![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Організаційно-адміністративні засади державного регулювання економіки. Органи, що формують економічну політику держави. Їх рівні, склад, структура та функції. Напрями вдосконалення системи державних органів управління |
Контрольна робота по дисциплине: «Державне регулювання економіки» Тема контрольної роботи “Організаційно-адміністративні засади державного регулювання економіки. Органи, що формують економічну політику держави. Їх рівні, склад, структура та функції. Напрями вдосконалення системи державних органів управління” Зміст контрольної роботи Вступ 1.Організаційно-адміністративні засади державного регулювання економіки України 2.Органи, що формують економічну політику держави. Їх рівні, склад, структура та функції 3. Особливості державного управління в сфері економіки ринкової орієнтації і напрями вдосконалення системи державних органів управління. Список літератури Вступ Державне управління — надзвичайно важлива сфера реалізації державної влади. За своїм змістом воно органічно поєднано з виконавчої гілкою державної влади. Останнім часом рівень організуючого впливу виконавчої влади на суспільні процеси не задовольняв потреби динамічного розвитку громадянського суспільства, енергійного формування цивілізованого соціально-економічного укладу та демократичної, соціальної, правової держави. За останні роки не вдалося досягти такого рівня організації виконавчої влади, який властивий функціонально ефективній і структурно злагодженій системі. Сьогодні вихід нашого суспільства із системної кризи потребує такої організації виконавчої влади, яка б забезпечувала істотне підвищення дієвості державного управління. Досягти такого становища неможливо без широкого використання наукових підходів до реформування всіх основних інститутів державного управління. Саме цього бракує нині в ході підготовки і проведення в Україні радикальної адміністративної реформи. Тому необхідним є суттєве поглиблення досліджень управлінської проблематики. Зокрема, більшої теоретичної уваги потребує аналіз суспільної сутності державного управління і управлінського змісту виконавчої влади, характеру співвідношення і взаємодії виконавчої влади з іншими гілками державної влади, розмежування державного управління і місцевого самоврядування, забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина в діяльності апарату державного управління. Великого прикладного значення набуває проблематика, пов'язана з якісним покращенням організації та діяльності системи органів виконавчої влади, визначенням структурно-функціональних засад побудови цієї системи, шляхів оптимізації розмежування компетенції та відповідальності органів виконавчої влади як по «вертикалі», так і по «горизонталі», тенденцій трансформації змісту, функціонування та форм правового регулювання державної служби, а також системи контролю у сфері державного управління. Значної уваги заслуговує проблематика, пов'язана з виявленням особливостей державного управління в окремих сферах суспільного розвитку. Зокрема, в сучасних умовах надзвичайно актуальне значення має розкриття місця і ролі державного управління у вирішенні завдань економічного зростання, у сферах соціально-культурного будівництва, з питань національної безпеки країни та ін. 1.Організаційно-адміністративні засади державного регулювання економіки України Державне регулювання економіки в Україні забезпечують органи законодавчої та виконавчої влади, що належать до загальної організаційної структури управління державою.
Верховна Рада України, як вищий законодавчий орган, виконує такі функції у сфері управління економікою: приймає закони, які регулюють розвиток економіки; визначає засади внутрішньої і зовнішньої економічної політики,&quo ; затверджує загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля; розглядає і приймає рішення щодо схвалення програми діяльності Кабінету Міністрів України; затверджує рішення про надання Україною позик та економічної допомоги іноземним державам і міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, непередбачених державним бюджетом України, контролює їхнє використання; затверджує перелік об’єктів приватизації. Згідно зі ст. 92 Конституції України закони регламентують таке: засади використання природних ресурсів, вільної економічної зони, континентального шельфу, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку; основи соціального захисту, засади регулювання праці І зайнятості, освіти, культури, охорони здоров'я; правовий режим власності; правові засади І гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання; засади зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; систему оподаткування, податки І збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринку; статус національної валюти та статус іноземних валют на території України; порядок позики і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргів: порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їхні види і типи; порядок запровадження державних стандартів; порядок утворення і функціонування вільних економічних зон, міграційний режим. На підставі Конституції і законів України також формують державний бюджет і бюджетну політику. Головні функції в державному регулюванні економіки виконують органи виконавчої влади. Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів. За чинним законодавством до складу Кабінету Міністрів України входить Прем'єр-міністр, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри. У сфері управління економікою Кабінет Міністрів України виконує таке: забезпечує ведення фінансової, цінової, інвестиційної, податкової політики, політики в сфері праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи І природокористування; розробляє і запроваджує загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; забезпечує однакові умови розвитку всіх форм власності; керує об'єктами державної власності відповідно до закону; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді звіт про його виконання: організовує і забезпечує ведення зовнішньоекономічної діяльності; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади. Кабінету Міністрів підпорядковані міністерства і відомства, які є центральними органами виконавчої влади.
