![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Законодательство и право
История государства и права зарубежных стран
Культурна революція в Україні 1928-1939 років |
Реферат Культурна революція в Україні 1928-1939 років Виконала Учениця 10 с-г класу КЗ «Педагогічний ліцей» Вербова Яніна «Культурна революція» Перетворення в галузі культури, які мали здійснити більшовики, Ленін ототожнював з культурною революцією. На його думку, ця революція мала залучити народні маси до активної історичної творчості. Це були лише добрі побажання. Насправді тоталітарна держава вимагала від людини не активної життєвої позиції, а сліпої покори. Їй потрібні були виконавці — «гвинтики». Керівні діячі партії з великою підозрою ставилися до освіченого прошарку населення, який у Росії звикли називати інтелігенцією, хоча самі вони (за деякими винятками) належали до інтелектуальної еліти дореволюційного суспільства. У культурній політиці державної партії чудові декларації не збігалися з суворою практикою. Декларувалося, наприклад, що кожній людині повинні бути доступні інтелектуальні багатства, нагромаджені людством протягом віків. Однак сама партія надто вибірково ставилася до використання цих багатств. Ідеологізація культурного життя дійшла до крайніх меж і найвульгарніших форм. За межами дозволеного опинилися цілі культурні шари. Творче життя митців було настільки регламентованим, що інколи втрачало ознаки творчості. Методичному переслідуванню піддавалося релігійне життя людини. Йшов активний розпродаж культурної спадщини за кордон, оскільки уряд завжди потребував валюти. Під час реконструкції міст холоднокровно знищувалися унікальні храми, що стояли віками. Освіта Перший перепис 1897 р. засвідчив, що в Україні, вміли читати й писати лише 27,9 % населення. На початку XX ст. становище майже не змінилося. Наслідуючи російський приклад, РНК УСРР у травні 1921 р. прийняла декрет, за яким усе неписьменне населення віком від 8 до 50 років зобов'язувалося навчатися грамоти. Поряд з наркомосом УСРР та підвідомчими йому школами й культосвітніми закладами до справи лікнепу залучалися комсомольські й профспілкові організації, комнезами, кооперація, червоноармійські частини. Всю роботу координувала Всеукраїнська надзвичайна комісія по боротьбі з неписьменністю. Активістів лікнепу називали культармійцями. Перепис населення 1939 р. зареєстрував в Україні вже 85,3 % письменних у віці від 9 до 50років. Найважливішою проблемою загальноосвітньої школи вважалося переведення її на рідну мову учнів. Попри нестачу вчительських кадрів і підручників, будівництво національної школи просувалося досить успішно. 1925 р. в Києві діяло понад 90 шкіл: 49 російських, 35 українських, 7 єврейських, 2 польські, а також татарська, німецька, вірменська і навіть арабська. Не менш важливою проблемою було залучення до навчання всіх дітей відповідного віку. Навіть у 1927/28 навчальному році близько 30 % дітей шкільного віку ще залишалося поза Школою. Впровадження всеобучу розпочалося з осені 1930 р. Доводилося одночасно розв'язувати проблеми створення підручників, будівництва шкільних приміщень, підготовки кадрів. У 1932/33 навчальному році, як свідчать статистичні довідники, загальним навчанням було охоплено 98 % дітей віком до 10 років, а 95 % випускників початкової школи продовжували вчитися далі.
Проте більшу частину того навчального року в сільській місцевості лютував голодомор, в умовах якого годі було й говорити про навчальний процес. Різноманітність форм навчання зійшла нанівець. З 1932 р. запроваджувалася єдина структура загальноосвітньої школи: початкова (І — IV класи), неповна середня (І —VII) і середня (І — X). Стандартизація торкнулася і навчальних програм. Учителі у викладі матеріалу мали дотримуватися тексту підручника. Еталоном для розробки шкільного курсу вітчизняної історії з 1938 р. став сталінський «Короткий курс історії ВКП(б)». Вища освіта була відкрита лише для осіб, які були поза підозрою щодо відданості існуючому в країні режиму. Перевага при вступі надавалась членам партії і профспілок, червоноармійцям, вихідцям з робітників. Відновили свою діяльність університети, відкрились нові середні навчальні заклади. Однак недовіра до старих спеціалістів, підбір кадрів за класовою ознакою, масові репресії призвели до руйнування інтелектуальної і моральної спадкоємності української інтелігенції. Наступ адміністративно-командної системи нівелював творчу особистість, породжував повне безсилля перед сталінщиною Література Після прийняття в квітні 1932 р. постанови ЦК ВКП(б) &quo ;Про перебудову літературно-художніх організацій&quo ; творчість митців підпадала під контроль партії за посередництвом Спілки радянських письменників. Основним творчим методом проголошувався соціалістичний реалізм. Уславлення ролі партії та її вождів стало головним завданням діячів культури. Чимало талановитих творів майстрів слова змушені були час від часу оспівувати більшовицький режим, залишаючи поза увагою насильницьку колективізацію, голодомор та страхіття репресій. Саме в цей час широко відомими стають імена поетів П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, А. Малишка, М. Бажана, прозаїків А. Головка, Н. Рибака, П. Панча, Ю. Яновського та багатьох інших. Репресії 30-х років торкнулися близько 500 письменників і поетів. Не витримав переслідувань М. Хвильовий, загинув у таборах М. Зеров, був розстріляний Г. Косинка. Нищення молодої порослі представників української культури, літераторів і митців назвали &quo ;розстріляним відродженням&quo ;. Наука Під жорстким пресом терору опинилися науковці в Україні. Причому утисків зазнавали не тільки вчені-суспільствознавці, яких карали за найменший відступ від марксизму, а й працівники технічних галузей. Незважаючи на це, окремі вчені й колективи досягли вагомих успіхів в галузі фізики, математики, електрозварювання, біохімії і медицини. У 30-х роках в науково-дослідних установах України працювали відомі вчені: О. Богомолець, І. Курчатов, Л. Ландау, О. Палладій, М. Стражеско, М. Холодний. Релігія Духовна сфера підлягала жорсткому контролю. Критерієм її оцінки стало сталінське визначення соціалістичної культури, яка мала бути пролетарською за змістом і національною за формою. Все, що не вписувалось у рамки цієї формули, проголошувалось ворожим Висновки Терор налякав і деморалізував інтелігенцію, що виросла за часів радянської влади, позбавивши її незалежності думок та ініціативності. Таким чином, досягши значних успіхів у 1920-х рр.,
українська культура потрапила під жорсткий прес тоталітарного режиму.
Вже пд час пересування фронтв, восени 1939 року, Крайовий Провд ОУН на захдноукранських землях спрямував частину свох членських кадрв на захднй бк демаркацйно нмецько-совтсько лн та доручив органзувати там працю. Одночасно туди ж попливла хвиля уткачв вд большевицького переслдування. Органзуючи укранське нацональне життя на захд-нх окранах укранських земель поза большевицькою окупацю, формуючи там кадри свох членв симпатикв, розбудовуючи пдпльну мережу ОУН на Закарпатт та серед робтничо емAрац в Нмеччин, ОУН створила впродовж одного року сильну власну запльну базу. В цй прац брав дуже активну, кервну участь сл. п. Роман Шухевич. Вд початку 1940 року вн був членом Революцйного Проводу ОУН в тому ж роц став Крайовим провдником на захднх окранних землях, перебравши це становище псля сл. п. Мирона-Орлика, який вдйшов на укранськ земл пд большевицькою окупацю. Керуючи дяльнстю ОУН на ЗОУЗ (ЗахдньоОкранн Укранськ Земл), Роман Шухевич ставив
1. Культурная революция в Китае
2. Культурная революция 30-х годов
3. Общая характеристика русской литературы XX в. до великой социалистической революции
4. Соціально–політичне становище в Західній Україні 1945-1950 роки
5. Гадяцька угода 1658 року, її зміст та вплив на державницькі процеси в Україні
9. Адміністративне судочинство: концептуальні підходи українських вчених періоду незалежності України
10. Соціально-економічний розвиток Західно-Українських земель у складі Австро-Угорщини у ХІХ столітті
11. Вивчення усної народної творчості на уроках української літератури в 5-7 класах
12. Значення української літератури. Найбільші надбання. Місце серед слов’янських та іноземних мов
13. Розвиток усної руської і зокрема української літератури
14. Українська література 19 століття
15. Леонід Глібов та його вклад в українську літературу
16. Активізація пізнавальної діяльності на уроках української літератури
17. Українська література, як предмет вивчення у школі
18. Діяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області
19. Нові тенденції у культурному та духовному житті України в роки незалежності
20. Панас Феденко в українській революції 1917-1920 років
21. Революція 1917 року в Україні (лютий-початок липня 1917 року)
25. Українська національна революція 1649-1657рр
26. Культура України в 30-х рока
27. Культурные диспозиции прогрессивного рока (progressive rock) в рок-культуре
28. Українське телебачення в 1991-2000 роках: Становлення, функціонування, правова база
29. Державний лад України в роки Другої світової війни
30. Соціальні, економічні та культурні права громадян україни. Право на працю і відпочинок
31. Вибори народних депутатів України 2002 року: правозастосовча практика судів та виборчих комісій
32. Антифашиський Рух Опору в роки Великої Вітчизняної війни на території України
33. Військові події на території України у роки Першої світової війни
34. Голод в Україні в післявоєнні роки
35. Голодомор 1932-1933 років на Україні
36. Діяльність органів міліції Станіславської області в 1939-1946 роках. Історико-правовий аспект
37. Життя українського селянства в роки нацистської окупації 1941-1944 рр
41. Проголошення незалежності України та розгортання державотворчих процесів на початку 1990-х років
42. Роль голоду в українській національно-визвольній революції ХVII ст.
43. Сільські ради національних меншин в Україні в 20-ті роки ХХ ст.
44. Соціально-культурний розвиток України у другій половині XIX сторіччя
45. Суспільно-політичне та культурне життя України
46. Українська національна революція середини ХVІІ ст. Становлення української державності
47. Українське питання в політиціпольського еміграційного уряду та підпілля в роки Другої Світової війни
49. Чеська національна меншина в Україні в 20-30-ті роки ХХ століття
50. Культурний розвиток України в XV-XVII ст.
51. Роль культурных кодов в литературе постмодернизма
52. Політичне співробітництво України та Болгарії у 1991-2006 роках
59. Прибуткове оподаткування підприємств, проблеми та шляхи розвитку в Україні
60. Создание и регистрация Культурного фонда "Наследники Гейне"
61. Английская буржуазная революция 17в.
62. Буржуазная революция в Японии. Конституция Японии 1889г.
64. Роль Великой Октябрьской революции для России и мира. Была ли альтернатива февральской революции
66. Личность Ивана IV в историографии, литературе, искусстве
67. Мировая война 1939 - 1945гг.: точки зрения на причины возникновения и факторы развития конфликта
68. Революция 1905-1907гг. Избранное
73. Социально-экономические и культурные права и свободы граждан Российской Федерации
74. Кримінальний кодекс України (Проект криминального кодекса Украины, варианты 1998-2001гг.)
75. Экономико-правовой аспект временного вывоза культурных ценностей
76. Английская литература (представители)
77. Влияние туризма на экономику и социально-культурную сферу
78. Жанр в искусстве, литературе и журналистике
79. Литература и искусство в годы Великой Отечественной войны
80. Сюрреализм как направление в искусстве и литературе
81. Расцвет критического реализма в театральной культуре и литературе России
82. Культурная морфология О.Шпенглера "Закат Европы"
83. Германская мифология и ее культурное влияние
84. Культурные памятники Кировского района города Санкт-Петербурга
85. Национально-культурное развитие Исилькульского района на современном этапе
89. Культурно-историческая характеристика Кишинёва
91. Менталитет русского народа через призму русской литературы 19-го века
93. Тема "Революции" в Творчестве Блока
95. Сборник сочинений русской литературы с XIX века до 80-х годов XX века
96. Можно ли утверждать, что литература сегодня воспитывает читателя?