![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Формування комунікативної компетенції у дітей |
Культура мовлення Комунікативна функція .6 Комунікативна компетентність .8 Формування комунікативної компетенції.9 ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА ВСТУП Найголовнішою ознакою держави та нації є її рідна мова. Рівень розвитку рідної мови відображає рівень духовного розвитку нації, її культури. Рідна мова - невід’ємна частка Батьківщини кожної людини, її Вітчизни, це “голос свого народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші струни людської душі” /Б.Антоненко-Давидович/. Рідна мова - це перше слово, почуте з материнських вуст, це перша колискова пісня, яку чує немовля над колискою, це &quo ;затишок батьківської хати, веселий гомін дитячого товариства&quo ;. К.Д.Ушинський назвав рідну мову &quo ;цвітом духовного життя нації&quo ;, порівняв її з квіткою, яка &quo ;ніколи не в’яне і вічно розвивається&quo ;. У мові, за словами К.Д.Ушинського, одухотворяється весь народ і вся його батьківщина; з ній &quo ;перетворюється силою народного духу на думку, на картину й звук небо Вітчизни, її фізичні явища, її клімат, її поля, гори в долини, її ліси й річки, її бурі й грози - весь той глибокий, сповнений думки й почуття голос рідної природи, який промовляє так гучно в любові людини до її іноді суворої батьківщини, який висловлюється так яскраво в рідній пісні, в рідних мелодіях, у вустах народних поетів&quo ;. Любов до слова рідної мови пронизує педагогічні праці В.О. Сухомлинського. Рідна мова, на його погляд, - це безцінне духовне багатство, в якому народ живе, передає з покоління в покоління свою мудрість і славу, культуру і традиції. Він образно називає рідну мову &quo ;невмирущим джерелом&quo ;, з якого дитина черпає перші уявлення про навколишнє, про свою батьківщину, про своє село і місто, про весь край, а слово рідної мови порівнює з неповторним ароматом квітки. Опанування рідної мови, рідного слова починається з раннього дитинства в сім’ї, серед близьких і рідних дитині людей, а вдосконалення її триває у дошкільних закладах, школі і. впродовж усього життя. Мова — це головний інстинкт, який відрізняє людину від інших живих істот, це є соціальний зв'язок між людьми, засіб для виявлення свого внутрішнього світу і для приймання нового безмежного знання. З усіх живих істот словесну мову має тільки людина, і це робить її паном над усім світом. Уявлення дитини тільки тоді стають певними і ясними, коли вони одержують словесне вираження. Дитина родиться з готовим механізмом для мови, але не має її майже до кінця першого року, бо мова — це не тільки звуковий вияв, а процес розумовий, який поволі розвивається у дитини, в залежності від її інтелектуального розвитку. Отже, рідна мова є загальною основою навчання і виховання дітей у дитячому садку. Оволодіння рідною мовою як засобом пізнання і способом специфічно людського спілкування є найбільш вагомим досягненням дошкільного дитинства. Адже психофізіологами доведено, що саме дошкільний вік /до 6-7 років/ є найбільш сприятливим для оволодіння рідною мовою. До 5 років дитина засвоює звукову систему рідної мови й усвідомлює звуковий склад слова /Д.Б
.Ельконін/, до 4-5 років засвоює відмінкові закінчення та основні граматичні форми /О.М. Гвоздєв/, з 5 років оволодіває монологічним мовленням /С.Л. Рубінштейн/. Якщо ж дитина з якихось причин буде ізольована від повноцінного мовленнєвого спілкування в дошкільні роки, це негативно позначиться на її подальшому і розумовому, і мовному розвитку. Культура мовлення. Кінцевою метою опанування рідною мовою в дошкільному віці є засвоєння її літературних норм і культури мовлення, культури спілкування рідною мовою. Культура мовлення - це вміння правильно говорити /й писати/, добирати мовно-виражальні засоби відповідно до мети та ситуації спілкування, це система вимог стосовно вживання мови в мовленнєвій діяльності. Культура рідної мови має як соціальне, так і національне значення: вона забезпечує високий рівень мовленнєвого спілкування, облагороджує стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури особистості та суспільства загалом; через культуру мовлення відбувається культивування самої мови, її вдосконалення. Культура мовлення проявляється в таких його характеристиках: правильність, нормативність, адекватність, логічність, різноманітність, естетичність, чистота, доречність. Культура мовлення формується, розвивається і проявляється в процесі спілкування в мовленнєвій діяльності. Саме розвиток у дитини культури мовлення підвищує рівень формування комунікативної компетенції. Культурі рідного мовлення потрібно вчити з дитинства в процесі навчальної мовленнєвої діяльності. Навчально-мовленнєва діяльність дітей дошкільного віку охоплює різні види говоріння /розповідання, бесіда, діалогізування, міркування, повідомлення тощо/ та слухання, які реалізуються на спеціально організованих заняттях з розвитку мовлення. 2. Комунікативна функція мови. Програма з розвитку мовлення дітей охоплює як функціональну, так і змістовну сторони оволодіння мовою. В основі роботи з розвитку мовлення і навчання дітей рідної мови лежить полі функціональність мови та мовлення. Мова виконує низку функцій, які є життєво важливими для суспільства, окремих соціальних груп, для кожної людини-мовця. До них відносяться: комунікативна функція, експресивна функція, номінативна функція, гносеологічна функція, культуроносна функція, мислетворча функція, естетична функція, ідентифікаційна функція, контактовстановлювальна функція, волюнтативна функція, демонстраційна функція, дейктична функція. Комунікативна функція - це функція спілкування, яка здійснює інформаційний зв'язок між членами суспільства, задовольняє потребу людини в іншій людині, забезпечує нерозривну єдність людини і мови. Функціональне забезпечення літературної мови в житті української нації полягає в обслуговуванні всіх сфер діяльності суспільства: вона є мовою державного функціонування в Україні, спілкування людей у матеріально-виробничій і культурній сферах, мовою науки і освіти, радіо і телебачення, преси, художньої літератури, засобом вираження національної культури, національної самосвідомості українців. Завдяки мові дитина засвоює цей досвід, прилучається до культурно-історичних цінностей і надбань своїх пращурів.
