|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Центристські партії в політичній системі сучасної України |
Пакеты с замком "Extra зиплок" (гриппер), комплект 100 штук (150x200 мм). 
Чашка "Неваляшка". 
Браслет светоотражающий, самофиксирующийся, желтый. МІНІСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯКафедра політологіїКурсова робота з дисципліни: Історія та теорія політичних партій на тему: «Центристські партії в політичній системі сучасної України»Студентка групи МК-341 Косова А.С.Науковий керівник доц. Новакова О.В.м. Луганськ, 2007 ЗмістВступ . С. 3Розділ І. Політиний центризм як категорія політичної науки . С. 6 1.1. Підходи до визначення сутності політичного центризму С. 6 1.2. Критерії розмежування ліво- та правоцентризму . С. 11 Розділ ІІ. Центристські партії у політичній системі сучасної України .С. 15 2.1. Особливості політичного центризму на українському грунті .С. 15 2.2. Центристські партії в партійно-політичному спектрі сучасної України .С. 21 Розділ ІІІ. Тенденції та перспективи розвитку політичного центризму в Україні .С. 26 Висновки .С. 31 Посилання .С.34 Список використаної літератури С.37 Вступ Актуальність теми. Сьогодні Україна переживає складний період трансформації суспільства, в країні відбувається затвердження нових принципів державності. Становлення предстваницької демократії в Україні, нерозривно пов’язаної з парламентаризмом, ввело в політичний та науковий лексикон таке поняття як «політичний центризм». Вивчення динаміки, еволюції та специфіки політичного центризму у цілому і конкретно в Україні приймає особливе значення. На фоні нової політичної ситуації, що склалася на весні 2007 року, все більш актуальніше звучить тема центризму в українскій політиці. Це пояснюється напруженим очикуванням в суспільстві змін до кращого, які пов’язують із новими позачерговими виборами до Верховної Ради. В парламентських кулуарах слова «центр», «центрист» є чи не самими вживаними. Поняття «політичного центру» широко використовується в західних дослідженнях, в журналістських матеріалах, присвячених партійним системам різних країн. Сама ідея центристських партій є досить привабливою для політиків, часто сприймаючих термін «центр» як позитивний ярлик для своїх організацій. Так, наприклад, ця назва була засвоєна колишніми аграрними партіями країн Скандинавії, рядом нових партій у демократіях Південної Європи та країн Балтії та ін. Серед вчених як у нашій країні, так і на Заході існують багато різних підходів до вивчення даного феномену, але до сих пір немає єдиної думки відносно його сутності. Політологи, публіцисти, політики, вчені використовують цей термін, вкладуючи в нього абсолютно різний зміст. Отже, вивчення як загальнотеоретичних положень політичного центризму, так і його практичних проявів в українській політиці є однією з найбільш актуальних задач сучасної політичної науки. Мета і завдання дослідження. Основною метою курсової роботи є аналіз центристських партій сучасної України. Визначена мета конкретизована такими завданнями: дослідити основні підходи до визначення сутності політичного центризму як категорії політичної науки; виявити критерії розмежування ліво- та правоцентризму; розглянути особливості політичного центризму на українському грунті; проаналізувати центристські партії в партійно-політичному спектрі сучасної України; встановити перспективи та тенденції розвитку політичного центризму в Україні.
