![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Діяльність дошкільника |
ВСТУП Навколишнє середовище постійно впливає на органи чуття людини, проте не всі подразники вона відображає однаково чітко. Захоплений своєю працею, робітник не помічає, що довкола нього відбувається, хоч на виробничій ділянці вирує життя: метушаться люди, гуркочуть механізми. З того, що залишається в полі його зору, одне сприймається чітко, а інше відступає на задній план і тільки в міру потреби включається в зону ясного бачення. Свідомість індивіда не спроможна відобразити все, що робиться навколо нього, не може з'ясувати водночас усі питання складного завдання. Для їх чіткого усвідомлення потрібне виділення окремих предметів і явищ дійсності та послідовне їх відображення. Можливості ясного бачення дорослої людини обмежуються 4—6 об'єктами одночасно. Тому вона завжди спрямована на щось, уважна до одних предметів і явищ навколишнього середовища й неуважна до інших. Функцію уваги можна порівняти з лінзою, яка збирає у фокус сонячні промені й запалює дерево. Так і увага збирає у фокус розумові сили людини й спрямовує їх на розв'язування проблем, що постають перед нею. Саме зосередженість на об'єктах дає змогу поглибити бачення, деталізувати явища та успішно розв'язати проблему. Якщо людина розпорошує пізнавальні і продуктивні сили одночасно на багатьох питаннях, у неї залишається менше сил, а звідси —слабкі результати. Послідовне зосередження уваги спочатку на одному питанні, а потім на іншому дає можливість глибше вивчати їх у всіх деталях і досягати вагоміших успіхів. Із численних сигналів оточення людина виділяє те, що необхідне для цілеспрямованої діяльності в даний момент, залежно від цього надаючи кожному об'єктові відображення певного значення. У взаємодії з навколишнім середовищем складається вибіркове відображення свідомістю предметів і явищ, що забезпечується увагою. Вибірковість, яка регулює пізнавальну й продуктивну діяльність, визначається можливостями особи та спрямованістю, метою її діяльності. Механізмами вибірковості уваги служать процеси довільної регуляції діяльності. В здатності довільно спрямовувати й зосереджувати увагу виявляється активність людини. Постановка й постійне уточнення мети діяльності викликають, підтримують, поглиблюють, розподіляють і переключають увагу. Увага завжди тісно пов'язана з діяльністю людини, забезпечує її свідомий характер, а також нею стимулюється і регулюється. Діяти — означає бути уважним до об'єктів діяльності. Напруження в діяльності завжди пов'язане з відповідним напруженням уваги. Увага слугує внутрішньою умовою психічної діяльності, завдяки увазі чуттєве відображення об'єктів зовнішнього світу відбивається у свідомості суб'єкта, а кожний акт цілеспрямованої діяльності доходить до свідомості. Саме від зосередженості уваги залежать повнота, чіткість і ясність нашого сприймання, уявлення, вирішення повсякденних проблем. Увага конче потрібна людині для виконання кожного навчального чи трудового завдання. Особливого значення увага набуває у засвоєнні нового знання. З цього приводу К.Д. Ушинський, зокрема, зазначав, що це основні ворота до свідомості, «єдині двері нашої душі», через які входять до нас усі відомості про навколишній світ, чуттєві дані і знання.
А П.Ф. Каптерєв зробив таке порівняння: «.Навчати неуважного — все одно що наповнювати водою діжку без дна». Уважність — запорука успіхів у розв'язанні проблем життя і діяльності! На вихователя покладено відповідальність за розвиток у дошкільників пізнавальних процесів. Розумова діяльність дитини багато в чому залежить від ступеня уваги. Пізнавальні процеси характеризуються вибірковістю і певною спрямованістю. Це пояснюється притаманною психіці особливістю, яка називається увагою. Дитина в перші місяці життя здатна зосереджуватись на предметах, виконуючи маніпуляційні дії з ними. Розвиток уваги передбачає підвищений рівень сенсорної, інтелектуальної і рухової активності дитини. Принципи керування діяльністю вихованців Принцип поєднання педагогічного керівництва з розвитком ініціативи та самостійності вихованців. У педагогічному процесі керівництво повинне підтримувати позитивні прагнення дітей. Звідси висновок - необхідно створювати умови для самоуправління. Принцип свідомості та активності учнів у навчальному процесі. Поєднання поваги до дитини вимогливістю. Вимогливість - міра поваги до особистості. Принцип опори на позитивне. Принцип єдності вимог школи, сім'ї, суспільства. Принцип врахування вікових та індивідуальних особливостей Вихователь використовує кожний момент для виховання в дітей уваги. Наприклад, звертається до дітей: «Я знаю цікаву казку про рибок. Я вам обов'язково розкажу її. Але раніше ви повинні поспостерігати за нашими рибками. Усе, що помітите, розкажіть усім». Або: «Васильку, постеж за білкою, чому вона сьогодні невесела. І розкажи мені». Про велике значення уваги в розумовому розвитку дошкільнят свідчить оцінка П.Я. Гальперіним цього процесу як згорнутої автоматизованої розумової дії — контролю, розвитку на його основі уважності й спостережливості. Постановка вихователем ускладнених вимог становлення в дитини здатності керувати своєю увагою. В цьому виявляється суть довільності цих процесів. Підвести до цього дітей можна, виховуючи н них інтерес до пізнання, прагнення до діяльності, постійно розвиваючи їхню допитливість. Встановлено, що довільність пізнавальних процесів і уваги ефективніше формується в ігровій діяльності Це підтверджує, що пряме навчання на заняттях повинне поєднуватися з різними іграми та ігровими прийомами, які підвищують інтерес дітей. Таке поєднання дає вихователеві можливість підтримувати пізнавальні процеси й увагу на достатньо високому рівні. Крім того, вихователі повинні враховувати, що довільність пізнавальних процесів якоюсь мірою стабілізується коли дитина керується суспільними мотивами поведінки і у своїй практичній діяльності прагне принести радість, задоволення навколишнім. РОЗДІЛ 1. ДІЯЛЬНІСТЬ У МОЛОДШОМУ Й СЕРЕДНЬОМУ ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ У перші роки дошкільного дитинства предметна діяльність поступається провідним місцем грі. Гра, малювання, конструювання (а також подібні з малюванням і конструюванням інші види продуктивної діяльності - аплікація, ліплення) остаточно оформлюються як самостійні види діяльності. 1.1 Предметна діяльність дошкільника Оволодіння діями із предметами в дошкільному дитинстві триває.
