![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
География, Экономическая география
Машинобудування як галузь важкої промисловості |
Міністерство освіти та науки України РЕФЕРАТ на тему: Машинобудівний комплекс Суми 2008 Машинобудування – провідна галузь промисловості світу, в якій зайнято понад 100 млн. осіб. Машинобудування виробляє засоби виробництва для всіх інших видів людської діяльності, тому за вартістю виробленої продукції беззаперечно випереджає всі інші галузі видобувної та обробної промисловості. Особливо велике значення машинобудування в прискоренні темпів НТР, інтенсифікації економічного розвитку та у збільшенні продуктивності праці. Машинобудування до того ж є основним споживачем конструкційних матеріалів, зокрема чорних і кольорових металів. Машинобудування як самостійна галузь світового господарства сформувалося більше 200 років тому під час промислової революції у Великобританії, яку потім протягом багатьох десятиліть справедливо називали «великою майстернею світу». «Маленькою майстернею світу» і сьогодні називають Бельгію. За вартістю продукції машинобудування серед країн світу лідерами є США, Японія та Німеччина, наздоганяє їх Китай. Три перші країни очолюють три провідних регіони світового машинобудування – Північноамериканський (35% світового обсягу), Західноєвропейський (30%) та Східноазійський (20%). Частка машинобудування у загальній вартості продукції обробної промисловості найвищою є в Сінгапурі (49%), Німеччині (38%), Швейцарії (38%), Японії (37%), США (36%), Швеції (35%). Найкращі серед нових індустріальних країн – Індія та Бразилія мають скромніші показники (26% та 24% відповідно). В доіндустріальних країнах машинобудування не має самостійного значення, як правило воно носить «імпортозамінний» характер, тому представлено переважно складальними виробництвами або ремонтно-механічними майстернями. Великі групи країн Африки, Азії та Океанії на світовій карті машинобудування і сьогодні залишаються «білими плямами». За межами трьох головних машинобудівних регіонів слід відзначити Росію, Австралію, Південноафриканську Республіку. В Центральній Європі у виробництві окремих видів продукції досягли успіхів Чехія, Польща, Угорщина, Україна, але вони явно поступаються своїм західноєвропейським сусідам, особливо Швейцарії та Швеції. У Латинській Америці значні масштаби виробництва мають Мексика, Бразилія та Аргентина, але вони, як і Індія, переважно працюють на внутрішній ринок і найчастіше випускають морально застарілу техніку, зняту з виробництва у постіндустріальних країнах. Урядам латиноамериканських країн часто доводиться використовувати протекціоністські заходи. Галузева структура машинобудівного комплексу надзвичайно диверсифікована. Починаючи з ХІХ століття машинобудування відіграє ключову роль у розвитку світового господарства і на сьогодні об’єднує майже 70 галузей, які, у свою чергу, складаються з 360 підгалузей і виробництв. До складу машинобудівного комплексу входять важке машинобудування (виробництво металоконструкцій, метизів, гірничошахтного обладнання), загальне машинобудування (верстатобудування, випуск інструментів, іншого виробничого устаткування та сільськогосподарської техніки), транспортне машинобудування (автомобільна, авіаційна промисловість, суднобудування, локомотиво- і вагонобудування), точне машинобудування (приладобудування, електротехнічна й електронна промисловість) і середнє машинобудування (виробництво військової техніки).
Досить часто до складу машинобудування включають і «малу металургію» (ливарне і ковальсько-пресове виробництво на самих машинобудівних заводах). Зазвичай, саме важке і загальне машинобудування разом з транспортним становлять основу машинобудівних комплексів багатьох індустріальних країн, зокрема й України. Галузева структура машинобудування дуже динамічна. Тому паралельно з вищенаведеним виробничим підходом використовується й історичний, при якому галузі поділяються на «старі», з яких починався розвиток капіталізму в Європі (паровозо- й вагонобудування, суднобудування, випуск текстильного і металургійного обладнання), «нові» (автомобілебудування, авіаційна промисловість, електротехніка) та «новітні» (робототехніка, радіоелектроніка, ракетно-космічна промисловість). Країни-лідери в структурних зрушеннях світового машинобудування представлені в таблиці 7.1. Зверніть увагу, що крім Сінгапуру, всі наведені в таблиці країни – постіндустріальні. Таблиця 7.1. Провідні експортери наукомісткої продукції Види продукції Частки країн-лідерів у світовому експорті, % Аерокосмічне обладнання, у т.ч. літаки США – 54, ФРН – 12, Великобританія – 10 Телекомунікаційне обладнання Японія – 25, США – 16, ФРН – 10 Електронно-обчислювальні машини США – 35, ФРН – 10, Великобританія – 9 Верстати з програмним управлінням ФРН – 24, Японія – 15, США – 8 Оргтехніка Японія – 43, ФРН – 11, США – 9 Мікросхеми Японія – 23, США – 19, Сінгапур – 17 Медичне обладнання США – 39, ФРН – 13, Нідерланди – 10 Ядерні реактори Бельгія – 31, ФРН – 23, Франція – 20 Промислові роботи-маніпулятори Японія – 51, США – 17, ФРН – 15 Особливість сучасного машинобудування – висока експортність його продукції (в Японії цей показник найвищий в світі – 64%). Це зумовлено різноманітним асортиментом продукції, що виробляється: понад 3 млн. виробів – від велосипедів до космічної техніки. Жодна країна світу не може виробляти повний спектр машинобудівної продукції, цей факт суттєво впливає на географію цієї галузі-гіганта світового господарства. Близький до повного профіль машинобудування мають лише США, Німеччина, Японія. Росія помітно виділяється важким, загальним і середнім машинобудуванням. Територіальна структура машинобудування також дуже складна. Складається вона під впливом цілого комплексу суспільно-географічних факторів. Так, поглиблення спеціалізації надає більше свободи в розміщенні підприємств, сприяє їх просторовому розосередженню. З іншого боку, кооперування веде до формування потужних машинобудівних «кущів», які в залежності від спеціалізації можуть тяжіти до кваліфікованих трудових ресурсів (точне машинобудування), металургійних баз (важке машинобудування) або районів споживання машин та обладнання (загальне і транспортне машинобудування). В епоху НТР значно збільшився вплив інфраструктурних факторів, зокрема – наукового обслуговування. В цілому розміщення машинобудування досить точно відображає розміщення великих міст, міських агломерацій і мегаполісів. Так, у США найбільші машинобудівні райони склалися на Північному Сході (мегаполіс Босваш) та в Каліфорнії (мегаполіс Сан-Сан), у Великобританії – навколо Лондона, у Франції – навколо Парижу.
