![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Деякі питання правового регулювання порядку вступу та порядку навчання у аспірантурі та порядку присвоєння наукового ступеню кандидата наук в Україні |
РЕФЕРАТ на тему: &quo ;Деякі питання правового регулювання порядку вступу та порядку навчання у аспірантурі та порядку присвоєння наукового ступеню кандидата наук в Україні&quo ; 1. Порядок вступу до аспірантури Порядок вступу до аспірантури встановлений Положенням про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів. Вказане Положення затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. №309. Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №960. Це Положення регламентує діяльність у галузі підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів і є обов'язковим для всіх вищих навчальних закладів та наукових установ України незалежно від їх підпорядкованості та форми власності. Відповідно до п. 4 Положення, підготовка в аспірантурі здійснюється: 1) за рахунок: – коштів Державного бюджету України – за державним замовленням для роботи у державному секторі народного господарства; – коштів юридичних та фізичних осіб – на умовах контракту – для роботи у державному і недержавному секторах народного господарства; 2) іноземців та осіб без громадянства на підставі: – міжнародних договорів України; – договорів, укладених вищими навчальними закладами, науковими установами з юридичними та фізичними особами Пункт 7 Положення встановлює, що кількість аспірантів, підготовка яких здійснюється поза державним замовленням, визначається керівником вищого навчального закладу, наукової установи з урахуванням можливостей забезпечення кваліфікованого наукового керівництва і консультування. 1.1 Перелік документів, які подаються до вступу у аспірантуру Встановлений п. 9 вищезазначеного Положення: вступники до аспірантури подають на ім'я керівника вищого навчального закладу, наукової установи такі документи: 1) заяву; 2) особовий листок з обліку кадрів; 3) список опублікованих наукових праць і винаходів. Аспіранти, які не мають опублікованих наукових праць і винаходів, подають наукові доповіді (реферати) з обраної ними наукової спеціальності; 4) медичну довідку про стан здоров'я за формою №286-у; 5) копію диплома про закінчення вищого навчального закладу із зазначенням одержаної кваліфікації спеціаліста або магістра (особи, які здобули відповідну освіту за кордоном, копію нострифікованого диплома); 6) посвідчення про складання кандидатських іспитів (за наявності складених кандидатських іспитів). Паспорт та диплом про вищу освіту подаються вступником особисто. 1.2Порядок проведення вступних іспитів та порядок зарахування у аспірантуру Відповідно до п. 32 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, до аспірантури на конкурсній основі приймаються особи, які мають вищу освіту і кваліфікацію спеціаліста або магістра. П. 34 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації, для проведення прийому до аспірантури створюється приймальна комісія під головуванням керівника (заступника керівника) вищого навчального закладу, наукової установи. Члени приймальної комісії призначаються керівником вищого навчального закладу, наукової установи з числа керівників кафедр, відділів, лабораторій, а також передбачуваних наукових керівників аспірантів.
П. 35 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів: Рішення про допуск до складання вступних іспитів до аспірантури виноситься приймальною комісією за результатами співбесіди, розгляду реферату та поданих наукових праць з урахуванням письмового висновку передбачуваного наукового керівника, про що вступник до аспірантури повідомляється у тижневий термін. Приймальна комісія може відмовити вступнику у допуску до складання вступних іспитів до аспірантури у зв'язку з неподанням у встановлений термін всіх або окремих документів, названих у пункті 9 цього Положення, або поданням їх після закінчення встановленого терміну. Відповідно до п. 36 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, вступники до аспірантури складають вступні іспити із спеціальності (в обсязі навчальної програми для спеціаліста або магістра, яка відповідає обраній ними науковій спеціальності, із філософії та однієї із іноземних мов на вибір (англійської, німецької, іспанської, італійської, французької) в обсязі навчальних програм для вищих навчальних закладів ІV рівня акредитації, затверджених Міносвіти. Іспит з іншої іноземної мови складається за рішенням вченої ради вищого навчального закладу, наукової установи у разі, коли знання цієї мови необхідне для роботи над дисертацією. Результати вступних іспитів до аспірантури дійсні протягом календарного року. Вступники, які на час вступу до аспірантури склали всі або декілька кандидатських іспитів, звільняються від відповідних вступних іспитів до аспірантури і їм зараховуються оцінки кандидатських іспитів. Відповідно до п. 37 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів Прийом вступних іспитів до аспірантури проводиться предметними комісіями, як правило, у кількості 3–5 осіб, які призначаються керівником вищого навчального закладу, наукової установи і до складу яких включаються доктори та кандидати наук, а до складу предметної комісії із наукової спеціальності і передбачувані наукові керівники. До складу предметної комісії з іноземної мови можуть включатися також доценти та висококваліфіковані викладачі, які не мають наукового ступеня і вченого звання. П. 39 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів: на підставі результатів вступних іспитів до аспірантури приймальна комісія приймає рішення щодо кожного вступника. У разі одержання однакових оцінок переважне право при зарахуванні до аспірантури мають вступники, рекомендовані до вступу до аспірантури вченою радою вищого навчального закладу (факультету), наукової установи, які успішно закінчили магістратуру і склали всі або декілька кандидатських іспитів. Зарахування до аспірантури проводиться наказом керівника вищого навчального закладу, наукової установи. Про зарахування до аспірантури або про відмову в зарахуванні до аспірантури вступнику повідомляється в п'ятиденний термін з дня прийняття приймальною комісією відповідного рішення. Кожному аспіранту одночасно з його зарахуванням відповідним наказом керівника вищого навчального закладу, наукової установи призначається науковий керівник, як правило, доктор наук або за рішенням вченої ради, як виняток, кандидат наук.
