|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Генеза української національної мови |
Брелок LED "Лампочка" классическая. 
Мыло металлическое "Ликвидатор". 
Пакеты с замком "Extra зиплок" (гриппер), комплект 100 штук (150x200 мм). . На москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди. Тарас Шевченко Зародження української мови та писемності Говорити про мову протоукраїнських племен можна лише гіпотетично. Адже писемних пам’яток, які дійшли до нас, ще не достатньо для повноцінного дослідження мови. Тому будь-які хронологічні віхи виникнення і первісного розвитку української, як і взагалі будь-якої іншої мови, встановити неможливо. Безперечно лише, що українська мова є однією з найдавніших індо-європейських мов. Про це свідчить і наявність архаїчної лексики, і деякі фонетичні та морфологічні риси, які зберегла наша мова протягом віків. Давність української мови доводили ряд вітчизняних та зарубіжних учених: Павел Шафарик, Михайло Красуський, Олексій Шахматов, Агатангел Кримський та ін. Про давність української мови свідчать і реліктові фольклорні твори, особливо календарно-обрядові пісні.,Наприклад, український мовознавець Олександр Потебня стверджував, що веснянка “А ми просо сіяли” існувала в Україні вже у І тисячолітті до н.е. Невже вона співалась якоюсь іншою мовою? А колядки про сотворення світу птахами (тобто ще з дохристиянських часів) навряд чи перекладалися з якоїсь давнішої мови на українську, адже християни не мали в тому потреби. Багато наукових дискусій викликає також питання про існування писемності в українських землях. Археологічні знахідки засвідчують наявність писемних знаків на глиняному посуді, пряслицях, зброї тощо, ще за трипільської доби. Чи це було фонетичне, чи ієрогліфічне письмо — певної відповіді дослідження поки що не дали. Свою писемність мали племена трипільської, катакомбної культури бронзової доби, зарубинецької та черняхівської культур. Стародавні автори свідчать, що це було грецьке або руське письмо. Так іранський письменник Марваруді констатує, що у “хозар є також письмо, що походить від руського”, і що воно схоже на грецьке. Дослідженнями найдавніших систем письма в Україні займалися Микола Суслопаров, Валентин Даниленко та ін. Проте ще не встановлений зв’язок між трипільськими і скіфо-сарматськими та ранніми слов’янськими знаковими системами. Висловлюються припущення, що писемність на території України мала кілька варіантів. Наприклад, Північне Причорномор’я користувалося абеткою, ідентичною грецькій або римській (латиниці), а східні райони (особливо скіфо-сармати) мали свою оригінальну писемність, відому в науці як сарматські знаки, що були схожі на вірменські й грузинські письмена. Те, що пам’яток стародавньої писемності обмаль, можна пояснити тогочасним способом писання: повсякденні записи вірогідно робилися на навощених дерев’яних дощечках або на бересті — матеріалі, який погано зберігається. Проте, знаходять чимало писарських інструментів, так званих стилів. Добре збереглися графіто, накреслені на свіжій, ще не обпаленій глині. Горщики з написами часто мають вигляд речей повсякденного вжитку, простих, ліплених вручну, що свідчить про їхнє місцеве походження. Деякі з цих графічних зображень вважають за тавра або тамги (знаки власності) майстрів.
