![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
Право
Адміністративна відповідальність |
СодержаниеВступ3 1. Адміністративне правопорушення4 2. Склад адміністративного правопорушення9 3. Адміністративна відповідальність16Висновок22Список використаної літератури23 Вступ Ключове місце у правовому забезпеченні адміністративної реформи посідає адміністративне право — найважливіша фундаментальна галузь правової системи України. Воно базується на положеннях Конституції України, законодавчих актах Верховної Ради, актах Президента та Уряду країни, актах центральних і місцевих органів державної виконавчої влади і тісно пов'язано з теоретичними положеннями таких суміжних юридичних дисциплін, як теорія держави і права, конституційне (державне) право, цивільне право, кримінальне право, кримінальний процес, кримінологія, трудове право та інших. Адміністративне право органічно пов'язано з виконавчою владою та державним управлінням. Воно виступає обов'язковим інструментом, за допомогою якого здійснюється реалізація державної виконавчої влади у формі державного управління. Його норми є правовою основою побудови й ефективного функціонування найбільш активної та потужної державної підсистеми — апарату державного управління. Безпосередньо нормами адміністративного права встановлюються державно-владні управлінські правовідносини та закріплюються права і обов'язки громадян, а також інших суб'єктів, що не мають владних повноважень, у відношеннях з представниками держави; встановлюються організаційні та правові засади функціонування всієї системи державної адміністрації; здійснюється розподіл повноважень між органами державного управління та їх структурними одиницями; визначаються принципи, методи, форми державно-управлінської діяльності. На сучасному етапі розвитку нашого суспільства метою адміністративно-правового регулювання є встановлення і регламентація таких взаємовідносин громадян, якими кожній людині має бути гарантовано реальне додержання і охорона у сфері виконавчої влади належних їй прав і свобод, а також ефективний захист цих прав і свобод у випадках їх порушення. В адміністративному праві традиційно виділяють дві частини — Загальну та Особливу. Загальна частина адміністративного права об'єднує норми, якими закріплюються основні принципи державного управління, регулюється правове положення його суб'єктів, визначаються методи та форми виконавчо-розпорядчої діяльності, встановлюється адміністративна відповідальність, регламентуються процесуально-процедурні питання у сфері державного управління. Особлива частина адміністративного права об'єднує норми, якими закріплюються правові основи виконавчо-розпорядчої діяльності держави в адміністративно-політичній сфері, в сферах економіки і соціально-культурного будівництва, підприємництва, міжгалузевого управління, а також забезпечення законності в державному управлінні. Зміст Загальної та Особливої частин адміністративного права взаємозалежні і складають єдине ціле. 1. Адміністративне правопорушення Поняття адміністративного правопорушення. Правопорушення, як це випливає з самого терміна, є порушенням права, акт, що суперечить праву, його нормам, закону.
Скоїти правопорушення — означає порушити право. Кожне окреме правопорушення як явище реальної дійсності завжди конкретне і має риси, що дозволяють розмежовувати кримінальні правопорушення (злочини), адміністративні правопорушення, порушення цивільного, трудового законодавства тощо. Конкретність кожного правопорушення полягає в тому, що воно здійснюється конкретною особою, у певному місці, у певний час, порушує конкретну норму конкретної галузі права, характеризується точно визначеними ознаками. Вивчення правопорушень та інших правових явищ, які з ними пов'язані, належить до найважливіших завдань будь-якої правової галузі. Не є винятком щодо цього й адміністративне право, більше того, тільки адміністративне й кримінальне законодавство містять статті, в яких закріплене поняття відповідного правопорушення. У Кримінальному кодексі України це ст- 7 &quo ;Поняття злочину&quo ;, в Кодексі України про адміністративні правопорушення — ст. 9 &quo ;Поняття адміністративного правопорушення&quo ;. У законодавстві інших галузей права подібних статей немає. Тому визначення відповідних видів правопорушень можна знайти лише в науковій літературі.Загальне поняття адміністративного правопорушення, як вже зазначалося, дає ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній розкривається його матеріальний зміст, юридична природа і соціальна сутність, а також визначаються важливі ознаки. Відповідно до даної статті, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Необхідно зазначити, що до прийняття нині діючого Кодексу (прийнято 7 грудня 1984 р., введено в дію 1 червня 1985 р.) законодавство України визначення адміністративного правопорушення не містило. У рамках колишнього СРСР поняття адміністративного правопорушення на законодавчому рівні вперше було сформульоване в Основах законодавства СРСР і союзних республік про адміністративні правопорушення, що були прийняті 23 жовтня 1980 р. До цього часу визначення адміністративного правопорушення було тільки в науковій літературі. Так, правила користування засобами морського транспорту досить великі і містять значну кількість приписів, які зобов'язують особу здійснювати чи не здійснювати певні дії. Проте порушення тільки двох пунктів з цих правил (пошкодження внутрішнього обладнання і куріння у невстановлених місцях на судні) спричиняє накладення адміністративних стягнень (ст. 115 КпАП). По-п'яте, юридичною ознакою адміністративного правопорушення є об'єкт посягання. Це діяння, що посягають на державний чи громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління. Конкретні об'єкти, посягання на які роблять діяння адміністративним правопорушенням, визначені статтями 41—212 Особливої частини КпАП. Дослідження юридичної природи адміністративного правопорушення, з'ясування його сутності й змісту пов'язане з питанням його громадської безпеки.
На відміну від цього визначення злочину, визначення адміністративного правопорушення (ст. 9 КпАП) не вказує на його громадську небезпеку. Більше того, термін &quo ;громадське небезпечний вчинок&quo ; стосовно адміністративних правопорушень законодавець не вживає. Звідси випливає припущення, що громадська небезпека не визнана універсальною властивістю усіх адміністративних правопорушень (проступків), а матеріальною, загальною їх ознакою є те, що вони &quo ;посягають на .&quo ;, тобто завдають збитків (заподіюють шкоду) державному і громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління. Водночас підстав для ствердження, що адміністративні правопорушення не належать до діянь громадське небезпечних, не так багато, як для того, щоб зробити протилежні висновки. Багаторічна дискусія з цього приводу за участю спеціалістів у галузі адміністративного, кримінального, цивільного права, теорії права, кримінології підстав для однозначного висновку не дає. Отже, з даного питання в юридичній науці найрельєфніше визначились дві позиції. Особливою частиною даного Кодексу, але через малозначущість не є громадське небезпечними. Отже, зазначають вони, у праві чітко закріплено, що малозначущий протиправний вчинок не є громадське небезпечним і не може розглядатися як злочин. Виходячи з цього положення, можна зробити два висновки. Перший: ознака суспільної небезпеки властива тільки злочинам, інші правопорушення позбавлені цієї якості. Другий: адміністративні правопорушення (проступки) не являють собою суспільної небезпеки; це суспільне шкідливі, антигромадські явища. Тому й відрізняються злочини від.адміністративних правопорушень тим, що злочини — діяння суспільне шкідливі, а адміністративні правопорушення — діяння лише шкодочинні. Прихильники оцінки адміністративних правопорушень як діянь, що являють собою певну суспільну небезпеку (А. Трайнін, А. Сахаров, М. Шаргородський, А. Піонтков-ський, Н. Малеїн, Є. Додін, Л. Коваль та ін.) виходять з матеріальної єдності усіх правопорушень. І злочини, й адміністративні правопорушення, й дисциплінарні провини, й цивільні правопорушення є до певної міри суспільне небезпечними діяннями. Тому суспільна небезпека — це ознака, властива їм усім без винятку. Відмінність полягає лише в ступені суспільної небезпеки. Злочини мають підвищений ступінь суспільної небезпеки. Адміністративним (та іншим) правопорушенням вона властива &quo ;меншою&quo ;, &quo ;невеликою&quo ;, &quo ;невисокою&quo ;, &quo ;незначною&quo ; мірою і не досягає того рівня, з якого починається застосування заходів кримінальної репресії. Підтвердження цієї позиції, на думку її прихильників, міститься в ч. 2 ст. 1 КК, де йдеться про те, які суспільне небезпечні діяння є злочинними. Звідси випливає обгрунтований висновок, що поняття суспільне небезпечного діяння значно ширше поняття злочину, тобто далеко не всі суспільне небезпечні діяння є злочинами. Підкріплюють дану точку зору дві обставини. По-перше, злочини і адміністративні правопорушення як соціальні явища дуже близькі між собою, а межі між ними досить рухливі й надто умовні.
Не хто нший, як пдсудний Фрк у 1940 роц видав наказ про знищення душевнохворих старикв. Як мнстр внутршнх справ гтлервсько Нмеччини, на чому наголосив у Суд свдок Гзевус, був повнстю нформований про широко розгалужену в третй мпер систему концентрацйних таборв про снуючий у них бузуврський режим. Значну роль вдграв пдсудний Фрк у пдготовц здйсненн агресивних планв гтлервського уряду. Вн був членом ради мнстрв з оборони мпер генеральним уповноваженим з питань адмнстрац. Вс документи, якими гтлервськ змовники «узаконювали» приднання до Нмеччини захоплених територй, одним з-помж нших гтлервських поспак пдписував також Фрк. Особисто Фрк як протектор Богем Морав несе вдповдальнсть за вс злочини, як здйснен гтлервцями на цй територ. Очолюване Фрком мнстерство внутршнх справ псля вроломного нападу гтлервсько Нмеччини на Радянський Союз брало найактивншу участь у створенн адмнстрац на захоплених територях СРСР. ¶з числа службовцв мнстерства внутршнх справ комплектувався в основному апарат нмецьких окупацйних властей на Сход
1. Адміністративна відповідальність
2. Адміністративна відповідальність в Україні
3. Адміністративна відповідальність юридичних осіб за порушення податкового законодавства
4. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення
5. Обмежена матеріальна відповідальність працівників
9. Дисциплінарна відповідальність в трудовому праві
10. Кримінальна відповідальність в Україні
11. Кримінальна відповідальність за ненадання допомоги, вимагання та зґвалтування
13. Кримінальна відповідальність медичних працівників
14. Кримінально-правова відповідальність за отримання хабара
15. Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення
17. Фінансово-правова відповідальність, як особливий вид юридичної відповідальності
19. Юридична відповідальність за порушення авторських та суміжних прав
20. Відповідальність в конституційному праві
21. Відповідальність за згвалтування
25. Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення
26. Юридична відповідальність за правопорушення в галузі екологічної безпеки
27. Чинники, що впливають на дальність і якість радіохвиль
28. Фінансовий аналіз роботи товариства з обмеженою відповідальністю "Променергозахист"
30. Адміністративно-юрисдикційна діяльність санітарно-епідеміологічної служби
31. Припинення адміністративних правопорушень
32. Стан та шляхи удосконалення обліку адміністративних витрат
33. Адміністративна реформа в Україні
34. Адміністративне право України
35. Адміністративне правопорушення
37. Адміністративні провадження
41. Загальні засади адміністративного судочинства в Україні
42. Модель адміністративного судочинства Австрії
44. Поняття адміністративного права та його місце у правовій системі держави
45. Поняття, система та принципи адміністративно-територіального устрою України
46. Принципи адміністративного судочинства та особливості їх застосування
47. Проблеми впровадження адміністративно-територіальної реформи в Україні
48. Склад адміністративного правопорушення. Адміністративне стягнення
49. Структура та особливості діяльності Адміністративного суду
50. Види адміністративних порушень митного законодавства
51. Адміністративне право: концептуальні підходи вчених дорадянського періоду
52. Адміністративне судочинство: концептуальні підходи українських вчених періоду незалежності України
53. Адміністративно-політичний устрій Запорізької Січі
57. Дальний Восток
58. Основные черты географии народного хозяйства Дальнего Востока
59. Транспортно энергетический комплекс Дальнего Востока
60. Освоение Сибири и Дальнего Востока
61. Открытие и освоение Дальнего Востока
62. Життя та діяльність І.П.Котляревського (Жизнь и деятельность Ивана Петровича Котляревского)
64. Введение в теплоэнергетику Дальнего Востока
65. Банковская система в России и пути её дальнейшего развития
66. Внешняя торговля Дальнего Востока
67. Поліграфічна промисловість України. II роль та перспективи розвитку
68. Анализ экономических и социальных результатов аграрной реформы на Дальнем Востоке
69. От кризиса к стабилизации. Дальнейшая судьба реформ в России
73. Из истории борьбы с опиекурением на русском Дальнем Востоке в 1910-1915 гг.
74. Створення, програми та діяльність Укр. і Рос. партій на поч. ХХ ст.
75. Россия на Дальнем Востоке: новая градостроительная концепция и православные храмы в русском стиле
76. О русской книге в Азиатско-Тихоокеанском регионе. Дальний Восток
77. Життя і творчість Івана Франка
78. Маркетингова сутність реклами
79. Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність
80. Сутність і види міжнародної міграції робочої сили
81. Ефективність управлінської діяльності і шляхи її формування
82. Поняття та сутність менеджменту
83. Восстановление и дальнейшее развитие народного хозяйства в Москве и Московской области
85. Некоторые направления дальнейшего развития брачно-семейного законодательства
89. Рассуждения о дальнейшем исследовании вопроса полового диморфизма в спорте
91. Суспільна свідомість та її структура
92. Математическая теория познания А.Ф.Лосева и возможности ее дальнейшего развития
93. Сбалансованість бюджета України
94. Эколого-экономическая характеристика Дальнего Востока
95. Организация пассажирских перевозок в дальнем и местном сообщениях
96. Інтегральна ефективність діяльності
98. Конкурентоспроможність торгівельного підприємства
99. Підвищення ефективності використання ОВФ в часі і вплив його на господарську діяльність підприємства