|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Філософські методи та функції філософської науки. |
Брелок LED "Лампочка" классическая. 
Фонарь желаний бумажный, оранжевый. 
Забавная пачка денег "100 долларов". Реферат на тему Філософські методи та функції філософської науки. ПЛАН Вступ. Методи філософських досліджень. Функції філософії. Використана література. Вступ. Оскільки філософія зорієнтована на пізнання і пошук істини, її слід трактувати як процес філософування (міркування, роздумування на філософські теми), як уміння філософувати. Для філософа процес пошуку істини важить не менше, ніж сама істина. Навчання філософії полягає не в засвоєнні десятка філософських думок, висловлювань, хоч і це важливо, а у виробленні вмінь підніматись до філософських узагальнень. Таке вміння набу-вається в процесі читання філософських творів. Однак його можна формувати і свідомо, засвоюючи філософські методи мислення. Метод (грец. теіпосіоз — спосіб пізнання) — сукупність правил дії (наприклад, набір і послідовність певних операцій), спосіб, знаряддя, які сприяють розв'язанню теоретичних чи практичних проблем. Метод ґрунтується на знанні, він, зрештою, і є знанням, трансформованим у певні правила дії. Оскільки філософія є найбільш загальним знанням, то своїми методами вона намагається з'ясувати спосіб, яким набувається це знання, розкрити механізм його формування. Йдеться саме про методи, а не про один метод філософування, оскільки різна інтерпретація (тлумачення) вихідних принципів, найзагальніших понять передбачає різні методи. І в цьому теж виявляється схожість філософії та мистецтва. Філософи, як і митці, мають різне бачення загального і формують різні методи його осягнення. Філософія, як відомо, оперує найзагальнішими поняттями (матерія, закон, прогрес, живе, техніка тощо), сутність яких не є предметом дослідження конкретних наук. Якщо вона використовує готові поняття науки чи інших сфер життєдіяльності людини, тоді вона не привносить нічого нового, і закономірно постає питання доцільності такої філософії. Насправді філософ виробляє свої методи пізнання, свої способи бачення загального, які відкривають нові смислові горизонти загальних понять, дають їм особливу інтерпретацію. Все відбувається, звичайно, з урахуванням наукових та інших даних. 2. Методи філософських досліджень. Філософи ще з часів Френсіса Бекона (1561—1626) і Ре-не Декарта (1596—1650) намагалися досліджувати проблему методів наукового пізнання — індукцію, дедукцію, аналіз, синтез та ін. Часто ці методи вони вважали і методами самої філософії. Однак багато з них розробляли особливі філософські методи, відмінні від методів конкретних наук: діалектика (Гегель, Маркс), метод трансцендентального аналізу (Іммануїл Кант, неокантіанці), феноменологія (Гуссерль та ін.), герменевтика (Вільгельм Дільтей (1833—1911), Мартін Гайдеггер (1889—1976). Діалектика. Це один з методів філософії, згідно з яким будь-яке явище перебуває у процесі зміни, розвитку, в основі якого — взаємодія (боротьба) протилежностей. Він найпоширеніший серед філософських методів. Термін походить від давньогрецького сііаіектіке — мистецтво вести бесіду, полеміку, діалог. Ще давні греки розглядали діалог (зіткнення різних, навіть протилежних думок) як плідний спосіб досягнення істини. А сам термін змінював свій зміст, але з часів Гегеля за ним міцно закріпилося значення філософського методу, який визнає єдність протилежностей, розглядає поняття і предмети в розвитку.
