![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
География, Экономическая география
Місце і роль Донецького економічного району в економіці країни |
Постановка проблеми. Основною проблемою соціально-економічного розвитку Донецького регіону залишається висока концентрація промислового виробництва. Це зумовило найбільшу в країні урбанізацію територій і одну з найскладніших екологічних ситуацій, хоча і сприяло високому розвитку продуктивних сил району у межах України. Загострення цієї проблеми проходило під впливом природно-економічних та історичних причин, а також внаслідок структурної політики, яка проводиться останнім часом. Згідно з цією політикою капітальні вкладення в основному орієнтуються на галузі спеціалізації району, які відіграють важливу роль у міжнародному поділі праці, тобто в першу чергу, у важку промисловість. Для підвищення ефективності функціонування суспільно-господарського комплексу Донецького економічного району необхідно провести комплексну реструктуризацію і технічне переоснащення вугільної промисловості, технічну реконструкцію таких базових галузей, як чорна і кольорова металургія, хімічна промисловість, машинобудування і електроенергетика. Для ліквідації галузевих диспропорцій у розвитку промисловості необхідно нарощувати потужність легкої та харчової промисловості. Актуальність обраної теми. Незважаючи на високі економічні показники, Донецький регіон зазнає безліч проблем. Серед них: борги, згортання виробництва, низький рівень життя населення. Середньомісячна зарплата в регіоні складає в середньому близько 1500, борг по ній досягає 726,3 млн. грн. Донецька область займає 20-е місце в Україні по оплаті електроенергії, і останнє по газу. Також найважливішою проблемою регіону є неблагополучна екологічна ситуація. Саме Донбас є найбільш забрудненим регіоном України. Джерело викидів – всілякі підприємства металургійної, вуглевидобувної галузей, виробництво електроенергії, хімічної та нафтохімічної промисловості, виробництво коксу. Ще однією великою проблемою Донбасу є його горезвісні терикони, які багато хто називає «донецькими горами». Мало хто здогадується, що вони досить згубно впливають на атмосферу. Так, з 125-ти існуючих териконів 60 горять і, природно, теж «беруть участь» у викиді забруднюючих речовин в атмосферу. І їх «внесок» виявляється чималим: з териконів в повітря викидається понад 65 тисяч тонн забруднюючих речовин або 4,1% від усіх викидів по області. Точно так само в гасінні потребують 132 природних відвалу деяких вугільних шахт, які теж горять і викидають у вигляді диму неабияку «дозу» шкідливих речовин. Втім, не все так безнадійно в регіоні, є і позитивні тенденції. За підсумками минулого року, наприклад, було виконано 11 природоохоронних заходів, серед яких – реконструкція деяких підприємств та встановлення очисних споруд. А деякі підприємства розробляють і унікальні проекти. Так, «Донбасенерго» працює над встановленням очисного електрофільтра за стандартами ЄС, що на сьогоднішній день є першим і поки єдиним подібним проектом у країнах СНД. Також на «Донбасенерго» розробляються методи очищення димових газів, пропонується досить революційне рішення проблем з неякісним паливом. У цілому, незважаючи на різке зниження обсягів виробництва, загострення екологічних проблем, складну демографічну ситуацію, Донецький економічний район має значний потенціал для вирішення цих кризових процесів і поступової активізації розвитку господарського комплексу.
Основна мета даної статті. Донецький регіон володіє величезною кількістю перспектив і можливостей для подальшого розвитку економіки регіону та держави. Не можна не відзначити «Програму-2020». У результаті вжитих зусиль протягом 2000–2002 років Донецькою облдержадміністрацією спільно з Національною академією наук України, за участю широкого кола наукових організацій регіону та провідних фахівців промислових підприємств була розроблена Програма науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року Це програма інноваційного розвитку регіонального рівня, яка передбачає реалізацію системи заходів щодо формування інноваційної моделі розвитку економіки Донецької області на основі прискореного зростання науково-технічного і виробничого потенціалів регіону. У рамках Програми-2020 планується: формування наукоємних виробничих процесів для пріоритетних галузей економіки; розробка ресурсо-, енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; розробка сучасних інформаційно-індустріальних технологій і техніки для електроенергетики, машинобудівної, а також легкої, харчової та інших галузей з швидким оборотом капіталу; розробка техніки і технологій комплексного використання мінеральної сировини та промислових відходів; впровадження високорентабельних інноваційно-інвестиційних проектів, які здатні забезпечити сталий розвиток, швидку окупність вкладеного та накопичення власного капіталу, покласти початок прогресивних змін у структурі виробництва і тенденціях його розвитку; створення конкурентоспроможних обробних виробництв з відповідним науковим супроводом, технологічне і технічне оновлення базових галузей економіки; сприяння створенню та функціонуванню на території області технопарків та інших інноваційних структур; підготовка фахівців та наукових працівників з пріоритетних напрямів науково-технологічного розвитку; створення нової системи управління розвитком продуктивних сил регіону з інноваційної моделі розвитку економіки. У протягом 2000–2003 років була сформована база науково-технічних проектів Програми-2020. Експертиза даних науково-технічних проектів показала високий інноваційний потенціал вітчизняних наукових розробок (табл. 1) і можливість створення на їх основі конкурентоспроможних промислових технологій. На спільному засіданні колегії Донецької обласної державної адміністрації і Президії Національної академії наук України, «Програма-2020» була затверджена як програма інноваційного розвитку Донецької області. Указ Президента України «Про заходи щодо стимулювання науково-технічного розвитку економіки Донецької області» від 25.03.2002 №291/2002 закріпив статус Програми-2020 як першої в Україні регіональної програми інноваційного розвитку. Реалізація Програми-2020 передбачає три етапи: • 2002–2005 роки – перший етап – створення економічних та інфраструктурних основ переходу до інноваційної моделі розвитку. • 2006–2010 роки – другий етап – формування нових сфер попиту, впровадження новітніх науково-технічних досягнень. • 2011–2020 роки – третій етап – період комплексного науково-технічного та соціально-економічного розвитку області.