Обўєктом дослідження даної роботи є концепт політичного центризму як категорії політичної науки. Предметом дослідження даної роботи є центристські партії як суб’єкт партійно-політичної системи сучасної України. Джерельну базу даної роботи складають досягнення світової суспільно-політичної думки, що містять у собі твори прогресивних політологів, соціологів, філософів, просвітителів; політологічні та соціологічні дослідження; праці вчених опубліковані в пресі. Інтерес до проблеми політичного центризму суттєво збільшився в наукових і журналістських колах, у середовищі активних учасників політичного процесу вже в 1993 р., коли Президент України Л. М. Кравчук одним із перших заявив про необхідність впровадження і реалізації його ідейних засад. На думку екс-Президента, це дозволило б закласти надійний фундамент на шляху формування перспективної моделі політичних відносин, спроможної зняти проблему перманентного політичного протистояння як у межах парламентської діяльності, так і у взаємодії гілок влади. Усвідомивши перспективність, а радше - вигідність цього нововведення, фактично в унісон із закликом Президента майже всі помірковані політичні партії й окремі політичні діячі демократичного штабу наввипередки почали проголошувати себе центристами, відданими ідеям толерантності, злагоди, прагматизму, співробітництва тощо. Сьогодні важче знайти противників ідеології центризму, аніж її прихильників. Розділ І Сутність політичного центризму як категорії політичної науки Підходи до визначення політичного центризму В політичний лексикон термін «центризм» увійшов у зв’язку із подіями Великої французьської революції XVIII ст., коли в залі засідань національної асамблеї – парламенту Франції – праворуч від головуючого розташовувались консерватори (прихильники монархії), луворуч – радикали, які обстоювали ідеї загальної рівності, а помірковані займали місця в центрі зали – посередині між консерваторами та радикалами. В наступному поняття політичного «центру» традиційно вживалось для визначення серединної позиції політичної сили по відношенню до наявних альтернатив. Більшість дослідників центризму згідні з тим, що центризм не має постійного та незмінного змісту: в різні історичні періоди, в різних суспільствах він набуває особливих форм. Першим виникло переважно технологічне розуміння центризму, як політики послідовних реформ, яка протистоїть одночасно революції та реакції. Така політика направлена на пошук та еволюційну реалізацію найбільш вигідної для суспільства альтернативи розвитку. Політичні сили об’єднуються для рішення якоїсь близької за змістом задачі, хоча по іншим проблемам у них можуть бути протилежні позиції . Побутують й інші точки зору. Один із російських дослідників проблеми політичного центризму А. Соловйов переконаний, що останній «може існувати й у вигляді інституціональної безвідносної до позицій суб'єктів системи стримувань і противаг, що створює гарантії недопущення крайнощів » . Інституціональність у даному разі необхідно розглядати в її найширшому інтегративному розумінні як сукупність взаємопов'язаних, взаємодіючих і взаємообумовлених у політичному процесі інститутів, цінностей, норм, традицій, моделей поведінки тощо.
Разом з тим автор, як і більшість інших дослідників даної проблеми, концентрує свою основну увагу на з'ясуванні ціннісного виміру політичного центризму й перспективах його накладення на ментальні риси російського політикуму, залишаючи поза межами аналізу його системний характер. За умов подібного підходу центризм подається як статична категорія, що суттєво звужує його сутність. Засновники другого підходу, згідно з яким центризм є деякою ідейно-політичною конструкцією, розглядають центризм як програмну орієнтацію на рівновіддаленість від крайностей політичного спектру. «Центристський курс передбачає проведення такої ліні, яка на практиці є серединою між стремлінням до економічної ефективності та вимогами соціальної справедливості, між свободою підприємницької діяльності та бажанням суспільних верств досягти більшої соціальної рівності» . Тобто центризм як орієнтація на помірковані методи та програми в рамках практично наявного спектру ідеологічних уявлень або ж як сукупність партій або їх блоків, початково націлених на діяльність в політичному просторі між радикальним реформізмом та охороництвом. При цьому підкреслюється, що основні ринципи центризму – примирення та стабілізація в суспільстві . Третій підхід визначає центризм як системну характеристику. Наприклад, вчений Г. Водолазов стверджує, що це нова сучасна