![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
История государства и права зарубежных стран
Культура України періоду феодальних відносин |
Вступ Розділ І. Історичні умови і визначальні фактори культурного розвитку України в другій половині ХІХ ст. І.1 Національні культурні організації і рухи в умовах реакційної урядової політики І.2 Освіта І.3 Природничі науки І.4 Гуманітарні науки І.5 Особливості літературного процесу Розділ ІІ. Мовна ситуація в Україні у другій половині ХІХ ст. ІІ.1 Наслідки Емського указу Розділ ІІІ. Загальна характеристика діяльності &quo ;Просвіт&quo ; та виникнення нових форм культурно-освітньої роботи Розділ ІV. Розквіт та основні напрями розвитку народної творчості. Професійне мистецьке життя ІV.1 Музика ІV.2 Театр ІV.3 Образотворче мистецтво ІV.4 Архітектура Висновки Список використаних джерел та літератури Додатки. Циркуляр міністра внутрішніх справ Валуєва про заборону української мови (18 липня 1863 р.) Вступ На духовній і матеріальній культурі українського народу відбилася надзвичайна драматичність його історичного буття. Суть, роль і визначальні етапи еволюції національної культури і національної свідомості і досі залишаються науково не осягнутою сферою об'єктивного вивчення в Україні. Актуальність теми. Творення, збереження і розвиток культури є головним змістом історичного процесу. І сьогодні, коли Україна стала на шлях державотворення і демократизації суспільства, що супроводжується соціально-економічними та політичними зрушеннями, руйнуванням стереотипів та виробленням нових підходів, визначення напрямів розвитку культури, її орієнтацій, пріоритетів є найважливим завданням. Його успішне розв’язання можливе лише на основі вивчення та осмислення набутого, критично засвоєного досвіду, з урахуванням найціннішого в ньому. У зв’язку з цим особливої актуальності набувають проблеми філософського, історичного, етнологічного та мистецтвознавчого осягнення художньо-культурної сфери життя народу, нації, суспільства як в далекому історичному минулому, так і в новий та новітній часи. Актуальність дослідження зумовлюється й тим, що досі дуже мало спеціальних робіт, де б узагальнювалася історія розвитку культури України періоду розвитку капіталістичних відносин другої половини XIX ст., хоча є праці, що містять цінні дані та узагальнюючі твердження про культурну ситуацію на Україні в зазначений період. Об’єктом дослідження є культурна ситуація в Україні періоду розвитку капіталістичних відносин (Друга половина ХІХ століття). Предмет дослідження – визначальні фактори культурного розвитку у зазначений період, функціонування народної творчості та мистецького життя у контексті розвитку культури України другої половини XIX ст. Оскільки охопити всі аспекти цього явища в одному дослідженні неможливо, переважна увага надається мовній ситуації в Україні, виникненню нових форм культурно-освітньої роботи та розвитку народної творчості, як найпоказовішим для даного періоду. Хронологічні межі дослідження охоплюють події другої половини XIX ст., період, відомий в історії України як національно-культурне відродження. Мета і завдання дослідження: на основі аналізу наукової літератури, періодики, спираючись на досягнення попередників, дослідити особливості розвитку культурних процесів в період формування капіталістичних відносин у суспільстві; виявити, проаналізувати і узагальнити особливості культурної ситуації в Україні у другої половини XIX ст.