Дитина цього віку вже знайома з уживанням основних предметів, які застосовуюються у домашньому побуті,- одягу, посуду, меблів та ін., однак техніка їхнього використання ще досить недосконала. Те ж саме стосується вживання лопатки, совка, олівця, пензлика, тобто найпростіших знарядь. Удосконалювання технічної форми дій із предметами триває: дитина вчиться застібати ґудзики, зав'язувати шнурки на черевиках, копати, правильно користуватися олівцем. Такі дії засвоюються найуспішніше, якщо включені в приваблюючі дошкільника види діяльності. Він найохочіше застібає ґудзики на ляльковому платті, чим на власному, учиться тримати олівець у процесі малювання й т.п. Дії із простими, знайомими предметами перестають викликати інтерес. Тепер дитину приваблюють складні, малознайомі предмети та дії з ними. Він намагається розібратися в їхньому улаштуванні і призначенні: задає питання дорослим, а якщо це можливо, прибігає до самостійного «експериментування». Іноді воно кінчається плачевно: видавлюються очі ляльці, ламається заводна машина, але в цілому це - показник зростаючої допитливості дитини, його інтересу до навколишніх речей. Таким чином, предметна діяльність, видозмінюючись, дає початок допитливості, яка дуже важлива для розумового розвитку. З іншого боку, предметні дії починають засвоюватися й виконуватися у зв'язку з елементарним самообслуговуванням, допомогою дорослим у виконанні побутових обов'язків. У такий спосіб поступово відбувається перехід предметної діяльності в побутову і закладаються основи для наступного засвоєння трудових дій. 1.2 Сюжетно-рольова гра Будова гри. Перш ніж обговорювати особливості сюжетно-рольових ігор дітей трьох-чотирьох років, подивимося, з яких сторін вона складається і по яких ознаках ігри можуть розрізнятися між собою. Гра має певну тему. Діти грають в «родину», «поліклініку», «подорожі», «космонавтів», «зоопарк». Все це — різні теми ігор. Здебільшого тема гри береться з навколишньої дійсності, але часто виникають ігри на казкові теми («у Вінні-Пуха», «у Білосніжку та сім гномів» й ін.). Відповідно до теми будується сюжет гри — це ті події, які зображуються в грі. Сюжети ігор (за винятком самих примітивних) включають звичайно певну послідовність подій: мама годує дочку, потім веде її гуляти, укладає спати й т.д. Ігри на ту саму тему можуть мати різні сюжети. Наприклад, гра в «родину» в одних випадках може включати зображення прання, збирання, в інші - прогулянки, прийому гостей та ін. Розігруюючи той або інший сюжет гри, дитина бере на себе певну роль — мами, льотчика, лікаря та ін. Як правило, в іграх буває не одна, а дві або більше ролі. Інакше неможливо передати навіть нескладний сюжет - неможна зображувати маму, якщо в неї немає дочки, або лікаря, якщо йому нікого лікувати. Коли дитина грає одина, віна бере на себе одну роль, а інші ролі роздає іграшкам - лялькам, іграшковим тваринам. У спільній грі, що має декількох учасників, ролі розподіляються між дітьми. Вони діляться на головні й другорядні. Головна роль - роль людини, що по сюжету гри керує іншими. Це - роль мами (або папи) у родині, лікаря в поліклініці, капітана на кораблі.
