![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Экономика и Финансы
Международные экономические и валютно-кредитные отношения
Міжнародний поділ праці та міжнародна спеціалізація виробництва |
Зміст Вступ 1 Міжнародний поділ праці як передумова міжнародної спеціалізації та кооперації виробництва 2 Суть міжнародної спеціалізації та міжнародної кооперації виробництва 3 Форми і напрямки розвитку міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва Висновки Список використаних джерел Вступ Міжнародна спеціалізація виробництва — це форма міжнародного поділу праці, за якої зосередження однорідного виробництва у світі відбувається на основі прогресуючої диференціації виробничих процесів між різними країнами та їх суб'єктами. Іншими словами, відбувається зосередження виробництва одних видів продукції в одних країнах (або на підприємствах одних країн), а інших видів продукції — в інших країнах (чи на їх підприємствах). Відомі дві історичні форми міжнародної спеціалізації — міжгалузева і внутрішньогалузева. Міжгалузева спеціалізація передбачає зосередження в окремих країнах певних галузей виробництва при відсутності цілого ряду інших галузей. Раніше міжнародна спеціалізація виробництва розвивалась виключно як між галузева, прикладом якої є спеціалізація багатьох країн Африки, Азії та Латинської Америки на виробництві мінеральної та сільськогосподарської сировини, а також деяких видів продовольства. Міжнародна виробнича кооперація — це форма організації спільного або взаємоузгодженого виробництва за участю двох або декількох країн. Найбільшого розвитку вона отримала у машинобудуванні, електроніці, хімічній та деяких інших галузях промисловості, перш за все у виготовленні високотехнологічної продукції. В останні 10-15 років міжнародна кооперація значно вплинула на підвищення темпів НТП, диверсифікацію виробництва, розвиток компаній-конгломератів. Міжнародна виробнича кооперація об'єднує ресурси виробництва в єдиному організаційно-технологічному процесі. Здійснення такого процесу у міжнародному масштабі передбачає укладання відповідних контрактів та угод, котрі регламентують виробничо-технічні та торгово-економічні питання, а також вироблення адекватних форм і методів співробітництва. 1 Міжнародний поділ праці як передумова міжнародної спеціалізації та кооперації виробництва У сучасному світі рівень економічного розвитку країн визначає розвиненість інфраструктури її господарства, що є наслідком поділу праці та кооперування виробників товарів і послуг різних напрямків діяльності. Поділ праці виникає з появою людського суспільства, коли первісні общини (щоб забезпечити кращі умови виживання) мали визначатися, як найдоцільніше застосувати здібності чоловіків, жінок, дітей, старих, яку роботу може виконати конкретна особа для забезпечення життєдіяльності роду, товариства, сім'ї найкращим чином (скоріше, якісніше, з найменшим напруженням фізичних та психічних здібностей). Таким чином, життєвий господарський досвід завжди був основою поділу праці як засіб забезпечення сталих умов людської життєдіяльності. Протягом еволюціонування людства відбувається процес розгалуження діяльності: відокремлення від полювання мисливства, риболовства та збирання дарів землі, спершу скотарства і землеробства, потім лихварства, торгівлі і ремесел, управління та охорони (адміністративний апарат, військо), транспорту, зв'язку, банківсько-фінансової, судової та всіх інших виробничих, побутових і посередницьких видів діяльності.
