Ради Народних Комісарів про впровадження в життя начал нової економічної політики&quo ;. Згідно з ним у державній власності залишалися тільки великі підприємства. На інших заводах і фабриках допускалося приватне господарювання, але через оренду. Перевагою серед орендаторів користувалися організації (кооперативи, комнезами, артілі). Але місцеві органи влади могли передати підприємство в оренду, якщо знаходили це вигідним, навіть колишньому власнику. На середину 1923 року в Україні було здано в оренду 5200 підприємств, тобто приблизно половину наявного фонду. Середні й великі підприємства об'єднувалися за галузевою, територіальною або галузево-територіальною ознаками. У 1925—1926 роках було перевищено довоєнний рівень промислового виробництва. Менш вражаючих результатів досягла нова економічна політика у сільському господарстві. У 1923 році було завершено перерозподіл землі.
Землекористування бідняцько-середняцьких господарств збільшилося в півтора рази. У травні 1923 року всі податки з селянського двору були зведені до єдиного сільськогосподарського податку в грошовій формі. На гроші, одержані за цим податком, держава купувала зерно на ринку. Але більша частина незаможників звільнялася від сплати податку і уже в 1925 році податок не сплачувала п'ята частина селянських дворів, тобто фактично всі незаможники. З фінансової кризи керівники країни думали вийти найбільш радикальним шляхом — скасуванням грошей. Комісія на чолі з С. Струмиліним готувала пропозиції щодо заміни грошей трудовими одиницями (тродами). Почала свою роботу й комісія для скасування грошових податків. У зауваженнях на проект відповідного декрету В.Ленін підтвердив думку про безспірність переходу до безгрошового обміну в найближчому майбутньому він підписав декрети про безгрошовий відпуск продуктів по картках, про безплатність палива, житла, комунальних і поштово-телеграфних послуг. Раніше інфляція не бентежила владу, бо передбачалося взагалі скасувати грошовий обіг. Коли ж держава визнала за товарно-грошовими відносинами право на існування, постало питання про зміцнення бюджету і грошей. У 1922— 1924 рр. було проведено грошову реформу. Важливою частиною відновлення економіки була фінансова реформа. Головними напрямками були наступні: по-перше, збільшення розмірів товарообігу, насамперед через розвиток усіх видів торгівлі; по-друге, скорочення і потім повна ліквідація бюджетного дефіциту шляхом різкого скорочення витрат і збільшення доходів держави, розвитку податкової системи, що, у свою чергу, повинно було звести нанівець і роль емісії. В останніх числах листопада 1922 року перші банкноти нової радянської валюти (&quo ;червінці&quo ;) були випущені в обіг. Вони прирівнювалися до царської золотої десятикарбованцевої монети, причому на 25% своєї суми забезпечувалися золотом, іншими дорогоцінними металами й іноземною валютою за курсом на золота, а на 75% - легко реалізованими товарами і короткостроковими зобов'язаннями. Червінці, що категорично заборонялося використовувати для фінансового дефіциту, спочатку призначалися винятково для кредитування промисловості і комерційних операцій у сфері оптової торгівлі. Випуск &quo ;золотих банкнот&quo ; ознаменував собою перелом у розвитку фінансового господарства. Хоча на 1 січня 1923 року частка червінців у грошовій масі складала всього 3%, із другого півріччя вони практично цілком витиснули інші грошові знаки зі сфери великого господарського обороту. Стійкість радянської банкноти підтримувалася тим, що в рамках зовнішнього торговельного обороту, завдяки значному поповненню своїх валютних запасів, Держбанк міг безвідмовно обміняти кожен пред'явлений йому червінець на іноземну валюту за твердим курсом. Крім того, уже наприкінці 1922 р. у країні були узаконені валютні операції, створені фондові біржі, де здійснювалися операції з продажу і купівлі інвалюти і золота, а також облігацій державних позик. Для підвищення вільного курсу червінця у випадку, якщо він опускався нижче офіційного паритету на іноземну валюту, Держбанк викидав на ринок визначену кількість валютних цінностей, а якщо курс піднімався вище валютного паритету, Держбанк, навпаки, скуповував золото й інвалюту на біржі, випускаючи для цього додаткову кількість червінців.
Так було проголошено нову економічну політику (неп). Однак цей відступ був вимушений. Спочатку Ленін сподівався умиротворити селянство, не відновлюючи ринкові відносини й налагодивши натомість безпосередній товарообмін між державною промисловістю й селом. Це йому не вдалося, і він, за словами М. Левіна, «відступив, звернувшись до ринків, грошей і капіталістів». Необмежене реквізування хліба замінили податковими заходами (в Україні їх запровадження відклали на кілька місяців, аби зібрати якомога більше зерна для нагальних потреб). Були відновлені платний проїзд на залізницях, оплата поштових послуг та інші подібні речі, скасовані на останній стадії воєнного комунізму. А в жовтні 1921 р. промислові підприємства дістали право вільно продавати на ринку свою продукцію. На Х з'їзді РКП(б) ветеран партії Д. Рязанов характеризував неп як «селянський Брест», проводячи тим самим аналогію між відступом під тиском селян і відступом на переговорах у Бресті під тиском Німеччини. Сам же Ленін говорив про неп як про «передишку» в умовах нехватки сил для цілковитого здійснення революційних перетворень. І наголошував у грудні 1921 р. (у плані доповіді на IX Всеросійському з'їзді Рад): «Ми тепер здійснюємо стратегічний відступ, який дасть нам ширший фронт наступу в найближчому майбутньому…» Радянські вчені хрущовських часів полюбляли наводити ленінські цитати періоду непу, в яких ішлося про те, що колективізація землі має бути повільним процесом, базованим на переконуванні та добровільній згоді селянства, що експропріація навіть заможних селян повинна відбуватися тільки за наявності придатних матеріальних, технічних і соціальних умов. І він справді казав таке
1. Державна регіональна економічна політика, її суть, мета та основні завдання
2. Коммунітарна регіональна економічна політика в Європейському Союзі
3. Роль міжнародних організацій системи ООН в управлінні економічною політикою
5. Демографічні процеси та демографічна політика в сучасному суспільстві.