Чимало дискусій у науковому світі викликала діяльність Кирила і Мефодія, з іменами яких пов’язують створення слов’янської абетки. Ґрунтовне дослідження абетки, яку умовно названо кирилицею, зробив український філолог, відомий також як Митрополит Іларіон. Його праця “Слов’янське письмо перед Костянтином”1 переконливо доводить правдивість оповіді ченця Храбра, який писав, що Костянтин (Кирило) знайшов у Херсонесі Таврійському Євангеліє і Псалтир “руськими письменами писані”. Ця подія датується зимою 860—861 pp. Якщо це вже була сформована писемність, то що ж тоді створив Кирило? Це питання не дає спокою вченим ось уже протягом кількох століть. Коротку історію досліджень цієї проблеми подає Михайло Брайчевський у праці “Походження слов’янської писемності”2. Збереглося “Житіє Кирила”, написане, як вважають, його братом Мефодієм. З нього дізнаємося, що просвітницька місія Кирила полягала насамперед у проповіді християнства серед слов’ян. Це були часи, коли християнство вже відчувало теологічні суперечності між Римом і Констянтинополем. Діяльність місіонерів, які проповідували християнство латинською мовою, успіху не мала. Тоді Моравський князь Ростислав звернувся до Констянтинопольського патріарха з проханням надіслати проповідників, котрі б знали слов’янські мови. В цей час Кирило повернувся з хозарської місії, де намовив кагана охрестити всіх бажаючих. Такий успіх, а також знання слов’янських мов стали вирішальними при виборі кандидатури Кирила для проповіді християнства серед слов’ян, а також перекладу для них богослужебних книжок. Після кількох походів Аскольда на греків у Київській Русі було вже чимало християн. Тому й не дивно, що Кирило знайшов і християнські книги, написані по-руськи. Якою ж абеткою вони писалися? Якщо поглянути навіть на сучасну українську абетку, то очевидно, що більшість її літер схожі на грецькі, але є кілька цілком слов’янських. Може, це їх додав Кирило до грецької абетки? Але ж у “Житії” повідомляється про створення ним абсолютно нового алфавіту. Слід зауважити, що поряд з кирилицею і одночасно з нею існувала інша абетка, яка відома під назвою глаголиці і мала незвичайний характер завитків. Їй вчені не знаходять аналогів. Це дало підставу для тверджень, що глаголиця є штучним витвором однієї людини, на відміну від кирилиці, яка має природний органічний характер і давніші прототипи. Отже, дослідники (Іван Огієнко, Михайло Брайчевський, Олександр Мельничук та інші) вважають, що Кирило створив саме глаголицю — штучний алфавіт, який проіснував недовго, бо не знайшов загального визнання через свою ускладненість. Назва ж “кирилиця” закріпилась за нашою та деякими іншими слов’янськими абетками (напр. болгарською) ще з давніх часів через плутанину, або просто для уславлення видатного місіонера. Існування ж цієї абетки ще до Кирила доведено знахідками графіто на стінах Софії Київської; літери визнано протокирилицею. Дослідженнями цих написів займається Сергій Висоцький, який, крім текстів, відкрив саму абетку, записану, мабуть, давнім книжником для пам’яті. Адже йому, напевно, доводилось працювати зі стародавніми книгами з Ярославової книгозбірні, які були написані такою азбукою.
Чим же відрізнялася ця абетка від пізнішого варіанту кирилиці? Вона простіша — мас 27 літер, серед яких 23 грецьких і 4 слов’янські (Б, Ж, Ш, Щ). Моравська ж кирилиця у своєму ранньому варіанті мала 38 літер, а в пізнішому — 43. Частина цих букв просто дублювала вже наявні, тому в пізніших руських книгах такі знаки як (юси, глухі голосні, омега) та інші поступово зникали як зайві. Звичайно, багато незручностей для дослідників старої української мови створило саме запровадження церковнослов’янської мови як літературної. Це не була природна мова, якою розмовляв народ. Проте становище не таке вже безнадійне, як це здається на перший погляд. Орфографія, а часом і лексика стародавніх книжок може ще подарувати сумлінним дослідникам стільки цікавих відхилень від норм церковно-слов’янської мови! І саме такі помилки літописців чи писарів можуть бути безцінними перлинами, витягнутими на поверхню з українського мовного моря, з того середовища, в якому жив, до якого належав автор цих помилок. Українська мова в Київській Русі Історія кожної мови вивчається в нерозривному зв’язку з історією народу, який є носієм цієї мови, її творцем. Отже, і періодизація української літературної мови тісно пов’язана з історією українського народу. Довгий час серед мовознавців точилася гостра полеміка щодо періодизації історії української мови. Чимало запропонованих схем періодизації виявилися спірними, адже вони грунтувалися на принципі зміни суспільних формацій: мова феодалізму, мова капіталізму, мова соціалізму. Така схема, звичайно, не могла відобразити всіх етапів розвитку української літературної мови, оскільки сама по собі зміна формацій не відбилась ні на звуковій системі, ні на граматичній будові української мови. Українська літературна мова розвивається і збагачується насамперед за допомогою нової лексики, вироблення чітких граматичних і правописних правил, розширення літературних стилів, засобів вираження думки тощо. Нині потребує перегляду і така ортодоксальна формула, як єдина “давньоруська” мова, спільна для “трьох братніх народів”. Ця ідеологічна догма нав’язувалася всім, без винятку, науковим інститутам саме за радянської доби і мала слугувати імперським інтересам СРСР. Наукові факти, досліджені неупередженими вченими ще на початку цієї доби, ігнорувалися або проголошувалися шкідливими. Так, академіки Олексій Шахматов та Агатангел Кримський писали: “Спільноруська прамова розпалася на окремі наріччя ще за доби передісторичної, наприкінці VІІІ чи на початку ІХ віку” 1. Олексій Шахматов — один з небагатьох російських вчених, який відстоював права української мови ще у 1905 р. У 1916 p. він присвятив дослідженню української мови працю “Короткий нарис історії малоруської (української) мови”. Агатангел Кримський — український енциклопедист, мовознавець, дослідник української та східних культур, поет, переслідуваний і відлучений від наукової праці в 30-х роках і вивезений в ешелоні заарештованих у 1942 р. до Казахстану, де й помер. Його праці з українського мовознавства цінні для нас, сучасних українців, котрі будують свою незалежну державу, насамперед своєю правдивістю, науковою виваженістю та сумлінністю.
Алеж соняшн переживання недавно минулого, геройська й кривава боротьба за Державнсть, обднала усх укранцв усього свту в одну велику Нацю, що скована звязками крови, культури й традиц нколи вже не поверне до стану розбиттй й розднання, що так тяжко заважили на минулому. НА КУЛЬТУРНОМУ ФРОНТ¶ Величавий державно-творчий зрив, що його пережила Украна в 1917-1920 роках, був несподванкою тльки для тих, що не мали змоги слдкувати за повльним, деколи утаним, але послдовним процесом еманципац укрансько нацонально-полтично думки, що позбавлена змоги вияву в державницькй полтиц, суспльному життю та економц, найшла соб вияв у лтератур, науц й мистецькй культур. Ми бачили, що укранське нацональне вдродження XIX в. сталося наче справою й питанням лтератури, яка з свох романтично-народолюбських пеленок дуже скоро вилилася в стихйну манфестацю збрно вол нац на вльне життя й державнсть. Котляревський здобув для укрансько народньо мови горожанськ права в слов й друц
1. Українська національна революція середини ХVІІ ст. Становлення української державності
3. Вивчення сучасної української літературної мови
5. Український національний рух напередодні Першої світової війни
9. Функціонально-структурні особливості синтаксичних одиниць у мові української преси
11. Суржик - проблема української мови
12. Збройні сили України в період національно-визвольної боротьби 1917—1920 pp.
15. Роль Національного банку України в обслуговуванні зовнішнього боргу
16. Аудиторська перевірка Національного банку України
Набор детской посуды "Тачки. Дисней", 3 предмета. 
Бокс с наклейками "Чемпионат мира по футболу FIFA 2018" (50 пакетиков в боксе). 
Набор универсальных прозрачных обложек для учебников, 120 мкм, 232x455 мм, 20 штук. 17. Національна депозитарна система України
18. Лексика української мови на позначення обрядів, звичаїв
19. Основи ділової української мови
21. Історія розвитку української мови
25. Національний склад гірничопромислової буржуазії України в пореформений період
26. Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої в середині ХVII ст.
