![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Політика трудової зайнятості інвалідів |
Зміст Вступ Особливості надання послуг з працевлаштування інвалідам Служба зайнятості – особам з особливими потребами Висновки Список використаної літератури ВСТУП Екологічні та техногенні катастрофи приводять до загального зниження рівня здоров’я нації. Незважаючи на проведення подій по профілактиці інвалідності, спостерігається постійне зростання її масштабів. Тенденція збільшення кількості громадян з обмеженими фізичними вадами в Україні не залишається без уваги зі сторони держави. Останні роки розроблено законодавчі та нормативні акти по створенню сприятливих умов для життєдіяльності осіб, маючих інвалідність. В травні 2007 року прийнята Державна програма в Україні системи реабілітації та трудової занятості осіб з обмеженими фізичними можливостями, психічними захворюваннями і розумовою обмеженістю до 2011 року. Одним з головних пріоритетів Державної політики по відношенню до інвалідів є їх трудова зайнятість, як важлива сторона кожного громадянина. Робота має добрий вплив на життя людини з обмеженими можливостями, дає йому відчуття потреби зі сторони сім’ї та суспільства, допомагає упоратися з наслідками інвалідності, сприяє реабілітації. Сьогодні в Україні більше 2,5 мільйонів таких людей. І тільки трохи більше 390 тисяч осіб замовлені професійно. Ключовим ланцюгом в реалізації політики трудової зайнятості інвалідів є Державна служба зайнятості, особливо коли громадяни з обмеженими фізичними вадами отримали право не тільки на статус безробітного, але і виплату матеріального забезпечення (з урахуванням їх минулого трудового та страхового стажу), вони вирішили, що знову в вирі життя. Ці права закріплені були 23.02.2006 року Законом України № 3483-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість». Верховна рада України постановила внести зміни до Закону України «Про зайнятість населення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 14 ст. 170 ; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 12, ст. 169 ; 1993 р. №2 ст. 3 ; 1994 р., № 45 ст. 408 ; 1996 р., № 3 ст. 11 ; № 9 ст. 42 ; 1997 р., № 8 ст. 62 ; 1998 р., №11-12, ст. 44 ; 1999 р., № 1 ст. 6, № 4, ст. 33 ; 2000 р. № 3 ст. 22 ; № 38, ст. 318 ; 201 р., № 9, ст. 38 ; № 27, ст. 133 ; № 29, ст. 194 ; 2003 р., № 27, ст. 209; 2005 р., № 13, ст. 233 ; 2006 р., № 1 ст. 8) завдяки яким інваліди отримали право стати на облік у Центри зайнятості та у разі відсутності для них підходящої роботи отримати статус безробітного й допомогу з безробіття. В рамках виконання Наказів Президента України, які стосуються удосконалення державного регулювання в сфері зайнятості, ринку праці України, а також в рамках виконання програми про реабілітацію осіб з обмеженими фізичними можливостями з дотриманням прав на працю в центрах зайнятості проводиться певна робота за яку відповідають спеціалісти з працевлаштування. В їх особі центр зайнятості – це посередник поміж інвалідом та роботодавцем. Саме тут кожному хто звернувся буде надана допомога в підборі підходящої роботи. В профорієнтаційному відділі центрів зайнятості оформлено інформаційний куточок, де розміщена дуже корисна та цікава інформація: буклети, вакансії з інформацією про підприємства, які надали дані про вакансії для інвалідів.
