![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Охрана природы, Экология, Природопользование
Міжнародне співробітництво в реалізації глобальних екологічних проектів |
Концепція сталого розвитку орієнтує країни світу на реалізацію екологічно спрямованих заходів щодо структурної перебудови як національних економік, так і міжнародних економічних відносин у напрямі екологізації всіх видів життєдіяльності суспільства. Однак утілення багатьох екологічних проектів нерідко відкладається через гострий дефіцит коштів. Основними джерелами фінансування великих міжнародних природоохоронних проектів мають стати надходження від оподаткування різних видів господарської екологонебезпечної діяльності. Ці кошти доцільно акумулювати на рахунках спеціальних міжнародних фондів. Зокрема, є пропозиції щодо обкладення спеціальним екоподатком валового внутрішнього продукту держав, доходів від зовнішньої торгівлі, риболовлі у відкритих морях, інвестиційної діяльності за певних умов, а також різних видів і джерел забруднення морів та океанів, споживання обмежених, рідкісних чи виснажених природних ресурсів тощо. Нині особливої актуальності набрало також питання про запровадження глобального податку на емісію шкідливих газів. Такий захід, за оцінками американських екологів, дасть можливість стабілізувати викиди CO2 до 2040 р. та забезпечити їх повне припинення до 2100 р. При цьому прогнозовані розміри зазначеного податку становитимуть від 700 млрд до 18 трлн дол. на період до середини XXI ст. Таких коштів було б достатньо для вирішення найбільш гострих екологічних проблем у сучасному світі. На думку відомого американського вченого Б. Коммонера, для переведення світової економіки на методи екологічно безпечного господарювання потрібно приблизно 500 млрд дол. щорічно протягом 10 років. Основними глобальними екологічними проблемами, а відтак і світовими природоохоронними пріоритетами є: захист фунтів та розширене відтворення родючості сільськогосподарських угідь; відновлення лісів і припинення опустелювання на планеті; охорона водойм і забезпечення населення чистою питною водою; підвищення ефективності використання енергоресурсів, усебічне енергозбереження та перехід на альтернативні, відновлювані джерела енергоносіїв; регулювання чисельності народонаселення. На спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН (1997 p.) головними комплексними завданнями глобальної екодинаміки було визначено вирішення проблем усунення злиденності та зміни наявних природо-руйнівних структур споживання і виробництва. На втілювання цих програм людство мас максимальною мірою мобілізувати свої економічні можливості, застосовуючи ефективні важелі, в тому числі ринкового типу. Використання ринкових механізмів у природоохоронній діяльності нині набирає дедалі більшого значення. Ці механізми охоплюють екологічні субсидії, позики, податки пов'язані з нормуванням викидів і скидів шкідливих речовин. Вони забезпечують цілеспрямовані нагромадження певних фінансових коштів на державних рахунках або у спеціальних екологічних фондах та їх раціональний розподіл і цільове використання. У цьому плані світове співтовариство має орієнтуватися на досвід індустріально розвинутих держав. Екологічна ситуація в них перебуває під жорстким державним контролем завдяки напрацьованим методам екологічного менеджменту, економічним та інституційним механізмам підвищення ресурсовіддачі, утилізації первинної та вторинної сировини, зменшення антропотехногенного тиску на довкілля.
