|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Київська Русь та її місце в історичній долі українського народу |
Ручка "Шприц", желтая. 
Ночник-проектор "Звездное небо, планеты", черный. 
Забавная пачка "5000 дублей". Реферат з курсу «Історія України» на тему «Київська Русь та її місце в історичній долі українського народу» План 1. Концепції походження держави Київська Русь та її назви. 2. Перші князі, їх зовнішня та внутрішня політика. 3. Розквіт Київської держави. Ярослав Мудрий. Державний лад, господарство, торгівля. 4. Початки політичного розпаду держави. Володимир Мономах. 5. Авторський погляд. 1. Концепції походження держави Київська Русь та її назви Проблема походження Київської Русі вже давно цікавить дослідників. Вчені не можуть дійти одностайної думки щодо цього питання, тому й виник ряд концепцій, присвячених йому. Широкого розповсюдження набула норманська теорія, за якою скандинавам належала визначальна роль у творенні Київської держави, та антинорманська, за якою цю роль відповідно відіграли слов’янські чи наближені до них народи. Існує ще хозарська теорія, однак вона не настільки актуальна. Прихильники цих теорій і донині полемізують між собою, постійно знаходячи нові аргументи на підтримку своєї версії. Ще професор Санки-Петербурзької академії наук Т.З. Байер в 1735 році у своєму трактаті висловив думку, що давньоруське слово з літописів – «варяги» – це назва скандинавів, які запровадили державність Русі1. Шукаючи відповідний термін в північним мовах, однак, Байер знайшов тільки єдине приблизно схоже слово – «верінг’яр». Це слово згадується в давньоскандинавських джерелах для позначення «найманих охоронців візантійських імператорів», які, як правило, називали себе «русами» за походженням, а не «норманами» чи «свеями», тобто прямо ніяк не засвідчували свою причетність до Скандинавії. Тим не менше, саме Байер започаткував норманську теорія походження державності на Русі2. І в XVIII, і в наступні століття його гіпотеза знайшла підтримку в ерудитів як з числа німецькомовних вчених в Росії та за кордоном (Г.Ф. Міллер, А.Л. Шльоцер, І.Е. Тунман, Х.Ф. Хольманн, К.Ф. Рафн та інші), так і серед російськомовних (Н.М. Карамзін, В.О. Ключевський, М.Н. Погодін, А.А. Шахматов, В.А. Брим тощо). В результаті обговорення цієї теорії сформувалися дві школи, що схилялися до полярних точок зору: норманська та антинорманська. При цьому серед антинорманістів є вчені, які погоджуються з тим, що варяги – це скандинави, і одночасно стверджують, що вони не принесли державність Русь, а лише мали деяку політичну роль як найманці при князівських дворах і були асимільовані слов’янами3. А.І. Попов, розкритикувавши ці тези, назвав «безплідними» суперечки норманістів і антинорманістів. Не даючи нових аргументів, він стверджує, що слово варяг має скандинавське походження саме через те, що варяги приходили на Русь з північногерманських земель і ставали тут найманими воїнами4. І норманісти, і антинорманісти посилаються на Лаврентіївський літописний список5. При цьому більшість антинорманістів, як і всі норманісти, погоджуються на тому, що варяги і руси – скандинави. Байер і його послідовники трактують події з Лаврентіївського літопису таким чином, що слов’янські та фіно-угорські племена Приільменья, не зумівши досягнути порядку своїми силами, призвали з-за Балтійського моря найманих скандинавських князів з дружиною6.