Протягом першого етапу облдержадміністрацією був вирішений ряд питань з формування на обласному та місцевому рівнях організаційних структур, необхідних для реалізації Програми-2020. Фактичні підсумки впровадження планів інноваційного розвитку наступні. За даними Головного управління статистики в Донецькій області протягом 2007 року інноваційною діяльністю у промисловості займалося 82 підприємства, або 10,4% загальної їх кількості. При цьому в 2006 році відповідно 61 і 7,9%. За видами економічної діяльності більш сприйнятливими до нововведень є підприємства з виробництва коксу та продуктів нафтопереробки (25% загальної кількості підприємств області), машинобудування (20,4%), металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів (17,9%), виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції (15,6%). Разом з тим у легкій промисловості нововведеннями займалося лише 4,2% підприємств, в галузі виробництва і розподілу електроенергії, газу та води – 2,7%, у галузі видобутку паливно-енергетичних корисних копалин – 1,8%. Зовсім не впроваджували інновації підприємства з обробки дерева та виробництва виробів з дерева. Потужне індустріальне розвиток Донецького економічного району, близькість важливих сировинних баз, вихід до Азовського моря сприяли тісній залученню суспільно-господарського комплексу регіону до зовнішньоекономічної діяльності. Товарна структура як експорту, так і імпорту регіону має виражену сировинну орієнтацію. До основних видів експортованої продукції належать чорні метали та вироби з них, найбільшу частку в імпорті становлять енергоносії, в першу чергу, природний газ, нафту і нафтопродукти. Розвиток зовнішньоекономічних Донбасу на сучасному етапі дещо сповільнюється. Так, значно гальмують організацію експортних зв'язків антидемпінгові операції, які проводяться проти підприємств чорної металургії району компаніями-конкурентами із США і Європи. У свою чергу ряд протекціоністських заходів (квоти, ліцензії) застосовує до продукції чорної металургії і трубного виробництва Російська Федерація. Висновок. Донецький регіон відіграє важливу роль у господарстві, економіці і зовнішніх зв'язках Україні. Підводячи підсумки, можна сміливо стверджувати, що Донецький регіон – один з найважливіших регіонів у всій економіці Україні. Завдяки розвиненому господарству і багатим природним ресурсам, Донецький регіон є базисом для розвитку української економіки. Також регіон є одним з найважливіших ланок ланцюга комплексного розвитку регіонів України. Проте економіка Донецького регіону стикається з деякими проблемами як, наприклад, галузеві диспропорції і проблеми екології. Але слід також зауважити, що Донецький регіон володіє величезною кількістю перспектив і можливостей для подальшого розвитку економіки регіону та держави. Література 1. 2. Дорогунцов С.І., Т.А. Заяць, Ю.І. Пітюренко та ін. РОЗМІЩЕННЯ продуктивних сил І Регіональна економіка. Підручник – Від. 2-е, без змін. – К.: КНЕУ, 2007 – 992 ст. 3. Економічна енциклопедія: У трьох томах. 3а ред. С.В. Мочерний – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 972 с. 4. Заставний Ф.Д
Західноєвропейські динарії X — XI ст. У XII ст. у грошовому обігу з'являються брактеати, які карбувались одним штемпелем. Їх карбували в усіх європейських країнах. В умовах грошового хаосу в Європі великі монетні феодали об'єднувались у так звані монетні союзи. 1386 року було створено перший монетний союз під назвою «Союз рейнських курфюрстів», метою якого була стабілізація грошової системи в Цілому, а грошові одиниці — зокрема. До XIII ст. не існувало загальноєвропейської монети. Характер економічного життя країн Західної Європи потребував одиниці, яка б стала загальним мірилом вартості. Першою спробою виготовити таку грошову одиницю стало карбування динарія (вага — 0,82 г) 1162 року в Мілані імператором Римської імперії Фрідріхом II Барбароссою. Наступним кроком стало наслідування карбування деяких кращих монет. Їх стали називати «динарії гроссі» (товсті динарії) і випускали лише їх кратні номинали: 4, 6, 12. 1182 року у Флоренції відкарбовано динарії вагою 1,8 г. На аверсі монети вміщено зображення герба міста — квітку (flaer — з італ.)
