![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Искусство, Культура, Литература
Культура давньогрецького поділу. Міфологія та науково-технічний розвиток |
Вступ Основна частина Культура давньогрецького поділу Давньогрецька міфологія. Олімп та його мешканці Науково-технічний розвиток у давньому Римі Висновок Список використаної літератури Вступ Міфологія Стародавньої Греції є яскравим явищем світової цивілізації. Її виникнення починається ще з періоду патріархату стародавньогрецьких племен. Грецька релігія почалася з міфології, яка увібрала в себе анімістичні і фетишистські уявлення, і своєї довершеності досягла в олімпійській міфології – загальна грецька міфологія періоду патріархату. Важливим в грецькій міфології є поняття культу, вірування. Головним елементом релігійного культу були храми, які для греків були житлом богів, і вони були уособлені в скульптурах. Храм також був громадським приміщенням, де зберігалися державні і приватні кошти, документи та інше. Народ невеличкої стародавньої Греції подарував світу такі набутки духовної культури, які вподальшому стали основою європейської цивілізації. Вагому роль у цьому відіграла релігія, виникнення якої припадає на середину II тис. до н.е., коли на південній частині Балканського півострова з’явились дрібні рабовласницькі війни. З інших релігій, давніх цивілізацій, давньогрецька вирізняється політеїзмом з певною ієрархією антропоморфних богів та багатою міфологією. Культура римської цивілізації має тисячолітню історію. Її значення для світової цивілізації важко переоцінити. Латинська мова, яка була носієм цієї культури, справила вплив на цілу групу мов, так званих романських. Ще два – три століття тому вона була мовою філософії, науки, медицини, юриспруденції, релігії і літератури багатьох європейських народів. Ще й сьогодні більшість наукових, медичних, юридичних термінів – латинського походження. Таке ж значення мають досягнення римлян в архітектурі, образотворчому мистецтві, в системі державного і приватного права, адміністративного управління та форм організації суспільного життя. Основна частина 1. Культура давньогрецького поділу Ранній етап історії Древньої Греції носить назву крито – мікенський або егейський. У кінці III – II тис. до н.е. перші держави виникають в басейні Егейського моря – на острові Кріт і півострові Пелопонес (місто Мікени). Це були держави монархічного типу з розгалуженим бюрократичним апаратом, сильними общинами. Вони походили на древньосхідні деспотії. Мікени були відкриті Генріхом Шліманом після за його сенсаційних розкопок в Малій Азії, де він відшукав легендарну Трою. Поштовхом для початку досліджень англійського археолога А.Еванса на Кріті послужили сюжети багатьох грецьких міфів – про великого майстра Дедала, що побудував для Крітського царя палац – лабіринт, про героя Тесея, що переміг мешканця лабіринту Мінотавра і що знайшов зворотний шлях за допомогою «нитки Аріадни». У кінці III – початку II тис. до н.е. наймогутнішим було Критське царство, що займало винятково вигідне географічне положення і що володіло сильним флотом. Критські майстри майстерно обробляли бронзу, але не знали заліза, виготовляли красивий керамічний посуд, прикрашаючи його кольоровими зображеннями рослин, тварин, людей.
Особливо відомі парадні судини з «морськими» сюжетами. Вражає царський палац в Кноссі. План цієї багатоповерхової споруди відразу наводить на думку про лабіринт. Багато які приміщення, сполучені складною системою переходів, коридорів, сходів, не мали зовнішніх вікон і освітлювалися через спеціальні світлові шахти. У палаці діяла система вентиляції і водопостачання. Стіни прикрашені прекрасними фресками. Одна з самих знаменитих – «Парижанка» – так А.Еванс назвав зображення молодої нарядної жінки з темним в'юнким волоссям. Палац був центром не тільки політичного, але і релігійного життя. Існує гіпотеза, що пристрій палацу якось пов'язаний з уявленнями про замогильний світ. Багато які знахідки вказують на те, що в релігійних уявленнях центральним був культ бика. Дах палацу прикрашали монументальні стилізовані зображення рогів, у вигляді голови бика робили ритуальні судини, на одній з фресок зображена гра акробатів з биком. Кносс був зруйнований і Кріт втратив своє пануюче положення в середині II тис. до н.е. внаслідок невстановленої катастрофи – чи то руйнівного землетрусу (вулкана, що супроводився виверженнями ), чи то зовнішнього нападу, чи то внутрішніх усобиць. Після цього центром ранньої грецької цивілізації стало місто Мікени, населене греками – ахейцями. Його оточували могутні оборонні стіни, складені з величезних, грубо отесаних кам'яних блоків. Головні ворота – Левові – прикрашала трикутна стела з рельєфним зображенням двох левиць. М. Шліман знайшов також «золоту усипальницю» мікенських царів – розташовані по колу підземні споруди з купольними склепіннями. У кінці II тис. до н.е. Мікени очолили війну греків проти міста Трої в Малій Азії. Приблизно в XII в. до н.е. греки – ахейці були витіснені племенами греків – дорійців, що переселилися з півночі Балканського півострова. Ці племена стояли на більш низькому рівні розвитку. Вторгнення первісних племен дорійців привело до занепаду міст і політичного життя, втрати ранньогрецької писемності. Історія Древньої Греції після дорійського вторгнення як би починається наново. Знову відбувається розкладання первіснообщинних відносин і формування державності. Цей період свого роду «безвременья», що продовжився приблизно з XI по IX вв. до називають гомерівським, оскільки він відомий насамперед по поемах «Іліада» і «Одіссея». Наступний великий період – полісний (VIII – IV вв. до н.е.), держави формуються тепер у вигляді полісів – дрібних суверенних утворень (частіше за все місто і його округа), як правило, з республіканським ладом. Крім того, розвертається грецька колонізація в Середземномор'ї і Північному Причорномор'ї, де греки засновують численні міста – колонії. Треба враховувати, що назва «Древня Греція» (або Еллада, як говорили самі греки) означає не єдину державу, а світ незалежних полісів, об'єднаних спільністю мови, релігії, культурних традицій, політичних і торгових зв'язків. Вираженням такої спільності служили, наприклад, Олімпійськи ігри. На початку полісного періоду виділяють архаїчний етап, коли відбувається поступове визрівання, складання основних форм древньогрецької культури, і класичний – час найвищого підйому – V – IV ст.