28. Процес перетворення української народності в націю
29. Сільські ради національних меншин в Україні в 20-ті роки ХХ ст.
30. Чеська національна меншина в Україні в 20-30-ті роки ХХ століття
31. Українські поети–лауреати Національної премії ім. Т.Г. Шевченка
Заварочный чайник эмалированный Mayer & Boch "Подсолнух", 1,5 л, с ситечком. 
Набор из скатерти и салфеток "Botanica", 140x180/42x42 см. 
Звуковой планшет "Транспорт". 33. Вивчення української мови в початкових класах
34. Громадянська освіта та формування національної свідомості на уроках історії України
35. Моделювання уроків української мови в школах нового типу
36. Розвиток зв’язного мовлення учнів початкових класів на уроках української мови
37. Роль позашкільної роботи з української мови та літератури
41. Національна самобутня форма суспільної допомоги українського народу
42. Аналіз динаміки та структури національних заощаджень в Україні
43. Малий бізнес України в розвиткові національної економіки
45. Економ. політика доби національно-визвольної р. (1917-1920рр..)
46. Національна політика СРСР в роки перебудови
47. М. Драгоманов - основоположник української політичної науки
48. Лекції з української та зарубіжної культури
Набор для приготовления роллов "Мидори". 
Настольная игра "Барабашка (Geistestesblitz)". 
Бумага туалетная "Classic (Вейро)", 24 рулона, 17 метров x 9.5 см. 49. Вимірювання національного обсягу виробництва і доходу
50. Система національних розрахунків
51. Генеза та семантико-функціональні особливості звороту "туди й дорога"
52. Відобpаження пpагнення наpоду до національної самостійності, до волі в поемі І.Я.Фpанка "Мойсей"
57. Національне та міжнародне право
58. Поняття національного доходу та його використання
59. Національні системи змі та захист національно державної ідентичності
60. Проблеми впорядкування й удосконалення сучасної української термінології
61. Сучасна українська літературна мова
62. Формування і становлення української юридичної термінології
64. Відродження української держави
Брошюровщик "Heidi Swapp. The Cinch". 
Принцессы. 5 часов активной игры. Более 400 наклеек!. Ватт Фиона
Дневник в комплекте с пеналом "Джинс", цвет обложки синий. 65. Євген Чикаленко - меценат української культури
66. Зародження української державності
67. Ідеологи українського націоналізму
68. Національне відродження Чехії
69. Національно-визвольна боротьба у середині XVII століття
73. Політична система Української козацької держави
74. Правовий зміст та наслідки Української селянської реформи 1861 р.
75. Розвиток української культури та мистецтва у другій половині XIX ст.
76. Ставлення кадетів до Української державності в період Центральної Ради (березень-липень 1917 р.)
77. Становлення української діаспори в пострадянських країнах
78. Суспільно-політичний устрій української держави у 1648-1657 рр.
79. Українсько-російські культурні відносини у 1991–2004рр.
80. Володимир Винниченко – видатний діяч української Центральної Ради
Сидение для купания (голубое). 
Патроны для рапидографа, черные. 
Сувенир "Собака в шарфе", 15 см. 81. З історії української кухні
82. Витоки української культури. Міфо-релігійні уявлення східних слов’ян
83. Методологічні засади розуміння національної культури
84. Основні етапи та особливості розвитку української культури XX ст.
89. Тенденції розвитку української літератури 90-х років XX століття
90. Українська нація в романі П. Куліша "Чорна рада"
92. Економічний потенціал національної економіки
93. Особливості національної економіки Тунісу
95. Українсько-румунські стосунки 1991-2004 рр.
96. Українсько-Угорські відносини
Игра "Лопни шар" (арт. DE 0155). 
Настольная игра "Пакля-рвакля". 
Набор мягких кубиков "Предметы". 97. Національні моделі корпоративного управління
98. Активізація пізнавальної діяльності на уроках української літератури
99. Основні методи національного виховання молоді, їх загальна характеристика