(п. 40 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів) 2. Порядок навчання у аспірантурі 2.1Строки та порядок затвердження теми дисертації та індивідуального плану аспіранта Тема дисертації, індивідуальний план роботи аспіранта після обговорення кафедрою, відділом, лабораторією затверджуються вченою радою вищого навчального закладу, наукової установи не пізніше тримісячного терміну після зарахування його до аспірантури. (п. 11. Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів) За п. 11 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника: дисертація на здобуття наукового ступеня є кваліфікаційною науковою працею, виконаною особисто здобувачем у вигляді спеціально підготовленого рукопису або опублікованої монографії. Підготовлена до захисту дисертація повинна містити висунуті здобувачем науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати, наукові положення, а також характеризуватися єдністю змісту і свідчити про особистий внесок здобувача в науку. Дисертація, що має прикладне значення, додатково до основного тексту повинна містити відомості та документи, що підтверджують практичне використання отриманих здобувачем результатів – впровадження у виробництво, достатню дослідно-виробничу перевірку, отримання нових кількісних і якісних показників, суттєві переваги запропонованих технологій, зразків продукції, матеріалів тощо, а дисертація, що має теоретичне значення, – рекомендації щодо використання наукових висновків. Теми дисертацій пов’язуються, як правило, з напрямами основних науково-дослідних робіт вищих навчальних закладів або наукових установ і затверджуються вченими (науково-технічними) радами для кожного здобувача окремо з одночасним призначенням наукового консультанта в разі підготовки докторської чи наукового керівника в разі підготовки кандидатської дисертації. Положення вимагає, що мови у дисертації використовуються згідно із законодавством. Тут в Постанові мається на увазі неявне посилання на Закон Про мови в Українській СРСР. Тобто в цитованій Постанові мається така собі завуальована вимога робити всі дисертації тільки українською мовою, хоча про це прямо не говориться. На нашу думку, слід надавати право робити дисертації і російською мовою на правах двомовності. Вільному розвитку української мови це ніяк не зашкодить, та дозволить дещо демократизувати відносини з підготовки дисертацій. Аспірантура відкривається з відривом від виробництва та без відриву від виробництва. (п. 2 Положення про підготовку ) Відповідно до п. 41 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, аспірант працює за індивідуальним планом роботи, не менше ніж два рази на рік звітує про його виконання на засіданні кафедри, відділу, лабораторії і щорічно атестується науковим керівником. За результатами атестації відповідним наказом керівника вищого навчального закладу, наукової установи аспірант переводиться на наступний рік навчання або відраховується з аспірантури. 2.2 Стипендіальне забезпечення аспірантів Постанова КМУ від 12 липня 2004 р.