У відповідності з поставленою метою визначаємо такі завдання: Розглянути вплив відомих указів щодо заборони української мови на стан духовного життя населення; Проаналізувати діяльність нових духовних осередків у справі розбудови національної культури. Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять загальні науково-дослідницькі принципи об’єктивності, історизму, системний підхід як всебічний і логічний аналіз структурних елементів у їх взаємозв’язку і взаємозалежності, що дозволяє адекватно розглянути історичні реалії. Українська національна культура постала як узагальнене вираження творчого потенціалу народу, його світорозуміння, релігії, моралі, художнього мислення, науки й філософії. Вона відіграла вирішальну роль у формуванні української національної ідентичності та в національному самоутвердженні українського народу. Гідне місце в цьому процесі належало національно-культурному відродженню, яке мало місце в другій половині XIX ст. Практичне значення одержаних результатів. Матеріали курсового дослідження можуть бути використані у підготовці фундаментальних праць з історії України, історії культури України. Структура роботи зумовлена логікою дослідження, його метою і основними завданнями, а також прагненням автора представити культурну ситуацію в Україні другої половини ХІХ ст., як цілісне історико-культурне явище. Робота складається із Вступу, чотирьох розділів і Висновків, списку використаних джерел та літератури та додатків. Розділ І. Історичні умови і визначальні фактори культурного розвитку України в другій половині ХІХ ст. У кінці XVIII ст. територія України була розділена між Австрійською (увійшло 20% площі) і Російською (80%) імперіями. До цього часу завершилася ліквідація української державності. В обох імперіях розгалужений бюрократичний апарат повністю контролював всі сторони життя суспільства. У Росії у XIX ст. особливу роль починає відігравати поліція, 3-є відділення Власної Його Імператорської Величності канцелярії, жандармерія. Широкими правами наділяється цензура. Вживання української мови зберігається виключно у народному середовищі. Тобто на рубежі XVIII-XIX ст. у розвитку української культури склалася кризова, критична ситуація. Власне стояло питання про саме її існування. Тут можлива історична аналогія зі станом української культури у XVI ст., коли значна частина найбільш освічених вищих феодальних шарів українського суспільства відмовилася від національної культури, православ'я, ополячилася. В тих умовах роль духовного лідера українського суспільства взяло на себе козацтво. Однак до кінця XVIII ст. козацька старшина стала частиною російського дворянства і втратила колишню роль. У XIX ст. в Україні поступово складається новий соціальний шар суспільства - національна інтеліґенція. Поява в її особі культурної еліти і збереження національних культурних традицій в народному середовищі зробили реальним українське культурне відродження. Рідко коли спостерігався такий захоплюючий, різноманітний і широкий розквіт нових ідей, як у XIX ст. До того часу вже давно завершився розпочатий в епоху Відродження відхід від поглядів, згідно з якими світ можливо було збагнути лише з точки зору Божої волі.
Освічені європейці утвердились у переконанні, що розум людини цілком здатний аналізувати й спрямовувати людське життя. Ця впевненість у можливостях інтелекту привела до небаченого розмаїття нових ідеологій. Власне, у цей час ідеологія — тобто система поглядів, що претендує на пояснення минулого й теперішнього світу й на роль дороговказу до кращого життя в майбутньому,— постає як рушійна сила історії. Тісно пов'язаною з цими подіями була поява інтелектуалів, або інтелігенції, як у Східній Європі називали подібну соціальну групу. Неперевершена в обгрунтуванні та поширенні ідей, у мобілізації мас на їх утілення, на авансцену політичних і культурних змін у Східній Європі виходить інтелігенція. І однією з найбільш захоплюючих концепцій, що їх висунули інтелектуали XIX ст., була концепція нації (національної свідомості). Вона являла собою цілком новий спосіб не лише тлумачення суспільства, а й впливу на його поведінку. На Україні, як і в інших країнах, виникнення цієї концепції, поза всяким сумнівом, свідчило про наближення сучасної епохи, бо з усвідомленням національної належності прийшли ідеї та питання, які й сьогодні лишаються з нами. І.1 Національні культурні організації і рухи в умовах реакційної урядової політики Паралельно з розвитком літературного процесу і мистецтва, по мірі становлення української інтелігенції в її середовищі виникають різні національно-культурні організації і рухи. Їх створення відбувалося за несприятливих політичних обставин, вимагало особистої мужності, твердості. У 40-і роки центр українського культурного життя знаходився у Східній Україні, що виражалося насамперед у вже описаному літературному процесі. У Києві приблизно в 1845 р. виникає нелегальне Кирило-Мефодіївське братство - не культурна, а політична національна організація, перша в історії України, і, що характерно, створюють її видатні діячі вітчизняної культури (М.Гулак, М.Костомаров, П.Куліш, В.Білозерський, Т.Шевченко). Мета товариства підкреслена назвою - слов'янська єдність, створення федерації слов'янських демократичних республік. Ідеї організації - рівність людей, необхідність знищення кріпацтва - пронизували творчість його організаторів. Розгром братства в 1847 р. важко відбився на всьому розвитку української культури, а традиція політичної боротьби була перервана аж до 90-х років XIX ст. Всю другу половину XIX ст. активність національної інтеліґенції розгортається майже виключно в сфері “культурництва”. У кінці 50-х років на Правобережжі серед дворянства та інтеліґенції, в тому числі польської, складаються групи молоді, які гаряче співчувають українському народу, поважають його культуру. Вони і в побуті переходили на народну мову. Одним з лідерів руху став В.Антонович, у майбутньому визначний історик. Прихильників таких поглядів стали називати “хлопоманами”, тобто “любителями народу”. Як розвиток тих же настроїв в 1859 р. студентами і молодими викладачами Київського університету створюється напівлегальна культурно-просвітницька організація “Громада”. Свою мету вона бачила в просвіті народної маси, для чого організовувалися безкоштовні недільні школи, видавалися дешеві книги.
