![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Экономика и Финансы
Менеджмент (Теория управления и организации)
Економіка праці та соціально-трудових відносин |
Міністерство освіти та науки України Криворізький технічний університет Кафедра економіки, організації та управління підприємствами КОНТРОЛЬНА РОБОТА з дисципліни «Економіка праці та соціально - трудових відносин» Варіант № 8 Студент(а)ки групи спеціальності – 6.050100 “Фінанси” ПІБ Керівник роботи: Посада старший викладач ПІБ Кривий Ріг 2008 1. Робочій час, його склад і структура Робочий час поділяється на види, розрізняють нормальний, скорочений і неповний робочий час. Так, відповідно до ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Причому потрібно наголосити, що передбачені законодавцем гарантії відносно граничної тривалості робочого часу поширюються на найманих працівників підприємств усіх форм власності. У колективних договорах або інших локальних актах можуть бути закріплені положення про 40-годинний робочий тиждень, а також менші за тривалістю норми робочого часу на даному підприємстві, в установі, організації. Норма робочого часу - це встановлена законом, колективним або трудовим договором для даного працівника тривалість його робочого часу за певний календарний період - день, тиждень, місяць. Раціональне використання робочого часу на підприємстві починається із встановлення найдоцільніших режимів праці й відпочинку. Розрізняють змінний, добовий, тижневий і місячний режими. Змінний режим праці й відпочинку визначає тривалість змін, час їх початку і закінчення, тривалість і час початку і закінчення перерв у роботі. Добовий режим праці й відпочинку включає кількість змін (Циклів) за добу. Тижневий режим праці й відпочинку передбачає різні графік роботи, кількість вихідних днів за тиждень, роботу у вихідні чи святкові дні, порядок чергування змін. Місячний режим праці й відпочинку визначає кількість робочих і неробочих днів у даному місяці, кількість працівників, які отримують відпустки, тривалість основних і додаткових відпусток Режими праці й відпочинку регулюються Кодексом законів про працю України. У більшості західних країн нормальна тривалість робочого часу також закріплюється в законах і колективних договорах, хоча у деяких країнах (Великобританії, Данії) для більшості працюючих - тільки у колективних договорах. При цьому для першої групи країн колективними договорами встановлена менша тривалість робочого часу порівняно із законом. Найбільш поширеним стандартом на Заході є 40-годинний робочий тиждень за законодавством та 35-40-годинний робочий тиждень за колективними договорами. Скорочений робочий час встановлений у законодавстві: КЗпП, а також, в інших нормативно-правових актах. Так, згідно із ст. 51 КЗпП для працівників, праця яких відбувається на роботах зі шкідливими умовами праці, встановлюється скорочена тривалість робочого часу - від 24 до 36 годин на тиждень. Перелік таких робіт і тривалість робочого часу при їх виконанні передбачені Списком виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на додаткову відпустку і скорочений робочий день, порядок застосування Списку регулює інструкція.
Право на скорочений робочий день виникає, якщо працівник виконує роботи у шкідливих умовах праці не менше за половину робочого дня. Вказаний список обов'язковий для всіх підприємств, установ, де є види робіт, професії і посади, вказані в ньому. Законодавством встановлений скорочений (36-годинний) робочий тиждень для деяких категорій працівників, трудова діяльність яких пов'язана з особливим характером праці (наприклад, педагогічні працівники, медичні працівники та ін.) або станом здоров'я (деякі категорії інвалідів). Для осіб, які працюють у зоні відчуження, встановлений 36-годинний робочий тиждень.Скорочена тривалість робочого часу передбачена для неповнолітніх працівників з метою охорони їх здоров'я. Так, для працівників віком від 16 до 18 років встановлений 36-годинний робочий тиждень, віком від 15 до 16 років - 24-годинний робочий тиждень, для учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул, - не більш 24 годин на тиждень, а якщо учні працюють протягом навчального року у вільний від занять час, то тривалість їх робочого часу на повинна перевищувати половини тієї норми, яка встановлена для осіб відповідного віку, тобто для учнів віком від 14 до 16 років - не більше 12 годин на тиждень, а віком від 16 до 18 років - 18 годин на тиждень. Скорочується тривалість робочого часу напередодні святкових днів на 1 годину як при 6-денному, так і при 5-денно-му робочому тижні. Це положення не поширюється на працівників, яким встановлений скорочений робочий час на інших підстава. Встановлення скороченого робочого часу не впливає на розмір заробітної плати. Робота, яка виконується в нічний час, оплачується в підвищеному розмірі, який встановлюється Генеральною, галузевою, регіональною угодами і колективним договором, але не повинен бути менше за 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час. Неповний робочий час - встановлюється угодою сторін як при вступі на роботу, так і в період роботи. Неповний робочий час може бути у вигляді:а) неповного робочого дня (тобто зменшення тривалості щоденної роботи на зумовлену кількість годин); б) неповного робочого тижня (при якому зберігається нормальна тривалість робочого дня, але зменшується кількість робочих днів у тиждень) і в) поєднання неповного робочого дня і неповного робочого тижня (наприклад, тривалість робочого дня 5 годин при 4 робочих днях на тиждень). При встановленні режимів праці з неповним робочим часом тривалість робочого дня (зміни), як правило, не повинна бути менше 4 годин і робочого тижня - менше 20-24 годин відповідно при 5- та 6-денному тижні. Як правило, на умовах неповного робочого часу працюють сумісники, тобто особи, що уклали два або більше трудових договорів (з двома або декількома роботодавцями). Сумісництво можливе і на одному підприємстві при виконанні різних робіт поза основним робочим часом. Загальними вимогами до режимів роботи є: дотримання встановленої законом загальної тривалості робочого часу; забезпечення рівномірного чергування часу роботи і перерв між змінами, для чого розраховується тривалість циклу обороту змін — періоду, за який всі працівники відпрацюють у всіх змінах, передбачених графіком; забезпечення повного використання обладнання і робочого часу для підвищення продуктивності праці; обмеження кількості змінних графіків на підприємстві, оскільки це утруднює процес управління.