Тут можна дізнатися про проходження професійного навчання в Всеукраїнському центрі професійної реабілітації інвалідів з переліком професій, за якими ведеться навчання, а також інформація про навчальні заклади, в яких можуть навчатися громадяни з обмеженими фізичними можливостями. На стенді представлені адреси Фонду соціального захисту, адреси регіональних управлінь. Постійно вноситься інформація в спеціальну картотеку з домашньою адресою та контактним телефоном. Підприємства, які не закрили квоту по працевлаштуванню інвалідів (відповідно до Закону України «Про зайнятість населення») також надають повну інформацію про вакансії. Виходячи з неї, відбувається працевлаштування незайнятих інвалідів. 1. ОСОБЛИВОСТІ НАДАННЯ ПОСЛУГ З ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ІНВАЛІДАМ Згідно з законодавством України, інвалід – це особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм, або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності особи, викликає потребу в соціальній допомозі їй і посиленому соціальному захисті, а також у виконанні з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав. Відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалідам забезпечується право працювати на підприємствах, в установах і організаціях, займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. У визначених законодавством випадках інваліди реєструються в центрах зайнятості як безробітні, яким має надаватися комплекс послуг з пошуку і підбору підходящої роботи. Чинне законодавство зобов’язує роботодавців забезпечити наявність робочих місць для їх працевлаштування. Норматив робочих місць для інвалідів встановлено в розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а для ПОУ, де працює від 8 до 25 чоловік, - одне робоче місце. Робоче місце інваліда – це місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового перебування особи в процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях. З метою забезпечення гарантованих державою реабілітаційних послуг медико-соціальні експертні комісії розробляють для кожного інваліда відповідно до профілю захворювання індивідуальну програму реабілітації. До участі в реалізації трудової та професійної складової реабілітаційної програми залучається служба зайнятості. У зв’язку з цим центри зайнятості: - взаємодіють з органами праці та соціального захисту населення для отримання інформації про інвалідів, які мають потребу в працевлаштуванні; - ведуть засобами ЄІАС інформаційний банк даних про інвалідів, які не досягли пенсійного віку та звернулися по допомогу в працевлаштуванні; - ведуть засобами ЄІАС облік робочих місць підприємств, на які можуть бути працевлаштовані інваліди, у тому числі спеціальних робочих місць; - надають інформаційно-консультаційні послуги роботодавцям стосовно працевлаштування інвалідів та створення спеціальних робочих місць; - надають інвалідам профінформаційні послуги щодо стану ринку праці, світу професій, попиту на певні професії і спеціальності тощо; - проводять за згодою інваліда індивідуальні профконсультації з використанням психодіагностичних методик для вибору виду діяльності і професії, надають психологічну підтримку; - здійснюють пошук роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань та індивідуальних програм реабілітації; - інформують місцеві органи праці та соціального захисту населення, центри професійної реабілітації системи Міністерства праці та соціальної політики про інвалідів, які зареєстровані в державній службі зайнятості як безробітні та виявили бажання пройти професійне навчання за професіями (спеціальностями), що є актуальними на ринку праці; - організовують професійне навчання інвалідів, які зареєстровані в державній службі зайнятості як безробітні відповідно до рекомендацій МСЕК, нахилів, побажань, у тому числі за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів для осіб, які не мають права на отримання допомоги по безробіттю; - здійснюють заходи щодо залучення інвалідів, за їхньою згодою, до оплачуваних громадських робіт; - щоквартально інформують регіональні органи праці та соціального захисту населення, центри професійної реабілітації інвалідів системи Мінпраці про професії та спеціальності, що актуальні на ринку праці регіону, підготовка за якими дасть можливість інвалідам працевлаштуватися.