Весняним, творчим, гарячим сонцем, натхненою молодостю, бурхливостю й непереможностю весняних вод пашить вд цього славного, чистого пероду нашо боротьби за вдродження й визволення отих окрадених, нмих рабв - многострадального укранського народу, народу селян робтникв. ЧАСТИНА ДРУГА: ДОБА ЦЕНТРАЛЬНО· РАДИ. ПЕР¶ОД ДРУГИЙ: ОР@АН¶ЗАЦ¶Я ЮРИДИЧНО-ПРАВОВО· ВЛАДИ РОЗД¶Л ¶. КОНТРРЕВОЛЮЦ¶ЙНИЙ ВИСТУП КОРН¶ЛОВА 1. Гуртування чорних сил. Виступ Корнлова був неминучим наслдком тих внутршнх соцально-полтичних вдносин, як за того часу панували в Рос. Боротьба за мир, боротьба за глибш й ширш досягнення революц, скнчилася поразкою тих елементв, як найбльш ршуче й послдовно виступали, - большевикв. Рада Робтничих Салдатських Депутатв, яка тод була пд впливом меньшевикв, у цй боротьб не знайшла в соб досить одваги й послдовности стати на бк большевикв. Через те, хоч-не-хоч мусла заняти ворожу до них позцю. Ворожсть же до большевикв зразу кинула в дружсть до буржуаз. А це в свою чергу в той же мент ослабило й знесилило саму Раду
1. Культура України в 30-х рока
2. Культура України другої половини XVIІ-XVIII ст.
3. Культура України XIX сторіччя
4. Культура України в кінці XVI–на початку XVII століття
5. Державна агенція промоції культури України
9. Період "руїни" в українській історіографії
10. Українська держава в період руїни (1657-1676 рр.)
11. Специфіка адаптації протестантських церков до українських реалій в період незалежності України
13. Культура та побут населення України
14. Орендні відносини в сільському господарстві України. Проблеми і перспективи розвитку
15. Аудиторська перевірка Національного банку України
16. Виникнення міжнародного права та його особливості в період рабовласницької та феодальної доби
17. Державно-правове становище українських земель в литовсько-польський період (XIV – XVII ст.)
18. Історія міжнародних відносин України
19. Період Гетьманату в Україні
20. Трипільська культура та бронзовий вік на території України
21. Вища освіта в Україні в період визвольних змагань 1917–1920 рр.
25. Взаємовідносини законодавчої та виконавчої гілок державної влади України
27. Фінансовий механізм зовнішньоекономічних відносин України
28. Матеріальна та духовна культура євреїв Півдня України у XIX ст.
31. Народный депутат Украины (Народний депутат України)
33. Кримінальний кодекс України (Проект криминального кодекса Украины, варианты 1998-2001гг.)
34. Гетьманство України: Богдан Хмельницький (Гетманство Украины. Богдан Хмельницкий)
36. Значення харчової промисловостi у соцiальному та економiчному розвитку України
37. Iсторія виникнення та становлення державності України: 20 ст
41. Походження людини та її поява на території України
42. УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІ ВІДНОСИНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
43. Воєнні дії на території України 1914-1916 рр.
45. Закон про зовнішньоекономічну діяьність України
46. Податкова політика України
47. Олігополія. Антимонопольне законодавство України
48. Розвиток освіти в період Київської Русі і доби козаччини
49. Основні напрямки зовнішньої політики України
50. Господарське право України
51. Поняття, форма та функції Конституції України
52. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України
57. Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів
58. Управління фінансами України
59. Історія розвитку садово-паркового мистецтва на території України
60. Організаційна система управління природокористуванням України
61. 3 найбільш визначні події у економічному (зовнішньоекономічному) житті України у 2004 -2005 роках
62. Інтеграція України у світове господарство
63. Використання трудових ресурсів Західної України
64. Міжнародний ринок туристичних послуг України
65. Місце України в світовому сільському господарстві. Шляхи переходу до ринкової економіки
66. Особливості перехідної економіки України
67. Роль і значення АПК для господарства України
68. Авіаційний транспорт України
74. Розвиток і розміщення промислового комплексу України
76. Створення пiдприємств в Українi за Законом України
77. шпори з цивільного права України
79. Дохристиянські вірування слов’ян на теренах України
80. Хімічна промисловість України
81. Чорна i кольорова металургія України
82. Населення України, його динаміка, структура та особливості розміщиння
84. Зародження партійно-радянської преси України
85. Проблеми золотоносності надр України
90. М.О. Скрипник - видатний діяч України
92. Аналіз журналістських розслідувань на матерілах газети "Голос України"
93. Ліквідність банківської системи України
96. Національний банк України та особливості його функціонування
97. Проблеми функціонування фінансових бірж України
98. Роль Національного банку України в обслуговуванні зовнішнього боргу