![]() |
|
сделать стартовой | добавить в избранное |
![]() |
Экономика и Финансы
Менеджмент (Теория управления и организации)
Сутність планування, його види та особливості організації на підприємствах |
Міністерство освіти і науки України Національний університет харчових технологій Кафедра менеджменту Контрольна робота дисципліни: Сутність планування, його види та особливості організації на підприємствах Виконав: студент ЗЕіП - Vк. Базилевич С.Є. Зал. кн. 062040 Викладач: доцент кафедри менеджменту Рибачук-Ярова Тетяна Володимирівна Київ-2010 Зміст 1.Сутність планування, його види та особливості організації на підприємствах. 1.1 Планування діяльності підприємства як функція виробничого менеджменту 1.2 Система планів підприємства, їх класифікація 1.3 Зміст поточних планів підприємства Література 1.Сутність планування, його види та особливості організації на підприємствах Планування, як уже зазначалося, притаманне загалом усім сферам життя суспільства. Однак особливо актуальним воно є для складних ієрархічно структурованих систем, що забезпечують різноманітну економічну діяльність. Сучасне підприємство уявляється нині як надскладна відкрита соціально-технічна система, пов’язана специфічними відносинами з навколишнім середовищем. Об’єктом планування є його діяльність, здійснення різновидів якої потребує цільової орієнтації, визначеної в часі та засобах досягнення цілей. Цілі функціонування підприємства — це чітко й однозначно сформульовані наміри, подані у вигляді переліку основних показників, які підлягають досягненню й зазвичай мають кількісну оцінку. Вони задають напрям розвитку підприємства й відображають бажаний стан, якого необхідно досягти в майбутньому. Цілі можна визначити як кінцеві економічні результати діяльності підприємства, які воно планує отримати в заздалегідь установлені терміни. Вирізняють такі основні різновиди цілей підприємства: матеріальні (уречевлені); монетарні (грошові); соціальні (суспільні). Досягнення матеріальних цілей передбачає отримання певних матеріально уречевлених результатів, до яких належить передусім продуктова програма. Її виконання можна визначити як у натуральних, так і вартісних вимірниках. Монетарні (грошові) цілі — це очікувані в майбутньому фінансові результати, такі як вартість капіталу, прибуток або їхні окремі компоненти: надходження й виплати, доходи. До зазначених цілей відносять також забезпечення рівня ліквідності та її елементів: наявності обігових коштів, надходжень і виплати грошових засобів тощо. Монетарні цілі можуть характеризуватися як абсолютними, так і відносними показниками, наприклад, сума розрахункового прибутку й рентабельність власного капіталу. