|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Вінниччина в добу Директорії (1917-1919 рр.) |
Ночник-проектор "Звездное небо, планеты", черный. 
Коврик для запекания, силиконовый "Пекарь". 
Пакеты с замком "Extra зиплок" (гриппер), комплект 100 штук (150x200 мм). Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського Кафедра історія України Вінниччина в добу Директорії (1917-1919 рр.) Курсова робота студентки 2 курсу інституту історії, етнології і права денної форми навчання Науковий керівник – Вінниця – 2009 План Вступ Українська Директорія: перші кроки Перебування Директорії у Вінниці Висновки Джерела та література Вступ Проблема вивчення Директорії займає важливе місце в історії державотворення України. В теперішній час, коли Україна стала незалежною державою, зріс інтерес до вивчення історії Директорії. Саме період Директорії є періодом в історії, коли прагнули побудувати незалежну, самостійну державу. Займались даною проблемою Н. Полонська-Василенко, Д. Дорошенко, М. Брайчевський, М. Стовпчак, та багато інших. В своїх працях вони дають оцінку тим історичним подіям, їх здобуткам та недолікам. Велику увагу історії Директорії приділяли її творці: С. Винниченко, С. Петлюра, В. Антонович, І. Огієнко, І. Мазепа, М. Тарновський та інші її члени. Вони у своїй діяльності звертали увагу на те, щоб народ, який проживає в Україні ніколи не був у залежності від когось. Члени Директорії в своїх роботах висвітлювали, ідеї самостійності, соборності, незалежності держави. Прагнули зміцнити позиції держави в усіх її аспектах. Серед розмаїття джерел, за якими вивчається діяльність Директорії УНР, важливе місце посідає подільська преса. Адже з Поділлям тісно пов’язані найважливіші, часто трагічні віхи її діяльності. Відомо, що Директорія тричі перебувала у м. Вінниці. Вперше це сталося наприкінці листопада 1918 року. Другий вінницький період діяльності Директорії припадає на лютий-березень 1919 року. Останнє перебування керівництва української держави у Вінниці датується травнем 1920 року в умовах походу польського війська на Київ. Кожен період перебування УНР у Вінниці був по своєму знаменним. Кожного разу тут йшов інтенсивний пошук моделей державотворення і варіантів зміни політичного курсу, ухвалювались рішення, що позначились на подальшій долі України 1. Наприклад, газета „Український козак” приділила значну увагу воєнним діям на Поділлі у 1919 році. Поділля в 1917-1920 роках перебувало у проблемах культурного, аграрного та економічного аспекту. Саме Поділля стало осередком усіх визначних подій та кроків діяльності Директорії. З подільським краєм, зокрема з Кам’янцем Подільським, пов’язаний найскладніший період в історії Української революції, який отримав назву Кам’янецької доби. Це був найтриваліший період урядування Директорії на території України. Не слід забувати і про те, що на території подільського краю розгорнулись найбільш жорстокі бої збройних сил УНР за державну незалежність, як проти більшовицької Росії, так і білогвардійців. Подільська преса доби Директорії і до сьогодні не втратила своєї значущості. Вона дозволяє не лише з’ясувати захоплюючі подробиці боротьби українського народу за свою незалежність на регіональному рівні, а й більш глибоко дослідити такий феномен в історії нашого народу, а й головніше в історії нашого краю.
