![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Проблема життя і смерті в філософії |
Луганський Державний Коледж Економіки і Торгівлі КОНТРОЛЬНА РОБОТА З ПРЕДМЕТУ «ФІЛОСОФІЯ» Тема: &quo ;Проблема життя і смерті в філософії&quo ; 2006 р. Зміст Вступ Свідомість як філософська категорія Проблема життя і смерті Сенс життя, смерть і безсмертя людини Скільки жити людині? Як жити? Заради чого жити? Література Вступ Чи має життя сенс? Якщо так, то який саме? У чому безглуздий процес природного народження, розквіту, визрівання, зів'янення та смерті людини, як будь-якого іншого організму? Це постійні, чи так звані буттєві питання. Точніше, єдине питання: «У чому сенс життя?» хвилює та гризе у глибині душі кожну людину. Людина може на тривалий період забути про нього, поринути у побутові, повсякденні чи надособові проблеми, але життя влаштовано так, щоб зовсім знехтувати, проігнорувати це питання не може навіть найбільш байдужа та духовно спляча людина. Неминучість смерті та її провісників – старіння та хвороб, факт скороминучого зникнення у минулому миттєвостей життя з усіма їх позірними проблемами, є для кожної людини неусуваним нагадуванням про невирішене, відкладене питання сенсу життя. Отже, людина – істота вільна та усвідомлююча власну смертність – неминуче приходить до роздумів про сенс життя, і це не просто розумова вправа, а питання самого життя. Людина може поховати питання про сенс життя на дні власної «душевної могили», але тоді і життя її не відбудеться. Свідомість як філософська категорія Духовне життя – це одна із сутнісних характеристик людини. Різні аспекти духовного життя індивіду вивчають різні науки: психологія, нейрофізіологія, кібернетика та інші науки, по-своєму осмислюють його мистецтво та релігія. Філософію духовне життя цікавить з точки зору ролі його у вирішенні питання про місце людини у світі. Ще донедавна духовне життя людини фактично зводилося до свідомості, а до свідомості відносилось те, що може бути виразно сформульованим і висловленим мовою. Роль такої свідомості в житті людини досить значна, але не слід зводити до неї все духовне життя. Іноді поняття «свідомість» вживають у широкому значенні, позначаючи ним усе психічне життя людини. У цьому разі поняттям «свідомість» охоплюється не лише усвідомлений, а й підсвідомий рівень. Проте свідомість як психічне життя в цілому не адекватне духовному життю, оскільки останнє не зводиться до внутрішнього стану людини, а проявляється в діяльності, вчинках її. Духовне життя – це сам процес життя, а не лише психічне переживання його. Філософське осмислення поняття свідомості визначає в ньому свій специфічний аспект. Зокрема, свідомість розглядається як «клітинки» філософії. Це означає, що свідомість має бути визначена через співвідношення суб’єктивного й об’єктивного, скінченого та нескінченного. У суб’єктно-об’єктних відносинах духовне постає як суб’активна реальність (ідеальне), що протистоїть об`активній реальності (матерії). Але суб’єктно-суб’єктні відносини є набагато складнішими: зрозуміти духовний світ іншого суб’акта неможливо лише шляхом зведення до об`активних проявів. Тобто ідеальне має бути зрозумілим у єдності всіх трьох аспектів: суб’єктно-об’єктних, суб’єктно-суб’єктних, скінченого – нескінченного.
Проблема ідеального не зводиться так само і до способу існування його в указаних взаємовідносинах, але містить у собі питання щодо характеру взаємодії та взаємопереходу ідеального з його протилежностями: об’єктивною реальністю (у С-О відносинах), іншою суб’єктивною реальністю (у С-С відносинах) і кінцевою швидкоплинною реальністю (стосовно скінченого і нескінченного). У різних філософських тлумаченнях на перший план виходить той чи інший бік цієї складної проблеми. Для суб’єктивного ідеалізму ідеальне є суб’єктивною реальністю даного суб’єкта, що не має виходу ані до об’єктивної, ані до інших суб’єктивних реальностей. Ця позиція неминуче призводить до неможливості визначення існування чогось іншого (існую я один). Залежно від розуміння об’єктивної реальності матеріалізм тлумачить ідеальне або як функцію природи, або як функцію соціальної діяльності людини, що спирається на природні передумови. Перший напрям найбільш наочно виявляється у так званому вульгарному матеріалізмі, згідно з яким духовне життя – це удаваність, яка при детальнішому розгляді зводиться до фізіологічних процесів у мозку. Другий напрям розвивається у рамках діалектико-матеріалістичної філософії і розглядає ідеальне як особливу властивість, вищий продукт розвитку матерії, який має матеріальний бік, але не зводиться до матеріального. У межах цього напряму виявилися неоднозначні підходи до ідеального: воно або пов’язується з діяльністю людського мозку, або визначається функціонуванням його у рамках суспільного життя, за межами психіки окремої людини. Ці підходи мають рацію. Ідеальне не зводиться до матеріального, яке розуміють як фізіологічні процеси у мозку. Та матерія як філософська категорія означає будь-яку об’єктивну реальність і не зводиться ні до фізіологічного, ні до фізичного. Особливі властивості духовного життя не виводять її за межі в усіх відношеннях. Це зумовило третю точку зору, згідно з якою свідомість є і матеріальним, і ідеальним у різних відношеннях. Ідеальне є характеристикою свідомості як протилежності матерії у межах основного питання філософії. Поза цими межами свідомість, духовне життя підпорядковуються об’єктивним законам природи і є матеріальними. З точки зору об’єктивного ідеалізму в духовній сфері людини відображаються ідеальні основи самого буття. Ідеальне розуміють як «проект», прообраз світу, а матеріальне – лише як засіб, матеріал для втілення його. У духовному житті наявні дві паралельні течії, що не мають єдиної основи, – це ідеальна сутність та матеріальні механізми діяльності мозку, нервової системи – такою є позиція дуалізму або психофізіологічного паралелізму. Помилковість останніх двох підходів випливає із загальної критики об’єктивного ідеалізму та дуалізму. Водночас у цих позиціях наявні раціональні моменти і спроба віднайти коріння духовного життя, що не зводяться до матерії, яка вважається фізичною речовиною. Об’єктивне існування ідеального, як уже відмічалося, визнається й окремими представниками діалектичного матеріалізму. Наявність у самому фундаменті буття атрибутів, що явно виходять за межі фізичної реальності, і довів розвиток сучасної науки (кібернетики, синергетики).
