![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Экономика и Финансы
Банковское дело и кредитование
Кредитна система США |
ЗмістФедеральна Резервна Система Рада Управління ФРС Федеральні Резервні банки Федеральний Комітет Відкритого Ринку Федеральна Консультаційна Рада Звіти Конгресу США Стратегія ФРС у керуванні грошово-кредитною політикою Попит на гроші Ринок грошей Наслідку змін у пропозиції грошей Наслідку зміни в попиті на гроші Стратегії керування грошово-кредитною політикою Вертикальна крива пропозиції грошей Горизонтальна крива пропозиції грошей Похила крива пропозиції грошей Вибір тактичних цілей Література Федеральна Резервна Система Федеральна Резервна Система по своїй суті еквівалентна центральним емісійним банкам інших країн, однак її організація відображає дух і букву федеральної політичної системи, характерної для будь-яких проявів суспільно-економічного життя США. Як свою основну функцію Федеральна Резервна Система формує і запроваджує в життя грошово-кредитну політику, тобто регулює ріст депозитів і кредитів комерційних банків і ощадно-позичкових інститутів. Контроль над грошово-кредитними відносинами дає федеральному уряду США могутній важіль керування економічною активністю і рівнем цін. Крім того, спектр адміністративної і контрольної діяльності ФРС на цьому не замикається. Він дуже широкий – від дії в якості податково-бюджетного (фіскального) агента Державного Казначейства і керування банківськими холдингами-компаніями до здійснення клірингу чеків і забезпечення необхідної кількості готівки. Федеральна Резервна Система складається з робочих органів трьох рівнів – Рада Управління ФРС; дванадцять Федеральних Резервних банків; приблизно 6000 банків-членів ФРС. Крім того, у ФРС входять як складова частина два комітети: Федеральний Комітет Відкритого Ринку (ФКВР) і Федеральна Консультаційна Рада. Федеральна резервна система незалежна організація. Вона не може бути скасована по примсі президента, конгрес теж не може змінити її роль і функції інакше, як спеціальним законодавчим актом. Тривалі терміни повноваження членів Ради мають на меті захистити та ізолювати їх від політичного тиску. Рада Управління ФРС Рада Управління складається із семи постійних членів, що призначаються Президентом США зі схвалення Сенату. Забезпечується рівне представництво членів Ради Управління від різних округів ФРС. Кожен громадянин США, що займає посаду в Раді Управління ФРС, може виконувати свої обов'язки повний термін, що складає 14 років і не перевищуючу цю цифру, однак має право подати у відставку раніше, доробити поточний дворічний семестр, або трохи продовжити своє перебування на цій посаді за рахунок “додаткових” семестрів. У випадку, якщо члени Ради Управління вичерпали терміни свого перебування в цьому органі (за винятком випадків смерті або відставки кого-небудь з них), Президент може призначити лише двох нових членів Ради за свій чотирирічний термін перебування при влади. Рада Управління ФРС очолює голова і його заступник (віце-голова). Президент США затверджує кандидатів на ці посади на чотирирічний термін. Тільки Рада Керуючих Федеральної Резервної Системи має необхідні повноваження для встановлення рівня обов'язкових резервів депозитних установ, а також, розділяє з Федеральними Резервними банками всю повноту відповідальності по проведенню операцій на відкритому ринку цінних паперів і визначенню найбільш прийнятних банківських дисконтних ставок.
Федеральні Резервні банки Інша важлива складова частина американської банківської системи - це дванадцять федеральних резервних банків (ФРБ), що є а) центральними банками б) квазісуспільними банками в) банками банкірів. Таким чином у США дванадцять центральних банків. Це відображає географічні масштаби, економічне розмаїття і наявність великого числа комерційних банків у цій країні. Через центральні банки здійснюються основні політичні директиви Ради Управління. Найважливіший з них – Федеральний резервний банк міста Нью-Йорка. Дванадцять федеральних резервних банків є квазісуспільними. Вони відображають симбіоз приватної власності і суспільного контролю. Їхній власник – комерційні банки відповідного округу. Для вступу у Федеральну резервну систему комерційні банки зобов'язані придбати частку участі в акціонерному капіталі ФРБ свого району. Але принципи політики, що проводиться Федеральними резервними банками, установлюються державним органом – Радою управління. Центральні банки американської капіталістичної економіки знаходяться в приватній власності, але керуються державою. Вони керуються не прагненням до прибутку, а випливають політиці, що з погляду Ради управління поліпшує стан економіки в цілому. Федеральні Резервні Банки роблять для депозитних установ теж саме, що депозитні установи роблять для людей. Вони приймають внески банків та ощадних установ і надають їм позички. У такий спосіб Федеральні Резервні Банки є “банками банкірів”. Крім того у Федеральних