Дана робота повинна довести значимість Вінничини для процесу розбудови Української державності. Вінничина не є периферією, саме тут відбувався третій момент і спроба незалежної, соборної України. Директорія на Вінниччині зробила спробу розробити важливі кроки до поставленої мети, встановити владу. Уряд УНР став прикладом для наступних поколінь та державних діячів. Актуальність цієї теми постає насамперед у тому аспекті, що Директорія усіма зусиллями прагнула до встановлення нової влади, яка б забезпечила успішне процвітання Української держави. Розділ І. Українська Директорія: перші кроки У жовтні 1917 року найрадикальніша частина російської соціал-демократії (більшовики) на чолі зі своїм вождем В. Ульяновим-Леніним взяла курс на збройне повалення влади Тимчасового уряду. У сфері її інтересу та впливу виявилася і Вінниця — тилове місто Південно-Західного та Румунського фронтів, значний економічний та адміністративний центр Правобережної України. Під впливом демагогічної більшовицької пропаганди в цей час опинилися значні військові сили, які базувалися у Вінниці: друга повітряна ескадра, п’ятнадцятий запасний полк, В'ятська дружина тощо. Крім цього, з ініціативи більшовиків підконтрольний їм виконком Вінницької Ради робітничих і солдатських депутатів 20 жовтня ухвалює рішення про формування так званого «червоногвардійського» загону. Командування Південно-Західного фронту, стурбоване більшовизацією військ вінницького гарнізону, вирішує вивести з міста ненадійний п’ятнадцятий запасний полк, а також підтягнути вірні козацькі частини. У відповідь, пробільшовицьки налаштовані солдати вищезгаданого полку, 23 жовтня 1917 р. з червоними прапорами та лозунгами вирушили до Народного дому, де в цей час проходило засідання Вінницької Ради робітничих і солдатських депутатів. Після того, як представники полку проінформували депутатів про дії армійського командування на мітингу перед Народним домом, солдати вирішили не виходити з Вінниці та підкорятись лише Вінницькій Раді. Увечері того ж дня за пропозицією М. Тарногродського відбулося засідання виконкому Вінницької Ради. На ньому було створено ревком, названий Комітетом з охорони революції. Його очолив М. Тарногродський. 25 жовтня 1917 р. виконком Вінницької Ради ухвалює рішення про те, щоб залишити у місті 15-ий запасний полк та вивести вірні Тимчасовому уряду частини. Одночасно з цим було прийнято рішення про озброєння солдат гарнізону з військових складів. Таким чином, до ревкому потрапило три тисячі гвинтівок зі складу сьомої армії. Крім цього, у розпорядженні більшовиків опинилася і кулеметна команда зі 150 кулеметами на озброєнні. Для придушення більшовицького виступу командування Південно-Західного фронту вислало спеціальний загін, до складу якого входило кількасот козаків 40-го Донського полку, батальйон юнкерів та 9 панцирників. Того ж 25 жовтня вищезгаданий загін був уже у Вінниці. Його керівництво висунуло вимоги перед місцевою Радою про роззброєння та виведення з міста 15-го запасного полку. Однак ця вимога була відхилена. У цих умовах прибічники Тимчасового уряду не стали вдаватися до активних дій, а почали стягувати додаткові сили.
Із Києва до них прибув загін юнкерів з гарматами, з Бердичева — панцирники, а на підході були інші сили (два полки третьої гвардійської дивізії тощо). 28 жовтня 1917 р. близько сімнадцятої години, війська під проводом Авраамова та Костіцина оточили Народний дім, де засідала Вінницька Рада. Після пред'явлення ультиматуму про капітуляцію, розпочався кулеметний та гарматний обстріл Народного дому. На допомогу обложеним виступили червоногвардійці та солдати п’ятнадцятого полку і другої повітряної ескадри. На вулицях міста розпочалися запеклі бої. Подільський губернський комісар, який на той час перебував у Вінниці, телеграфував у Київ Центральній Раді: «У Вінниці 28 жовтня в післяобідню добу почалися криваві сутички урядового війська з більшовицьким. День і ніч стрекочуть кулемети, гарматний бій, у городі окопи, передмістя Замостє відрізано від города, сила покалічених, побитих. Населення у невимовному переляку. Бракує печеного хліба, немає води, електрики. Почтотелеграф занято більшовиками. Зв'язку з повітами немає. Рятуйте трудову людність. Чути, що на Вінницю насувають юрби солдатів». Того ж дня почала виявлятися перевага більшовицьких сил. Вночі солдати п’ятнадцятого запасного полку на чолі зі своїм командиром, поручиком І. Зубриліним здійснили вдалий маневр, перейшовши по П'ятничанському мосту на правий берег Бугу і оволодівши центральною частиною міста. Вони взяли також під контроль дорогу Вінниця — Літин. Однак урядовим військовим частинам все ж вдалося дістати нові підкріплення. Отримавши певну перевагу, вони 29 жовтня відтіснили більшовицькі сили на околиці міста. Сподівання більшовиків на допомогу другого гвардійського корпусу не справдилися, оскільки вона запізнилася. Таким чином, виступ більшовиків зазнав поразки. Частину з них було заарештовано, а решта відступила до Жмеринки та Літина. Невдовзі, після придушення більшовицького заколоту 28-29 жовтня для розслідування подій, які мали місце у Вінниці впродовж останніх днів, була створена слідча комісія. Очолив її член армійського комітету сьомої армії Соловйов. Міська дума постановила організувати 15 загонів із розшуку зброї. На допомогу їм було виділено 15 гласних: по одному до кожного із загонів. Дума прийняла також на рахунок міста утримання 65 арештованих солдатів, учасників більшовицького заколоту, вшанувала пам'ять загиблих у боях захисників міста1. Однак влада Тимчасового уряду протрималася у місті недовго. Дізнавшись про те, що збільшовичені солдати артилерійської бригади 2-го гвардійського корпусу, Кексгольмського і Волинського гвардійських полків зайняли Жмеринку й припинили рух військових ешелонів, другого листопада 1917 р. війська Тимчасового уряду поспішно залишають Вінницю. А вже 4 листопада до міста повертаються члени Ради та комітету РСДРП(б), відновлюється влада ревкому. 9 листопада 1917 р. більшовицьке керівництво міста влаштовує пишні похорони своїх, полеглих у жовтневих боях. Все ж закріпити свою владу у Вінниці на довший час більшовикам тоді не вдалося, оскільки після розгрому прибічників Тимчасового уряду у місті значно посилюється вплив українських національних партій.
