![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Экономика и Финансы
Банковское дело и кредитование
Кредитний ризик та методи управління ними |
Останнім часом банки різних країн усе гостріше відчувають проблему управління кредитним ризиком. Вона ще більш актуальна для вітчизняної банківської системи, рівень простроченої позичкової заборгованості в якій протягом останніх 5-7 років мав стійку тенденцію до зростання.Часто ефективність кредитних угод, про яку ми можемо судити за показниками рентабельності вкладень, рівнем проблемних кредитів у портфелі банку й іншими критеріями, залежить як від факторів зовнішнього середовища, так і від сукупності методів управління кредитним ризиком. Оскільки впливу зовнішніх факторів уникнути практично неможливо, першочерговим завданням банків повинна стати розробка системи методів управління, адекватних потенційному кредитному ризику, з урахуванням внутрішніх можливостей. У публікаціях останніх років увага концентрується на прикладних аспектах управління кредитним ризиком. Теоретичної ж сторони питання практично не застосується. Однак теорія управління ризиками вже зараз представляється набагато ширшою, ніж просто теорія. Визнаючи її обмеженість, багато банківських фахівців вважають, що вона, натомість, сприяє кількісному виміру ризиків, визначенню ступеня їх імовірності і прийняттю правильних рішень. Спираючись на загальноприйняте визначення поняття «управління ризиком», слід зазначити, що управління банківським кредитним ризиком — це суворо формалізований процес з чіткою послідовністю етапів, механізмів і методів управління. Також заслуговує на увагу теза про те, що керувати ризиком — починати дії, спрямовані на підтримку такого його рівня, який відповідає цілям, пріоритетним у даний момент управління. Управління ризиком як процес містить у собі етапи планування стратегії у сфері ризику, реалізацію стратегічних орієнтирів банку за допомогою сукупності тактичних методів, ідентифікацію ризику, визначення й аналіз факторів ризику, розробку і здійснення заходів, спрямованих на попередження, вимір, оцінку, прогнозування, зниження, запобігання, мінімізацію наслідки реалізації ризику. Тому методи його оцінки, вимірювання і прогнозування є невід'ємним елементом системи методів управління кредитним ризиком банку, іншими словами, якщо процес управління містить у собі стадію аналізу кредитного ризику, методи його здійснення логічно віднести до сукупності методів управління кредитним ризиком банку. Під методом управління банківським кредитним ризиком розуміють сукупність прийомів і способів впливу на керований об'єкт (кредитний ризик) для досягнення поставлених банком цілей. Можна виділити три основні цілі управління банківським кредитним ризиком: 1. Попередження ризику. Дана мета досягається шляхом ліквідації передумов виникнення кредитного ризику в майбутньому. 2. Підтримка ризику на визначеному рівні. Ця мета припускає дотримання банком вимог щодо рівня ризику, що встановлюється центральним банком, а також визначається самим банком відповідно до власної ризикової стратегії. 3. Мінімізація ризику при деяких заданих умовах, що охоплює комплекс заходів прямого впливу на кредитний ризик.Характеризуючи методи управління банківським кредитним ризиком, необхідно розкрити їх спрямованість, зміст і організаційну форму.С
прямованість методів управління орієнтована на об'єкт управління — кредитний ризик у всіх його проявах. Специфіка прийомів і способів впливу на об'єкт управління складає зміст методів управління кредитним ризиком. Організаційна форма визначає характер впливу на ризикову ситуацію. Це може бути прямий (безпосередній) і непрямий (створення відповідних умов) вплив. В економічній літературі найчастіше говорять про чотири загальні методи управління фінансовим ризиком: запобігання, зниження (мінімізація), страхування, усунення. Стосовно управління кредитним ризиком комерційного банку досить добре вивчені такі методи регулювання ризику як диверсифікація портфеля активів, аналіз платоспроможності позичальника, створення резервів для покриття кредитного ризику, аналіз і підтримка оптимальної структури кредитного портфеля, вимога забезпеченості позичок і їх цільового використання. Разом з тим методи вимірювання й оцінки кредитного ризику, як правило, розглядаються відокремлено від усієї системи методів управління. А методологія попередження, запобігання й усунення кредитного ризику дотепер не знайшла належного відображення в роботах учених-економістів. У зв'язку з цим доцільно заповнити даний пробіл у теорії управління банківським кредитним ризиком, представивши методи управління кредитним ризиком, розкривши їх зміст і організаційну форму. Дослідження причин виникнення кредитного ризику доводить, що адміністративні і персональні причини його виникнення стають усе більш важливими. Традиційно банки велику увагу приділяють конкретним інструментам хеджування ризиків, методам розрахунку лімітів і контролю за ними, новим підходам у нагляді з боку центрального банку, розробці систем внутрішнього контролю. Рідше розглядаються такі проблеми як організація управління кредитним ризиком у взаємозв'язку з управлінням персоналом, Саме ця сфера кредитних відносин є об'єктом регулювання, що здійснюється за допомогою методів попередження банківського кредитного ризику. Заходи щодо попередження чи профілактики кредитного ризику зорієнтовані в першу чергу на роботу з персоналом банку, а також на розвиток взаємин між кредитними фахівцями і клієнтами банку. За формою організації ці дії відносяться до методів непрямого впливу, що припускає створення співробітникам більш сприятливих умов діяльності. Зміст методів попередження банківського кредитного ризику складають такі заходи: • добір і оцінка висококваліфікованих фахівців (кредитних менеджерів, керівників кредитних відділів); • оптимізація трудових процесів у частині розгляду заявок, процедур оформлення необхідних документів, прийняття рішень про кредити; • постійний розвиток персоналу; • вивчення потенційного клієнта; • постійний моніторинг клієнта. Здійснення перерахованих попереджувальних дій дозволяє значною мірою усунути передумови виникнення кредитного ризику банківської установи. Показники кредитного ризику банку (індивідуального і сукупного), отримані в результаті аналізу ризикової ситуації, є основою для застосування тих чи інших методів регулювання ризику. Оцінку кредитного ризику розподіляють на два взаємодоповнюючих види: якісну і кількісну.
