![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Роль М.В. Ломоносова (1711-1765) в розвитку природознавства, медичної справи та освіти |
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: &quo ;РОЛЬ М.В. ЛОМОНОСОВА (1711-1765) В РОЗВИТКУ ПРИРОДОЗНАВСТВА, МЕДИЧНОЇ СПРАВИ ТА ОСВІТИ.&quo ; ЗмістВступ Розділ 1. Роль М.В. Ломоносова в сфері освіти і його педагогічна діяльність Розділ 2. Михайло Васильович Ломоносов і медицина Висновки Список використаних джерел ВступСеред славних імен минулого російської науки є одне особливе - ім'я Михайла Васильовича Ломоносова. Михайло Васильович Ломоносов - не просто один з чудових представників російської культури. Ще за життя М.В. Ломоносова його образ засяяв для російських сучасників в світлі великого генія. Його справи вперше рішуче спростували думку старих іноземців та вітчизняних скептиків про небажанням і навіть неспроможності росіян до науки. М.В. Ломоносов став живим втіленням російської науки і культури з її різноманітністю та особливостями, з її багатством і широтою. Він був природодослідником, філософом, поетом, основоположником російської літературної мови, істориком, географом, політичним діячем. Всім своїм самобутнім енциклопедизмом, що простягалася від поезії та образотворчого мистецтва до великих фізико-хімічних відкриттів, М.В. Ломоносов, як ніхто інший, доводив єдність усіх проявів людського духу, мистецтва і науки, абстрактної думки і конкретної техніки. &quo ;Архангельський мужик&quo ;, що прийшов із сільської глухомані, назавжди усунув забобон про те, що якщо і можна шукати науку і мистецтво на Русі, то лише у &quo ;вищих&quo ; класах суспільства. Розділ 1. Роль М.В. Ломоносова в сфері освіти і його педагогічна діяльністьМ.В. Ломоносов (1711-1765) народився в с. Холмогори Архангельської губернії у сім'ї рибалки. Елементарну освіту здобув у сільських домашніх вчителів за підручниками М. Смотрицького та Л. Магницького. Вже 19 - річним юнаком вступив до Московської слов'яно-греко-латинської академії. Протягом 1733 року навчався у Києво-Могилянській академії. Пізніше, з 1736 по 1741 рр., навчався у Німеччині (вивчав хімію, математику, фізику, філософію у знаменитого Лейбніца). З 1742 р. призначений ад'юнктом, а з 1745 р. - професором хімії, пізніше академіком Російської Академії Наук. Чимало років свого життя віддав вчений справі розвитку гімназії та університету при Російській Академії Наук, працюючи в той же час викладачем у цих закладах. Саме енциклопедичність наукових інтересів спонукала вченого до цілої низки відкриттів у різних напрямках науки: філософії, хімії, математики, географії, фізиці та ін. Прогрес людства вчений вбачав у розвитку науки й освіти. У вихованні науковець відстоював принцип народності, підкреслюючи, що російському народові властиві любов до Вітчизни, гуманність, вірність громадського обов'язку, працьовитість, допитливість, відвага, скромність. Метою виховання, на його думку, має бути підготовка громадян своєї Вітчизни. До змісту освіти він включав вивчення рідної мови, літератури, історії, математики, іноземних мов, природознавства, піїтики, риторики, географії. Система освіти, на його думку, повинна складатися з трьох ступенів державної безстанової школи: початкової, середньої (гімназії) та вищої (університету).
Головне завдання школи полягає у тому, щоб виховати у дітей любов до праці, навчати їх &quo ;правил і прийомів поведінки&quo ;, дати освіту. Заслуговують на увагу методичні праці вченого, зокрема, &quo ;Регламенти&quo ; для академічної гімназії і для гімназії Московського університету (1755). Важливо, що проект та статут Московського університету теж розроблялися Ломоносовим. Суттєвим є те, що вчений передбачив саме ті факультети у цьому вузі, котрі найповніше віддзеркалювали тенденції світової практики вищих навчальних закладів і найповніші досягнення світової науки. Важливими принципами діяльності університету, на його думку, є відкритість та автономність. Для цього ж закладу вчений написав &quo ;математичну хімію&quo ; та &quo ;Фізичну хімію&quo ;. М. Ломоносов створив також ряд підручників для інших типів шкіл: &quo ;Краткое руководство к красноречию&quo ;, &quo ;Российская грамматика&quo ;, &quo ;Краткий российский летописец с родословием&quo ;, &quo ;Древняя российская история&quo ;. Зокрема, &quo ;Российская грамматика&quo ; М. Ломоносова протягом півстоліття була найкращим посібником і витримала чотирнадцять видань. М. Ломоносов вважав, що основними методами навчання є бесіди, розповіді і лекції, які доцільно супроводити вправами; навчання повинно забезпечувати свідоме, міцне, систематичне засвоєння матеріалу. Навчальний матеріал доречно викладати коротко і стисло, а кожне теоретичне положення підкріплювати фактами; у навчанні учнів потрібно враховувати їх вікові особливості, природні нахили, своєчасно переходити від легкого до важкого, від простого до складного. У вихованні, як вже зазначалося, М. Ломоносов обстоював принцип народності. Зокрема, йому належить ідея організації різноманітних з'їздів домашніх акушерок. Також він розробляв основи російської народної медицини для попередження хвороб серед дітей простого російського люду. Могутнім засобом народного виховання вчений вважав працю, приклад батьків. Доречно згадати й благодійницьку діяльність Ломоносова. У його будинку (у Петербурзі) постійно проживали найздібніші діти з малої батьківщини, котрі за кошти вченого отримували вищу освіту. Розділ 2. Михайло Васильович Ломоносов і медицинаВеликий учений, що вражає своєю різнобічністю навіть серед учених-енциклопедистів XVIII століття, М.В. Ломоносов не був чужий і медицині. Інтерес до цієї найбільшої галузі природознавства, в якій знаходили практичне застосування його філософські погляди і теоретичні погляди, був притаманний М.В. Ломоносову протягом всього його життя. Студентом в Марбурзі він, як видно з виданих йому свідоцтв, відвідував лекції на двох факультетах - філософському і медичному. На медичному факультеті його приваблювала найбільше хімія, яка в той час була нерозривно пов'язана з медициною. Але, слухаючи хімію, він разом з тим і знайомився з медициною. Медичний факультет Марбурзького університету складався на той час всього лише з двох професорів. Одним з них був Ю.Г. Дуісінг. Це він видав М.В. Ломоносову свідоцтво, в якому писав, що &quo ;благородний юнак, любитель філософії, Ломоносов, відвідував лекції хімії з невтомною старанністю і великим успіхом&quo ;.
Після закінчення Марбурзького університету М.В. Ломоносов отримав звання кандидата медицини. В Фрайбурзі, куди переїхав Ломоносов для вивчення гірничої справи, його керівником був І.Ф. Генкель, який також був лікарем. Так вперше зустрівся М.В. Ломоносов з медициною. Надалі він звертався до неї неодноразово. Чи займався М.В. Ломоносов сам лікарською діяльністю? Якщо і займався, то лише уривками і випадково, найімовірніше, за виняткових обставин. Так, з його листа І.І. Шувалову ми знаємо, що при раптовому ураженні професора Ріхман блискавкою в 1753 р. М.В. Ломоносов намагався оживити його. &quo ;Ми намагалися, писав він, рух крові в ньому відновити, тому що він ще був теплий.&quo ; Спеціально - або переважно - медицині М.В. Ломоносов присвятив лише дві роботи, написані одна на початку, інша - в кінці його наукової діяльності. Перша з них це - переклад статті &quo ;Про збереження здоров’я&quo ;. Стаття цілком відповідає стану медичної науки того часу і містить ряд доцільних гігієнічних порад і прогресивних думок з багатьох питань. Друга з цих робіт, про які йде мова, - це суспільний лист І.І. Шувалову 1 листопада 1761 року, яка отримала згодом назву &quo ;Про розмноження і збереження російського народу&quo ;. Він містить у собі таку скарбницю сміливих ідей, таку велика кількість гігієнічних вказівок, так широко охоплює всі сторони життя і побуту Росії XVIII століття, що аналіз одного цього твору дає багатий матеріал для роботи. Крім цих двох творів, окремі теоретичні положення, гігієнічні поради, медичні спостереження розкидані по багатьом творам М.В. Ломоносова, навіть дуже далеким від медицини. Чи пише він &quo ;Слово про користь хімії&quo ; (1751), він дає в ньому ґрунтовну і глибоку характеристику медицини як науки; пише віршований &quo ;Лист про користь скла&quo ; (1752), він згадує часті хвороби, що вражають людину, і роль ліків; накидає проект подорожей по північних морях, в якому переказує можливість &quo ;проходу Сибірським океаном до Східної Індії&quo ; (1763), він, присвятивши спеціальну главу питання &quo ;Про приготування до мореплавання Сибірським океаном&quo ;, не забуває згадати про заготівлю протицинготних матеріалів. Розробляючи &quo ;Перші підстави металургії або рудних справ &quo ; (1763), він намічає основні умови оздоровлення праці рудокопів і пристрою, шахт і т.д. Російські лікарі інколи іменували медицину наукою, часом мистецтвом, причому нерідко обидва ці назви зустрічалися буквально в одній фразі. У &quo ;Словнику Російської академії&quo ; медицина позначена як лікарська наука, а кількома томами далі знаходимо вказівку, що &quo ;фізика необхідна в лікарському мистецтві&quo ;. Число таких прикладів можна багаторазово збільшити, але знайомство з медичною літературою того часу показує, що теоретичні основи медицини найчастіше визнавалися наукою, практично ж застосування медичних знань, лікування іменувалося лікарським мистецтвом&quo ;. М.В. Ломоносов називав медицину частиною фізики. &quo ;Велика частина фізики і корисна роду людському наука є медицина. &quo ;. Таке визначення медицини він дає неодноразово.
Освобожден только в 1905 г., проведя в заключении 25 лет. Последующие годы посвятил поэтическому творчеству и научной деятельности, в 1932 г. был избран почетным членом Академии наук СССР. Автор многих трудов по высшей математике и физике. Шутливо-иронически о бурном, эмоциональном устном выступлении. Открылась бездна звезд полна; / Звездам числа нет, бездне дна Из стихотворения «Вечернее размышление о Божием величестве при случае великого северного сияния» (1743) Михаила Васильевича Ломоносова (1711-1765). Открытое общество Из книги «Два источника морали и религии» (1932) французского философа Анри Бергсона (18591941), сторонника «интуитивизма» и «философии жизни». Там же он ввел в обиход и другое популярное понятие, противоположное по смыслу первому: «закрытое общество». Оба термина получили широкое распространение благодаря книге философа Карла Поппера «Открытое общество и его враги» (1945). Открытое письмо Впервые «открытое письмо», как обращение к общественному мнению, опубликовал (июль 1846) датский король (18391848) Кристиан VIII
1. Роль Ломоносова в развитии научного стиля и формировании научной терминологии
2. Роль дидактичної гри в розвитку зв’язного мовлення
3. Особливості інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ та шляхи його оптимізації
4. Історія та перспективи розвитку російської професійно-технічної освіти
5. Роль громадських організацій у поширенні освіти на Поділлі в кінці ХІХ-на початку ХХ ст.
9. Місцеві бюджети України: становлення, роль в соціально-економічному розвитку регіонів
10. Проблеми і перспективи розвитку медичного страхування в Україні
11. Роль крейдяного періоду у розвитку біосфери
12. Роль прокурора у вирішенні судом цивільного позову у кримінальній справі
14. Праця та її роль у розвитку людини і суспільства
17. Поняття про емоційний стрес, Регуляція емоційних станів, Потреби та їх роль у розвитку стресу
18. Парки Діснея як туристичні центри. Їх роль для розвитку міжнародного туризму
19. Роль фінансів в економічному розвитку країни
21. Роль высших растений в почвообразовании (шпаргалка)
25. Роль рек в освоении и заселении Сибири
26. Роль транспорта в организации экономического пространства России
27. Государственный бюджет и его роль в макроэкономическом равновесии
28. Налоги с населения и их роль в условиях перехода к рынку
29. Роль государства в экономике
30. Роль центрального банка в денежно – кредитной политике государства
31. Магдебургское право и его роль в социально-экономической жизни городов Беларуси
32. Роль Великой Октябрьской революции для России и мира. Была ли альтернатива февральской революции
33. Банки и их роль в экономике Украины
34. Роль главы государства в обеспечении конституционных прав личности в РФ
36. Таможенные пошлины и сборы и их роль в формировании доходной части бюджета РФ
37. Роль социального партнерства в решении проблем охраны труда
41. Культурологические и семиотические исследования Ролана Барта
42. Роль моральной оценки в характеристике героев "Тихого Дона" М. А. Шолохова
43. Роль эпизода в поэме Н.В.Гоголя "Мёртвые души"
45. Руководящая роль партии в деревне ("Поднятая целина")
46. Образы детей и их роль в романе Достоевского "Преступление и наказание"
47. Роль человека в произведениях о Великой Отечественной войне
48. Полемика Ломоносова и Сумарокова
49. Роль России и ее место в мировой цивилизации в произведениях русской литературы 18-20 вв.
50. Роль Александра Ярославича Невского в отражении немецко-шведской агрессии
51. Жизнь и деятельность М.В. Ломоносова
52. Роль Бориса Николаевича Ельцинa в демократических преобразованиях в России
53. Роль семьи в жизни Сталина
57. Роль политических субкультур в политической культуре общества
58. Роль восточного фронта в ходе 1 мировой войны
59. Норманнская теория происхождения государства у славян и ее роль в российской истории
60. Роль Китая во II Мировой войне
61. Роль математики в современном естествознании
62. Роль белков в организме. Ферменты
63. Роль медсестры руководителя в организации лечения и ухода за больными с психическими расстройствами
64. Роль витаминов в процессе роста и развития человека
67. Роль следственных ситуаций в организации раскрытия и расследования преступлений
68. Пестициды и удобрения. Их роль
69. Учение Вернадского о биосфере. Роль живого в биосфере
73. Роль государства в природоохранной стратегии
74. Роль правовых знаний в предупреждении правонарушений подростков с нарушением интеллекта
76. Роль художественной литературы в духовно-нравственном развитии будущего офицера
77. Развитие познавательного интереса к урокам русского языка. Роль занимательности в процессе обучения
78. Роль личностного развития преподавателя психологии в эффективности его деятельности
79. Роль игры в развитии ребенка
80. О революции и контрреволюции в 1917 году (роль Л.Г. Корнилова)
81. Масонство: история и роль в современной политической жизни
82. Формирование России как евразийского государства и её роль в современном цивилизационном процессе
83. Роль ООН в становлении нормативной ситемы международных отношений
84. Совет Безопасности ООН и его роль в обеспечении мира и всеобщей безопасности
85. Внушение и его роль в общественной жизни
89. Роль общения в психическом развитии ребёнка
90. Проблема доминирования в семье (главенство ролей)
91. Роль общения в жизни человека
92. Природа внимания и его роль в педагогическом процессе
94. Конфликты в коллективе и роль руководителя в их профилактике и разрешении
95. Роль личностного развития преподавателя психологии в эффективности его деятельности
96. Русские православные монастыри и их роль в развитии национальной культуры
99. Социальные роли как механизм взаимодействия личности и общества