Троцкого и другими группами партийных деятелей, выступавшими против курса Сталина-Бухарина, образовали объединенную оппозицию. [362] См. «Правду» от 4 июля, с. 2, 7-й столбец, последний абзац. -Прим. М. Невельсона. [363] Смирнов Александр Петрович (1877-1938) — советский партийный и государственный деятель. Социал-демократ с 1896 г. С 1923 до 1930 г. был наркомом земледелия СССР, а затем заместителем председателя Совнаркома РСФСР. Являлся секретарем Крестьянского Интернационала. Был смещен с ответственных постов в 1933 г. в связи с критикой им экономической и социальной политики сталинского руководства. В 1934 г. исключен из ВКП(б). Арестован во время «большого террора» и расстрелян без суда. [364] Кондратьев Николай Дмитриевич (1892 — ?) — советский экономист. В 1917-1919 гг. эсер. В 1920-1928 гг. директор Конъюнктурного института наркомата финансов СССР. Был профессором сельскохозяйственной академии им. К. А. Тимирязева. Читал лекции в Коммунистической академии. Написал ряд аналитических записок и докладов для 1осплана СССР
1. Анархістський рух в Україні у 1917-1921 рр.
2. Початок державного відродження України у 1917–1920 рр. Пошук оптимальних моделей державотворення
3. Вища освіта в Україні в період визвольних змагань 1917–1920 рр.
9. Объективные причины октябрьской революции 1917 г.
10. Тверская губерния в 1917 году
11. История экономики России XX века. 1917-2000 годы
12. Пьер Огюст Ренуар (1841-1919)
13. 1917-й. Борьба альтернатив общественного развития России
14. История г.Харькова 1917-1920 гг.
15. Национально-освободительная война сирийского и ливанских народов в 1919-1927 гг. (Доклад)
16. Россия 1917 - 1922гг. Распад цивилизованного конгломерата. Характеристики процесса
Настольная игра "Скоростные цвета". 
Карандаши цветные, 24 цвета. 
Деревянная рамка для картин, белая с золотом, 40x50 см. 18. Государственный аппарат России в 1900-1917
20. Рынок ценных бумаг в России до 1917 года
21. Сибирь в стратегии и тактике ЦК партии эсеров (1917–1922 гг.)
25. Октябрьская социалистическая революции 1917 г. В России. Первые преобразования Советской власти
26. Экономическая и внешнеполитическая жизнь России в 1917 году
27. Двоевластие в России. Победа Октябрьского вооруженного восстания 1917 г.
28. Версальский мирный договор (1919 год)
29. Становлние советского права в 1917-1920 гг.
30. Февраль 1917: Россия на перепутье
31. Столыпинская аграрная реформа 1906 - 1917 гг.
32. Россия между февралём и октябрём 1917 г.
Набор для проведения раскопок "Dino Excavation. Динозавры". 
Рюкзак для старших классов "Совы", черный, 41x32x14 см. 
Шкатулка музыкальная "Рояль", 15x16x18 см, арт. 24801. 33. Советское государство в 1917–1920 гг.