Збережену давніми літописами оповідь про призвання союзом північно-західних племен варязького конунга Рюрика з братами залишається ще багато в чому загадковою для дослідників. Російські вчені XVIII та XIX ст. ставилися до цієї оповіді з повною довірою7. Вони дискутували лише стосовно питання етнічної приналежності прибульців, не сумніваючись у достовірності самих подій, про які літопис розповідав під 862 роком. Поступово, однак, складалася думка, що в оповіді про призвання відбито й багато реалій початку ХІІ ст., коли складався літопис. А. Шахматов, до якого приєднується і Б. Рибаков, написав ряд робіт, у яких доводив, що оповідь про призвання варягів – це пізня вставка, скомбінована шляхом штучного поєднання кількох північноруських переказів, що підлягали глибокій переробці літописців8. Прихильник слов’янської концепції Б. Рибаков стверджує, що фраза з Сильвестрової редакції «Повісті временних літ» (1116 р.) про призвання варягів на Русь («І від тих варяг прозвалася Руська земля Новгород ») не є достатньою підставою для ототожнення варягів з Руссю9. Він вважає, що іноземці-варяги асоціювали Новгород з Руською землею, а самі новгородці завжди називали Руссю тільки Київ і Київщину. Про третю редакцію цього літопису Рибаков пише, що вона єдина містить явні проварязькі вставки, але він пояснює це тим, що літописець помилився, зрозумівши фризів на Північному морі як Русь, і тим, що людина, яка здійснювала редакторську роботу над літописом, була пов’язана родинними узами з рядом королівських домів Північної Європи, у тому числі з варязьким (шведським)10. Вчений стверджує, що тенденційність невдало вставлених пасажів, створених у 1118 р., з приводу подій майже трьохсотрічної давності, не дозволяє вважати їх підставою для побудови наукової гіпотези. Скандинавських джерел, що дозволили б ототожнити варягів з Руссю, за словами Рибакова, немає. У вирішенні питання про походження Русі він вважає головним географічний принцип. Ця думка перекликається з думкою Г. Анохіна, котрий стверджує, що при розгляді версії про призвання варягів, яких призвали саме в Новгород, має сенс проаналізувати дані про екологічні особливості новгородським земель11. Крім екології, дослідник покладається також на дані ряду інших наук, зокрема археології та ономастики. За словами Г. Анохіна, вивчення відповідної антропонімічної літератури дозволяє зробити висновок, що імен Синеус и Трувор (Трувол), якими в літописі називаються брати Рюрика, у скандинавів не було. Тому деякі норманісти так тлумачать текст літопису: Рюрик прийшов з «синехюс» і «тру вор» (скандинавські слова – «свій рід» і «вірна дружина»). Але й ім’я «Рюрик» зустрічається у скандинавських іменниках настільки рідко, що сучасні антропонімічні довідники відсилають нас до цього ж «Рюрика легендарного в Новгороді», нічого не знаючи про нього зі скандинавських джерел, а при згадці про саме призвання його до Новгороду посилаються на літопис Нестора12. М. Брайчевський також піддає сумнівам етнічну належність Рюрика і його роль у давньоруській історії13. За його словами, деякі дослідники вважають Рюрика вихідцем з Данії, але вчений не виключає, що він міг походити з венедських ободритів, – в їхніх землях відоме торговельне місто Рерик, і в хроніці ХІ ст.
німця Адама Бременського ім’я Рерик виступає як друга назва поморських слов’ян-ободритів. За хозарською теорією, Руська земля розвивалася і міцніла під патронатом Хозарії, а поляни були не слов’янами, а різновидом хозар14. Київська же їх гілка була спадкоємницею роду легендарного полянського князя Кия, який заснував Київ у VIIIст. Проте ця теорія не підтверджується археологічними даними і вона має зовсім небагато прихильників порівняно з норманською. Довгий час протистояння норманської і антинорманської шкіл були деякою мірою зумовлені національною приналежністю їх прибічників та мало дещо заангажований характер. Впродовж ХІХ – першої половини ХХ ст. дискусії послідовників скандинавської і автохтонної концепцій походження Давньоруської держави втратили патріотичний підтекст, перемістившись у наукову площину15. Проте з 40-х років ХХ століття у Радянському Союзі «варязька проблема» знову набула ідеологічного забарвлення, але це тривало тільки півсторіччя. Нині норманістами (в сенсі визнання скандинавського походження і слова Русь, і династії київських князів роду Рюриковичів) є більшість фахівців, тож з їхніх гіпотез про коріння етноніма «руси» варто розпочати побіжний