Нині таке відокремлення на макрорівні організаційно сформовано у структурованості господарства країни за сферами, галузями, підгалузями, підприємствами, домогосподарствами з безліччю професій та спеціальностей на мікрорівні господарювання окремої особи . Має бути дуже важлива причина невпинного процесу поглиблення поділу праці у світі. Це прагнення скоротити, мінімізувати як індивідуально-особистісні (на мікрорівні) так і суспільно необхідні (на макрорівні) витрати праці. В умовах ринкового господарства (в аспекті закону попиту і пропозиції) поділ праці, його поглиблення диктується прагненням до зниження витрат пропозиції (пошук найкращої відповіді на питання виробника «Як виробляти, з якими витратами пропонувати?»). Це, у свою чергу, веде до необхідності постійного порівняння власних витрат з витратами інших виробників аналогічної (та частковою до неї) продукції (послуг). У межах окремої держави із самодостатньою закритою економікою (яка не вступає в економічні відносини з іншими державами) витрати на виробництво і реалізацію споживачу продукції (послуг) становлять одночасні витрати основного капіталу у виробничі фонди (капіталомісткість продукції як минула праця), поточні витрати оборотного капіталу (матеріаломісткість і енергомісткість як минула праця; трудомісткість як жива праця у складі собівартості), витрати на переміщення товару від виробника до покупця (транспортомісткість) і витрати на весь необхідний спектр невиробничих послуг (страхових, фінансово-кредитних, збуто-посередницьких тощо у вигляді минулої та живої праці), що супроводжують процес купівлі-продажу товарів у ринковій економіці. У державах з відкритою економікою (які є суб'єктами міжнародного економічного простору) до вказаних вище витрат додаються ще й витрати на оплату митних тарифів і зборів як при імпорті сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для виготовлення власного товару, так і при його подальшому експорті. Тому за наявності суттєвого прибутку при подрібненні процесу сукупної праці з виготовлення та реалізації товару на будь-якій ланці виробничого чи позавиробничого процесу, всередині власної країни чи за її межами, відбувається подальший поділ праці, а відтак - її спеціалізація . Класична теорія порівняних витрат виробництва пояснює розвиток зовнішньої торгівлі відмінністю об'єктивних умов виготовлення та реалізації одного й того ж товару в різних країнах під впливом природнокліматичних, техніко-технологічних, організаційно-економічних та соціально-політичних факторів функціонування національних господарств. Під поділом праці взагалі слід розуміти відокремлення різних видів трудової діяльності людей від загального цілого та закріплення їх за певними групами працівників. У кожній країні, незважаючи на витрати, можливо випускати будь-яку продукцію чи послуги (як у моделі закритої економіки). Але немає жодної країни, яка була б абсолютно ізольованою. І саме ступінь відкритості економіки суверенної країни до світового економічного співробітництва підштовхується невигідністю певних ланок власного виробництва товарів чи послуг, які можуть бути значно дешевше за придбані у виробників інших країн.
Це складає засади вже міжнародного поділу праці. Вирізняють такі форми поділу суспільної праці: загальний поділ праці; частковий поділ праці; одиничний поділ праці. Під загальним поділом праці слід розуміти відокремлення різних видів діяльності у суспільстві як поділ між виробничою та невиробничою сферами і між галузями в кожній з них (розмежування на сільське господарство, промисловість, транспорт, будівництво, зв'язок, фінансово-кредитні, страхові та інші послуги, наука, освіта, охорона здоров'я та інше). Під частковим поділом праці розуміють відокремлення різних видів трудової діяльності не лише за сферами, але й всередині них (диференціація на галузі сільського господарства, промисловості, транспорту тощо). Під одиничним поділом праці розуміють відокремлення різних видів трудової діяльності між підприємствами, та підрозділами в них, закріплення за конкретними працівниками певним чином обмежених трудових функцій . Найбільшого поширення набули такі види поділу праці: технологічний (за відмінностями у технологічних процесах, галузях); предметний (за видами виробництва окремих завершених виробів); подетальний (за виготовленням окремих деталей до якогось виробу); функціональний (за окремими функціями обслуговування виробничих та невиробничих потреб). Всі вони поширені в окремих країнах і у світі в цілому. Кожний суб'єкт МПП знаходить в ньому свій економічний інтерес: чи то в отриманні більших доходів від реалізації свого товару не на внутрішньому, а зовнішньому ринку за рахунок більш привабливих зовнішніх цін; чи то в здешевленні виготовлення власної продукції при залученні у виробництво більш дешевої сировини, напівфабрикатів чи комплектуючих виробів. Таким чином, міжнародний поділ праці (МПП) - це така система (чи спосіб) організації взаємозалежного виробництва, при якій підприємства різних країн спеціалізуються на виготовленні певних товарів і послуг, а потім обмінюються ними. З погляду на світове господарство як на систему можна з впевненістю стверджувати, що МПП є тим об'єднуючим началом, яке створило систему світового господарства. Зовні МПП виявляється через спеціалізацію. 2 Суть міжнародної спеціалізації та міжнародної кооперації виробництва Окрім поняття &quo ;міжнародна спеціалізація виробництва&quo ; вживають і такі: &quo ;географічний поділ праці&quo ;, &quo ;територіальний поділ праці&quo ;, &quo ;міжнародний географічний поділ праці&quo ;, зокрема в англійській мові є поняття &quo ;i er a io al divisio of labour&quo ;. Міжнародна спеціалізація виробництва означає спеціалізацію країн на виробництві певних видів продукції або послуг і міжнародний обмін ними. Досить легко уявити собі спеціалізацію за продуктами харчування. Наприклад, банани вирощують у тропіках і не вирощують в умовах помірного клімату. Тропічні країни експортують банани до країн помірного поясу, а останні експортують до тропіків свою продукцію . Країни можуть спеціалізуватися також на послугах, зокрема на рекреаційних (тобто курортних). До країн з розвиненою сферою надання рекреаційних послуг приїжджають туристи з усього світу. При сходженні, скажімо, на вершини у Гімалаях послуги альпіністам надають місцеві жителі — шерпи, адже саме вони можуть переносити великі вантажі в умовах високогір'я, бо добре знають його особливості.