Японський мегаполіс Токайдо також є машинобудівним районом світового значення. Така кореляція з високоурбанізованими територіями дозволяє домогтися більшої ефективності виробництва за рахунок спеціалізації і кооперування підприємств на невеликій площі, використання спільної інфраструктури, економії на транспортних витратах тощо. Розглянемо світову географію окремих складових машинобудування. Основу виробничого асортименту машинобудування традиційно становить металообробне устаткування, зокрема – різноманітні верстати. Верстат – це «машина для виробництва машин», тому верстатобудування визначає розвиток машинобудування в цілому. Верстатний парк будь-якої країни – це гігантська маса функціонуючого устаткування, що постійно оновлюється внаслідок як фізичного зношення, так і морального старіння. В Японії верстатний парк повністю оновлюється за 7 років. Найбільший верстатний парк в світі мають США – 4,8 млн. одиниць, в Японії працює 2 млн. верстатів, у ФРН – 1,8 млн., у Великобританії – 1,1 млн. Сумарне виробництво верстатів в світі становить 1 млн. 200 тис. штук на рік. Трохи більше половини цієї цифри припадає всього на 5 країн – Китай, Японію, ФРН, США та Італію. В «десятку» світових виробників входять також Росія, Швейцарія, Великобританія, Чехія, Польща. Значні обсяги виробництва мають Південна Корея, Індія, Бразилія, Україна, Румунія, Тайвань. За валовою вартістю експорту продукції верстатобудування світовим лідером є Німеччина, при розрахунку на душу населення – Швейцарія. Саме ці дві країни мають найвищі якісні показники в галузі, успішно витримуючи конкуренцію Японії. При цьому Японія є найбільшим виробником і експортером промислових роботів та ковальсько-пресового устаткування. До транспортного машинобудування відносяться підприємства, що виробляють автомобілі, кораблі, літаки, локомотиви, вагони та ін. У транспортному машинобудуванні зайнята ј частини всіх працюючих в машинобудуванні. Пропульсивною галуззю 4-го кондратьєвського циклу стало автомобілебудування, а в ньому – випуск легкових автомобілів. З приблизно 60 млн. штук автотранспортних засобів, що виробляються щорічно в світі, – 45 млн. становлять легкові автомобілі. Автомобільна промисловість стала однією з найбільш високорентабельних і прибуткових галузей світової індустрії. Досягнення НТР забезпечили дуже високу продуктивність праці в цій галузі та підштовхнули до розширення її географії. Світовим лідером галузі з 1979 року є Японія – 13 млн. автомобілів на рік, з них 8 млн. штук – легкових. Японські автомобілі відрізняються економічністю й надійністю, завдяки чому вони завоювали значний сегмент світового ринку. На хвилі енергетичної кризи японські автомобілі зуміли відтіснити розкішні, але менш економічні американські автомобілі. США зараз на другій позиції – 11,8 млн. автомобілів, у т.ч. 7,1 млн. легкових. Щоправда сумарна вартість американських авто є більшою за вартість японських. Показник ФРН вже суттєво нижчий – 4,3 млн. автомобілів на рік. На 4-е місце вийшла Південна Корея, за нею розташовуються Франція, Італія, Іспанія, Великобританія, Канада, Бразилія.