огляд точок зору на це питання. Слово Русь, згідно з такою версією, пов’язується з давньоскандинавським коренем roр, засвідченим у давньошведських поняттях roрer – гребля, судноплавання, roрslaghi – округ, що поставляє в ополчення одне весельне судно, ruрі – морських похід на весельних суднах тощо16. Імовірно, що першим передавачем самоназви скандинавських мореплавців стала людність узбереж сучасної Фінляндії та Естонії, де шведів, котрі почали з’являтися тут з середини першого тисячоліття, називали по-естонському Roo si, по-фінському Ruo si. Інше коріння слова Русь бачить відомий орієнталіст і історик Омелян Пріцак, виводячи його від кельтського етноніма Ru (h)e i, який у німецьких діалектах поступово трансформувався. Історичними носіями назви Ruzzi, за Пріцаком, були фризькі кіпці, що вели трансєвропейську торгівлю і, змішавшись зі скандинавами, утворили на Волзі політичне об’єднання, котре згодом слов’янізувалося і розвинулося в Державу Русів17. На противагу германській (скандинавській) етимології існує припущення про зв’язок слова Русь з іракомовними мешканцями одного з регіонів Середнього Подніпров’я, присутність яких засвідчена у місцевих гідронімах Рось, Роська, Росава тощо, гіпотетично похідних від іранського ruxs/roxs – світлий18. Носієм етноніма рос могла виступати котрась із сарматсько-аланських, згодом слов’янізованих, племінних груп, що входила до антського союзу племен. З іншого боку, російський мовознавець Олег Труба сов припускає, що слово Русь відображало ще дослав’янську і до тюркську регіональну традицію називати Північне Причорномор’я «білою, світлою стороною», чому відповідав би індоарійський корінь russ. Врешті, є прибічники слов’янської етимології слова Русь, прив’язаної до праслов’янського кореня rud/rus із значенням світлий, русий19. На можливість творення етноніма від такої основи, як вважають, вказує назва річки Русса, що впадає в озеро Ільмень.
Протягом Друго свтово вйни виконував обов'язки заступника голови Укрансько Нацонально Ради в Кив. В пслявонний час жив у Нмеччин. В липн 1948 був призначений мнстром вйськових справ Уряду УНР в екзил. Помер похований у Мюнхен (Нмеччина). Автор книги «Похд Укранських армй на Кив-Одесу в 1919 р.» (1921-22, 1946), числених статей на вонну тематику. Довдник з стор Украни до 125-рччя з дня народження Миколи Капустянського Про нього укранськ вйськовики з великою повагою говорили: «Головний мозок нашо арм!» Народився Микола Капустянський 1879 р. в сел Сумаки на Катеринославщин. Навчався в Чугувському вйськовому училищ. 1912 р. закнчив академю Генерального штабу. Пд час Першо свтово вйни командував пхотним полком, виконував обовязки начальника штабу пхотно дивз. Всм серцем привтавши укранську революцю, Микола Олександрович все сво подальше життя вддав боротьб за волю долю укранського народу. Вн на противагу переважнй бльшост тодшнх полтичних лдерв Украни, добре розумв, що новопостала держава зможе вистояти на нещадних втрах стор тльки тод, коли наця перетворяться з плебея на аристократа, а для цього необхдно було мати потужну армю
1. Київська Русь та її місце в історичній долі українського народу
2. Київська Русь - теорії походження та розвиток
3. Київська Русь – князівська держава
4. Київська Русь: діяльність київських князів Олега, Ігоря, Ольги
5. Етнополітика та її особливості в різні періоди життя українського народу
9. Походження українського народу
10. Етнічна культура українського народу
11. Героїчне минуле українського народу в ранній творчості Т.Г. Шевченка
12. Релігія в житті українського народу
13. Весілля в духовній культурі українського народу
14. Інвестування регіональної економіки та її ефективність в Україні
15. Прибуткове оподаткування підприємств, проблеми та шляхи розвитку в Україні
16. Походження людини та її поява на території України
Контейнер герметичный глубокий, 5000 мл. 
Настольная игра "Гномы-вредители. Делюкс". 
Коврик массажный "Первые шаги" от 9 месяцев. 17. Створення, програми та діяльність Укр. і Рос. партій на поч. ХХ ст.
19. Ринок цінних паперів та перспективи розвитку в Україні
20. "Повстанські республіки" як одна із форм українського повстанського запілля (1943-1945 рр.)
21. Банківська система та пропозиція грошей
25. Судова реформа 1864 р. та особливості проведення її в Україні
26. Українська літературна мова: формування, норми та стилі. Ділова українська мова.
27. Аграрна реформа П.А. Столипіна та її здійснення в Україні (1906-1914 рр.)
