|
|
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
 |
|
Воєнна проза В.Астаф’єва в контексті “армійської” та табірної літератури |
Чашка "Неваляшка". 
Коврик для запекания, силиконовый "Пекарь". 
Гуашь "Классика", 12 цветов. У повоєнній світовій літературі табірна і тюремно-табірна тема міцно утвердилася, починаючи з документальних творів польських прозаїків у 40 – 50-і рр. (З.Налковська, С.Шмаглевська, Т.Боровський, Г.Херлінг-Грудзінський та ін.), автобіографічних романів І.Багряного (“Тигролови” – 1944, “Сад Гетсиманський” – 1950); дещо пізніше, у добу “відлиги”,– табірних повістей та оповідань О.Солженіцина, В.Шаламова та ін. У цьому контексті варто звернути увагу на близькість проблемно-образного і сюжетно-конфліктного рівнів поетики творів табірної тематики і зовсім іншого тематичного пласта літератури – умовно назвемо його “армійською” прозою. Ця тема виявила себе у творчості багатьох прозаїків у різних національних літературах, як у Європі, так і за океаном, які, пройшовши крізь досвід світової війни, намагалися узагальнити і виразити своє несприйняття адміністративної військової системи як такої, що породжує загрозу нового тоталітаризму. Крізь цю небезпеку вони гостро відчували ряд екзистенційних проблем, у вирішенні яких змикалися з екзистенціалістською інтелектуальною прозою та драматургією (Камю, Сартр), з драмою абсурду, з прозою “чорного гумору” в США тощо. Література в різних країнах, попри відмінність історично-соціальних, національно-культурних передумов і особливостей розвитку, помітно зблизилася саме на цьому терені – екзистенційна проблематика, конфлікт протистояння людини і тоталітарної Системи чи знелюдненого концтабірного Абсурду. Це зближення і породило той феномен, який ми назвали “армійською” прозою, щоб, не претендуючи на термінологічні нововведення, оперувати назвою як робочим, зручним і містким означенням. Для прикладу назвемо ті твори на армійську тему, які стали найбільш відомими у світі, перерісши інтерес до тематичної визначеності, піднявши саму тему на рівень містких суспільних і філософських узагальнень, завдяки чому й здобули своїм авторам міжнародне визнання: це романи американців Нормана Мейлера “Голі і мертві” (1948), Джеймса Джонса “Віднині і повік” (1951) та Джозефа Геллера “Пункт-22” (1961), чеського дисидента Мілана Кундери “Жарт” (1968) та російських письменників-дисидентів В.Войновича “Життя та незвичайні пригоди солдата Івана Чонкіна” (1979) і С.Довлатова “Зона” (1982). Ряд можна продовжити менш відомими для світового читача текстами, які, проте, справили значний вплив на свідомість сучасників. У колишньому Радянському Союзі, де тюремно-табірна тема була під забороною і якщо й проривалася, доходила до читача, то ненадовго й гомеопатичними дозами, будь-які зближення її з творами про армію, про війну, хоч і мимовільні з боку художників (адже від кінця 50-х рр. існував феномен воєнної прози), теж ретельно цензурою відкидалися. Про це свідчить і той факт, що героями творів про Велику Вітчизняну війну до появи оповідання М.Шолохова “Доля людини” (1956) – тобто до рішень ХХ партійного з’їзду – не могли бути люди із “заплямованою” біографією, як от колишні полонені, в’язні концтаборів, зрадники, поліцаї тощо. Вже далеко після шолоховського оповідання участь творів, у яких ця дражлива тема зачіпалася, була непевною: або їх “не помічали” й не передруковували, як “Його батальйон” В.Б