до н.е. Найвпливовішим політичним і культурним центром після перемоги в греко – персидських війнах були Афіни. Своєї максимальної могутності і культурного розквіту вони досягли, коли на чолі держави став видатний політичний діяч, демократ Перікл, 15 раз він обирався стратегом. Новий етап в історії країн Східного Середземномор'я – етап еллінізму – починається з походів Олександра Македонського (IV с. до н.е.) і закінчується завоюванням елліністичних держав Римом (в I с. до н.е. останнім був захоплений Єгипет). Македонія, що Завоювала Грецію повністю сприйняла її культуру, і після звитяжних походів Олександра Македонського древньогрецька культура розповсюджується в завойованих східних країнах. В свою чергу, підкорені народи були носіями власної древньої культури і самі впливали на античну культуру. При всій своєрідності окремих періодів древньогрецький історії зберігалися спільні межі і спадкоємність розвитку. Все це робить можливим узагальнену характеристику основних сфер древньогрецької культури. Саме в античній культурі наука уперше в людській історії виділяється в самостійну сферу, і у нас є підстави вести мову не просто про накопичення наукових знань (що знаходилися, як правило, в руках жерців), а про розвиток професійної науки. Нескороминуще значення має антична філософія. У Древній Греції зароджується філософія як наукова теорія, розвивається система понять, ставляться і отримують своє оригінальне рішення основні філософські проблеми. Одним з найважливіших меж древньогрецької філософії є розробка космологічних питань – про походження Всесвіту, про природу людини. Традиція вважає Фалеса першим грецьким філософом, астрономом і математиком. Він здійснив далекі подорожі для придбання знань. Його ім'ям відкривається список «семи мудреців», йому приписують багато які відомі вислови: «Пізнай самого себе», «Більше усього простір, тому що він все в собі містить», «Сильніше усього необхідність, бо вона має над всім владу», «Мудріше усього час, бо він все відкриває». Першоосновою усього сущого Фалес вважав воду – «розумну і божественну». Фалес стоїть у джерел деміфологізації світу: Зевса він вважав світовим розумом, богів – діючими в світі силами. Фалес став фундатором стихійно – матеріалістичної школи філософії. Найбільш видними представниками цієї школи були Анаксимандр, який дав перше формулювання збереження матерії, Анаксімен, згідно з вченням якого все суще відбувається з першоматерії – повітря – і зворотно в неї повертається, Демокрит, що відстоював атомістичну («атомос» – неподільний) концепцію будови світу. Історична наука Древньої Греції передусім асоціюється з іменем Геродота. Він багато подорожував: відвідав Малу Азію, Єгипет, Фінікію, різні міста балканської Греції, побережжя Чорного моря, де збирав, зокрема, відомості про скіфів. Головна праця Геродота – «Історія», яка присвячена найважливішій політичній події грецької історії – греко – персидським війнам. Незважаючи на те, що «Історія» не завжди відрізняється цілісністю і повною науковістю, факти, які приводяться в ній, переважно достовірні. Важлива праця Геродота і для вивчення минулого народів, що жили на території сучасної України.