Отже, монографія є підсумком великої аналітичної роботи над першоджерелами, яких раніше не торкалася рука дослідника. Монографія В.С.Сідака грунтується переважно на документах - використовуються матеріали близько трьох десятків архівних фондів, які вперше відкрилися тільки після 1991 р. Окремі з них, скажімо, Архіву Служби безпеки України, й досі мало доступні для істориків. Поряд з архівними використані деякі друковані матеріали, здебільшого відомчого характеру. Автор прагнув опрацювати всю можливу інформацію перед тим, як написати цю книгу, і, можна стверджувати, досяг мети. Звичайно, в його дослідженні залишилися певні лакуни, але знайти суттєві додаткові джерела вже навряд чи вдасться. Не треба забувати, що українські держави, архіви яких досліджуються у книзі, швидко загинули. Разом з ними загинула або була спеціально знищена основна частина письмових матеріалів, які відбивали діяльність спецслужб. У монографії досліджуються ключові питання діяльності органів безпеки – особливості державної політики в цій галузі, правове регулювання, форми, методи та "механізми" їх роботи, кадровий склад
1. Правове регулювання бухгалтерського обліку та особливості його організації в бюджетних установах
2. Правове регулювання охорони та використання надр
4. Правове регулювання зайнятості на україні
5. Законодавча база правового регулювання економіки в Україні
9. Механізм правового регулювання
10. Особливості правового регулювання договору ренти
11. Поняття правового регулювання
13. Правове регулювання вільних економічних зон
14. Правове регулювання екологічних відносин в Україні
15. Правове регулювання орендних відносин в Україні
17. Правове регулювання податкової системи
18. Правове регулювання працевлаштування за законодавством України
19. Правове регулювання ринків фінансових послуг
20. Правове регулювання спільної власності в цивільному праві
21. Правове регулювання торгівельного обслуговування населення. Оптовий товарообіг
25. Правове регулювання соціальної роботи
26. Напрямки оптимізації системи правового регулювання оподаткування операцій на ринку цінних паперів
27. Правове регулювання охорони атмосферного повітря
28. Організація та шляхи вдосконалення обліку та контролю наявності та руху основних засобів
29. Державне управління і контроль у сфері використання та охорони лісів та рослинного світу
31. Студентство та вищі навчальні заклади Росії та України (наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.)
35. Стандартизація, уніфікація та сертифікація продукції та їх економічна ефективність
36. Пересмотр в порядке надзора судебных постановлений, вступивших в законную силу
42. Решение дифференциальных уравнений 1 порядка методом Эйлера
43. Решение систем дифференциальных уравнений методом Рунге-Куты 4 порядка
44. Алгоритм компактного хранения и решения СЛАУ высокого порядка
45. Поверхности второго порядка
46. Решение дифференциальных уравнений 1 порядка методом Эйлера
47. Блок выравнивания порядков
49. Возвращение к проблеме нового мирового порядка
50. Решение систем дифференциальных уравнений методом Рунге - Кутты 4 порядка
51. Кривые и поверхности второго порядка
52. Поверхности второго порядка
53. Хроногеометрия несвязных гранично однородных порядков в аффинном пространстве
57. Защита владения от изъятия административным порядком
58. Заключение договора в обязательном порядке
59. Соглашение о порядке разрешения споров, связанных с осуществлением хозяйственной деятельности
60. Расчет частотных характеристик активного фильтра второго порядка на операционном усилителе
61. Теории социального порядка
62. Акты прокурорского реагирования в порядке общего надзора в Украине
63. Конституционные основы правосудия при защите прав в порядке гражданского судопроизводства
66. Особенности порядка признания несостоятельности (банкротства) предприятий и организаций
67. Разработка программы для построения кривых Серпинского i-го порядка
68. Дифференциальные уравнения I и II порядка
76. Державне регулювання в галузі туризму: становлення та розвиток в Україні
77. Исследование процессуального порядка привлечения лица в качестве обвиняемого
81. Охрана общественного порядка и обеспечение общественной безопасности на объектах транспорта
82. Пересмотр гражданских дел в порядке надзора
83. Питання фіктивних та удаваних правочинів у теорії та практиці
84. Полномочия местного самоуправления в области охраны общественного порядка
85. Правовий режим використання і відновлення та захист вод України
89. Расторжение брака в судебном порядке
90. Розкриття суті видів та форм цивільно-правової відповідальності
91. Умови вступу та перешкоди до укладення шлюбу
92. Усыновление (удочерение) ребенка в порядке особого производства
93. Взыскание задолженности в порядке субсидарной ответственности с участников ОДО
94. Анализ одноконтурной САУ четвёртого порядка
95. Розв’язання задачі Коші для звичайного диференціального рівняння першого порядку методом Ейлера
96. Деякі формати мультимедіа. Використання шейдерів та фракталів
97. Политическая полиция и охрана государственного порядка в период правления Александра III
98. Українське питання в політиціпольського еміграційного уряду та підпілля в роки Другої Світової війни