Цей факт осмислюється у різних напрямах філософії ХХ ст. З усіх живих істот, які нам відомі, лише людина має свідомість. Свідомість є найвищою формою і результатом розвитку атрибута, загальної властивості матерії – відображення. Існують спільні риси в процесах, які відбуваються на різних сходинках розвитку матерії. В усіх випадках розвитку обов’язково присутня взаємодія. Також в процесі цієї взаємодії встановлюється певна відповідність структур явищ, систем, що взаємодіють. Крім того, «слід» взаємодії, відбиток структури одного з явищ впливає на подальше існування (поведінку) іншого явища. Ці спільні риси і становлять зміст поняття відображення. Відображення є процесом і результатом встановлення відповідності щодо структур будь-яких систем, які взаємодіють і впливають на їх подальше існування. Відображенню, як і матерії в цілому, притаманні властивості саморозвитку. Відображення, перед тим, як перейти до етапу духовного життя людини, проходить цілий ряд етапів відповідно до основних форм руху матерії. Вже у неживій природі відображення може бути не просто синонімом масово-енергетичного перенесення дії, а саме інформаційним процесом, суть якого пов’язана з відповідністю структур. У живій природі інформаційне відображення керує пристосованою поведінкою біосистем. Будь-який предмет у взаємодії з іншими предметами може стати і носієм масово-енергетичної дії, і гаслом, тобто носієм інформації. Фізична природа гасел може змінюватись, але суть не в ній, а у заміщенні одних структур іншими, у відповідності цим структурам. Еволюція біологічного відображення має такі основні тенденції: зростання лабільності (рухомості та активності) інформаційних зв’язків, розвиток попереджувального відображення, що у змозі передбачити ситуацію і планувати необхідні дії, спеціалізація та розвиток апарату інформаційного відображення. Мозок з його величезними можливостями – ось основний результат до соціальних етапів відображення. Розкриваючи еволюцію відображення, можна побачити глибоку спорідненість духовного життя людини з фундаментальними процесами природи. Проте специфічну сутність духовного життя людини формує лише перехід до рівня соціальної форми руху матерії. Мозок надає свідомості можливість працювати. Та цілі і зміст його діяльності задає не мозок як такий, а соціальний спосіб життя людини. Тому свідомість людини є таким інформаційним відображенням, що спроможне виступати як програма, що керує цією ділянкою. Духовне життя людини завдяки його невпинній внутрішній активності набуває ще однієї чудової властивості: воно не зводиться до функціонально-корисної програми, а набуває самоцінності, стає не просто працею, яка обслуговує існування людини, а й внутрішньою духовністю її. Свідомість має властивість універсальності. Це означає, що людина в принципі може відображувати будь-які властивості будь-яких предметів, які так чи інакше залучені до діяльності. Свідомість спроможна відображувати речі такими, якими вони є насправді, тобто має властивість об’єктивності. Свідомість також характеризується творчістю і опосередкована мовою.
Пока не узнаю, буду твердо убежден, что мы с ними -- вовсе не братья по духу. И о самом романе 334: -- Наверное, я заставляю страдать некоторых читателей, показывая им мир с масштабными, неразрешимыми проблемами вроде смерти либо налогов. Пусть даже наша система всеобщего благосостояния вовсе не напоминает некоторых тоталитарных чудовищ, заставляющих призывать к борьбе за свободу угнетенных масс. Тем не менее, радикальные решения ни в литературе, ни в жизни не могут проходить безболезненно. Почти вся научная фантacтикa рисует нам миры, где социальные преобразования -- с помощью простого символического бунта -проделывает некий сказочный герой. Однако в реальном мире такого быть не может, а потому нет никаких оснований считать, что будущее наше будет таким уж безоблачным. Но говорит ли это за то, что вся фантастика должна неукоснительно отражать реальности сегодняшнего дня? -- Я не утверждаю, что каждый писатель обязательно должен быть реалистом. Но ведь если ты говоришь о каких-то этических нормах, то ты просто обязан подчинять этим нормам свое воображение,-- да и мир обязан воспринимать во всей его полноте и сложности, Я всегда ищу в искусстве либо иронию, либо просто толику здравого смысла: я не желаю выслушивать красивую ложь в адрес нашей с вами жизни
1. Проблема простору у філософських і природничих науках
2. Проблема эрекции полового члена мужчины - это проблема женщины...
3. Смысл человеческого бытия. Проблема жизни, смерти и бессмертия
4. Проблема смысла жизни, смерти и бессмертия человека
5. Проблемы традиций в искусстве современных народных художественных промыслов
9. Проблема разума: традиции решения
10. Проблемы смерти и бессмертия
11. Екологічні проблеми промислових та побутових відходів
12. Традиция или идеология: основная проблема современного образования
13. Глобальні проблеми забезпечення життєдіяльності та якості життя людини
14. Сельское хозяйство Франции: традиции и проблемы
15. Проблемы совершенствования борьбы с причинением смерти по неосторожности
16. Проблема обрядовірства в житті та творчості Т. Шевченка
17. Опера Генри Пёрселла "Дидона и Эней": проблемы традиций и новаторства
18. Свідомість як філософська проблема
19. Проблемы жизни и смерти, отношение к смерти в различные исторические эпохи и в различных религиях
20. Специфика современных религиозных воззрений, проблема жизни и смерти
21. Екологічні проблеми зберігання та утилізації відходів
25. Проблемы существования внеземных цивилизаций
26. Происхождение жизни: абиогенез и панспермия. Гиперцикл. Геохимический подход к проблеме
27. Проблема происхождения и эволюции человека
28. Химическое оружие и проблемы его уничтожения в России
29. Демографические проблемы России
30. Пищевая промышленность Украины. Проблемы и перспективы развития
31. Проблема применения моделей устойчивого развития на региональном уровне
32. Проблемы добычи алмазов в Якутии
33. Проблемы формирования промышленности европейского севера России
34. Сырьевая и энергетическая проблема мира
35. Проблема ресурсообеспечения
36. Территориальная проблема Курильских островов
37. Глобальные проблемы человечества. Использование Мирового океана
41. Бюджетный дефицит и государственный долг: теория проблемы и ее проявление в российской экономике
42. Местные налоги: экономическая сущность, необходимость и проблемы взимания
43. Проблеми формування i виконання мiсцевих бюджетiв
44. Проблемы налогооблажения в странах переходного периода
45. Проблемы пенсионного обеспечения в РФ
46. Проблемы финансирования расходов на управление в Российской Федерации
47. Проблемы формирования доходной части бюджета Ханты-Мансийского Автономного Округа
48. Проблемы связанные с правами, свободами и обязанностями иностранных граждан и лиц без гражданства
49. Проблемы избирательного права современной России
50. ЛИЗИНГ: правовые основы и проблемы развития правового регулирования в РФ
51. Актуальные проблемы гражданского права
53. Проблема отношений всей России с Кавказом
57. Актуальные проблемы конституционно-правового развития в России
58. Проблема нераспространения и не использования оружия массового уничтожения (ОМУ)
59. Приватизация муниципального жилищного фонда: Проблемы и правовые последствия
60. Налоговая система России: сущность, проблемы, перспективы развития
61. Актуальные проблемы возмещения налога на добавленную стоимость при экспорте товаров за пределы РФ
63. Проблемы наказания несовершеннолетних
64. Проблема происхождения права
65. Проблемы страхования автотранспорта в России
66. Проблемы сочетания представительного и прямого правления
67. Проблемы законности в Российской Федерации
68. Договоры в сфере найма труда: проблемы отраслевого разграничения
69. Региональные проблемы экологической безопасности на полуострове Ямал
73. Основные проблемы культуры речи в СМИ
74. И.И.Крылов на Кавказских Минеральных Водах. Изучение проблемы
75. Проблема классификации языков
76. Философские проблемы фантастики
77. Проблема трагической судьбы России в повести А. Платонова "Котлован"
78. Философские проблемы в лирике М.Ю. Лермонтова
79. Культура, природа, человек. Проблемы и пути их решения
80. Перевод. Искусство перевода и его проблемы
82. Проблемы национального характера в русской прозе 20 века
83. Проблема освоения иноязычных заимствований русскоязычными индивидами
84. Синтаксические функции герундия в испанском языке. Проблема атрибутивного герундия
85. Этические проблемы в фильме Э. Рязанова “Дорогая Елена Сергеевна”
89. Проблемы генезиса капитализма в России
92. "Вторая опора" ЕС: проблемы построения и подходы
93. Проблемы современной Москвы
94. Sportster Voice 28.8 Инсталляция & Проблемы и решения
95. Проблема 2000 года и ее последствия
96. Проблема выбора средней величины