Найважливішою функцією центрів зайнятості є координація взаємодії Фонду соціального захисту інвалідів, регіональних органів праці та соціального захисту населення, підприємств щодо створення робочих місць, професійної орієнтації, профнавчання та працевлаштування інвалідів. Робота центрів зайнятості полягає в такому: 1. У разі якщо для працевлаштування інваліда відповідно до рекомендацій МСЕК, його здібностей, нахилів, побажань можливе використання звичайного робочого місця, то порядок його працевлаштування передбачає виконання стандартних процедур та операцій. 2. У разі якщо відповідно до індивідуальної програми реабілітації для працевлаштування інваліда необхідно створення спеціального робочого місця, то центр зайнятості погоджує з роботодавцем можливість створення спеціального робочого місця за кошти Фонду соціального захисту інвалідів. Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні за умови виконання роботи вдома. 3. На підставі отриманого від Фонду соціального захисту інвалідів рішення, центр зайнятості готує проект тристороннього договору про працевлаштування інваліда та надання роботодавцеві дотації (затвердженою формою). Після його підписання сторонами відслідковує процес виконання: перерахування коштів на рахунок підприємства, створення спеціального робочого місця. 4. Після отримання від роботодавця інформації про введення в експлуатацію спеціального робочого місця – направляє інваліда на працевлаштування. 5. Інформує органи праці та соціального захисту населення про працевлаштування інваліда на звичайне або спеціальне робоче місце. У кожному центрі зайнятості в профінформаційному секторі створений спеціальний інформаційний куточок для інвалідів. На спеціальних стендах куточка розміщена така інформація: - нормативно-правові акти з питань соціального захисту інвалідів; - відомості про підприємства, що мають спеціальні робочі місця, на які можуть бути працевлаштовані інваліди, та стисла характеристика цих робочих місць; - інформація про місцеві органи соціального захисту населення, регіональні відділення Фонду соціального захисту інвалідів, громадські організації інвалідів з переліком послуг, що надаються, адреси та телефони цих організацій, центри реабілітації інвалідів; - перелік спеціальностей, за якими здійснюється навчання інвалідів, а також порядок направлення інвалідів місцевими органами праці та соціального захисту населення до центрів професійної реабілітації системи Мінпраці; - інформаційно-роздатковий матеріал відповідного спрямування; - інформація про друковані засоби масової інформації, випуск яких здійснюється редакціями громадських організацій інвалідів; - перелік Інтернет-сайтів з інформацією про вакансії та державних і громадських організацій, що опікуються проблемами інвалідів. В центрі зайнятості створене робоче місце спеціаліста з працевлаштування, на якого покладаються функції обслуговування інвалідів. 2. СЛУЖБА ЗАЙНЯТОСТІ – ОСОБАМ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ Реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні проводиться державною службою зайнятості за місцем їх проживання за умови пред’явлення паспорта і трудової книжки, а в разі потреби також військового квитка, диплома чи іншого документа про освіту.
Народ сподівався, що німці заведуть хоч якийнебудь правопорядок замість того дикого свавілля, яке панувало за большевиків. Так потішав себе народ перспективою кращого життя під новим «цивілізованим» окупантом. Але ці припущення, що переважали серед народу України, дуже скоро розвіялися. Вже наступні тижні та місяці німецької окупації, коли німецька цивільна адміністрація Еріха Коха перебрала від армії управління окупованими землями України, показали марність таких припущень та сподівань. З цього моменту Україна відразу займає до нового «визволителя» таке саме негативне становище, як і до попереднього червоного окупанта. Перемагає твереза концепція: «перечекати цю фазу війни на поверхні пасивно, а в підпіллі вести свою активну роботу». Такою була політична лінія, що її хоч окремо, але однодушно, провадили майже всі українські політичні угруповання, різні організації та окремі громадяни України. Всі припускали, що Німеччина оголосить якусь політичну концепцію для Східньої Европи (крім тієї, що витікала з «Майн Кампф») і щойно на підставі тієї концепції буде видно, яке становище до нового окупанта може зайняти українська офіційна і неофіційна політика
1. Ринок праці, політика зайнятості, відтворення робочої сили
2. Учетная политика предприятия (Облікова політика підприємства)
3. Національна політика СРСР в роки перебудови
5. Основні засади зовнішньоекономічної політики України
10. Державна регіональна економічна політика, її суть, мета та основні завдання
11. Роль міжнародних організацій системи ООН в управлінні економічною політикою
12. Кредитна політика комерційного банку
13. Сучасна структура банківської системи та її роль в здійсненні державної грошово-кредитної політики
14. Державна політика соціального страхування
15. Облікова політика ДП НАЕК "Енергоатом"
16. Облікова політика як елемент культури бізнесу
17. Структура наказу про облікову політику та оптимальні шляхи впровадження
18. Аналіз політики із залучення позикових ресурсів та оцінки їх ефективності СНВТОВ "Васильківське"
19. Економіко- і політико-географічне положення України
20. Аналіз змісту та політико-правових наслідків конституційної реформи 2004 року
21. Механізми реалізації державної інноваційної політики в регіоні
25. Зовнішня політика Богдана Хмельницького: південний напрямок
26. Зовнішня політика Речі Посполитої в другій половині XVI ст. – першій половині XVII ст.