Тут з'являються численн церковнослов'янзми, давньогрецьк мфологчн мена та поняття, латинзми (ус ц «парки», «пенати», «триклнй», «фалернське», «мойри»), як звучать достоврно, ось у чому найбльше диво! Достоврним й те, що поет пригаду сво попередн втлення ще перед народженням Христовим або опису власне перепоховання в майбутньому, як те, що орфчно-пфагорйськ мотиви поет черпа не лише з книжок, прочитаних на вол, але й з безпосереднього досвду переснування. В його камер взагал нема книжок, за винятком @ете, чи врш вн переклада (серед цих вршв «Праслова. Орфчне» можливо, дороговказ, але не матерал для запозичення). В цй Стусовй збрц ожива стльки архачних топосв вропейсько лтератури та культури, що докладно прокоментувати можна, лише озбровшись довготривалим абонементом до академчно бблотеки. Я вкажу лише на клька сторичних моментв «Часу творчост», як дають змогу говорити про унверсальнсть синтетичнсть цього Стусового набутку, який, кажучи словами Томаса С.PЕл-ота, встановлю критерй
1. Науково-технічний прогрес: напрямки та економічна ефективність. Порядок створення підприємства
2. Науково-технічний потенціал України
3. Технічний прогрес та охорона навколишнього середовища
4. Світовий фінансовий ринок та його економічний зміст
5. Соціально-економічний розвиток Австрії та Швейцарії
9. Політичний та економічний розвиток Боснії і Герцеговини у 1990-2005 рр.
10. Політичний та економічний розвиток Польщі у 1990-2005 рр.
11. Політичний та економічний розвиток Словенії у 1990-2005 рр.
12. Політичний та соціально-економічний розвиток Білорусі у 1991–2005 рр
13. Політичний та соціально-економічний розвиток Греції у 1990–2005 рр.
14. Політичний та соціально-економічний розвиток Сербії у 1990–2005 рр
15. Політичний та соціально-економічний розвиток Чехії у 1990-2005 роках
16. Соціально-економічний розвиток Чехії та Словаччини у XVIII столітті
17. Культура Київської Русі та середньовічна культура Західної Європи
18. Міжнародні науково-технічні відносини у світовому господарстві
19. Глобалізація, научно-технічний прогрес і приватна сфера
20. Глобальні кризи й проблема цінності науково-технічного прогресу
21. Технічний аналіз ринку форексних операцій
25. Соціально-економічний розвиток України у XVII ст.
26. Соціально-економічний розвиток українських земель у XIX ст.
27. Українські землі у складі ВКЛ. Соціально-економічний розвиток Гетьманщини
28. Анатомо-фізіологічні особливості нервової системи в дітей. Нервово-психічний розвиток дитини
29. Економічний розвиток Індії
30. Психічний розвиток дитини-дошкільника в інтернатних закладах
31. Психологічний та соціальний портрет людини масової культури
32. Облік витрат та собівартості продукції технічних культур та шляхи їх зниження
33. Соціальний та етнічний склад катакомбного населення
35. Видатки бюджетів на науку та культуру
36. Культура та побут населення України
37. Взаємодія та взаєморозуміння в контексті культури ділового спілкування
41. Бухгалтерський баланс: економічний зміст, методика складання, аудит та аналіз основних показників
43. Теорія розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову та її реалізація в Україні
44. Лінгвістичне наповнення концепту "колір" ("colour") в українській та англійській культурах
45. Етапи політичного розвитку Київської Русі. Особливості її суспільно-політичного життя та культури
46. Звичаї, культура та побут запорізьких козаків
47. Розвиток української культури та мистецтва у другій половині XIX ст.
48. Трипільська культура та теорії походження Київської Русі
49. Розробка конструкції та техніко-економічне обґрунтування таймера-регулятора потужності
50. Духовна культура та її структура
51. Культура козацької доби та українського бароко
52. Культура Стародавньої Греції та Стародавнього Риму
57. Смисловий зміст культури та методика проведення дискусій
58. Українська культура: становлення та розвиток
59. Художня культура незалежної України: традиції та новації
61. Економічний інтерес та шляхи його реалізації в рекламній діяльності
69. Хронічний неспецифічний, клінічний перебіг, класифікація, критерії діагностики та принципи лікування
73. Техніко-економічне планування та прогнозування роботи підприємства "Ларіс"
74. Виховання рідними та близькими любові та поваги до уроків фізичної культури
75. Науковий аналіз педагогічного випадку, ситуації, конфлікту, що стався у ЗОШ та ВНЗ
76. Організація та методика проведення уроку з теми: "Векторний графічний редактор Corel Draw"
78. Зміст та структура науково-дослідницької діяльності студентів
79. Психологічний аналіз причин та шляхів корекції девіантної поведінки особи
80. Вивченні розвитку культур: біологічний і психологічний напрямки
82. Організація технічного обслуговування і ремонту автомобілів та двигунів
83. Надпровідність та її використання в техніці
84. Соціальні стандарти у галузі фізичної культури та спорту
85. Наукова культура у вітчизняній філософії другої половини ХХ століття
89. Іcторiя розвитку економiчних теорiй, та становлення рiзних наукових шкіл
91. Прибуток підприємства та механізм його розподілу
92. Оптимізація розподілу та використання добрив у сільськогосподарському підприємстві
94. СВОЕОБРАЗИЕ ЯПОНСКОЙ КУЛЬТУРЫ
95. ПОДАТКИ ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
96. Цивільний та арбітражний процес
97. Нова економична политика та ии законодавче оформлення