Забороняться також залучення жнок до пдймання перемщення речей, маса яких перевищу встановлен для них граничн норми. Перелк важких робт та робт з шкдливими небезпечними умовами прац, на яких забороняться застосування прац жнок, а також граничн норми пдймання перемщення важких речей жнками затверджуються Мнстерством охорони здоров'я Украни за погодженням з Державним комтетом Украни по нагляду за охороною прац. Стаття 175 Обмеження прац жнок на роботах у нчний час Залучення жнок до робт у нчний час не допускаться, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликаться особливою необхднстю дозволяться як тимчасовий захд. Перелк цих галузей видв робт з зазначенням максимальних термнв застосування прац жнок у нчний час затверджуться Кабнетом Мнстрв Украни. Зазначен у частин першй ц статт обмеження не поширюються на жнок, як працюють на пдпримствах, де зайнят лише члени одн см'. Стаття 176 Заборона залучення вагтних жнок жнок, що мають дтей вком до трьох рокв, до нчних, надурочних робт, робт у вихдн дн направлення х у вдрядження Не допускаться залучення до робт у нчний час, до надурочних робт робт у вихдн дн направлення у вдрядження вагтних жнок жнок, що мають дтей вком до трьох рокв
2. Соціологія культури як галузь соціології та культурознавча наука
3. Технології галузей легкої промисловості
4. Соціологія молоді як галузь соціологічної науки
5. Як використовуються відходи в нафтопереробній промисловості
9. Поэты второй половины XIX века, Яков Петрович Полонский
10. Журналистское расследование. Гибель ЯК-40 и Артема Боровика
11. Приватизація як засіб припинення державної власності
12. Образ Чипки по роману Панаса Мирного Хiба ревуть воли, як ясла повнi
15. Методичні основи формування перспективного товарного асортименту промислових підприємств
16. Управління трудовими ресурсам як динамічна система
17. Політична культура як рівнева характеристика розвитку політичної системи суспільства
18. Журналистское расследование «Гибель ЯК-40»
19. Виховання дитини як важливий етап розвитку особистості
20. Швидкісний рух в країнах які межують з Україною
25. Розвиток та розміщення хімічної промисловості України
26. Формування прибутку промислового підприємництва
28. Омоніми як засіб творення каламбуру в анекдотах
31. Яков Васильевич Толмачев (1779—1873)
32. Яков Перельман: штрихи к портрету
33. Розвиток і розміщення промислового комплексу України
34. Регіональний розвиток харчової промисловості України
35. Активи як найважливіший об’єкт бухгалтерського обліку укр
36. Казка як жанр
37. Пошук ідеалів і пpоблема вибоpу в pомані Панаса Миpного "Хіба pевуть воли, як ясла повні?"
41. "Повстанські республіки" як одна із форм українського повстанського запілля (1943-1945 рр.)
42. Добро, зло та моральний обов’язок, як головні етичні категорії
43. Конфлікт інтересів як проблема етики державного службовця
44. Страховий ринок. Галузі, форми і види страхування
45. Іпотечне кредитування як механізм залучення фінансових ресурсів для підприємницької діяльності
46. Вклади та депозити банків як головне джерело банківських ресурсів
47. Стійкість роботи промислових об`єктів у надзвичайній ситуації
48. Державна політика в галузі охорони праці
49. Нормування і контроль у галузі охорони праці. Предмет "охорона праці" і його місце серед інших наук
50. Охорона праці в хімічній промисловості
51. Мікробний антогонізм як основа використання антибіотиків
52. Поняття системи як наукового терміну
53. Історія розвитку анатомії як науки
57. Облік виробничих запасів на промислових підприємствах
58. Облікова політика як елемент культури бізнесу
59. Ревізія як елемент методу економічного контролю
60. Аудит основних засобів на підприємстві харчової промисловості
61. Інженерний захист робітників та службовців промислового об’єкта
62. Характеристика факторів розміщення галузей матеріального виробництва
63. Регіональна економіка промисловості України
64. Актуальні проблеми розвитку і територіальна організація легкої промисловості світу
66. Ландшафт, як природно-територіальний комплекс
67. Вулканізм, як один із факторів рельєфоутворення
68. Громадяни як суб’єкти трудового права
73. Злочинна недбалість, як вид необережності
74. Обмеження волі як вид кримінального покарання
75. Пенсійне право як складова права соціального забезпечення
76. Політичні і національні звичаї та традиції України як фактори соціального регулювання
77. Послуга охорони як особливий вид господарської діяльності
78. Право на самовизначення як один з головних принципів міжнародного права
81. Принципи державного управління в галузі охорони навколишнього середовища
82. Притримання речей як спосіб забезпечення виконання зобов‘язання у судовій практиці
83. Розвиток місцевого самоврядування як інституту громадянського суспільства
84. Соціальна політика як складова демократичного розвитку суспільства
85. Справи з іноземним елементом: який суд вирішуватиме спір
89. Цінні папери як об’єкти цивільного права
90. Юридична особа як суб’єкт цивільного права. Поняття створення та припинення юридичної особи
92. Юридичні особи як суб’єкти цивільного права
93. Види творів, на які поширюється авторське право
94. Виконавче провадження як заключна стадія господарського судового процесу
95. Журнал "Мирний труд" як зразок чорносотенної журналістики
96. Музычная рэцэнзія як крытычны жанр
97. М.Т. Рильський як теоретик та практик художнього перекладу
99. Семантична структура запозичень як джерело історико-лексикологічних досліджень