Перша являє собою ідентифікацію всіх можливих факторів кредитного ризику, а також стадій кредитного процесу, при виконанні яких ризик виникає, друга — вираження передбачуваних втрат у балах, цифрах, грошових одиницях. Іноді якісну і кількісну оцінки здійснюють на основі аналізу впливу зовнішніх і внутрішніх факторів, коли визначається питома вага кожного фактора в їх сукупності і ступінь їх впливу на показник кредитного ризику. Хоча цей метод є досить працемістким, його застосування приносить позитивні результати. Коли результати вимірювання кредитного ризику не відповідають прийнятному рівню, суперечать обраній ризиковій стратегії банку, створюючи реальну загрозу його платоспроможності, найбільш дієвим методом управління вважається запобігання кредитного ризику.Методи запобігання кредитного ризику припускають відмову від розширення кола клієнтів і фінансування проектів, реалізація яких викликає серйозні побоювання. Дані методи орієнтують банк на роботу тільки з клієнтами, які підтвердили свою надійність. Однак у більшості випадків відхилення від ризику означає втрату можливостей одержання прибутку, котрий часто сполучений з потенційним ризиком. Тому найбільш широко застосовуються методи зниження (мінімізації) кредитного ризику, зміст яких складають такі заходи: • раціоналізація кредитів; • резервування коштів на покриття можливих збитків по сумнівних боргах; • диверсифікованість кредитів; • структурування кредитів. Раціоналізація кредитів припускає встановлення лімітів. Як відомо, певні обмеження на кредитну діяльність банку накладають вимоги центрального банку, такі як максимальний ризик на одного чи групу пов'язаних позичальників, ліміти кредитування акціонерів, керівників та ін. Проте доцільним для банківської кредитної установи є створення системи лімітів кредитної діяльності, що встановлюються і змінюються самим банком. До них можна віднести ліміти повноважень по прийняттю рішень про видачу кредитів, ліміти кредитування одного позичальника, галузі, регіону, обмеження на видачу великих кредитів у рамках вже існуючих обмежень центрального банку. Особливе значення для банку має метод зниження ступеня кредитного ризику, що припускає створення за рахунок внутрішніх ресурсів банку власного резервного фонду. Такі резерви, хоча і знижують розмір прибутку, що залишається в розпорядженні банку, дозволяють оперативно переборювати тимчасові складності в його діяльності у випадку виникнення проблем з поверненням кредиту. Ключовим інструментом тактичного управління ризиком у сфері зниження кредитного ризику є методи диверсифікації кредитів. Вони припускають розподіл, з одного боку, позичок банку між широким колом клієнтів (населенням і суб'єктами, що господарюють, підприємствами різних форм власності, з різних галузей, використання різних видів забезпечення), а з іншого боку — відповідальності між учасниками угоди. Методи страхування кредитного ризику банку представлені двома видами: • страхування кредитного ризику за допомогою страхової організації; • страхування кредитного ризику з використанням похідних фінансових інструментів.