9. Основні інструменти грошово-кредитного регулювання економіки - процентна політика
10. Аналіз цінової політики підприємства на прикладі ТОВ "Медикор"
11. Управління ціновою політикою підприємства
12. Ціноутворення та цінова політика підприємства
13. Економічна та торгово-політична роль митного збору
14. Економічні ефекти фінансових методів торгової політики
15. Суть і значення конфліктів в політиці
Садовый домик. 
Набор "Стучалка", 6 гвоздиков. 
Детское подвесное кресло Polini "Кокон" (цвет: оранжевый). 17. Нецінові фактори, недискреційна фіскальна політика, соціальний захист. Центральний банк України
18. Фіскальна політика держави, її особливості в трансформаційній економіці України
19. Налогообложение на Украине (Система оподаткування в Українії податкова політика в сучасних умовах)
20. Економічна теорія предмет і методи вивчення
21. Національна політика СРСР в роки перебудови
26. Міжнародна економічна система та її головні елементи
27. Центральний банк і монетарна політика
28. Економічна сутність основних фондів підприємства та шляхи їх відтворення
29. Інформаційна політика України
30. Гендер і сучасна ідеологія та політика.
31. Сучасна структура банківської системи та її роль в здійсненні державної грошово-кредитної політики
32. Інвестиційна політика банків в Україні
Настольная игра "Каркассон. Королевский подарок". 
Детская горка, цвет: зелёный/красный, скат 140 см. 
Шкатулка декоративная для ювелирных украшений "Вокруг света", 18,5x13,5x7,5 см. 33. Державна політика соціального страхування
37. Економічна ефективність виробництва соняшника
41. Економічна сутність виробничих запасів
43. Організація облікової політики підприємства
44. Формування облікової політики підприємства
46. Загальна соціально-економічна характеристика країн Західної Європи
47. Аналіз змісту та політико-правових наслідків конституційної реформи 2004 року
48. Механізми реалізації державної інноваційної політики в регіоні
Карандаши восковые "Jovicolor", с точилкой, 16 цветов. 
Настольная игра "Скоростные колпачки". 
Копилка "Банкомат", синяя. 49. Соціальна політика як складова демократичного розвитку суспільства
50. Вищі державні службовці та політико-адміністративні стосунки
52. Економічна думка Древнього Сходу
53. Зовнішня політика Богдана Хмельницького: південний напрямок
57. Німецька освітня політика на окупованій території України (1941–1944 рр.) в історіографії
58. Особливості зовнішньої політики Римської імперії в І–ІІ ст. нашої ери
60. Проведення Польщею політики асиміляції та фальсифікації щодо українців
61. Савецкая Беларусь ва ўмовах новай эканамічнай палітыкі
62. Царювання та політика Павла І
63. В’ячеслав Липинський – видатний український історик, політик, державний діяч
64. Аналіз товарної інноваційної політики заводу "АКВАІЗОЛ"
Копилка-раскраска "Сова". 
Настольная игра "Активити. Вперед". 
Кружка фарфоровая "Царский шиповник", 650 мл (3 вида). 65. Аналіз товарної політики ВАТ "НВАТ ВНДІ Компресормаш"
66. Маркетингова політика комунікацій
68. Товарна політика підприємства на прикладі ДП УВК "Nemiroff"
69. Формування маркетингової товарної політики підприємства (на прикладі ВАТ "Рівне-Льон")
73. Здобутки і проблеми зовнішньої політики України на сучасному етапі
74. Зовнішня і міжнародна торговельна політика
75. Міжнародні відносини та зовнішня політика
76. Політика протекціонізму в сучасному світі та Україні
77. Світова економічна інтеграція
78. Соціально-економічна сутність зовнішньоекономічної діяльності та завдання її статистичного вивчення
79. Торговельна політика розвинутих країн
80. Інноваційна діяльність та економічна ефективність підприємств Центральної та Східної Європи
Копилка-раскраска "Лисенок". 
Бумага чертежная, А4, 100 листов. 
Подарок «Вкусный Новый год». 81. Економічна сутність та форми оплати праці
82. Маркетингова політика ПМП "Арконі"
83. Використання ділової гри на тему "Економічна оцінка родючості ґрунтів та врожайності с/г культур"
84. Державна політика в Україні
89. Природа політики
90. Політика великих держав на Близькому Сході
91. Політика та соціальний конфлікт
92. Політика, як суспільне явище
93. Влада як найважливіший атрибут політики
94. Популізм як специфічна політична технологія
95. Аналіз стану соціальної політики в Україні
96. Державна молодіжна політика на сучасному етапі
Лоток (сортер), 4 отделения, вертикальный, сборный. 
Ручки гелевые "Пчелка", 30 цветов. 
Машина "Ракетовоз АРК". 97. Розвиток освіти як напрям соціальної політики
99. Соціальна політика в Україні: основні напрями та протиріччя