1. Роль підприємств в ринковій економіці. Види підприємств в Україні
2. Місце і роль США у світовому господарстві
3. Місце і роль політики та політології як науки в житті суспільства
4. Регіональний розвиток центрально-українського економічного району
9. Вексельний обЃг. Розвиток вексельних операцЃй на УкраѓнЃ та в Ѓнших економЃчно-розвинутих краѓнах
11. Подільский економічний район
12. Роль міжнародних організацій системи ООН в управлінні економічною політикою
13. Порівняльна характеристика соціально-економічного розвитку Швеції та Нігерії укр
14. Сучасна банківська система України та її роль у сучасній економіці країни
15. Грошово-кредитні інструменти як засіб економічного зростання
16. Ревізія як елемент методу економічного контролю
18. Північно-Кавказький економічний район Росії
19. Роль держави в регулюванні ринкової економіки
21. Динаміка сільського іменника (на матеріалі с. Мічуріне Тельманівського району Донецької області)
25. Політичний та соціально-економічний розвиток Білорусі у 1991–2005 рр
26. Політичний та соціально-економічний розвиток Греції у 1990–2005 рр.
27. Політичний та соціально-економічний розвиток Сербії у 1990–2005 рр
28. Політичний та соціально-економічний розвиток Чехії у 1990-2005 роках
29. Соціально-економічний розвиток білоруських земель у ІХ–ХІV століттях
30. Соціально-економічний розвиток Київської Русі
31. Соціально-економічний розвиток України у XVII ст.
32. Соціально-економічний розвиток українських земель у XIX ст.
33. Соціально-економічний розвиток Чехії та Словаччини у XVIII столітті
34. Українські землі у складі ВКЛ. Соціально-економічний розвиток Гетьманщини
35. Культура і людина в контексті соціально-економічного розвитку суспільства
37. Економічний розвиток нових індустріальних країн
41. Економічний розвиток Індії
42. Економічна сутність ПДВ, його роль та значення
44. Ринок капіталів та його роль у розвитку економіки України
45. Роль фінансів в економічному розвитку країни
46. Екологічні аспекти економічного розвитку
47. Аналіз економічного стану підприємства під час кризи
50. Економічна роль держави в ринковій економіці
51. Зародження та розвиток політичної економії
52. Історія розвитку економічного аналізу
53. Конкуренція, форми конкуренції, її місце та роль в ринковій економіці
57. Ринок як регулятор економічного розвитку держави
58. Розрахунок економічного ефекту від впровадження роботів
59. Роль домогосподарств в економіці
60. Соціально-економічна сутність і роль державного бюджету України
61. Соціально-економічна характеристика Знам’янського району Кіровоградської області
62. Фінансовий потенціал як складова економічного потенціалу підприємства
63. Види економічного аналізу за відношенням до користувачів, за просторовою та галузевою ознаками
64. Основні етапи та причини еволюції ролі держави у ринковій економіці
65. Предмет та метод економічного аналізу
66. Методи та прийоми економічного аналізу
67. Экономические, социальные и культурные права (Економічні, соціальні та культурні права)
68. МЕХАНІЗМ АКТИВІЗАЦІЇ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
69. Економічне становище в Україні в 50-60-х роках ХХ століття
73. Значення природоємності в економіці природокористування
75. Державне регулювання ринкової економіки
76. Економіка соціальної орієнтації та проблеми її формування в постсоціалістичних країнах
77. Економічне вчення Д. Рікардо
78. Економічны погляди І.Я. Франка
79. Міжнародна економічна система та її головні елементи
80. Монополістичні тенденції і монополії в ринковій економіці
81. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
83. Інфляція, її суть, види та соціально-економічні наслідки
84. Державне регулювання економіки
85. Економічний аналіз підприємств
89. Державна регіональна економічна політика, її суть, мета та основні завдання
90. Правове регулювання вільних економічних зон
91. Визначення економічної ефективності реконструкції кабельної лінії зв’язку
92. Економіка зарубіжних країн укр
93. Введення в курс “Основи економічної теорії”
94. Місце товарної біржі в сучасній економіці
95. Розрахунки обов’язкових економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків
96. Функціонування грошово-кредитної системи в умовах трансформації економіки
98. Економічний аспект забруднення навколишнього середовища
99. Аналіз економічної ефективності ВАТ "Птахорадгосп "Мирний"