27. Культурні процеси на початку XX ст. в Україні крізь призму політики
28. Модель російської регіональної політики в XVI столітті
29. Німецька освітня політика на окупованій території України (1941–1944 рр.) в історіографії
30. Основні напрямки зовнішньої політики СРСР в 1933–1939 рр.
32. Політика суцільної колективізації
33. Регіональні особливості політики коренізації в Україні (на матеріалах Волині, Київщини і Поділля)
34. Царювання та політика Павла І
35. В’ячеслав Липинський – видатний український історик, політик, державний діяч
36. Аналіз товарної інноваційної політики заводу "АКВАІЗОЛ"
37. Аналіз товарної політики ВАТ "НВАТ ВНДІ Компресормаш"
41. Товарна політика і комерційна діяльність
42. Удосконалення маркетингової політики на ПП "Конекс"
43. Формування маркетингової товарної політики підприємства (на прикладі ВАТ "Рівне-Льон")
44. Ціноутворення та цінова політика підприємства
45. Глобалізація сучасного світу – провідна тенденція світової політики
46. Економічні ефекти фінансових методів торгової політики
47. Зовнішня і міжнародна торговельна політика
48. Міжнародні відносини та зовнішня політика
49. Політика протекціонізму в сучасному світі та Україні
50. Становлення європейської інтеграційної політики Великої Британії (1946 р. – до кін.1980-х років)
51. Торговельно-промислова палата. Зовнішньоекономічна політика України
52. Дослідження ефективності кадрової політики підприємства
53. Маркетингова політика ПМП "Арконі"
57. Зовнішня політика країн балтії в контексті розширення ЄС та НАТО
58. Людина як суб’єкт і об’єкт політики
59. Місце і роль політики та політології як науки в житті суспільства
60. Природа політики
61. Політика великих держав на Близькому Сході
62. Політика та соціальний конфлікт
63. Політика, як суспільне явище
64. Влада як найважливіший атрибут політики
65. Аналіз стану соціальної політики в Україні
66. Демографічні процеси та демографічна політика в сучасному суспільстві.
67. Розвиток освіти як напрям соціальної політики
69. Соціальна політика в Україні: основні напрями та протиріччя
73. Сучасна митно-тарифна політика України
75. Бюджетна політика як важлива сфера діяльності держави
76. Грошово-кредитна політика України: проблеми становлення і тенденції розвитку
77. Державне регулювання соціальної політики
79. Суть фінансової політики держави
81. Формування політики антикризового фінансового управління підприємством
82. Вплив податкової політики на інвестиційну діяльність
83. Амортизаційна політика підприємства в ринкових умовах господарювання
84. Антимонопольна політика держави та її сутність
85. Грошово-кредитна політика держави
89. Нецінові фактори, недискреційна фіскальна політика, соціальний захист. Центральний банк України
90. Особливості інноваційної політики розвинених країн
91. Політико-правове середовище МЕВ в Україні
92. Стабілізаційна політика в Україні: передумови, фактори, реалізація
93. Фіскальна політика як засіб регулювання економіки
95. Свободный полет в полях тяготения
96. Форма, размеры и движения Земли и их геофизические следствия. Гравитационное поле Земли