28. Китайська стіна, шовковий шлях та їх історичне значення
30. Основні закономірності суть і наслідки початкових етапів та процесів українського державотворення
31. Перебудова в СРСР та її наслідки для України (1985–1991 рр.)
32. Проведення Польщею політики асиміляції та фальсифікації щодо українців
Копилка-сейф с ключом, черная, металл. 
Трехколесный велосипед Funny Jaguar Lexus Trike Original Volt (цвет: розовый). 
Увлажненный порошок для чистки ковров "Vanish". 33. Утворення та діяльність українських політичних партій у Наддніпрянській Україні на початку ХХ ст.
35. Культура козацької доби та українського бароко
36. Порівняльна характеристика українського роздрібного ринку з європейським та тенденції його розвитку
41. Рівні та критерії деталізації Української класифікації товарів
42. Водні шляхи та повітряний транспорт України
43. Венчурне підприємство. Зарубіжний досвід та шляхи розвитку в Україні
44. Теорія та практика споживання в Україні та країнах СНД: порівняльний аспект
45. Исторія українського друкарства
46. Особливості мови роману О.Забужко Польові дослідження українського сексу
47. Проблеми українського ринку цінних паперів на сучасному етапі
48. Особливості українського конституціоналізму
Беговел Tech Team "Big 10", цвет: серый (2018 г). 
Пирамида "Радуга", 29 см. 
Набор чернографитовых карандашей "Graphic", 12 штук. 49. Пропозиції щодо реформування чинного українського правопису
50. Ідеологи українського націоналізму
51. Основні етапи українського національного відродження
52. Аналіз розвитку українського авангарду
53. Традиційність українського писанкарства
57. Свобода совісті в процесі демократизації українського суспільства: соціально-філософський аналіз
58. Традиції українського народного харчування
59. Чернігівщина та Чернігівська область - історичний обзор
60. Місце України в світовому сільському господарстві. Шляхи переходу до ринкової економіки
62. Сучасна банківська система України та її роль у сучасній економіці країни
63. Історичні процеси в міграційних та еміграційних явищах українців
64. Територіальна громада в Україні: історичні витоки та сучасність
Экологичный стиральный порошок "Garden", без отдушек, 1350 грамм. 
Фигурка "Zabivaka Classic", 8 штук, 6 см. 
Планшет для пастелей "Калейдоскоп", A3, 20 листов. 65. Значення української літератури. Найбільші надбання. Місце серед слов’янських та іноземних мов
66. Проблеми та негативні тенденції інноваційного розвитку економіки України
68. Банківська система України: становлення та шляхи розвитку
69. Аналіз динаміки та структури національних заощаджень в Україні
73. Галичина - соціокультурна, історична, політична частка України
74. Непівська суспільна модель, її протиріччя та причини згортання
75. УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІ ВІДНОСИНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
76. Українські благодійники та меценати кінця ХІХ – початку ХХ століття
77. Лекції з української та зарубіжної культури
78. Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї
79. Державне регулювання та підтримка підприємництва в Україні
Багетная рама "Bridget", 30x40 см. 
Детское удерживающее устройство "Фэст", 15-25 кг (тёмно-серый). 
Компрессор автомобильный DC-20. 82. Вексельний обЃг. Розвиток вексельних операцЃй на УкраѓнЃ та в Ѓнших економЃчно-розвинутих краѓнах
84. Малий бізнес та проблеми його розвитку в Україні
85. Розвиток та розміщення хімічної промисловості України
89. Використання та облік вексельного обігу в Україні, його контроль, значения в діяльності підрпиємства
90. Фондова біржа в україні проблеми та перспективи розвитку
91. Розвиток та розміщення залізничного транспорту України
92. Населення України, його динаміка, структура та особливості розміщиння
93. “Енеїда” І.Котляревського – її місце в українській духовній культурі
94. Українська преса Північної Буковини та Закарпаття в міжвоєнний період
95. Входження Північного Причорномор’я Криму та Правобережної України до складу Росії укр
96. Батьківська педагогіка. Сім’я та закон
Стиральный порошок "Molecola" для белого белья и цветного детского белья, экологичный, 1,2. 
Набор цветных карандашей "Noris Club", 24 цвета. 
Стиральный порошок, автомат Econel для цветного белья (3 кг). 97. «Українська демонологія та її персонажі»
98. Архетипи та універсалії української ментальності