Цьому сприяють також формування так званих «зелених бюджетів», постійне вдосконалення податкової політики і системи національних рахунків з огляду на екологічний чинник. З перспективою реалізації стратегії сталого екологобезпечного соціально-економічного розвитку пов'язані можливості створення ринкового механізму, який регламентував би використання природних умов і ресурсів не лише на національному, а й на міжнародному рівні. До найважливіших напрямів такої політики слід віднести: запровадження плати за природні ресурси; введення до ринкової ціни продукції витрат, необхідних для компенсації екологічної шкоди; застосування такого оподаткування забруднень і відходів, за яким податок стягується пропорційно до їхнього обсягу. До речі, у цьому 1 випадку податок не лише виступає джерелом поповнення бюджету, а й указує на необхідність визначення реальної еколого-економічної вартості вироблюваної продукції. У США, наприклад, поряд з оподаткуванням атмосферних забруднень існує система дозволів (квот) на допустимі обсяги викидів, за перевищення яких на компанії та фірми накладаються додаткові штрафи пропорційно до надлімітних викидів. Одночасно функціонує торгівля квотами між компаніями, емісії яких нижчі за допустимі або які готові добровільно скоротити ці викиди, і тими, які вважають за краще компенсувати свої надмірні емісії, скуповуючи додаткові квоти (так звана «торгівля правами на забрудіння»). Це поширюється і на міжнародні відносини, зокрема стосовно встановлення квот на рибний промисел у Світовому океані та дозволених рівнів забруднення атмосфери. Вже існує певний досвід торгівлі правами на емісію на регіональному рівні у відносинах між США, Канадою та Мексикою у рамках НАФТА, а також досвід держав Західної та Східної Європи у використанні прав на емісії відповідальних серед них за утворення кислотних дощів. Розширення торгівлі ліцензіями на право викидів між тими країнами, які Потребують більших квот, і тими, які не використовують їх, сприяє загальному подорожанню атмосфери Земної кулі. Міжнародне співтовариство в галузі охорони довкілля дає можливість кожній державі більш ефективно розв'язувати власні екологічні завдання. Економічне та науково-технічне співробітництво між державами світу, спрямоване на раціональне використання і збереження природних багатств, належить до категорії міжнародного поділу праці досить високого класу складності через відмінності геополітичного розташування країн, що мають різні рівні економічного розвитку й величини природно-ресурсових потенціалів, а також відрізняються способами природокористування. У міжнародному співробітництві в галузі використання природних ресурсів та охорони довкілля застосовуються різноманітні види, форми й методи поділу праці. Серед них: •виробнича кооперація; •обмін науково-технічною інформацією, технологіями, вченими та фахівцями; •проведення спільних екологічних експертиз, природоохоронних і природовідтворювальних акцій; •моніторинг та контроль за якістю довкілля; •створення міжнародних фінансових фондів та банків екологічної інформації. Нині йде інтенсивний пошук нових і вдосконалення наявних технологічних, економічних, адміністративних, правових та політичних інструментаріїв колективної, транснаціональної екологічної відповідальності всіх держав світу за зміцнення міжнародної системи регламентації антропотехногенного навантаження на біосферу та перехід до моделі сталого екологобезпечного соціально-економічного розвитку кожної з них.
Всесвітній саміт зі сталого розвитку «Ріо 10», який відбувся у 2002 р. в Йоганнесбурзі (ПАР), був присвячений обговоренню принципових питань подальшого розвитку суспільства та його життєдіяльності у природі та завершився ухваленням Декларації зі сталого розвитку. Саміт підбив підсумки виконання завдань, проголошених десять років тому в Ріо-де-Жанейро на Конференції ООН із навколишнього середовища і розвитку. Хід вирішення зазначених проблем було розглянуто і в більш широкому плані — від часу проведення в 1972 р. І Міжнародної конференції з навколишнього середовища у Стокгольмі. Бурхливий характер дискусій, принципові розходження учасників обговорення в їхньому