Сформована в Україні система міністерств відображає домінування упродовж багатьох років центрально- дівізіональної (галузевої) системи управління. Водночас триває трансформація цієї системи в систему центрально-функціональну. Формування функціонального типу системи державного управління є одним із найважливіших напрямів адміністративної реформи в Україні. Система центральних органів в Україні об'єднує такі міністерства, які діють у сфері економіки: Міністерство економіки. Міністерство праці та соціальної політики. Міністерство фінансів, Міністерство промислової політики. Міністерство АПК, Міністерство у справах сім'ї та молоді. Міністерство транспорту; Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків І торгівлі. Міністерство енергетики, Міністерство у справах науки і технології. Міністерство охорони здоров'я, Міністерство освіти, Міністерство вугільної промисловості. Міністерство надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. До системи центральних органів виконавчої влади належить також низка державних комітетів та відомств. Адміністративна реформа, розпочата в Україні, спрямована на подальше удосконалення центральних органів виконавчої влади. Функції багатьох міністерств і відомств потребують чіткішого визначення, повнішого пристосування до умов ринку, що формується, об'єднання і переходу до функціонального управління. Діяльність міністерств треба сконцентрувати на формах впливу, адекватних ринку: укладанні контрактів на постачання продукції для державних потреб, делегуванні повноважень з управління та розпорядження власністю, управлінні державними пакетами акцій, аналітико-прогнозній функції, управлінні кадрами, координації діяльності підприємств. Отже, функції, які виконують міністерства щодо державного регулювання в умовах ринкової економіки, змінюються (табл. 1). Функції виконавчої влади державного управління економікою в регіонах виконують місцеві державні адміністрації. Вони підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня та районним і обласним радам, відповідно до повноважень. Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують таке: виконання державних та регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях комплексного проживання корінних національностей і національних меншин - їхнього національно-культурного розвитку; підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів. У складі державних адміністрацій є низка функціональних та галузевих відділів і управлінь, які регулюють розвиток окремих галузей та сфер діяльності на території регіону. Частина відділів і управлінь перебуває у подвійному підпорядкуванні: органу центральної виконавчої влади та безпосередньо органам місцевого самоврядування. Таблиця 1 Функції міністерств Попередня система В умовах ринкової економіки Підбір, розставляння, підвищення культурного і кваліфікаційного рівня кадрів Підбір і розставлення кадрів директорського корпусу на державних підприємствах Техніко-економічне планування виробництва Планування виробництва на державним та регулювання на приватних підприємствах Оперативне управління господарською діяльністю — Технічний розвиток і технічна підготовка виробництва Координація перспективною розвитку галузі Контроль якості продукції — Наукова організація праці І заробітної плати Методологія регулювати праці і заробітної плати Матеріально-технічне постачання — Організація збуту готової продукції Проведення маркетингу Облік виробництва Організація обліку і звітності Фінансове забезпечення діяльності підприємств І організацій Регулювати фінансової діяльності підприємств І організацій Технічне й організаційно-господарське обслуговування виробництва галузі — Соціально-побутове обслуговування робітників галузі — — Аналіз виробниче - господарської діяльності — Контроль охорони довкілля — Проведення інституціональної політики держави У процесі розвитку ринкових відносин структура суб'єктів державного регулювання економіки та їхніх функцій зазнає певних змін.