метадоктрина, тип мислення нашого часу, що характеризується заміною конфронтаційного стилю дій на стиль партнерства, взаємоподільності, консенсуса, компроміса. Перехід розвинених суспільств до центризму є наслідком зникнення класового антагонізма, зупинення боротьби різних соціальних груп на знищення. Всередині центристського типу мислення можуть існувати різні ідеології від неомарксизму до лібералізму. Мета центризму – забеспечити їх здорову конкуренцію. Центризм навіть не повинен намагатися розробити певну центристську програму, тому що не можливо апріорно вивести формулу, яка б змогла врахувати все розмаїття факторів, щохвилинно впливаючих на наше життя. Задача центризму полягає в створенні механізму формування такої формули. Необхідно створити демократичний механізм, де були б представлені соціальні групи, прошарки, напрямки, де були б політично артикульовані їх вимоги, і вони могли б вести між собою цивілізовану дискусію, відстоювати свої вимоги . Запропонований підхід і дозволяє чітко визначити центризм як парадигму суспільного розвитку, «вітер епохи», віяння якого визначає хід людського мислення. Досвід становлення політичних систем західних країн переконливо доводить, що центризм у цьому розумінні є результатом гармонійної модернізації всіх сфер суспільно-політичного життя. Тому будь-які спроби його непослідовного впровадження заздалегідь приречені на провал. Ідеться про те, що реалізація, наприклад, системи цінностей політичного центризму при використанні нецентристських засобів і методів політичної боротьби є неможливою, як неможливими видаються і спроби проведення центристської політики в умовах відсутності збалансованої демократичної політичної системи . Відповідь на запитання, чому більшість вітчизняних дослідників концентрує свою увагу на ціннісному ряді політичного центризму полягає в бажанні осягнення перспектив його впровадження або ж практичної реалізації на тлі менталітету, притаманного населенню країн пострадянського простору.
Петербург страшенно боявся, щоб «українська зараза» не перекинулася з Галичини до «Малоросії». Зрозумівши, що перемога Росії була би смертельним ударом по українству, галицька інтелігенція спільно з наддніпрянськими емігрантами стала на бік Австро-Угорщини і Німеччини. Внаслідок цього виникли дві формації: військова (Українські січові стрільці) та політична (Союз визволення України). Найактивнішими пропагандистами української самостійності виявилися ті, хто 10 років тому зійшов на російські манівці, під час розколу РУП заклавши Спілку російської соціал-демократичної робітничої партії. Мова про Мар'яна-Юлія Меленевського та Олександра Скорописа-Йолтуховського. Тобто тих, хто рішуче виступив проти тези Миколи Міхновського про самостійність України. Співпраця з росіянами показала, що всі вони — і монархісти, і демократи — категорично проти національного визволення українців. Заснували Союз визволення України у Львові 4 серпня 1914 року. Фундаторами СВУ також стали Дмитро Донцов (перший голова), Володимир Дорошенко, Андрій Жук і Микола Залізняк
1. Політична еліта сучасної України: генеза й особливості формування
2. Політичне життя в Україні 1993-2000 років
3. Суспільно-політичний устрій української держави у 1648-1657 рр.
4. Етапи розвитку політичної думи в Україні
5. Політологія. Політичні системи в Україні
9. Політичні права і свободи громадян України
10. Cучасні політичні партії в Україні
11. Політичні і національні звичаї та традиції України як фактори соціального регулювання
12. Сучасна мовна політика України
14. Національні і політичні проблеми України у творчості М. Костомарова
15. Політичний розвиток України в другій половині XVII ст
16. Суспільно-політичне та культурне життя України
Матрёшка "Колобок" (7 персон). 
Планшетик "Маленький всезнайка". 
Свечи чайные в гильзе (100 штук). 17. Утворення та діяльність українських політичних партій у Наддніпрянській Україні на початку ХХ ст.
18. Політичне співробітництво України та Болгарії у 1991-2006 роках
19. Вибори та їх роль у політичному житті України
20. Конституційно-правовий статус політичних партій в Україні
21. Розвиток політичної думки України
25. Політична доктрина більшовиків у 20-50 роках (WinWord (на укр языке0)
26. М. Драгоманов - основоположник української політичної науки
27. Основні засади зовнішньоекономічної політики України
28. Основні напрямки зовнішньої політики України
30. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
31. Зародження партійно-радянської преси України
32. "Українське питання" у політичних дискусіях 1910-1914 рр.
