![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Система цивільної оборони |
ВАРІАНТ № 6 Теоретичне питання 3.1.4. Сили цивільної оборони Звернемося до Закону України про «Цивільну оборону» від 03.02.1993 року зі змінами та доповненнями. Кожен має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування. Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ Стаття 1. Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру. Систему цивільної оборони складають: органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях; органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування; сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони; фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій; системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення; спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, доповноважень якого віднесено питання цивільної оборони; курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань цивільної оборони; служби цивільної оборони. Надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат. Попередження соціально-політичних, міжнаціональних конфліктів, масових безпорядків і дії щодо ліквідації їх наслідків до компетенції органів управління і сил цивільної оборони не входять. Стаття 2. Заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом. Завданнями Цивільної оборони України є: попередження надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та ліквідація їх наслідків; оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку; захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження; організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час; створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів; підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.
Стаття 3. Керівництво Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування. Начальником Цивільної оборони України є Прем'єр-міністр України. Безпосереднє виконання завдань цивільної оборони здійснюється постійно діючими органами управління у справах цивільної оборони, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій силами та службами цивільної оборони. Завдання, функції та повноваження органів управління у справах цивільної оборони визначаються цим Законом і Положенням про органи управління у справах цивільної оборони, яке затверджується Кабінетом Міністрів України. Органи управління у справах цивільної оборони, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування. РозділIII СИЛИ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ Стаття 9. Силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування. Війська цивільної оборони підпорядковуються керівникові спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання цивільної оборони. Війська цивільної оборони виконують завдання щодо попередження та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру відповідно до законів України &quo ;Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру&quo ;, &quo ;Про аварійно-рятувальні служби&quo ;, &quo ;Про зону надзвичайної екологічної ситуації&quo ;, &quo ;Про правовий режим надзвичайного стану&quo ; , &quo ;Про Збройні Сили України&quo ;. Умови залучення частин та підрозділів Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру визначаються Президентом України відповідно до Конституції України, законів України &quo ;Про правовий режим надзвичайного стану&quo ; та &quo ;Про Збройні Сили України&quo ;. Кількість і чисельність частин і підрозділів цих військ визначаються з урахуванням потреб і особливостей регіону призначення. Комплектування військ цивільної оборони здійснюється на підставі Закону України &quo ;Про військовий обов'язок і військову службу&quo ;, а також за контрактом. Стаття 10. Для виконання специфічних робіт, пов'язаних з радіаційною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварійними ситуаціями на нафтогазодобувних промислах, проведення профілактичних та відновлювальних робіт, у тому числі й поза межами України, у встановленому законодавством порядку можуть створюватися спеціа-лізовані формування, що підпорядковуються центральному органу виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Застосування спеціалізованих формувань для дій за призначенням здійснюється згідно з Положенням про Цивільну оборону України, яке затверджує Кабінет Міністрів України.
Комплектування спеціалізованих формувань цивільної оборони здійснюється за контрактом з числа фахівців, що мають досвід роботи у надзвичайних ситуаціях. Стаття 11. Невоєнізовані формування цивільної оборони створюються в областях, районах, містах Києві та Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. До невоєнізованих формувань цивільної оборони зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей віком до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження. Стаття 12. Для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та проведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані служби цивільної оборони: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв'язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші. Для проведення евакуаційних заходів в умовах надзвичайних ситуацій на базі місцевих державних адміністрацій створюються евакуаційні комісії. Організаційні засади створення служб цивільної оборони та евакуаційних органів, їх завдання, функції і повноваження визначаються у Положенні про Цивільну оборону України. Стаття 12-1. Контроль за дотриманням вимог законодавства з питань цивільної оборони органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, керівниками підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування здійснюється центральним органом виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Розрахункова робота № 1 «Оцінка радіаційної обстановки після аварії на АЕС» ВАРІАНТ № 6 Вихідні дані Значення Час аварії, год, хв 11 Час доби День Хмарність відсутня Швидкість вітру на висоті 10 м, м/с 2,8 Напрямок середнього вітру азимут, град 180 Час вимірювання рівня радіації (потужність дози) 13 Виміряний рівень радіації (потужність дози) на початку роботи До, Рад/годину 35 Час початку роботи (входження в зону зараження) п, годин 13 Час виконання робіт Т, годин 6 Установлена доза (задана) радіації Д уст, рад 15 Тип Реактора ВВЕР - 1000 Частка викиду РР в атмосферу, % 30 За таблицею 7 визначаємо категорію (ступінь) вертикальної стійкості атмосфери за: Хмарність відсутня Час доби День Швидкість вітру на висоті 10 м, м/с 2,8 Це буде конвекція За таблицею 8 визначаємо середню швидкість вітру в прошарку поширення радіоактивної хмари при: конвекція Швидкість вітру на висоті 10 м, м/с 2,8 Вона буде 5 приблизно. За даними таблиці 4 для : Тип Реактора ВВЕР - 1000 Частка викиду РР в атмосферу, % 30 конвекція Швидкість вітру середня, м/с 5 визначаємо розміри прогнозованих зон забруднення: Зона М: Довжина = 82,80 км Ширина = 15,40 км Площа = 1000,00 кв км Зона А: Довжина = 17,10 км Ширина = 2,53 км Площа = 34,00 кв км Визначаємо: а) час, що сплинув після аварії до кінця роботи: Т к = Т п Т Т к - час кінця роботи Т п - час початку роботи Т - час роботи Т к = 13-11 6 8 б) рівень радіації на одну годину після аварії за даними таблиці 1: Д 1 = Д 2 / К 2 К 2 = 0,76 для 2 годин після аварії за табл 1 Д 2 = 35 Виміряний рівень радіації (потужність дози) на початку роботи До, Д 1 = 35/0,76= 46,05263 рад/год в) рівень радіації після закінчення роботи: Д 8 = Д 1 К 8 К 8 = 0,434 для 8 годин після аварії за табл 1 Д 1 = 46,05263 рад/год Д 8 = 0,434 46,05263= 19,98684 рад/год г) дозу радіації, що може отримати особовий склад ЗвКПР і ПХЗ за 6 годин роботи у зонах забруднення: Д = 1,7 (Д 8 8 - Д 2 2) 8= 8 години 2 = 2 години Д = 1,7 (19,986 8-35 2) = 152,8211 рад Визначаємо допустимий час роботи ЗвКПР і ПХЗ на забрудненій РР місцевості.