икова (а подеколи й зовсім не оприлюднювали – як перший твір одного з найвідоміших письменників фронтового покоління К.Воробйова “Це ми, господи”, як окремі розділи “Блокадної книги” Д.Граніна й А.Адамовіча), або навколо них зчинявся галас критичних дискусій, де твір міг і загубитися, бо його трактування були досить не однозначні. Один із показових прикладів тут – відомий російський письменник Віталій Сьомін з його автобіографічним романом про малолітнього “остарбайтера” “Нагрудний знак ОS ”. Хоча життя і побут армії та інших воєнізованих структур були важливою ланкою в житті повоєнного радянського суспільства, саме ця ланка в літературі не знаходила правдивого чи й просто проблемного відображення при тому, що “правдиве, багатогранне проблемне відображення” було альфою й омегою естетики радянської культури. Але що можна дізнатися про життя радянської армії з літератури? Можна назвати ряд ілюстративних творів масової белетристики, але правду читач дізнається лише від недавна – зі “Стройбату” С.Каледіна (1989), “Афганських оповідань” О.Єрмакова (1989), “Казенної казки” О.Павлова (1999) тощо. З цими творами виступили представники вже нового покоління не тільки в літературі, а й у кіно (фільм П.Тодоровського “Анкор, іще анкор!”, фільми С.Бодрова). Щодо письменників-фронтовиків, представників уже колишньої радянської воєнної прози, то більшість із них далеко не все змогла сказати своєчасно, вільно і почути неупереджену критику та адекватний читацький відгук. Доля “затриманого” воєнного покоління трагічна: це і вже згаданий К.Воробйов, і автор “ржевської прози” В.Кондратьєв, і маловідомий широкому загалові башкирський прозаїк, автор повістей “Атака” та “Ось кінчиться війна ” Анатолій Генатулін Показовим є факт з біографії Володимира Богомолова, чиї повісті “Зося”, “Іван” та роман про радянську контррозвідку “Момент істини” (“В серпні 1944-го”) були у 60-70-і рр. широко відомі. Після них письменник надовго замовк, і лише в 90-і роки знову прийшов до читача з новими повістями “про армію” (“В кригері” – 1993). Але як же ця армія повоєнних років відрізнялася від того, що писали про неї у власне повоєнний час, що пропагують ЗМІ й донині, що стало штампами в масовій радянській культурі! Зате вона значно більш схожа на ту, яку бачать С.Каледін та П.Тодоровський, О.Єрмаков та О.Павлов, С.Бодров та інші молоді митці. Очевидно, суть армійських проблем у літературі чи кіно міняється не від того, який період історії зображено: воєнний, повоєнний, застійний чи сучасний. Армія була і залишається не зразковою ланкою суспільства, де ідеали й цінності мають переважно героїчний характер,– армія несе в собі всі хвороби цього суспільства, усі його вади у збільшеному, загостреному вияві, бо армія в мілітаризованому суспільстві є квінтесенцією його мілітаризації, тоталітаризму, агресивного щодо зовнішнього світу, щодо окремої людини. Те, що писали Мейлер, Джонс, Геллер про американську армію воєнного часу, виявилося на диво схожим на те, що побачили Кундера у повоєнній чехословацькій, а Богомолов, Єрмаков, Каледін – у радянській армії від воєнного часу до нинішнього.
Щодо української літератури, то в ній від кінця 40-х років зусиллями найбільш шанованих, ще за життя канонізованих письменників-фронтовиків (М.Стельмах, О.Гончар), частково – О.Довженка в його “Повісті полум’яних літ”, творився міф про армію-визволительку (“Прапороносці” О.Гончара), про героїчну всенародну боротьбу з фашизмом (“Чотири броди” М.Стельмаха, “Циклон” О.Гончара), про славу, доблесть і честь Гіркі правдиві сторінки про воєнну і повоєнну дійсність у творах О.Довженка, Григорія і Григора Тютюнників, В.Близнеця, Є.Гуцала, В.Дрозда або залишалися поодинокими й розрізненими, десь на периферії літературного процесу, або з’явилися й були почуті пізніше, вже в роки перебудови й незалежності України. “Воєнна” українська проза була заглушена з самого початку, ще при корені, бур’янами “олауреачених” монументальних епопей на зразок “Прапороносців”, не змогла пробитися крізь редакторські й цензурні заслони у свій час і вже ніколи не буде створена. Але варто звернутися до творчості тих письменників-фронтовиків, які й досі продовжують вичерпувати свій і загальнонародний (у масштабах всієї колишньої імперії) воєнний досвід, доосмислювати його, виходячи через це осмислення на болючі сьогоднішні проблеми пострадянського суспільства. Однозначного їх сприйняття читацькою аудиторією, очевидно, вже не буде. І не тому, що нова воєнна проза (чи радше її продовження) не задовільняє когось своїм художнім рівнем – про це здебільшого не згадують . Полеміка триває щодо “правдивості” авторського свідчення, щодо правомірності показувати війну, армію, повоєнну розорену країну у невигідному світлі, згущувати фарби, драматизувати ситуації і т.п. В.Астаф’єв у “Післямові” до першої книги свого роману “Прокляті і вбиті” говорив про це як про очікувану реакцію: “Автор хорошо и давно знает, в какой стране он живет, с каким читателем встретится, какой отклик его ждет в первую голову от военных людей, поэтому посчитал нужным назвать точное место действия первой книги романа “Прокляты и убиты”, номера частей и военного округа, а также фамилии и имена уважаемых и тех не уважаемых людей, какие сохранила память” (“Новый мир”, 1992, № 12, с. 246). Насправді на точку зору “воєнних людей” стало не так багато читачів , до того ж саме того критика, хто писав про Астаф’єва раніше з глибокою повагою. Астаф’єв ніколи не сприймався як суто “воєнний” автор, та у критичних дебатах про воєнну прозу 70-80-х рр. постійно згадувалися його “Пастух і пастушка”, “Зорепад”, “Десь гримить війна”, деякі ранні оповідання. Причому в жодному з цих творів війни, власне, не було, а були глибокий тил, госпіталі, голод і холод, сирітство й невлаштованість, поневіряння й приреченість неприкаяних астаф’євських героїв – підлітків і молодих бійців, сиріт і вдів воєнного та повоєнного часу. В міру того, як розросталася головна автобіографічна книга письменника – “Останній поклон”, Астаф’єв усе ближче підходив до найболючішого, найжахливішого, що було ним і його ровесниками пережите на фронті, але до пори до часу залишалося десь “за кадром”, хоч уже й передчувалось у тих надривних інтонаціях, що постійно звучали в усіх творах письменника – від “Крадіжки” (повість про сирітське дитинство у заполярному дитячому притулку) до “Людочки” й “Печального детектива” (1986).
Правда, треба взяти на увагу, що це була козацька Терсько-Кубанська дивзя, а козаки, надто кубанц, прихильно ще ставилися до нацональних змагань; 4) в Кам'янц Штаб Головного Отамана Штаб Надднпрянсько арм, через свох представникв, вдверто вказували представникам Антанти на необхднсть утворити спльний протибольшевицький фронт. Роздл XXXI наступ Центрально армйсько групи бо з 23 до 27.V¶¶¶.P Друга фаза. Бо пд Фастовом. Сх. ч. 21. Наступ на Кив Центрально групи скомбновано так: на Фаств наступа 3-й корпус, за ним на залзницю Козятин Фаств повол скупчуться 11-й Галицький корпус. На Блу Церкву йдуть Запорожц. Червон пд Фастовом 24.V¶¶¶. поставили галичанам сильний опр; не зважаючи на це, хн позиц (на пвденний захд вд Фастова ст. Китайка-Ставище) цього ж таки дня, псля гарячого бою, проламано. Здеморалзований ворог подався дал на пвнч; Бригади 3-го корпусу переслдують його. Бо за Блу Церкву. Сх. ч. 21. Цкав бо точилися за посдання Бло Церкви. 24.V¶¶¶. 6-та Запорзька дивзя захопила Блу Церкву
1. Українські землі під владою Австрійської та Російської імперій
2. Виктор Астафьев после "деревенской" прозы
3. Соната С. Прокоф‘єва в контексті його віолончельної творчості
5. Одиноки ли мы во Вселенной?
10. Физическая подготовка иностранной армии
11. Патентование избирательных программ в контексте формирования концептуального рынка
12. Англия во время правления Георга V
13. Крушение Второй Империи и становление Третьей Республики во Франции
14. Доклад: Страны мира во второй половине XX века. Франция.
15. Проблемы Церкви и религиозного сознания в России во второй половине ХIХ - начале ХХ веков
Сушилка для белья напольная складная СБ-1Б, металлическая. 
Перчатки виниловые одноразовые, размер S, 100 шт.. 
Дневник "My Life Story" (бежевый). 17. Правовая система России во 2-й половине XlX - начале ХХ вв. Судебная реформа
18. Проблема Курильских островов в отношениях СССР/России и Японии во второй половине XX-нач. XXI вв.
25. Спецподразделения Армии Израиля: "Голани" (Special forces in Army of Israel Golani)
27. Молодёжная субкультура во второй половине ХХ века
31. "Стихотворения в прозе" И.С.Тургенев
32. Мольер "Мещанин во дворянстве" - сатира на дворянство и буржуа
Снежкобластер "Тройной". 
Набор маркеров для доски, 4 штуки. 
Лото "Животные". 33. Дискурс прозы Валентина Распутина: попытка бегства от "реальности"
34. Роман "Проклят и убит" В.П. Астафьева в контексте идейно-художественной эволоции творчества писателя
35. Стилистический анализ стихотворения в прозе И.С. Тургенева "Собака"
37. Особенности языка и стиля английской научной прозы
41. Русская эмиграция во Франции (на русском языке)
42. Оборона Киева 1941р. Трагедія армії Південно-Західного фронту. Генерал-полковник М. П. Кирпонос
44. Александровские Мореходные Классы во Владивостоке в 1890 - 1902 гг.
46. Оружие и снаряжение русской армии 16 века
47. Советский Союз во второй половине 80-х - начале 90-х годов
48. Становление феодального государства во Франции
Насадка для зубных щеток "Oral-B (Орал-би). Kids Stages Cars Miki Princess", 2 штуки. 
Одежда для куклы 42 см (теплый комбинезон). 
Форма для выпечки силиконовая "Медвежонок", 26x23,5x4 см. 49. Внешняя политика США во время правления Р.Рейгана
50. Лермонтовиана во французской историографии
51. Реформы и государственные преобразования в России во второй половине XIX века
58. Использование художественной литературы на уроках истории и во внеклассной работе
59. Государство и право на территориях, занятых белыми армиями
60. Гражданское общество в либеральном контексте
61. Постиндустриальное общество. Советский Союз во второй половине 60-Х - первой половине 80-Х гг.
62. События на Кавказе в контексте "Большой игры"
63. Развитие железных дорог мира во второй половине 19-20 вв.
64. Социально-экономическое развитие России во II половине XVII века
Бумага для офисной техники "IQ Selection", А4, 120 г/м2, 500 листов. 
Бейджи, 90х57 мм горизонтальные, с клипсой и булавкой, 50 штук. 
Фоторамка "Poster white". 65. Развитие физики во второй половине ХХ в.
67. Античная философия в контексте "научных" и вненаучных форм знаний
68. История получения цинка, его химические св-ва и применение цинка в промышленности
69. Учет вложений во внеоборотные активы
74. Переход России к рыночной экономике в опыте мирового контекста
75. Северо-Восточная Русь во второй половине XIII века
76. Политические коалиции в контексте теории рационального выбора
77. О формированиях в Красной Армии, которые были составлены по национальному признаку
78. Современная история России в контексте всемирно-исторических трансформаций
79. Боевые действия русской армии в середине 19 века
80. Военное и военно-морское искусство во время героической обороны Порт-Артура
Карандаши акварельные "Jumbo", 12 цветов, с точилкой. 
Ростомер деревянный (ростомер-пазл). 
Шкатулка для рукоделия "Цветочная поляна" 26x16x18,5 см. 81. Украина во время первой мировой войны
82. Общество Ассирии во второй половине VIII в. до н.э.
83. Исламская революция и курс на создание армии нового типа
84. СССР во второй половине 20-х гг.
85. Россия во второй половине XIX века
90. Культура Руси во времена татарского ига
91. Изменения в армии в правление Александра II
92. Системный анализ во внешней политике
93. История создания и деятельности Ирландской Республиканской армии
94. Финляндия во второй мировой войне
95. Кризис вооружения Русской армии в Первой мировой войне.
96. Римско-италийское рабовладельческое хозяйство во II-I вв. до Р.Х
Фломастеры с кистевидным узлом "Color peps brush", 10 цветов. 
Кружка "Лучшая Бабушка в мире", с рисунком. 
Пистолет с мыльными пузырями "Щенячий патруль", со звуком. 97. Новое предпринимательство во второй половине XIX
98. Украинские земли во второй половине XIX века
99. Экономическое развитие России во второй половине 40-х - 50-х гг.: новации и догмы