Комунікативна функція – одна з найголовніших та основних функцій – з моменту свого народження з дитиною спілкуються мама, тато, бабусі й дідусі, близькі та родичі, просто знайомі. Вперше побачивши новонароджену дитину дорослі вітають її, спілкуються з нею, задають питання, правда не отримують жодної відповіді. Проходить зовнішньо одностороння, але все ж таки розмова між двома людьми. З часом ця бесіда більш жвавіша та красномовна, з ростом та розвитком дитини – розвивається і її мова, спілкування з собі подібними /і не тільки – іграшки, тварини і т.п./ набирає обертів, збільшується кількість слів, якими володіє дитина, розширяється її кругозір, росте її досвід, збільшується спілкування з оточуючими. Для розвитку мовлення дитини потрібно докласти чимало зусиль. Цим повинні займатися не тільки фахівці /вихователі, вчителі/, але і в родинному колі необхідно приділяти достатньо уваги для розвитку мовлення дитини. Це не є складною задачею і існує безліч способів для внесення вправ з розвитку мовлення в щоденне життя дитини. Читаючи книгу, розглядаючи малюнки, продивляючись художній фільм або дитячу передачу достатньо обговорити з дитиною почуте та побачене, розсудити вчинки, поведінку або слова героїв, виказати свою думку та послухати думку дитини щодо розглянутого, зробити висновки. Важливо під час бесіди слідкувати за мовою дитини, вживати якомога більше лагідних, ввічливих та і просто добрих слів, навчити новим словам. Задача батьків полягає не тільки в тому, щоб дитина була сита й охайна, потрібно побільше спілкуватися з дитиною, обговорюючи різні життєві ситуації, підштовхувати її на розмови при цьому уважно слухати та коректно виправляти неправильно сказані дитиною слова. Розвитку мовлення сприяють різні ігри, участь в яких дозволяє вживати нестандартні слова і фрази, поповнювати словниковий запас. 3. Комунікативна компетентність. Одним із основних принципів розвитку мовлення та навчання дітей дошкільного віку рідної мови є принцип комунікативної спрямованості навчання. Цей принцип означає, що навчання дітей рідної мови повинно бути спрямоване на оволодіння рідною мовою як засобом спілкування; на засвоєння дітьми дошкільного віку навичок розмовної літературної української мови та вмінь практично їх використовувати відповідно до ситуації спілкування. Навчання мови і розвиток мовлення дітей не зводяться лише до мовленнєвої діяльності, до реалізації і використання мовної системи. Оскільки мова і мовлення обслуговують всі види діяльності дитини, доречним буде говорити про взаємозв’язок усіх видів діяльності в мовленнєвому спілкуванні, про інтеракційну /взаємодіючу/ діяльність&quo ; /А.Менг/. Інтеракційна діяльність обов'язково передбачає наявність певних знань, умінь і навичок, що є однією з базисних характеристик особистості, її компетентності. Компетентність - це комплексна характеристика особистості, яка вбирає в себе результати попереднього психічного розвитку: знання, вміння, навички, креативність /здатність творчо вирішувати завдання: складати творчі розповіді, малюнки і конструкції за задумом/, ініціативність, самостійність, самооцінку, самоконтроль.
Вона викону необхдн для снування суспльн функц, як, крм усього ншого, полягають у продукуванн, зберганн, поширенн нформац. «Обладнанням», необхдним для виконання цих функцй, сторична память, символи, звички, характерний спосб мислення та засоби оперування нформацю, причому згадан елементи мають бути комплментарними, тобто зрозумлими усм членам спльноти, прийнятними для них. Комплментарнсть (або комункативна ефективнсть) забезпечу такий рвень функцонування комункативних здатностей засобв, який, власне, необхдним для того, щоб великий людський колектив являв собою днсть, спльноту як таку. «Комункативн засоби суспльства, пише К. Дойч, складаються з стандартизовано системи символв, таких як мова та будьяка кльксть допомжних знакових систем (абетки, способи писання, рахування, малювання тощо). Вони включають також нформацю, що збергаться у живй памят, звичках, асоцативних звязках схильностях членв спльноти, та матеральних засобах збереження нформац, таких як бблотеки, памятники, покажчики тощо
1. Психологічні чинники прояву політичної культури студентської молоді
2. Декоративно-вжиткове мистецтво як чинник формування художнього смаку школярів
3. Формування комунікативно-мовленнєвих умінь під час вивчення лексики
4. Типологія країн як чинник конкурентоспроможності
5. Оптимізм як чинник психологічного здоров’я особистості
9. Формування позитивної мотивації на уроках англійської мови
10. Інформаційно-комунікативні технології як засіб навчання математичних дисциплін
11. Празька весна та "Ніжна революція" як основні чинники краху комуністичної системи в Чехословаччині
12. Особливості і форми комунікативної поведінки собак
13. Чинники формування суржику
14. Електронна пошта, як засіб ділових комунікацій
15. Чинники, що впливають на дальність і якість радіохвиль
16. Мова як засіб і матеріал формування та становлення особистості людини
17. Праця як основа життєдіяльності та провідний чинник виробництва
18. Вивчення теми "Прикметник" як засіб формування пізнавальної активності молодших школярів
19. Вплив особливостей педагогічних комунікацій на формування особистості молодшого школяра
20. Комунікативні якості педагогічного мовлення
21. Традиційні народні промисли і ремесла як засіб формування смаків та ідеалів у молодших школярів
26. Розвиток комунікативних здібностей дітей дошкільного віку
27. Теоретико-методологічний потенціал концепції комунікативної раціональності Ю. Габермаса
28. Проблеми формування i виконання мiсцевих бюджетiв
29. Выборы как форма народного волеизъявления(Вибори як форма народного волевиявлення)
30. Мартин Иден как автобиографический роман (Твір Джека Лондона «Мартін Іден» як роман-автобіографія)
31. Журналистское расследование. Гибель ЯК-40 и Артема Боровика
32. Формирование коммуникативной компетентности подростков (на материале уроков иностранного языка)
33. Содержание профессиональной компетентности будущего учителя начальных классов
34. Журналистское расследование. Гибель ЯК-40 и Артема Боровика
35. Формування статутного фонду підприємств різних форм власності
36. Приватизація як засіб припинення державної власності
37. Проблемы гражданской компетентности
41. Роль педагогической практики в формировании профессиональной компетентности учителя математики
42. Ефективність управлінської діяльності і шляхи її формування
43. Маркетингові комунікації у внутрішньому середовищі підприємств
44. Методичні основи формування перспективного товарного асортименту промислових підприємств
45. Управління трудовими ресурсам як динамічна система
46. Відображення питань автоматизації формування фондів
48. Формування духовності учнів у навчальному процесі
49. Правовая компетентность журналистов
50. Журналистское расследование «Гибель ЯК-40»
51. Аналіз ігрової діяльності як засобу соціалізації особистості
52. Коммуникативная компетентность
53. Информационная компетентность как педагогическая категория
57. Шляхи формування правової держави в Україні
58. Туриз як галузь світового господарства
59. Необережність як форма вини
62. Формування недержавного сектору економіки на прикл приватизації
64. Омоніми як засіб творення каламбуру в анекдотах
65. Формування ресурсів коммерційних банків
67. Яков Полонский
68. Санников Яков
73. Формування загально-лінгвістичної компетенції учнів в процесі вивчення особливостей адаптації
74. Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю…
75. Зображальна функція кличних комунікатів у поетичному мовленні Лесі Українки
76. Пошук ідеалів і пpоблема вибоpу в pомані Панаса Миpного "Хіба pевуть воли, як ясла повні?"
77. Яков I и Роберт Филмер: политическая доктрина абсолютизма
78. Повышение компетентности и осведомленности персонала
79. Агресія як форма поведінки підлітків
80. "Дзеркало тижня" як суспільно-політичний щотижневик
81. Проблемы гражданской компетентности
82. Виникненя естетики як науки в середині ХVIII ст.
83. Комічне як соціокультурна реальність
85. Роль НБУ у формуванні банківської системи
89. Банки як учасники ринку ціних паперів
90. Грошово-кредитні інструменти як засіб економічного зростання
91. Особливості формування зимових скупчень Горлиці кільчатої
92. Поняття системи як наукового терміну
93. Формування, ріст і розвиток мітохондрій в гаметогенезі та ранньому ембріогенезі хребетних
94. Як дикі тварини захищаються. Охорона тварин
95. Людина як система з позиції валеологічної науки
97. Інженерний менеджмент у формуванні та зайнятості механізаторських кадрів агропромислового комплексу
98. Проблеми ефективності виробництва та формування ринку зерна