баченні пріоритетів і першочергових завдань, які стоять перед людством у контексті забезпечення переходу до сталого розвитку, труднощі в досягненні компромісів ще раз продемонстрували всю складнісгь завдань, які мас вирішити людство для того, щоб забезпечити власне майбутнє. Загалом міжнародне співробітництво у сфері природокористування й охорони навколишнього середовища розвивають механізми функціонування практично на всіх рівнях — від двостороннього до всесвітнього. Головна роль тут належить міжнародним організаціям: ООН, міжурядовим регіональним та субрегіональним організаціям, багатостороннім угодам і програмам співробітництва. Постійно збільшується кількість міжнародних неурядових організацій природоохоронного й екологічного спрямування. Діяльність ООН щодо поліпшення екологічної ситуації у світі ООН із ії спеціалізованими установами є найбільш представницькою міжурядовою всесвітньою організацією. Вона об'єднує 185 країн і забезпечує їхнє співробітництво у розв'язанні глобальних екологічних проблем. При цьому ООН намагається втілювати комплексний підхід до аналізу даних проблем з урахуванням усіх аспектів (міжнародно-політичних, соціально-економічних, науково-технічних) співробітництва, а також гостроти екологічної ситуації в кожній країні. Широке коло природоохоронних завдань, їхня складність зумовили необхідність створення спеціальних організаційних структур, які координують діяльність у цій сфері. Однією з перших виникла організація, яка дістала назву «Програма ООП із навколишнього середовища» (ЮНЕП). Крім основної функції — координації діяльності у сфері охорони природи, ця організація відіграє роль міжнародного центру, що відповідає за вирішення глобальних екологічних проблем, практичних природоохоронних завдань і визначає пріоритети щодо фінансування конкретних екологічних проектів. Під безпосереднім керівництвом ЮНЕП в останні два десятиліття розроблені такі глобальні дослідницькі та оперативні програми, як Всесвітня стратегія охорони природи. Всесвітня кліматична програма, Всесвітня політика щодо грунтів. План дій щодо боротьби з опустелюванням, Міжнародна програма з безпеки хімічних сполук та ін. Крім того, ЮНЕП організувала глобальну систему спостереження за станом навколишнього середовища, міжнародну довідкову систему для джерел інформації щодо навколишнього середовища, склала міжнародний реєстр потенційно токсичних хімічних речовин. Завдяки зусиллям ЮНЕП підписано велику кількість міжнародних договорів і конвенцій, утому числі Конвенцію ООН із морського права Конвенцію про біологічне різноманіття.
Головком ВМФ пропонує дружити на відстані • Адмірал очолив фракцію “Россия—Единство” • Росії — 500 км узбережжя, Україні — 80 • Навіщо Росії Крим • Майно ЧФ продано з молотка • На тобі, Боже, що нам не гоже Починаючи з Ялтинської зустрічі і до Масандри, було підписано низку документів, які не вирішували жодного питання, все більше заплутуючи проблему. В документах була маса суперечностей, повна відсутність механізму реалізації їх і, найголовніше, невідповідність законам України. Після серпня 1994 року делегація України повернула вектор переговорів — від поділу заради поділу до поділу через взаємодію та співробітництво ВМСУ та ВМФ РФ заради стабільності й миру в Чорноморському регіоні. Проте і ця, і багато інших ініціатив, конкретні пропозиції, компроміси української сторони не зустріли належного розуміння та відповідних зустрічних дій російської сторони. Під час численних раундів переговорів не знайдено жодного позитивного рішення. Практично єдиним більш-менш узгодженим елементом багатогранної проблеми ЧФ виявилися схема поділу бойових кораблів і допоміжних суден, а також попередній список плавзасобів, що повинні відійти українським ВМС та російському ВМФ на Чорному морі
1. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища
2. Співробітництво Україна-СОТ і проблема глобальної лібералізації
3. Міжнародний досвід і співробітництво в сфері боротьби з відмиванням грошей і фінансування тероризму
5. Підготовка до співробітництва України з НАТО
9. Транскордонне співробітництво
10. Участь держав у міжнародній мережі глобального екологічного моніторингу