Спосіб мислення попередніх філософів, який будувався на незмінності понять і виключенні суперечностей, Гегель назвав метафізикою. Зрештою, особливого метафізичного методу мислення не існує, тому що не існує особливих метафізичних прийомів, підходів. Метафізика — це недіалектичний, а точніше, за Гегелем, не філософський спосіб мислення. В цьому розмежуванні суто філософського методу в філософії і методу, який не піднявся до філософського рівня, і полягає суть протиставлення діалектики і метафізики у Гегеля. Недолік марксистської інтерпретації діалектики і метафізики, яка, по суті, мало чим відрізняється від гегелівської, полягає в тому, що вона, по-перше, ставила метафізику як метод на одну площину з діалектикою, а по-друге, не визнавала права на існування будь-яких інших філософських методів, крім діалектики. Філософія, як відомо, намагається сформулювати зміст найбільш загальних понять («необхідність», «живе», «прогрес», «добро» тощо), який неможливо строго послідовно вивести з досвіду чи іншим способом. Використовуючи принцип єдності протилежностей, діалектика стверджуватиме, що «необхідність — це не випадковість», «живе — не мертве», «прогрес не є регрес», «добро є запереченням зла». Завдяки такому протиставленню ці поняття набули певної змістовності. А взявши до уваги твердження, що кожне з цих понять містить у собі свою протилежність, що в необхідному є випадкове, в живому — мертве, у прогресі — регрес, у добрі — зло, розкривши особливості перетворень одного на інше, можна побачити діалектичний метод в усій його незвичайності для буденного мислення і плідності для філософського. Діалектика плідна при аналізі таких найзагальніших понять мислення, які відтворюють універсальні властивості речей, тобто категорій. До них належать категорії «необхідність — випадковість», «простір — час», «кількість — якість», «явище — сутність», «одиничне — загальне», «частина — ціле» та ін. Вони функціонують як протилежні пари, в яких зміст однієї протилежності розкривається через іншу. Однак цьому методу властиві й деякі вади. Діалектика намагається з'ясувати зміст найзагальніших понять, залишаючись у сфері самих понять (визначаючи поняття через його протилежність), реальна дійсність не береться нею до уваги. Тому Гегеля і Маркса діалектика часто приводила до висновків, неадекватних дійсності. Діалектичний метод плідний на завершальному етапі пізнання, коли зміст понять уже більш-менш сформований і потрібно лише показати їх взаємозалежність, взаємоперехід, рух. А для формування первісного змісту понять діалектиці не вистачає необхідних засобів. Феноменологічний метод. Головним своїм завданням вбачає формування понять, якими оперує філософія. На думку його прихильників, це відбувається шляхом інтуїтивного вбачання (схоплення) сутностей (загального) в одиничному. Наприклад, феноменолог визначатиме сутність живого, споглядаючи конкретну живу істоту; він змінюватиме в ній все можливе; те, що не піддаватиметься варіації (чого не можна буде змінити або відкинути) і складатиме сутність живого. Рослини, тварини, бактерії, гриби можуть набувати найрізноманітніших зовнішніх форм, однак усьому живому притаманні інстинкт самозбереження (обмін речовин із середовищем, доцільна поведінка, розмноження), певні фази розвитку і смертність.
Якщо не знайдеться живої істоти, яка б у нормальному стані відхилялась від цих ознак, то сутність живого схоплено. Феноменологічний метод найбільш плідно спрацьовує в естетиці, філософії культури, філософській антропології, психології — там, де загальні поняття, типи, види не виводяться логічно одне з одного і не мають чіткої, як у науці, залежності від фактів. Вадою цього методу є довільність інтуїції. Часто його прихильники на основі інтуїції вбачають відмінні сутності. Трансцендентальний метод. Запроваджений у філософію німецьким мислителем І. Кантом. Суть його полягає в тому, що визначення сущого дається через розкриття суб'єктивних умов (засад) його конституювання (формоутворення). Наприклад, коло в геометрії визначають як неперервну сукупність точок, рівновіддалених від центра, але його суть можна розкрити і через спосіб його побудови людиною (суб'єктом). Художній твір