Для виявлення резервів раціональнішого використання фонду робочого часу працівників проводиться класифікація видів витрат робочого часу за такими напрямками: 1. Час роботи і час перерв у роботі (рис. 1.1). 1.1. Час роботи Тр — це загальна тривалість змінного часу, протягом якого працівник виконує трудові функції. Він включає: Час підготовчо-завершальної роботи Тпз, що витрачається на підготовку до виконання завдання, і дії, пов'язані з його завершенням (одержання завдання, інструктаж, здавання готової продукції тощо). Час оперативної роботи Топ витрачається на безпосереднє виконання трудового завдання. Він включає: Основний час То — час безпосереднього перетворення предмета праці; Допоміжний час ТД — час управління обладнанням, вимірювання показників, переходів тощо. 1.1.3.Час обслуговування робочого місця То6 складається з: 1.1.3.1. Часу організаційного обслуговування Торг, що витрачається на догляд робочого місця, пов'язаний з виконанням змінного завдання; 1.1.3.2. Часу технічного обслуговування Ттех, що витрачається на догляд робочого місця, пов'язаний з виконанням даної конкретної роботи. 1.2. Час перерв Тп — це загальна тривалість змінного часу, протягом якого працівник не виконує трудові функції з різних причин. Він включає: 1.2.1.Час регламентованих перерв Тпр заздалегідь передбачений, об'єктивно необхідний. До нього належать: 1.2.1.1.Час перерв, зумовлених особливостями техніки, технології та організації виробництва Тпт; 1.2.1.2.Час перерв, обумовлених трудовим законодавством Тзак; 1.2.1.3.Час на відпочинок та особисті потреби Твоп. 1.2.2.Час нерегламентованих перерв Тпн складається з непередбачуваних, небажаних зупинок в роботі. Це: Час перерв, зумовлених недоліками у технології та організації виробництва Тпнт, наприклад перебоями постачання, несправністю устаткування; Час перерв, зумовлених порушеннями трудової дисципліни Тптд — запізненнями, прогулами тощо; 1.2.2.3.Час відпусток з дозволу адміністрації Тпв. Рис. 1.1. Загальна класифікація елементів затрат змінного робочого часу 2. Нормований та ненормований робочий час (рис. 1.2). 2.1.Нормований робочий час включає всі затрати часу, що є об'єктивно необхідними для виконання конкретного завдання, а отже, підлягають нормуванню. Це таке: Час продуктивної роботи Трп. Час регламентованих перерв Тпр. 2.2.Ненормований робочий час не є об'єктивно необхідним, а отже, не включається до складу норми. Це таке: Час непродуктивної роботи Трн. Час нерегламентованих перерв Т. Рис. 1.2. Структура нормованого і ненормованого робочого часу Для реєстрації результатів вивчення робочого часу використовуються відповідна документація і методи обробки інформації, проводяться при необхідності фотографії робочого дня і хронометражні спостереження. Для обліку тривалості робочого дня застосовуються показники його фактичної і нормальної тривалості. Фактична тривалість робочого дня характеризується часом роботи одного працюючого за день (зміну), включаючи понаднормові години і виключаючи години простоїв. Вона розраховується діленням відпрацьованих за певний період людино-годин на відпрацьовані людино-дні.