34. Возрастание экономической роли США в межвоенный период (1919-1939)
35. Бій у Катеринославі, 1917 рік
36. Денежное обращение и эмиссии на северном Кавказе в 1917-1920 гг.
37. Крестьянская война 1919-1921
41. Советская власть и казачество 1917-1920
42. Февральская революция 1917 года. Политика Временного правительства
43. Российское государство и революция (1861 - 1917 гг.)
44. История уссурийского казачьего войска до 1917 года
45. Листковая печать леворадикальных организаций России в 1917 г.
46. Итоги деятельности Временного правительства (март-октябрь 1917 г.)
47. Народное движение Февраля 1917 г. в оценках лидеров Думского комитета
48. Екатеринбург: памятные даты (1723-1917)
Штатив с Bluetooth для создания снимков "selfie" (Camera Stick - Selfie Stick). 
Подгузники Merries для новорожденных, 0-5 кг, экономичная упаковка, 90 штук. 
Форма для выпечки на 9 ячеек "Паровозик", 21,5x29x4,5 см (силикон). 50. Внешняя политика в 1894-1917 гг.
51. Воєнні дії на території України 1914-1916 рр.
52. Создание современной судебной системы и милиции. Октябрь 1917- 1918 гг
53. Российская революция 1917 года и ментальность больших социальных групп: проблемы изучения
57. Портрет доби українського бароко
58. Ренуар Пьер-Огюст(1841-1919)
59. Історія стиляг. Молодіжна субкультура в СРСР (1950-1960 рр)
60. Система корпоративного управления: формирование совета директоров
61. Москва в 1917 году глазами участника событий
63. Розвиток освіти в період Київської Русі і доби козаччини
64. Развитие земельного законодательства в 1917-1990 гг
Простыня трикотажная на резинке, 90х200х25 см, цвет шоколад. 
Нож для чистки овощей "Victorinox", универсальный, двустороннее зубчатое лезвие, чёрный. 
Говорящий планшетик "Новогодний праздник". 65. У истоков новой педагогики: создание и деятельность 2-го МГУ в 1917-1930 гг.
66. Благотворительность в России до 1917 года
67. Контрольный список финансового директора
68. Пожарная охрана до 1917 года
69. Бубнов Иван Григорьевич (1872-1919)
74. Февраль 1917 года. Политическая жизнь Петрограда глазами союзников
75. Военно-морская контрразведка на русском Севере (1914-1917)
76. РСДПР (февраль – июль 1917 года)
77. Великая Октябрьская Революция 1917 года
79. Россия в 1917 году. Становление Советской власти
80. Национальные особенности рабочего самоуправления в революции 1917 года
Подставка под автомобиль регулируемая "Delta" РПМ-2,0. 
Письменные принадлежности "Набор первоклассника", 28 предметов. 
Кондитерский шприц с насадками "Mayer & Boch" (18 предметов). 81. Октябрьская стачка текстильщиков 1917 года: по документам той эпохи
82. Природа государственного строя Российской империи в 1906 – 1917 гг.
83. История ж/д транспорта в период 1917-1945 гг.
84. Of the Polish political parties and organizations in Vilnius (1919 - 1922 gg.)
85. "Українське питання" у політичних дискусіях 1910-1914 рр.
89. Характеристика головних рекреаційних районів України в 2004-2008 рр.
90. Государственное устройство Германии по Веймарской конституции 1919 г.
91. История отечественного государства и права (с 1917 г. по настоящее время)
92. Ответственность директоров компаний
93. Журнал "Дукля" (Словаччина, 1953–2004 рр.): організаційний, проблемно-тематичний та жанровий аспекти
94. Повоєнне мовознавство в СРСР. Українське мовознавство у 20-80-х рр.
95. Розвиток комп’ютерної техніки в 1990–2000 рр.
96. Аграрна реформа П.А. Столипіна та її здійснення в Україні (1906-1914 рр.)
Горшок эмалированный с крышкой, 1,5 л. 
Кружка "Лучший Папа", с рисунком. 
Кондиционер для белья "Mitsuei", с ароматом белых цветов, 2 л. 97. Барацьба за стварэнне Беларускай дзяржаунасци 1917-1920гг.
98. Віденський конгрес. "Священній союз". Монархічна реакція в Європі у 1815—1819 рр.
