![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Вплив козацьких літописів на розвиток українознавства |
Літописи козацької доби належать до найцінніших пам’яток української писемності та найважливіших історичних та українознавчих джерел ХVІІ–ХVІІІ ст. Вони мали величезний вплив на розвиток українознавства, всіх його концентрів, збагатили джерельну базу українознавчих досліджень. Звісно, що й наукових праць, присвячених цим пам’яткам, досить багато. Чимало вчених у різні часи досліджували ці твори, розглядаючи їх здебільшого як історичні, рідше – як літературні та лінгвістичні джерела. Однак автори наявних праць майже не торкаються значення козацьких літописів для розвитку українознавства як комплексної системи знань про Україну та українців, її змістовної, джерельної та історіографічної бази. Мета пропонованої статті – розглянути літописи козацької доби з погляду українознавства, привернувши особливу увагу як до їх джерельного значення, так і до збагачення знань про Україну, до їх ролі в подальших українознавчих студіях. Актуальність такого підходу зумовлюється тим, що в науці ще недостатньо висвітлений комплексний характер козацьких літописів, їх джерельно-інформаційний потенціал. Українознавча цінність літописів козацької доби полягає в тому, що вони досить повно відбивають особливості епохи і містять унікальні відомості про найважливіші події ХVІІ – початку ХVІІІ ст., виступають як пам’ятки усної та писемної мови і в такий спосіб дотичні до кожного з концентрів українознавства, включаючи етногенез українського народу, формування української нації, створення Козацько-гетьманської держави, розвиток культури, мови, ментальності українців, боротьбу за волю і незалежність. Незамінне значення козацьких літописів і для з’ясування процесу формування української національної ідеї, її конкретизації в умовах Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького та в подальший період. В арсеналі козацького, тобто українського літописання ХVІ – ХVІІІ ст., найважливіше місце посідають: “Літопис Самовидця”, “Літопис Самійла Величка” та “Літопис Григорія Грабянки&quo ;. Як справедливо зазначають дослідники , ці пам’ятки, з одного боку, стали логічним продовженням традицій українського літописання княжої доби, а з іншого – утвердили новий етап його розвитку. До літописних пам’яток козацької доби відносять також літописні записи родини Лизогубів, “Уманський літопис” у складі хроніки Ф. Сафоновича, ”Літописець” Василя Дворецького та ін. Залишки літописної традиції характерні для творів Стефана Лукомського, Петра Симоновського та ін. Поглиблене дослідження козацьких літописів як першоджерел національної суспільно-політичної та історичної думки кінця ХVІІ – XVIII ст. створює додаткові можливості для осмислення витоків та безперервності українознавчих досліджень, а також передумови для інституціоналізації українознавства як науки у 2-ій половині ХІХ ст. Як відомо, понад сто років на Лівобережній Україні існувала автономна козацька держава Гетьманщина, яка мала окреслену територію, власну управлінську адміністрацію, військо, судочинство, фінанси, проводила відносно незалежну економічну, соціальну і культурну політику, підтримувала міжнародні контакти.
Незважаючи на ліквідацію російським царизмом Гетьманщини, її державницькі та культурні традиції значно впливали на українське національно-культурне пробудження кінця XVIII – 1-ої половини XIX ст., сприяли зародженню нового етапу українського літописання як важливого рубежу на шляху становлення наукової національної історіографії, а відтак – і українознавства як системи знань про Україну. Твори козацької старшини належать до унікальних пам'яток української історичної і політичної думки і проливають світло на найважливіші події української історії від найдавніших часів до початку XVIII ст. Проблематика козацького літописання тісно пов'язана з темою національно-визвольного руху, боротьби за відновлення козацьких вольностей та української державності. Червоною ниткою через усі літописи проходить ідея захисту автономних прав козацтва та всього українського народу. Їх автори мали за мету не тільки зафіксувати для потомків героїчні сторінки української минувшини, але й закласти в суспільній свідомості національну ідентичність, розуміння необхідності відродження української державності, розвитку національної культури і мови. Вони сприяли утвердженню в суспільному вжитку таких ключових понять, як “Україна”, “український народ”, “українська земля”, “нація”, “Вітчизна” та ін., їх цілісного розуміння стосовно всієї етнічної території України та її народу. Літописи Г. Грабянки, С. Величка та ін. пройняті мазепинським духом автономізму, відстоювання демократичного полково-сотенного устрою Гетьманщини. Вони возвеличили справедливість Визвольної війни українського народу, патріотизм, військовий талант і мудрість її провідників, насамперед Б.Хмельницького. Козацькі літописці зробили важливий крок на шляху поступового переходу від систематизації фактів і описування подій до їх осмислення і пояснення. Звертаючи увагу на цю сторону їх спадщини, видатний фахівець у галузі генеалогії В. Модзалевський, котрий плідно досліджував біографії провідних представників української шляхти та козацької старшини, рекомендував історикам звернутися до свідомісної сфери історичного процесу середини XVII – XVIII ст.: „В українській історичній літературі є велика прогалина: майже зовсім не вивчена історія Гетьманщини з боку її ідеології. Переглядаючи галерею українських мучеників, стає ясним тільки одне, що їх карали „за зраду&quo ;, за те, що вони мали сміливість йти проти централістичних змагань влади і були переконані в тім, що Україна й після договору 1654 року лишалася незалежною і автономною державою&quo ; . Подібну думку щодо взаємозв’язку між історичними подіями та їх сприйняттям у суспільній свідомості висловлював і М. Грушевський. „Я даю досить місця сьому матеріалові, – писав він у передмові до IX тому „Історії України-Руси&quo ;, – бо історикові кінець кінцем не менше, а часом навіть і більше важно знати не тільки те, як саме проходили події (в деталях здебільшого їх і не можна відтворити), – а як вони були прийняті й відчуті сучасниками, як переломилися в їх свідомості і які враження й настрої серед них викликали” .