Резервних Банків є функція, що не виконують комерційні банки й ощадні установи: випуск готівки. Конгрес уповноважив їх пускати в звертання банкноти ФРБ, що утворюють пропозицію паперових грошей в економіці. Федеральний Комітет Відкритого Ринку Федеральний Комітет Відкритого Ринку (ФКВР) визначає і направляє всі процеси купівлі-продажу цінних паперів федерального уряду США Федеральними Резервними Банками. Федеральний Комітет Відкритого Ринку складається з 12 постійних членів: сім керуючих ФРС і п'ять президентів Федеральних Резервних Банків. Голова Ради Керуючих ФРС очолює цей орган, а президент Федерального Резервного Банку підтримує в ньому постійне членство в якості віце-голови. Усі 12 президентів Резервних банків зобов'язані бути присутнім на зборах Комітету; вони беруть участь в обговоренні виникаючих проблем, а сім президентів Федеральних Резервних Банків (не ввійшли в число постійних членів ФКВР) мають право дорадчого голосу. Федеральний Комітет Відкритого Ринку збирається на засідання вісім-дев'ять разів у рік для обговорення економічного становища і прийняття рішень з питань поточної грошово-кредитної політики. На кожній зустрічі розробляється визначена стратегія поточних операцій на відкритому ринку цінних паперів і директивою доводиться до керуючого Системою поточних операцій на відкритому ринку, що сполучає цю посаду з віце-президентом у Федеральному Резервному Банку в Нью-Йорку. Після цього Федеральний Резервний Банк Нью-Йорка проводить відповідно до плану реальні закупівлі, або продаж цінних паперів Федерального уряду США через дилерів, що спеціалізуються в цій області і мають свої представництва у Нью-Йорку.
Федеральна Консультаційна Рада Федеральна Консультаційна Рада складається з дванадцяти членів, кожного з який висуває й обирає зі свого середовища відповідний Федеральний Резервний Банк. Рада збирається 4 рази в рік, на спільне засідання з керуючими Федеральної Резервної Системи й обмінюються думками про широкий спектр фінансово-економічних і грошово-кредитних відносин. Члени Федеральної Консультаційної Ради доводять цю інформацію до відома Резервних Банків у своїх округах. Рада Управління не зобов'язаний виконувати рекомендації цього органа. Звіти Конгресу США Будучи органом Конгресу США, Федеральна Резервна Система представляє в Конгрес щорічний звіт про свою діяльність, а також, за вимогою Конгресу США, передає й іншу інформацію. У 1975 році контроль з боку Конгресу за діяльністю ФРС був посилений: голова Ради Управління ФРС із цього моменту на регулярній основі почала консультації з відповідними комісіями Конгресу для обговорення поточних економічних проблем, тактичних і проміжних цілей грошово-кредитної політики та планів її втілення в життя. Ці заходи призвели до більш тісного контакту і співробітництва між Конгресом США і Федеральною Резервною Системою. Закон про реформу Федеральної Резервної Системи 1977 року і Закон Хемфи-Хоукінса 1978 року (Закон про Повну Зайнятість і Збалансованість Росту) зобов'язали ФРС надавати звітні матеріали Конгресу США по ряду основних позицій і параметрів грошово-кредитних відносин кожне півріччя. Стратегія ФРС у керуванні грошово-кредитною політикою У жовтні 1982 року вищі керівники ФРС оголосили про нову зміну курсу. Його проведення передбачало зменшення уваги до регулювання росту грошової маси, розглянутої в дуже вузькому аспекті параметра М1. А також рівня незалежних резервів, і посиленню уваги до параметра М2 і М3. Крім того, ФРС декларувала швидке і гнучке реагування на усі виникаючі зміни у фінансово-економічних сферах, розуміючи під цим цілу гаму факторів: вплив змін правил урядового і банківського контролю на швидкість звертання грошей, стан економіки в цілому, умови функціонування світової економіки, проблеми міжнародної заборгованості. З іншого боку, ФРС продовжувала повідомляти межі росту параметрів грошової маси, однак не настільки строго коректувала виникаючі зміни, керуючись прийнятою тактичною установкою. У своїх повсякденних операціях ФРС стала приділяти основну увагу резервам, отриманим шляхом позики. Слідом за кризою, що охопила фондову біржу в жовтні 1987 року, Рада Управління Федеральної Резервної Системи почала випробувати дуже обґрунтовані побоювання, щодо занадто великої уваги до рівня резервів, отриманих шляхом позики, розглянутих як тактична мета грошово-кредитної політики яка приводить до різких коливань процентних ставок по федеральних резервних фондах. Після цього Федеральна Резервна Система направила свої зусилля на фіксацію норм відсотка федеральних резервних фондів у межах установленого діапазону. Така грошово-кредитна політика, що відрізняється еластичністю, плавними змінами і коректуваннями, важко піддається графічної інтерпретації. Її курс пролягає між крайностями грошово-кредитної політики, що жорстко фіксує кількість грошей з одного боку, і грошово-кредитної політики, що строго регламентує рівень норм відсотка – з іншої.