можна трактувати як щось об'єктивне, як певну гармонію частин тощо, але його можна аналізувати і як витвір художнього смаку (суб'єктивна передумова) творця і глядача. Оскільки людина (суб'єкт) певною мірою причетна до існування будь-якого сущого, є своєрідним співтворцем його, цей метод також може мати універсальне значення. Але він передбачає певний ракурс бачення — суб'єкт виступає «творцем» сущого, що часто межує із суб'єктивізмом. Якщо звернутись, наприклад, до визначення суті «живого» з позиції цього методу, можна зазначити, що «живе» дане людині (сприймається нею як щось відмінне від неживого) завдяки такій суб'єктивній здатності, як симпатія (співчуття). При сприйманні вона ніби відчуває біль і радість живого саме тому, що вона сама жива. Механічний робот не здатний відчути живе. Отже, «живе» як щось відмінне від неживого конституюється б сприйманні за участю симпатії. Це оригінальний, незвичний ракурс, під яким людина аналізує суще. А сам метод плідно застосовується в дослідженні діяльності свідомості. Його вади полягають у тому, що, повернувши суще до суб'єкта, він залишає поза увагою об'єктивний зв'язок, який існує між сущим і сущим, не бачить логіки розвитку сущого. Герменевтика. Цей метод набув значного поширення останнім часом. Він передбачає проникнення в смисл деяких феноменів на основі з'ясування їх місця та функції в культурі, тобто в контексті культури. Скажімо, смисл поняття «живе» з'ясовується на основі функціонування його в певній культурі (в Греції, наприклад, весь космос мислився як щось живе, механістичний світогляд зводив його до механізму тощо). Дух культури (ціле) є основою розуміння окремого (частини). Аналіз усіх філософських методів спростовує застарілі уявлення про те, що існують тільки два методи — діалектика і метафізика, утверджує думку про множинність філософських методів. Існування різноманітних шкіл і напрямів у філософії пояснюється саме різноманітністю філософських методів. 3. Функції філософії. Значущість певних знань залежить від їх ролі і місця в суспільному та індивідуальному людському бутті, тобто від їх функцій. Філософія виконує найрізноманітніші суспільні функції, що і забезпечує її буттєвість ось уже понад дві з половиною тисячі років.
В ходе анализа значений (смыслов) языка выделяются единицы его звуковой (или иной) материи, способные выполнять функцию означения. Предмет лингвистической теории составляют структуры, образованные этими единицами, способные выполнять смыслоразличительные функции различного рода. Реальное функционирование языка происходит всегда в рамках неязыковых контекстов и конкретных ситуаций общения, а эта сторона дела выражается уже в термине «речь». Язык существует, не иначе как реализуясь в коммуникациях, участвуя в процессах мышления и познания. В лингвистике объективно языковое исследование отрывает «язык» от исторически конкретного процесса языкового творчества. Язык как предмет объективного исследования теряет связь с сознанием и творчеством конкретного исторического субъекта. Субъект языковой действительности интерпретирует «язык» в «речи». Реализовавшиеся в лингвистике исследовательские позиции могут быть представлены так: 1. Первая из них (дискриптивная), провозглашает анализ фрагментов языка и совершенствование соответствующих методов основной задачей лингвистической науки. 2
1. Молитва як чинник духовності: богословські та філософсько-релігієзнавчі виміри
2. Методи та способи підключення до мережі Internet
3. Поняття, форма та функції Конституції України
4. Предмет, метод и функции политэкономии. Экономические школы. Экономические законы
5. Предмет, метод, методология и задачи науки административного права
9. Метод та засоби редокументування успадкованого програмного забезпечення
11. Моделирование процесса электростимуляции методом передаточной функции
12. Методы оптимизации функций многих переменных
14. Методы исследования функции внешнего дыхания
15. Зародження та функціонування спеціальних місій, як особливого виду дипломатичних відносин
16. Математичні методи та моделі в управлінні аграрним виробництвом
Набор ручек гелевых с блестками "Debut", 24 цвета. 
Глобус Зоогеографический, диаметр 250 мм. 