З-посеред кільканадцяти учасників першого основуючого Конгресу ОУН у 1929 р. було тільки троє представників з України. На решту складалися емігранти, серед яких — як пізніше виявилося — знаходився зовсім ненадійний елемент, (як, наприкл., Леонид Костарів і Петро Кожевників — большевицькі агенти) і з-посеред яких, головно з уваги на їх постійне перебування на еміграції, мало хто, за вийнятком одиниць, відограв визначнішу ролю в ОУН. Одначе ці проблеми заважили поважніше на житті організації щойно значно пізніше, починаючи від 1940 р. До того часу кризи і неполадки в проводі ОУН за кордоном, в наслідок яких полк. Є. Коновалець перебрав керму всіх справ безпосередньо у свої руки (це заявив він авторові цих рядків у 1935 р.), не мали ніякого впливу на життя організації на рідних землях. Вона, як згадано, по суті цілком автономно вела політику і боротьбу, отримуючи кожночасно апробату свого номінального закордонного Проводу. В краю серед студентської молоді, що витиснула була з провідних постів «увістів», витворилося окреме провідне середовище, а в ньому — ієрархія впливу окремих людей
1. Організаційно-економічні засади ефективності виробництва озимої пшениці
2. Організаційно-правове регулювання інвестиційної діяльності (на прикладі Вінніцької області)
5. Основні організаційно-управлінські акти міських, районних і прирівняних до них прокуратур
9. Проектування раціональної організаційної структури та структури управління підприємством
10. Організаційно-економічне обґрунтування діяльності підприємства з виробництва макаронних виробів
11. Організаційно-методичні аспекти фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми 6-7-річного віку
12. Організаційно-правове забезпечення надання платних послуг оздоровчого характеру
14. Державне регулювання комерційної діяльності
15. Державне керування охороною праці й організація охорони праці на виробництві
16. Організація роботи з охорони праці у професійно-технічних навчальних закладах
17. Правове регулювання бухгалтерського обліку та особливості його організації в бюджетних установах
18. Державне регулювання системи професійно-технічної освіти в Україні
19. Засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні
20. Організація захисту державної таємниці в Росії
21. Організація та видавництво інформаційно-аналітичної газети
25. Шляхи удосконалення управління персоналом в державній організації
29. Форма організації самостійної роботи учнів 5 класу на уроці німецької мови
30. Державні й недержавні організації в системі соціального захисту населення. Закордонний досвід
31. Організація технології аварійно-відновлювальних робіт на залізницях
32. Державне регулювання інноваційної діяльності
33. Суспільна організація життя слов
34. Макросередовище організації і необхідність його вивчення і врахування в стратегії розвитку
36. Організація праці менеджера
41. Організація підприємства дрібнооптової торгівлі „ХОДАК”
42. Державне регулювання економіки
43. Організація обліку грошових коштів
44. Організація евакуаційних заходів
45. Роль міжнародних організацій системи ООН в управлінні економічною політикою
46. Ділові прийоми, їх різновиди та особливості організації
47. Організація банківського споживчого кредитування (на прикладі ВАТ КБ "Хрещатик")
48. Організація безготівкового платіжного обороту в Україні та перспективи його розвитку
49. Організація депозитних операцій з фізичними особами в ВАТ "Ощадбанк"
50. Організація дистанційного обслуговування клієнтів банківськими установами
51. Організація касових операцій у банківських установах
52. Організація ресурсної бази банків в Україні
57. Організація виробництва в підприємствах агропромислового комплексу
58. Організація і шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна
59. Організація, нормування та оплата праці в свинарстві
60. Організація, нормування та оплата праці на вирощуванні картоплі
61. Організація, планування та шляхи збільшення виробництва озимих зернових
62. Вдосконалення організації бухгалтерського обліку на ТОВ "СКОП"
63. Внутрішній аудит організації
65. Організації обліку ЗЕД - зовнішньоекономічної діяльності
66. Організаційні процедури аудиту заробітної плати
67. Організація бухгалтерського обліку в Австралії і Данії
68. Організація бухгалтерського обліку в Пакистані та Фінляндії
69. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві
73. Організація документування господарських операцій
74. Організація і методика аудиту грошових коштів
75. Організація і методика про проведення аудиту фінансової звітності та фінансового стану підприємства
76. Організація і шляхи вдосконалення обліку власного капіталу на прикладі ВАТ "Луганськмлин"
77. Організація облікової політики підприємства
78. Організація обліку в магазині "Світанок"
79. Організація обліку в Швеції і Польщі. Порівняльна характеристика
80. Організація обліку доходів
81. Організація обліку і аудиту виробництва продукції свинарства у ТОВ "Агрофірма "Колос"
82. Організація обліку на підприємстві
83. Організація обліку орендних операцій
84. Організація обліку та контролю в Біловодському районному центрі зайнятості
85. Організація праці бухгалтера
89. Організація фінансового обліку розрахунків з дебіторами відповідно до П(С)БО
90. Порядок організації діловодства на новоствореному підприємстві
91. Ревізійні комісії підприємств і організацій
92. Специфіка організації обліку в автотранспортних підприємствах
93. Сутність організації бухгалтерського обліку в Україні
95. Актуальні проблеми розвитку і територіальна організація легкої промисловості світу
97. Державне регулювання в галузі туризму: становлення та розвиток в Україні
98. Державне регулювання забезпечення продовольчої безпеки в Україні