СПЕЦСЛУЖБИ ДЕРЖАВНОГО ЦЕНТРУ УНР І ПАРТИЗАНСЬКО-ПОВСТАНСЬКИЙ РУХ НА ТЕРИТОРІЇ УСРР Питання взаємовідносин спеціальних служб ДЦ УНР з партизансько-повстанським рухом в УСРР викликає інтерес, оскільки діяльність розвідувальних і контррозвідувальних органів Центру була підпорядкована досягненню головної мети - всеукраїнського повстання і звільнення країни від більшовицької окупації. Задля цього спецслужби брали участь в організації партизанських і підпільних формувань, сприяли налагодженню зв'язку зі структурами Центру, здійснювали інформаційне забезпечення керівників партизанських та підпільних угруповань, координували роботу їх спеціальних ланок, аналізували одержані від них відомості, надсилали співробітників на місця для допомоги партизанам і підпільникам в підготовці й проведенні диверсійно-терористичних акцій та оволодінні правилами конспірації тощо. Дослідники історії радянських органів державної безпеки наводять такі дані: "Тільки за 1921 р. за завданнями польської розвідки ППШ направив на територію республіки близько 900 шпигунів, емісарів, ватажків петлюрівського підпілля, десятки озброєних загонів, які сприяли пожвавленню політичного бандитизму на Україні в 1921-1922 рр
1. Українська народна іграшка як засіб виховання дітей дошкільного віку
2. Музично-ритмічне виховання молодших школярів
3. Педагогічні умови виховання любові до Батьківщини у дітей дошкільного віку
4. Психологічні стани дітей дошкільного віку
9. Методика навчання стрибків дітей раннього молодшого та дошкільного віку
10. Особливості адаптації дітей старшого дошкільного віку з порушеннями мовлення до навчання у школі
11. Формування лексико-граматичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ
12. Шляхи підвищення ефективності занять з фізичного виховання дітей дошкільного віку
13. Виховання взаємодопомоги у дітей дошкільного віку
14. Негативні емоції у дітей 11-13 місяців як прояв прив’язаності до батьків
15. Особливості уяви у дітей дошкільного віку
16. Емоційна готовність дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі
17. Циклічність як загальна форма економічної динаміки
18. Біологічні ритми
19. Анатомо-фізіологічні особливості імунної та серцево-судинної системи системи в дітей
20. Анатомо-фізіологічні особливості сечової та ендокринної систем в дітей
21. Дефіцитні анемії. Хронічні розлади харчування в дітей раннього віку
26. Психологічні особливості дітей з затримкою психічного розвитку
27. Логіко-методологічні аспекти технічного знання
28. Экономические, социальные и культурные права (Економічні, соціальні та культурні права)
31. Представление и использование знаний об объектах
32. Программа контроля знаний студентов по дисциплине ЭРМ и РК в процессе учебы
33. Повышение эффективности процесса представления знаний
34. Применение психологических знаний в процессе оперативно - розыскной деятельности
35. Дидактические функции проверки и учета знаний и умений, учащихся по физике
41. Исследование знания юридических терминов
42. Логико-методологические аспекты технического знания
43. СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ВАЛОВОГО ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА
44. Роль социологических знаний в образовании и деятельности инженера
45. Задачи и методы теории знания
47. Становление и формирование научных знаний в России в XVIII столетии
48. Философия, религия и наука и их соотношения в философском знании (Доклад)
49. Уровни научного знания эмпирический, теоретический, метеотеоретический
50. Техническое знание: место и роль в жизни общества
51. Древние цивилизации и их роль в появлении естествонаучного знания
52. Истинные знания о жизни. Происхождение человека
53. Економічна теорія предмет і методи вивчення
57. О гуманизме, будущем России и социально-гуманитарном знании
59. Олена Пчилка - найкраще для дїтей
60. Ритмы, которые управляют миром
65. Макросередовище організації і необхідність його вивчення і врахування в стратегії розвитку
66. Как компании трансформировать знания в успех
68. Ассимиляция наукой древних знаний: личное бессмертие
69. Фреймовые модели представления знаний
73. Значение знаний о наследственности человека. Приобщение его к здоровому образу жизни
74. Программная система для e-обучения и контроля знаний при помощи закрытых тестов
75. К вопросу о компьютерных программах учебного контроля знаний
76. Роль интуиции и неявного знания в формировании стиля математического мышления
77. Вивчення оповідань Володимира Винниченка
78. Контроль знаний и умений учащихся по физике
79. Особливості контролю знань з математики
80. Проверка знаний и умений в обучении истории
81. Современные методы контроля и оценки знаний школьников
83. Дидактическая игра на этапе освоения знаний
84. Соціально-економічні умови виникнення і розвитку політичної системи суспільства
89. Предмет и задачи социальной психологии. Место социальной психологии в системе научного знания
92. В ритмах человеческого духа
93. К вопросу о концептуализации историко-педагогического знания
94. Обретая уверенность: роль знаний в постиндустриальном обществе
95. Применение компьютерного тестирования для контроля знаний. Мотивационный эффект
96. Религиоведческое знание как условие гармонизации отношений между религией и обществом
97. Психология религии: предмет, место в системе научного знания и методы исследования
98. Предмет и место в системе знаний
99. Жанр «Истории» и ловушки исторического и историко-литературного знания на рубеже тысячелетий
100. "Новая российская идентичность": исследование по социологии знания