11. Реалізація функцій менеджменту на підприємствах залізничного транспорту
12. Реалізація формуючої індивідуалізації навчання монологічного мовлення учнів старших класів ліцеїв
13. Технологія післязбиральної обробки, реалізації, переробки сільськогосподарських продуктів
14. Методика аудиту готової продукції та ії реалізації
15. Облік доходів від реалізації готової продукції ПП "Газель і К"
16. Облік реалізації продукції (робіт, послуг) та розрахунків з покупцями та замовниками
17. Практична реалізація електронного документообігу на прикладі конкретної організації
18. Боротьба зі злочинами, що вчиняються співробітниками Органів Внутрішніх Справ та їх профілактика
19. Загальна характеристика договірних відносин щодо реалізації сільськогосподарської продукції
20. Механізми реалізації державної інноваційної політики в регіоні
21. Проблеми реалізації норм права
26. Особливості реалізації фонеми в мовленні
27. Побудова дерева каталогів диску і реалізація можливості переходу у вибраний каталог
28. Програмна реалізація системи IP-телебачення на базі архітектури "клієнт-сервер"
29. Реалізація двохзв’язного списка
30. Реалізація функцій ABS(X), [X], {x}
33. Маркетингова програма організації виробництва і реалізації інноваційної продукції
34. Реалізація шкіряного взуття
35. Економічний інтерес та шляхи його реалізації в рекламній діяльності
36. Розробка і реалізація стратегії виходу підприємства на зовнішній ринок
41. Стратегічне управління як реалізація цільового підходу
42. Проект "Інноваційна вища освіта. Реалізація методології проектування техніки в межах НТУУ "КПІ"
43. Реалізація шляхів естетичного виховання першокласників у процесі формування каліграфічної навички
44. Трудова поведінка як форма реалізації особистих здібностей особистості
45. Бюджетний процес України та етапи його реалізації
46. Способи реалізації інвестиційних проектів
47. Еволюція взаємин людини і природи. Найперші глобальні екологічні кризи
48. Чи є вихід із глобальної екологічної кризи
49. Локалізація екологічної загрози забруднення атмосфери від пилу спалювання вугілля на ТЕС
50. Аналіз обсягів виробництва та реалізації продукції на СТОВ "Світанок"
51. Особливості реалізації цілей економічної статистки в Україні
52. Принципи системності, їх реалізація при організації виробничого процесу
53. Розробка бізнес-плану реалізації проекту по випуску нової продукції на ВАТ "Іскра"
57. Формування поняття "птахи" на основі екологічних знань
59. Захист екологічних прав громадян
60. Фінансування екологічних заходів
61. Роль міжнародних організацій системи ООН в управлінні економічною політикою
64. Діяльність міжнародних економічних організацій в Україні
65. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин
66. Міжнародний поділ праці та міжнародна спеціалізація виробництва
67. Міжнародні фінансові організації та їх роль
68. Проблема вступу України до міжнародних економічних організацій
69. Організація надання міжнародних експедиторських послуг
73. Екологічні проблеми зберігання та утилізації відходів
74. Міжнародне екологічне судочинство
75. Биотехнология. Вклад в решение глобальных проблем человечества
76. Світове господарство - глобальна географічна система та економіко-географічний вимір
77. Глобальные проблемы здоровья человечества
78. Глобальные проблемы современности
79. Глобальная история Вселенной от океана «чистой» энергии до Третьей Мировой Ядерной войны
80. Глобальные и локальные сети
81. Глобальные и локальные сети
83. Информационное общество и глобальные компьютерные коммуникации
84. Локальные и глобальные сети. Электронная почта
85. Глобальный мир Интернет и его возможности
89. Глобальные последствия загрязнения атмосферы
91. Глобальный экологический кризис
92. Парниковый эффект - глобальная экологическая проблема
95. НАТО-глобальная универсальная организация?
96. Внешняя политика и решение глобальных проблем современности
97. Організація ремонту машино-тракторного парка з технологічною розробкою ЦРМ господарства
98. Глобальная история Вселенной (физика)
99. Философские аспекты взаимоотношений человека и природы в условиях глобального экологического кризиса