Приклад всебічного і ґрунтовного аналізу літописних пам’яток показав видатний український історик-джерелознавець І.Крип'якевич, підкреслюючи, що не слід „обмежуватися розслідом зверхніх форм життя; не можна захоплюватися тільки деякими подіями, що знаходять відзвук в нашім серці; не вільно хвалити, ні критикувати, любити ні ненавидіти; треба зрозуміти минувшину. Беремо факт за фактом, подію за подією, розглядаємо їх з усіх сторін, відчищаємо з пороху неправди і тенденції, якими вкрив їх час; освітлюємо ряди людей, що йдуть з незвісних сторін і прямують до незвісних мет; входимо в вир страждань і утіх, стремлінь і бажань, антагонізмів і симпатій, якими жили люди перед віками; аналізуємо чужі душі, досліджуємо краї і культури, переживаємо цілі епохи&quo ; . Сучасне українознавство ще не осмислило методологічного значення козацьких літописів з точки зору суспільно-політичних і культурно-духовних поглядів їх авторів. Г. Грабянка, наприклад, наголошував на значенні знань в освітньому розвитку людей, застерігав від забуття героїчних сторінок історії України козацької доби, яка, на його думку, за своїм значенням аж ніяк не поступається історії Єгипту, розгрому монголо-татарських орд, минувшини інших народів. Поставити український народ у рівень з іншими народами намагався і С. Величко, доводячи Богом дане йому право бути вільним і щасливим на своїй землі. Осягнення світоглядних орієнтирів літописців, мотивів їх історико-літературної творчості дозволяє повніше оцінити джерельну вартість їх спадщини як для історії та філології, так і для всього українознавства, для дослідження національно-визвольного руху та суспільно-політичного життя. Відомо, що козацькі літописи призначалися не стільки для нащадків, скільки для сучасників і служили моральною підтримкою у визвольній боротьбі українського народу проти польського і російського поневолення, важливою психологічною підмогою для захисту козацьких &quo ;прав та вольностей&quo ;. Оцінка подій і фактів у літописах залежала від індивідуальних поглядів авторів, конкретного призначення твору та загальної суспільно-політичної ситуації на час їх написання. Як слушно зазначив відомий історик В. Степанков, &quo ;вкрай важливою проблемою є дослідження національної свідомості українців&quo ;, оскільки &quo ;до сьогоднішнього дня у польській історіографії та в працях окремих українських науковців продовжує спостерігатися виразна тенденція до її заниження&quo ; . Відомо, що козацькі літописи є саме тими творами, в яких тогочасна національна свідомість яскраво проявляється не тільки у виборі окремих тем, а й у стилі та характері їх висвітлення. Лейтмотивом козацьких літописів є ідея визволення України, досягнення нею автономії та соборності українських етнічних земель і українського народу, яку їх автори черпали з досвіду минулого, з тогочасної усної народної творчості, фольклору, образотворчого мистецтва. Літописці, більшість яких вийшли з кола військових канцеляристів, послідовно розвивали думку про необхідність єдності всіх українських земель, а деякі з них навіть відстоювали їх політичне об'єднання у єдиній козацькій державі.