По нашей оценке, за первое полугодие валовый отток капитала из России составил 10,9 млрд. долл., что почти на 70 % больше, чем годом ранее, и эквивалентно 10,4 % ВВП России… Во втором полугодии будет происходить увеличение валового оттока капитала из страны, который по итогам года может составить около 25 млрд. долл…» Таким образом, и в условиях благоприятной конъюнктуры 2000 г. экономика РФ не стала привлекательной даже для отечественных инвестиций и кредитов предприятиям, действующим в сфере производства. Банки предпочитают обращать деньги в иностранные активы. В аналитической справке Центра экономической конъюнктуры при правительстве Российской Федерации «Состояние денежно-кредитной системы и расчетов в экономике в 2000 году» (Москва. 2001) говорится (выделение авторов справки): «Чистые иностранные активы кредитных организаций за 2000 г. увеличились (на 2,6 млрд. долларов США)… Рост чистых иностранных активов кредитных организаций указывал на общую низкую оценку банковской системой перспективности вложений в российскую экономику и на высокую приоритетность активных операций с менее рискованными иностранными активами… Доля кредитов реальному сектору экономики в совокупных активах банковской системы не превысила 30 %, при этом удельный вес кредитов отечественных банков в общем объеме инвестиций в основной капитал оставался очень низким — 3 %… Высокие риски инвестирования в реальный сектор экономики, а также дефицит надежных финансовых инструментов ограничивали масштабы проводимых кредитными организациями активных операций, что определяло наличие у них значительных объемов свободных денежных средств»
1. Грошово-кредитна система США
2. Федеральная резервная система США
3. Банковская система США: от зарождения до образования Федеральной резервной системы
9. Становление и развитие кредитной системы России XVIII-XIX столетии
10. Кредитная система Российской Федерации
16. Кредитна система комерційних банків в налагоджені платіжного і розрахункового механізму в Україні
17. деньги кредит банки денежно-кредитная система РФ
18. История зарождения и развития федеральной резервной системы США
19. Денежно-кредитная система и рынок ссудного капитала
26. Кредитная система государства
28. Кредитная система Российской Федерации
29. Кредитная система. Место и роль в ней центрального банка и коммерческих банков
30. Низовое звено кредитной системы
31. Коммерческие банки как фундамент кредитной системы
32. Анализ современного состояния кредитной системы России
36. Судова система США та Франції
37. Особенности образовательной системы США
41. Денежно-кредитная система и её структура
42. Денежно-кредитная система Франции
43. Денежные системы США Великобритании и России
44. Кредит. Сущность и роль. Кредитная система России
45. Кредитная система в восстановительный период 1926-1930 гг.
46. Кредитная система России в период НЭПа
48. Финансово-бюджетная система США
50. Види грошей. Кредитні гроші. Кредитна система України. Функції та операції Центрального банку
51. Деньги, банковская система и денежно-кредитная политика (на примере США)
52. Парламентские системы мира: США, Канада, Финляндия, Европа, Италия, Англия
58. Кредитно-денежная система в условиях перехода к рыночной экономике
59. Понятие финансов и место кредитных операций в финансовой системе
60. Банки. Кредитно-финансовая система
61. Система нормативно-правовых актов, регулирующих кредитные отношения
62. Кредитно-денежная политика государства и банковская система
63. Анализ развития кредитно-банковской системы Российской Федерации
64. Системы высшего образования России и США
65. Кредитно-банковская система
66. Кредитно-банковская система Республики Беларусь
67. Система показателей оценки финансово-хозяйственной деятельности кредитных организаций
68. Денежно-кредитная и банковская система. Регулирование денежного обращения
69. Реализация кредитно-зачетной системы в высшем образовании Франции
73. Модели эволюции кредитно-денежной системы
75. Стратегические бомбардировщики ВВС США
76. Происхождение Солнечной системы и Земли
77. Вселенная, Галактика и Солнечная система
78. Происхождение и развитие солнечной системы
79. Солнечная система в центре внимания науки
81. Солнечная система (Солнце, Земля, Марс)
82. Строение солнечной системы
84. Тросовые системы в космосе
85. Анализ устойчивости и поддержание орбитальной структуры космической системы связи
89. Бактериальная система секреции белков первого типа
90. Внешняя разведка США /CIA/
92. Финансово-кредитное управление развитием оборонного комплекса России
93. Экономико-географическая характеристика Юга США
94. Место США в мировом капиталистическом хозяйстве
95. Транспортная система (Восточного Казахстана)
97. Размещение продуктивных сил США
98. Экономическая система Дании
99. Широкозонная система спутниковой дифференциальной навигации (теоретический аспект)