Фоторамка на 4 фотографии С34-016 "Alparaisa", 44x32,5 см (белый). 17. Методи та форми активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів
18. Обрання та функції Президента України
19. Предмет, структура, методы и функции политологии
20. Методи та засоби діагностування
21. Структура та функції умовиводу
25. Філософська культура особи та її суспільна значущість
26. Філософські аспекти кохання, часу і вічності, смерті та безсмертя в сонетах Шекспіра
27. Віра, Надія, Любов у філософсько-релігійних поглядах та етичній думці людства
28. Давньоіндійська та давньокитайська філософські системи
29. Природа і наука у філософському осмисленні
30. Традиції та особливості розвитку філософської думки України. Філософія нового часу
31. Построение графика функции различными методами (самостоятельная работа учащихся)
Сумка - термоконтейнер Lubby для бутылочки (твердая), 22,5 см. 
Беговел "Funny Wheels Basic" (цвет: оранжевый). 
Набор для творчества "Топиарий. Нежность". 33. Постмодернізм та українська історична наука
34. Метод моделирования в науке и технике, его объективное и логические основы
35. Анатомия и физиология как науки, изучающие структуры и функции человека
36. Апофатика - основной метод науки XXI века
37. Сущность и функции науки в современную эпоху
42. Сутність витрат та методи їх зниження
43. Функції Верховної Ради та Кабінету Міністрів
44. Філософські pоздуми Г.С.Сковоpоди пpо людське щастя
45. Предмет и метод экономической науки
47. Національний банк України та особливості його функціонування
48. Види комерційних банків, крітерії їх класифікації та особливості побудови і функціонування
Стул-стол для кормления Вилт "Алекс" (бежевый). 
Пластиковое лото. Силуэты. Комплект из трех игр. 
Комплект в коляску Карапуз "Цветочки", цвет: бежевый (3 предмета). 49. Наукові та прикладні основи охорони й управління родючістю солонцевих ґрунтів
50. Контроль дотримання порядку і процедур державних закупівель. Типові порушення та методи їх виявлення
51. Філософські проблеми геосистем
53. Аналіз основних методів та заходів запобігання проявам корупції в системі державного управління
57. Предмет і метод статистичної науки. Історія розвитку суспільної науки "Статистика"
58. Техніко-криміналістичні засоби та методи дослідження речових доказів
59. Функции государства, формы и методы их осуществления
60. Функції та принципи державного управління
61. Основні методи перекладу складних економічних термінів та термінів-словосполучень
62. Структура, семантика та словотворчі функції дієслів з германськими дієслівними префіксами
63. Интерполяция функции одной переменной методом Ньютона
64. Одномерная оптимизация функций методом золотого сечения
Каталка "Утёнок" с ручкой. 
Переносная люлька-кокон Фея, цвет: красная, арт: ФЕЯ_0005605-2. 
Наклейка "Дерево", 190x180 см. 65. Розрахунок інтегралів за допомогою методів Гауса та Чебишева
67. Численное интегрирование функции методом Гаусса
68. Розвиток писемності, освіти та науки в Київській Русі
69. Філософська культурологія Володимира Залозецького
73. Специфікація та виокремлення особливостей художнього методу в творчості Чарльза Діккенса
74. Ребрендинг бренду. Причини, суть та методи
75. Метод векторів та його застосування
76. Методы минимизации логических функций
80. Методи діагностики та лікування сенсоневральної приглуховатості
Дырокол на 4 отверстия, малый, черный. 
Именная кружка с надписью "Любимый дедушка". 
Трубка телефонная беспроводная. 84. Предмет, завдання та методи патології
85. Розробка сучасних методів ведення вагітності та пологів у жінок з остеопенічним синдромом
89. Міжнародні валютні ринки та їх функції
90. Механізм та методи регулювання зовнішньоекономічних зв’язків та діяльності
91. Загальні підходи та методи роботи з якістю
92. Кризове явище функціонування та розвитку організації
93. Методы, функции и автоматизация управления
94. Предмет и метод науки управления
96. Співвідношення форм та методів здійснення оплати праці для підприємств різного спрямування
Полка для ванной (сиденье) (голубой). 
Доска разделочная Regent прямоугольная с ручкой, 30x20x1,2 см. 
Мешок для обуви, цвет серый (арт. OM-846-5/1). 97. Філософські аспекти японської системи управління
98. Функции и методы менеджмента
99. Характеристика організаційних структур та методів керування ТОВ "Україна"