Настольная игра "Пирог в лицо". 
Сменный фильтр "Барьер-4" (3 штуки). 
Набор "Геометрические тела", тип 1 (7 штук). 33. Сучасний стан сільского господарства України
34. Регіональна економічна політика України й особливості регіонального розвитку
35. Економіко- і політико-географічне положення України
36. Державотворення як визначальна складова сучасного та майбутнього у розвитку України
37. Історико-політичні та правові аспекти становлення парламентаризму в Україні на зламі ХХ-ХХІ ст.
41. Політизація національного руху студентської молоді україни в роки першої російської революції
42. Політична система Української козацької держави
43. Політичне та соціально-економічне становище українських земель у XVI-XVII ст.
44. Суспільно-політичні чинники Конституційного процесу в Україні
45. Шевченкове кредо і сучасне відродження України
46. Роль України в системі ООН
47. Україна в системі сучасних міжнародних відносин: проблеми і перспективи розвитку
48. Верховна Рада України в системі органів влади
Коврик для ванной "Бусинка" противоскользящий, 34,5х76 см. 
Тетрадь на резинке "Study Up", А5, 120 листов, клетка, фиолетовая. 49. Партійно-політичні організації Бессарабії в період революції 1905-1907 рр.
50. Проблема національних меншин України у внутрішній політиці центральної ради
51. Становлення української політичної думки
52. Схід України в інтегративних процесах сучасного державотворення
53. Політична влада у світі та в Україні
58. Грошово-кредитна політика України: проблеми становлення і тенденції розвитку
59. Фінансове планування в сучасних умовах економіки України
60. Внесок українських економістів у розвиток політичної економії
61. Економічна стратегія розвитку соціально-економічних систем України
62. Ринок праці на сучасному етапі економічного розвитку України
63. Сучасні тенденції оплати праці працівників, зайнятих в торгівельній сфері України
Шторка антимоскитная, бежевая. 
Трос буксировочный "Stels", 10 тонн, 2 крюка (сумка на молнии). 
Беговел "Funny Wheels Basic" (цвет: голубой). 65. Атомна енергетика України і РПС
66. ПОДАТКИ ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
67. Конституционный Суд Украины (Конституційний Суд України)
68. Кримінальний кодекс України (Проект криминального кодекса Украины, варианты 1998-2001гг.)
69. Гетьмансьтво України: Іван Мазепа (Гетманство Украины. Иван Мазепа)
73. Iсторія виникнення та становлення державності України: 20 ст
74. Історія України
75. Господарство України на рубежі 18-19 столітть
76. Нестор Махно: історично-політичний портрет
77. Походження людини та її поява на території України
78. Центральна Рада і пролетаріат України
79. Воєнні дії на території України 1914-1916 рр.
80. Інтеграція України до ЄС. Шляхи і перспективи розвитку
Заварочный чайник "Mayer & Boch", 1,5 л. 
Набор детской складной мебели Ника "Фиксики. Азбука". 
Набор цветных карандашей Stilnovo, 24 цвета. 81. Закон про зовнішньоекономічну діяьність України
82. Олігополія. Антимонопольне законодавство України
83. Загальна характеристика конституції України
84. Політичний режим
85. Структура і зміст політичних інтересів суспільства, класів, особистості
90. Проект кримінального кодекса України
92. Державний бюджет України і бюджетне право
93. Сбалансованість бюджета України
95. Організаційна система управління природокористуванням України
96. 3 найбільш визначні події у економічному (зовнішньоекономічному) житті України у 2004 -2005 роках
Набор "Геометрические тела", тип 1 (7 штук). 
Шарики, 50 шт. 
Фломастеры-аэрозоль "Blowpens", 10 цветов. 97. Інтеграція України у світове господарство
98. Використання трудових ресурсів Західної України
99. Міжнародний ринок туристичних послуг України
Треугольные гелевые ручки с глитерами, 12 цветов. 