Насправд ж Укранська революця була прямим породженням, безпосереднм продовженням Лютнево революц, стала складовою частиною демократизац всх сфер суспльного життя, розпочатого поваленням самодержавства. Без великого ризику помилитися можна стверджувати, що потенц укранського визвольного руху на 1917 рк були явно недостатнми, щоб сподватися на вибух визвольно революц не лише в цьому, а й у наступн роки. Це да право вважати, що без Лютого перспективи швидкого революцйного зриву в Укран були проблематичними. Жовтнева революця, повалення Тимчасового уряду, який не лише гальмував запровадження бодай обмежено автономно Украни був навряд чи здоланною перешкодою на шляху до повноцнно нацонально державност, разом з «Декларацю прав народв Рос», яку видала радянська влада, стали найвагомшими стимулами пдставами для пднесення Укрансько революц на нову висоту, для проголошення створення Укрансько Народно Республки. Згадане не означа, що розвиток Укрансько революц, розмах не впливали на поглиблення революцйно кризи в кран стали одню з передумов, одним з двих чинникв перемоги Жовтневого збройного повстання
2. Розвиток української лексикографії
3. Політичний розвиток України в другій половині XVII ст
4. Розвиток української культури та мистецтва у другій половині XIX ст.
5. Соціально-економічний розвиток українських земель наприкінці XIV — у першій половині XVI ст.
9. Розвиток української етнонаціональної спільноти
10. Вплив бюджетно-податкового регулювання на розвиток промислового виробництва в Україні
11. Вплив моральних якостей вчителів на процес формування майбутніх громадян України
12. Параолімпіади. Розвиток параолімпійського руху в Україні.
13. Вплив російської кризи на економіку України
14. Розміщення і розвиток автомобільної промисловості України
15. Розвиток та розміщення залізничного транспорту України
16. Розвиток менеджменту реклами в Україні
17. Розвиток іпотеки в Україні та місце банків у ньому
19. Розвиток форм забезпечення банківських кредитів в Україні
20. Вплив важких металів на ріст, розвиток та інші фізіологічні процеси у рослин
21. Державне регулювання в галузі туризму: становлення та розвиток в Україні
25. Реформація в Європі і її подальший вплив на розвиток європейської історії
27. Соціально-економічний розвиток Західно-Українських земель у складі Австро-Угорщини у ХІХ столітті
28. Україна - Туреччина: розвиток відносин від давнини до сучасності
29. Українські землі у складі ВКЛ. Соціально-економічний розвиток Гетьманщини
30. Гадяцька угода 1658 року, її зміст та вплив на державницькі процеси в Україні
32. Розвиток мистецтва України
33. Образ козацької вольниці у творах українських поетів-романтиків
35. Вплив митно-тарифного регулювання на розвиток міжнародної торгівлі
36. Вплив фінансової глобалізації на економіку України
37. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
42. Становлення і розвиток вищої освіти на Україні
43. Становлення і розвиток політичної думки в Україні
44. Буддизм в Україні. Поняття та розвиток шкіл буддизму
45. Формування і розвиток соціальної думки в Україні
46. Розвиток церковної архітектури в Україні
47. Вплив фізичних вправ на фізичний розвиток дошкільників
48. Розвиток сільського туризма в Україні
49. Розвиток філософії в Україні
50. Розвиток фінансового механізму газового комплексу України
51. Фактори впливу на обсяг фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств в Україні
52. Вплив податкових пільг та штрафних санкцій на економіку України
53. Внесок українських економістів у розвиток політичної економії
57. Розвиток етичних знань в Україні у середині XVII – XVIII століття
58. Атомна енергетика України і РПС
59. ПОДАТКИ ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
60. Судебная реформа на Украине (Судова реформа в Укра©нЁ)
61. Народный депутат Украины (Народний депутат України)
63. Кримінальний кодекс України (Проект криминального кодекса Украины, варианты 1998-2001гг.)
64. Міграція робочої сили (юридичний аспект) (WinWord 97 (на укр языке))
66. Гетьмансьтво України: Іван Мазепа (Гетманство Украины. Иван Мазепа)
67. Розвиток процесів памiяті в молодшому шкільному віці
68. Політична доктрина більшовиків у 20-50 роках (WinWord (на укр языке0)
69. Шпаргалка по политологии (на укр. языке)
73. Поліграфічна промисловість України. II роль та перспективи розвитку
74. Історія України
75. Історія соборності України
76. Галичина - соціокультурна, історична, політична частка України
77. Голодомор в Україні 1932-33 годах
78. Господарство України періоду утвердження капіталізму
79. Запорізька Січ: розвиток, становлення, право
80. Київська Русь та її місце в історичній долі українського народу
81. Період гетьманщини України
82. Походження людини та її поява на території України
83. Роль Пласта на Україні В ХХ столитті
84. Україна після смерті Богдана Хмельницького
85. УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКІ ВІДНОСИНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
89. М. Драгоманов - основоположник української політичної науки
90. Українська національна революція 1649-1657рр
91. Культура початку ХХ ст Українська музика
92. Портрет доби українського бароко
93. Лекції з української та зарубіжної культури
94. Особливості мови роману О.Забужко Польові дослідження українського сексу
95. Типологія сюжетних ліній українських та перських народних казок
96. Інтеграція України до ЄС. Шляхи і перспективи розвитку
97. Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність