![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Особливості побудови орфографічного, тлумачного, словника синонімів, словника іншомовних слів, фразеологічного словників української мови |
Міністерство освіти і науки України Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини Інститут філології і суспільствознавства Кафедра української мови Реферат в науковому стилі про особливості побудови а) орфографічного б) тлумачного в) словника синонімів г) словника іншомовних слів д) фразеологічного словників української мови Підготувала: студентка групи факультету української філології Викладач: Розгон Валентина Володимирівна Умань-2009 рік План Вступ 1. Давня та сучасна українська лексикографія 2. Поняття словника 3. Орфографічний словник української мови 4. Тлумачний словник української мови 5. Словник синонімів української мови 6. Словник іншомовних слів 7. Фразеологічний словник української мови 8. Місце та значення словників у житті Висновок Література Вступ Словники бувають різні. Це і антропонімічні, двомовні і багатомовні перекладні словники, діалектні (чи обласні) словники, граматичні словники, словники сполучуваності, ідеографічні, семантичні й асоціативні словники, історичні, лінгвокраїнознавчі, і культурологічні словники, морфемні і словотворчі, зворотні, орфографічні, орфоепічні, синонімічні словники, словники антонімів, лінгвістичних термінів, словники іноземних слів, словники лінгвістичних термінів і енциклопедії, словники назв жителів, неологізмів, омонімів, паронімів, скорочень, словники епітетів, порівнянь, метафор, словники соціальних і професійних діалектів, мови письменників і словники окремих творів, словники-довідники труднощів мови, термінологічні словники тлумачні словники, топонімічні словники, етимологічні, фразеологічні та частотні словники. Тільки один цей перелік видів словників показує у якій великій кількісті галузей людської діяльності використовуються словники. Без словників важко було б відшукати професіоналів у тій чи іншій сфері, спілкування, зокрема – професійне, перетворилося б на хаосне, з постійним перепитуванням “що саме ви розумієте під цим, а що під тим”. Годі вже й говорити про міжнародне спілкування без словників для перекладу на іншу мову. 1. Давня та сучасна українська лексикографія Лексикографія (грец. від λ&epsilo ;ξ&io a;κό& u; — словник і γράφω — пишу), словникарство — розділ мовознавства, пов’язаний зі створенням словників та опрацюванням їх теоретичних засад. Відповідно до цього виділяють практичну і теоретичну лексикографію. Тісно пов’язана з лексикологією. Лексикографія виникла з практичних потреб пояснення незрозумілих слів, яке початково здійснювалося у вигляді глос, тобто тлумачення написів на полях і в тексті рукописів книг. Староукраїнська лексикографія. До часів Київ. Русі належать невеликі рукописні словники: «О именЂхъ и гл̃емыхъ жидовьскымь ıазыкъмь», «РЂчь жидовьскаго ıазыка, преложена на роускоую» та ін., у яких тлумачаться переважно бібл. особові імена й топоніми, окремі старослов’ян. слова: «Тълкъ о неразоумны(х) словесе(х) псалтырных» та ін., розкривається символ, або алегор. зміст деяких слів у Псалтирі: «Тълкованиіє неоудобь познаваıємомь въ писаныхъ рЂчемь», де перекладено малозрозумілі старослов’ян.
лексеми. На Русі перекладали також греко-візант. тлумачення власних назв. Активно розвивається в Україні глосографія впродовж 14 — 17 ст. Перший церковнослов’ян. укр. словник невід. автора «Лексисъ съ толкованіємъ словенскихъ словъ просто» (не раніше 50-х pp. 16 ст., залишився в рукописі) складено із заг. церковнослов’ян. слів, небагатьох антропонімів і топонімів, налічує 896 вокабул (при 127 словах немає перекладів). У словнику зібрано глоси з різних джерел, використано й попередні лексикогр. праці. Вокабули розміщено за алфавітом (проте внутр. абеткування не витримано), імена введено у формі наз. в. одн., дієслова — в 1-й ос. одн. теп. ч. Багато слів подано не в вихідних формах. Матеріали «Лексиса.» згодом використали Лаврентій Зизаній та Памво Беринда. Етапним в історії укр. Л. став перший друк, словник — «Лексисъ сирЂчь реченія въкратцЂ собран(ъ)ны и из слове(н)ского языка на просты(й) рускій діялекть истол(ъ)кованы» Лаврентія Зизанія (Вільно, 1596). Неоціненне значення в історії укр. лексикографії мав «Лексиконъ славенорωсскій и именъ тлъкованіє» Памва Беринди, що вийшов у друкарні Києво-Печерської лаври 1627 (2-е вид. — 1653, у Кутейнській друкарні під Оршею в Білорусі). У кін. 40-х pp. 17 ст. Єпіфаній Славинецький разом із Арсенієм Корецьким-Сатановським у Києві уклали «Лексиконъ словено-латинскій» (первісний список датується 1650) — церковнослов’ян.-лат. словник (бл. 7 500 статей). Осн. джерело вокабул «Лексикона словено-латинского» — «Лексиконь.» Памва Беринди. Автори використали також польс.-лат.-грец. словник польс. філолога Г. Кнапського. У реєстрі «Лексикона.» Єпіфанія Славинецького та Арсенія Корецького-Сатановського засвідчується чимало укр. лексики. Це — одне з найб. зібрань церковнослов’ян. лексики 17 ст. Українська лексикографія кінця 18 ст. — 1917. З появою нової укр. л-ри та літ. мови на нар. основі починається новий період в укр. Л. її основою в 19 ст. стала укр. жива розмовна та літ. мова. Збільшується кількість видаваних словників. До «Енеїди» І. Котляревського 1798 Й. Каменецький додав укладене ним «Собраніє Малороссійскихъ словъ, содержащихся въ ЭнеидЂ, и сверхъ того еще весьма многихъ иныхъ, издревле вошедшихъ въ Малороссійское нарЂчіе съ другихъ языковъ, или и коренныхъ Россійскихъ, но не употребительныхъ», що мало 972 слова. Тут подано чимало й таких специфічно укр. слів, яких немає в «Енеїді». Напр., тільки серед 77 слів на літеру «Б» їх 23: Байбакь «сурокъ», Баглаи «лЂнь», Байбаракъ «крытый тулупъ», Барканъ «заборъ», Биндюга «роспуски» тощо. З 2-ї пол. 19 ст. з’являються загальномовні укр. словники серед, обсягу. Першим з них був «Словарь малорусскаго нарЂчія» О. Афанасьєва-Чужбинського (1855; частина на літери А-3, бл. 6 000 слів), далі «Словарь малороссійскихь идіомовъ» М. Закревського (1861, 11 127 слів). У 1873 вийшла «Словниця української (або югово-руської) мови» Ф. Піскунова, у реєстрі якої бл. 8 000 слів, серед них чимало штучних та вигаданих типу дадій «датель», дадійка «дательница». Українська лексикографія 1917 — кінця 20 ст. Розвиток Л. у тій частині України, що входила до складу СРСР, можна поділити на кілька етапів.
Перший етап 1917 — поч. 30-х pp. характеризується, по-перше, активним розвитком Л. за кількістю та різноманітністю словників (за П. Горецьким, їх видано 131; особливо багато — 1918 та в часи українізації), зумовленим становленням укр. державності і, відповідно, виходом укр. мови на держ. рівень. Проте словники, що з’являються в цей час, неоднакові за наук. рівнем. Переважна більшість їх, як і раніше, — перекладні рос.-укр. і рідше укр.-рос., здебільшого спрямовані на задоволення практ. потреб соціального і вироб. життя (у сферах діловодства, права, виробництва і науки тощо). Особливо багато з’явилося термінол. словників. По-друге, прагненням відшукати і максимально повно подати народну, питомо укр. лексику (звідси, зокрема, насичення укр. частини статті в перекл. словниках не тільки синонімічними, а й численними видовими найменуваннями) або, в разі потреби, створювати слова з морфем укр. мови, а не запозичати з ін. мов. Осн. лексикогр. роботу проводили такі організації та установи: Комісія для складання словника української живої мови при УАН (у складі А. Кримського, В. Ганцова, Г. Голоскевича, М. Грінченко, А. Ніковського та ін.); термінол. словниками займалося Т-во шкільної освіти в Києві (1917), з 1918 — 19 — Термінол. комісії Укр. наук, т-ва в Києві та УАН, на базі яких 1921 утворено Інститут української наукової мови ВУАН (з 1930 — Інститут мовознавства). Найважливіші словники цього часу: а) перекладні загальномовні укр.-російські: «Словник української мови» Д. Яворницького (т. 1, 1920, А — К, бл. 8200 слів), який був задуманий як доповнення до «Словаря.» за ред. Б. Грінченка і містив тільки ті слова, яких у ньому не було або вони мали ін. знач.; «Словарь української мови» за ред. Б. Грінченка: 1924 його перевид. фотоспособом у Берліні в двох томах та 1925 — в одному томі малого формату, у 1927 — 28 здійснювалося його перевидання під назвою «Словник української мови» за ред. і з доповненнями С. Єфремова та А. Ніковського (вийшли т. 1 — 3 по літеру Н, потім видання було припинено), вийшли також словники В. Дубровського, Л. Савченка, О. Ізюмова та ін.; б) перекладні загальномовні рос.-українські: «Російсько-український словник» С. Іваницького і Ф. Шумлянського (т. 1 — 2, 1918, бл. 35 000 слів), який кілька разів перевидавався; «Практичний російсько-український словник» М. Йогансена, М. Наконечного, К. Німчинова і Б. Ткаченка (1926); «Російсько-український словник» ВУАН (відомий також під назвою «Академічний словник») за ред. А. Кримського та С. Єфремова і за участю В. Ганцова, Г. Голоскевича, М. Грінченко, А. Ніковського, що створювався членами Комісії для складання словника живої укр. мови і лишився незавершеним у зв’язку з політ. подіями: протягом 1924 — 33 вийшло окр. випусками три томи (по літеру П) із запланованих чотирьох. Незважаючи на певну недоопрацьованість укр. частини словника щодо адекватності перекладу та нормативності вживання (без належних семант. і стиліст. коментувань), він лишається багатим зібранням укр. лексики, а за обсягом укр. синоніміки значною мірою компенсував відсутність синонім.
Укранськ емгранти розпочали 1949 року друкувати за кордоном 9-томну «Енциклопедю Укранознавства», надсилали до ноземних бблотек, зокрема до унверситетських, розпочали видавати англйською мовою. Московщина затривожилася вдновила закрите 30 рокв тому видавництво Укрансько Радянсько Енциклопед, яке видало з нечуваною в УРСР швидкстю: вс 17 томв за 6 рокв. В цй «укранськй» енциклопед згадано тисяч москвинв, як не мали жодного стосунку до будь-чого укранського. Водночас не згадано тисяч славетних, широко знаних укранцв. Навть москвини закинули редакторам УРЕ запопадливе змосковщення лакузтво»[447]. Укранськ пзн ¶вани не спромоглися до 1917 року скласти видати повний словник укрансько мови та словники технчно-науково термнолог. Мали лише словник Б. Грнченка, далеко не повний, та й вн зявився випадково: московський уряд не дозволив спорудити памятника Т. Шевченков, збран на нього кошти використали на видання словника. Псля 1917-го заходилися поквапно укладати московсько-укранськ науково-технчн словники
4. Особливості клінічного перебігу та механізми формування функціональної диспепсії у підлітків
10. Призыв к единению в "Слово о полку Игореве"
11. Проблема автора в "Слове о полку Игореве"
13. Сопоставительный анализ русских слов ошибка, заблуждение, ляпсус и французских faute, erreur, lapsus
14. Заимствованные слова в региональной прессе на примере газеты "Чапаевский рабочий"
15. Как я представляю себе автора "Слова о полку Игореве"
19. Типы грамматических форм слова
25. Хронологические данные в "Слове о житии и о преставлении великого князя Дмитрия Ивановича"
26. Московский мещанин А.И. Бардин - "создатель" "Слова о полку Игореве"
27. Характеристика идей в "Слове о законе и благодати"
28. О постмодернизме замолвите слово
29. «Русское слово»
30. О значении и значимости слова "розовый" в книге А.Н. Бенуа "История русской живописи в XIX веке"
32. Слово о законе и благодати
34. Слово о Законе и Благодати
35. "Слова" Серапиона Владимирского
36. Однозначные и многозначные слова. Прямое и переносное значения слова
42. Поэтическое слово И. А. Бунина
43. "Немую боль в слова облечь..."
44. Художественные средства изображения в "Слове ..."
45. Композиция и ее роль в раскрытии идеи "Слова о полку Игореве"
46. Слово и фразеология в современной сибирской диалектной речи
47. Любовь к Отечеству и русское слово
48. "Слово.." - величайший памятник древнерусской литературы
49. Основные типы лексических значений слова
50. Причины появления новых слов
51. Семантические отношения между производящим и производным словами
53. Картины природы в "Слове о полку Игореве"
57. От слов к делу: как реализовать задуманное
60. Свобода слова как одно из фундаментальных прав человека
61. Надежная защита от обидных слов
62. Слово и молчание: аспекты взаимодействия
63. Сенсорные слова
64. Реклама: ключевое слово: "адекватность"
65. Крылатые слова и выражения
66. «Слово» об оппозиции Перун—Велес/Волос и скотьих богах Руси
67. Слово на Сретение Господне
68. Основные значения слова "общество"
69. Общество и общественное развитие словами древнегреческих философов
73. Метафорический потенциал слова и его реализация в поэме Т.С. Элиота The Waste Land
74. Слово о полку Ігоревім. Мова твору
75. Стилистический компонент слова и его лексикографическое отражение
76. Определения различных слов
77. Этимологический анализ слов как средство развития орфографической грамотности
78. Формирование фонемной структуры слова в детской речи
80. Слово в меняющемся мире: русский язык начала XXI столетия: состояние, проблемы, перспективы
81. Фонематический состав слов: традиционные фонологические школы и системная фонология
82. Словообразовательный разбор слова
84. Как слово наше отзовется? (Опыт исследования качества научного выступления)
89. Тема антимилитаризма на страницах периодических изданий «Свободного слова» (1898-1905)
91. “Слово про закон і благодать” Іларіона на уроці літератури у 9 класі
92. Ключові слова в художньому творі
93. Заимствование иноязычных слов в русском языке
94. Некоторые слова из учебника по Английскому языку для 9 классов спец. школ
95. Компьютерный морфологический разбор слов русского языка
97. Загадка древних русов, или что означает слово "русский"?