Такі тоді відбулися події. До мілетянина Гістіая, коли він був біля Візантія і захопив торговельні кораблі іонійців, що поверталися з Понту, дійшла відомість про події в Мілеті. Тоді він доручив управління містами на Геллеспонті Бісалтові, сину Аполлофана, з Абідоса, а сам із лесбосцями попрямував на Хіос(1), і, оскільки хіоські вартові не мали наміру допустити його, він уступив із ними в бій в місцевості цього острова, що називається Койла. Багатьох із них він повбивав і з допомогою лесбосців заволодів і всім Хіосом, мешканці якого були виснажені після морської битви. Як базу своїх заповзять він використовував містечко Поліхну (2) на Хіосі. 27. Часто божество повідомлює знаменнями, коли йдеться про великі нещастя в якомусь місті або для якогось народу. Отже, і хіосцям перед їхніми нещастями з'явилися зловісні знамення. Перше, коли вони послали в Дельфи сто юнаків для участі у виставі, з них лише двоє повернулися, а дев'яносто вісім загинуло від джуми. Друге нещастя, що тоді сталося незадовго перед морським боєм, це коли в місті діти навчалися в школі, на них упав дах і з ста двадцяти лише один урятувався
1. Методи управління банківськими ризиками
2. Методи управління підприємством
4. Менеджмент та система управління
5. Проблеми теорії та практики управління проектами у виробничій системі
9. Кредитний ризик комерційного банку та шляхи його оптимізації
10. Кредитний ризик комерційного банку та шляхи його мiнiмiзацiЇ
11. Аналіз та удосконалення оперативного управління
12. Процес управління та його основні стадії
14. Кредитний ризик комерційного банку та способи його мінімізації
15. Оцінка та управління операційною діяльністю комерційних підприємств
16. Управління ресурсоспоживанням та ресурсозбереженням в тваринництві
17. Наукові та прикладні основи охорони й управління родючістю солонцевих ґрунтів
18. Бойове застосування та управління діями аеромобільних підрозділів (частин, з’єднань)
19. Державне управління і контроль у сфері використання та охорони лісів та рослинного світу
20. Договір про управління цінними паперами та грошовими коштами
21. Організаційно–правові засади та системи органів управління в агропромисловому комплексі
25. Моделі та методи прийняття управлінських рішень в умовах економіки України
26. Поняття та сутність ефективності управління
27. Сутність лідерства та управління
28. Управління інтелектуальною власністю та її комерціалізація в університетах і дослідницьких центрах
29. Фінансове планування та управління фінансовими ресурсами
30. Державне управління та його організуюча роль у суспільстві
32. Державне управління сферою туризму та охороною культурної спадщини (регіональний аспект)
33. Наукові основи раціонального користування та управління навколишнім середовищем
34. Методи визначення функції витрат та аналізу ризиків. Метод Монте-Карло
36. Iнвестицiйнi ризики та iх оцiнка
37. Ділові взаємовідносини в апараті управління
41. Управління трудовими ресурсам як динамічна система
42. Управління фінансами України
43. Організаційна система управління природокористуванням України
44. Амортизаційні відрахування та методи їх розрахунку
45. Управління утворенням прибутку підприємства
46. Розробка концепції управління інноваційною діяльністю в Пол-тавській області
47. Акти державного управління
48. Адміністративно-правове забезпечення управління освітою і наукою
49. Мораль і соціальне управління
50. Особливості оцінки кредитних ризиків банку
51. Теоретичні основи фінансового управління діяльності комерційних банків
52. Будова, функції та методи дослідження мітохондрій
53. Сорные растения и методы борьбы с ними
58. Державне управління у сфері житлово-комунального господарства
60. Основні права та свободи людини, механізми та методи їх захисту
61. Поняття і наукові засади державного управління
62. Принципи державного управління в галузі охорони навколишнього середовища
64. Сутність і сфера міжгалузевого управління
66. Техніко-криміналістичні засоби та методи дослідження речових доказів
67. Управління юридичним консалтингом
68. Функції управління в аграрному праві
69. Источники инфорации, портрет публициста, принципы журналистской этики и методы контроля за ними
73. Системи управління базами даних
74. Стандарти автоматизованих систем управління в банку
75. Реформи адміністративно-політичного управління 60-70-х років XIX ст.
77. Інформаційні технології управління маркетингом
78. Ребрендинг бренду. Причини, суть та методи
79. Управління збутовою діяльністю ДП "Електротяжмаш"
80. Управління ціновою політикою підприємства
81. Акустичні характеристики звуків дихання та методи їх реєстрації і обробки
89. Аналіз системи управління персоналом ВАТ "Рівненська кондитерська фабрика"
90. Аналіз управління персоналом на ТОВ "Рондо"
91. Діяльність органів управління освітою
92. Ефективне управління виробництвом
93. Забезпечення процесу стратегічного управління в компанії
94. Закономірності формування корпоративного управління
95. Контроль – функція управління
96. Корпоративне управління акціонерним товариством
97. Методика розрахунку ефективності управління на ПП "Туроператор"