У довонний час цей завод знаходився на околиц тодшнього Кива. В повонн роки в тому район почалось нтенсивне будвництво промислових об'ктв та житла. 147 Для деяких цукроварень було доставлено з Нмеччини паси, яких взагал бракувало. 148 З метою планомрного органзованого пограбування сльського господарства нацисти зберегли колективн форми господарювання, перетворивши колгоспи у громадськ та общинн господарства, а радгоспи у державн матки. На перших порах повнстю збереглась система оплати прац та органзац виробництва, а також встановлен ще комунстичним режимом норми поставок сльгосппродукц. Починаючи з зими 19421943 рокв нмц нав'язали селянським господарствам натуральн податки. З цього часу утвердився принцип тотального вилучення. У лютому 1942 року нацисти вдалися до аграрно реформи, запровадивши приватну власнсть на землю. Селянам надляли у постйне користування вд 0,5 до 23 га. На середину 1943 року в Укран снувало клька сотень приватновласницьких господарств. В окремих регонах, зокрема у тих, де господарювала вйськова адмнстраця, становище селян було непоганим
1. Легка промисловість України i транспорт
2. Закон про зовнішньоекономічну діяьність України
3. Сільське господарство i харчова промисловість України
4. Законодавча база України про охорону праці
5. Вугільна промисловість України і Польщі: сучасний стан та перспективи
10. Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність
13. Авіаційний транспорт України
14. Розвиток та розміщення залізничного транспорту України
15. Ліквідність банківської системи України
16. Еколого-ценотичні особливості та представленість родини бобових у флорі України
18. Достатність доказів у кримінальному процесі України
20. Нормативно-правове середовище, що регулює ринок праці України
25. Аналіз міжнародних економічних відносин України, Польщі, Австрії та Японії
27. Зовнішня торгівля України як провідна ланка міжнародних економічних відносин
30. Зайнятість і рівень життя населення України
31. Водні шляхи та повітряний транспорт України
32. Необхідність і принципи формування вищих органів управління підприємствами України
34. Сучасні тенденції оплати праці працівників, зайнятих в торгівельній сфері України
35. Атомна енергетика України і РПС
36. ПОДАТКИ ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
37. Конституционный Суд Украины (Конституційний Суд України)
41. Значення харчової промисловостi у соцiальному та економiчному розвитку України
42. Історія України
43. Історія соборності України
44. Гетьман Іван Мазепа - державний та політичний діяч України
45. Господарство України періоду утвердження капіталізму
46. Походження людини та її поява на території України
47. Історія держави та права України
48. Воєнні дії на території України 1914-1916 рр.
49. Інтеграція України до ЄС. Шляхи і перспективи розвитку
50. Основні засади зовнішньоекономічної політики України
51. Економічне районування України
52. Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї
53. Основні напрямки зовнішньої політики України
58. Проект кримінального кодекса України
60. Державний бюджет України і бюджетне право
61. Управління фінансами України
62. Історія розвитку садово-паркового мистецтва на території України
63. Організаційна система управління природокористуванням України
64. 3 найбільш визначні події у економічному (зовнішньоекономічному) житті України у 2004 -2005 роках
65. Інтеграція України у світове господарство
66. Вплив російської кризи на економіку України
67. Місце України в світовому сільському господарстві. Шляхи переходу до ринкової економіки
68. Особливості перехідної економіки України
69. Роль і значення АПК для господарства України
73. Грошові розрахунки в господарському обороті України
74. Біохімія трансгенної картоплі в умовах України
75. Розвиток і розміщення промислового комплексу України
77. Створення пiдприємств в Українi за Законом України
78. шпори з цивільного права України
80. Дохристиянські вірування слов’ян на теренах України
82. Регіональний розвиток харчової промисловості України
83. Зародження партійно-радянської преси України
84. Гетьманство України: Богдан Ххмельницький
85. Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї укр
89. Агроперетворені ґрунти солонцевих комплексів сухого степу України
93. Національний банк України та особливості його функціонування
94. Проблеми функціонування фінансових бірж України
95. Роль Національного банку України в обслуговуванні зовнішнього боргу
96. Структура страхового законодавства України
97. Фінансова складова діяльності Погребищенського відділення ВАТ "Державний ощадний банк України"