Марксова критика идет от реалистического взгляда на соци]альные трудовые процессы. Она утверждает: все, что наличествует в головах, определяется «в конечном счете» социальной функцией этих голов в «хозяйстве» совокупного общественного труда. Поэто]му социально-экономическая критика ни в грош не ставит того, что сознания мнят о самих себе. Она постоянно стремится выявить, как дело обстоит «объективно». Поэтому она задает каждому сознанию вопрос: что оно знает о своем собственном положении в структуре труда и власти? Поскольку же она, как правило, наталкивается на полное невежество в данном вопросе, именно на этот пункт и на]правляется острие ее атаки. Так как общественный труд подвержен классовому разделению, критика, начатая Марксом, принимается эк]заменовать каждое сознание, выясняя, каковы его достижения как «классового сознания» и насколько оно сознает себя как таковое. В системе буржуазного общества могут быть объективно выде]лены, в первую очередь, три классовых сознания: буржуазии (класс капиталистов), пролетариата (класс производителей) и промежуточ]ных функционеров («средний класс»), с которым в разнообразных сочетаниях соединяется сознание работников надстройки некой группы ученых, судей, священников, деятелей искусства и филосо]фов с нечетким классовым профилем
2. Політичний та соціально-економічний розвиток Білорусі у 1991–2005 рр
3. Політичний та соціально-економічний розвиток Греції у 1990–2005 рр.
4. Політичний та соціально-економічний розвиток Сербії у 1990–2005 рр
5. Політичний та соціально-економічний розвиток Чехії у 1990-2005 роках
9. Розвиток регіональної та соціальної політики ЄС
10. Особистість. Темперамент та соціальна природа характеру
11. Взаємозвязок соціальної роботи з педагогікою, історією та соціальною політикою
12. Соціальна політика та соціальне партнерство
13. Інвентаризація основних фондів та нематеріальних активів
15. Напрями та проблеми інтеграції України у світовий економічний простір
17. Етносоціологія та соціологія нації
18. Основні етапи та причини еволюції ролі держави у ринковій економіці
19. Економіка соціальної орієнтації та проблеми її формування в постсоціалістичних країнах
20. Соціально-орієнтована ринкова економіка як оптимальна модель ринку
21. Соціально-економічні умови виникнення і розвитку політичної системи суспільства
25. Розвиток районного підходу в соціально-економічній географії
26. Історія соціально-економічної географії світу
27. Соціально-економічна концепція походження держави: її позитивні риси та недоліки
28. Соціально-економічний розвиток білоруських земель у ІХ–ХІV століттях
29. Соціально-економічний розвиток Київської Русі
30. Соціально-економічний розвиток України у XVII ст.
31. Соціально-економічний розвиток українських земель у XIX ст.
32. Соціально-економічний розвиток Чехії та Словаччини у XVIII столітті
33. Соціально-економічні реформи Маргарет Тетчер
35. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
36. Соціально-економічна сутність зовнішньоекономічної діяльності та завдання її статистичного вивчення
41. Тенденції соціально-економічних процесів сучасної України
43. Соціально-економічні фактори розвитку туризму в Білорусії
44. Взаємозв’язок економіки і соціальної сфери
45. Економіка праці
46. Соціальний захист населення в умовах ринкової економіки
47. Соціально-економічна сутність і роль державного бюджету України
48. Соціально-економічна характеристика Знам’янського району Кіровоградської області
49. Соціально-економічні наслідки монополії
51. Соціальний та етнічний склад катакомбного населення
52. Обмежена матеріальна відповідальність працівників
53. Взаимосвязь соціальной роботи з іншими науками
58. Екологія та економіка (минуле, сучасне, перспективи)
59. Економіка зарубіжних країн укр
60. Мораль і соціальне управління
62. Сутність і значення соціального страхування
63. Державна політика соціального страхування
64. Економічні і законодавчі питання охорони праці
65. Економіка водного господарства
66. Регіональна економіка промисловості України
67. Розвиток соціальної географії в СРСР
68. Економіка Куби
69. Демократія як соціальне явище
73. Правовідносини у сфері соціального захисту
75. Соціальна обумовленість державної служби
78. Територіальна автономія в Україні. Соціально–культурні права і свободи громадян України
79. Шляхи вдосконалення реалізації соціальної функції держави
80. Мова як символ соціальної солідарності
83. Соціальне страхування від безробіття в Україні в 20-ті роки XX сторіччя
84. Соціально-політичні аспекти створення фашистської системи в Італії початку 20 – початку 30 рр.
85. Соціально–політичне становище в Західній Україні 1945-1950 роки
89. Соціальні проблеми в романах Дж. Стейнбека "Грона гніву" та "Зима тривоги нашої"
90. Вплив девіантної реклами на сучасних споживачів: соціально-психологічний аспект
91. Соціальний проект: "Сортування сміття в м. Суми"
92. Історичні та медико-соціальні аспекти становлення і розвитку вчення про сибірку
94. Медико-соціальне обґрунтування системи управління здоров’ям жінок в інволюційному періоді
95. Ожиріння як медико-соціальна проблема
96. Економіка зарубіжних країн