Развитие войск ПВО шло по многим направлениям. В СССР появились реактивные истребители-перехватчики, радиоуправляемые зенитные орудия, новые радиолокационные и радиотехнические средства, испытывались и принимались на вооружение зенитные ракеты, новейшие средства радиоэлектронной борьбы, шла интенсивная подготовка к автоматизации средств управления различными системами оружия противовоздушной обороны. Нужно сказать, что перевооружение шло не без трудностей. Взять хотя бы реактивную истребительную авиацию. Так, например, когда в 1947 году советскому правительству были предложены два новых истребителя — поршневой Ла-11 конструкции С. Лавочкина и реактивный МИГ-9 А. Микояна, Сталин отдал предпочтение Ла-11. Даже когда сам Лавочкин рекомендовал пустить в серию МИГ-9, Сталин сказал: «Ла-11 — это самолет, на котором уже все дефекты устранены, есть летчик, который его испытывал, и разработана технология его использования. А что такое МИГ-9? Груда металла» {114}. Но вскоре он осознал значение реактивной авиации. И уже 1 мая 1947 года на воздушном параде в Москве МИГ-9 был продемонстрирован общественности
1. Організаційна структура митної системи України
2. Організаційна структура підприємства
3. Організаційна структура управління підприємством
4. Цивільна оборона України в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу
5. Організаційна система управління природокористуванням України
9. Виховання естетичного смаку в студентів вищих навчальних закладів МВС України засобами іноземних мов
10. Типи організаційних структур бухгалтерії (лінійна, ступінчата, комбінована)
11. Організація структури управління маркетингом соціальної служби
12. Проектування раціональної організаційної структури та структури управління підприємством
13. Формування організаційних структур управління підприємством
14. Організаційна і виробнича структура підприємства
15. Фірма як організаційна форма підприємництва
17. Законодавство України про цивільну оборону
18. Організація роботи народного депутата України в парламенті та у виборчому окрузі
19. Проблема вступу України до міжнародних економічних організацій
20. Дослідження організації роботи митних органів України в сфері попередження скоєння митних злочинів
21. Організація товарообмінних операцій на прикладі ДП ДАК "Хліб України" Крижопільський елеватор
26. Організація безготівкового платіжного обороту в Україні та перспективи його розвитку
27. Облік і контроль в органах Пенсійного фонду України: теорія та практика
29. Заочний розгляд справи в цивільному процесі України
30. Основи цивільного права України
31. Правовий статус юридичних осіб нафтогазового комплексу України (цивільно-правові аспекти)
32. Система цивільного права України
33. Спадкування за законом в цивільному законодавстві України
34. Цивільний процес. Конституція України про здійснення правосуддя в державі
35. Поява робітничих організацій в Україні
36. Лексико-граматична організація українських військових команд
37. Вплив фінансової глобалізації на економіку України
41. Дитячі та юнацькі організації в Україні
42. Інтеракційні механізми соціалізації учнів середньої школи України
43. Бюджетний процес України та етапи його реалізації
44. Основи організації та роботи фондової біржі в Україні
45. Економіка України в умовах глобалізації
46. Необхідність і принципи формування вищих органів управління підприємствами України
47. Атомна енергетика України і РПС
48. ПОДАТКИ ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
49. Конституционный Суд Украины (Конституційний Суд України)
50. Політичні права і свободи громадян України
51. Гетьмансьтво України: Іван Мазепа (Гетманство Украины. Иван Мазепа)
52. Вплив моральних якостей вчителів на процес формування майбутніх громадян України
57. Гетьман Іван Мазепа - державний та політичний діяч України
58. Господарство України періоду утвердження капіталізму
59. Походження людини та її поява на території України
60. Історія держави та права України
61. Культура України в 30-х рока
62. Інтеграція України до ЄС. Шляхи і перспективи розвитку
63. Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність
64. Основні засади зовнішньоекономічної політики України
65. Менеджмент, як орган (апарат) управління організацією
66. Організація праці менеджера
68. Економічне районування України
69. Порівняльна характеристика система освіти України та Південної Кореї
73. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України
78. Державний бюджет України і бюджетне право
79. Сбалансованість бюджета України
84. Вплив російської кризи на економіку України
85. Місце України в світовому сільському господарстві. Шляхи переходу до ринкової економіки
89. Соціально-економічні риси та особливості розвитку економіки України на сучасному етапі
90. Розміщення і розвиток автомобільної промисловості України
92. Банківська система України
93. Механізм кредитування банками України
94. Біохімія трансгенної картоплі в умовах України
95. Стан співробітництва України з Міжнародним валютним фондом
96. Інформаційна політика України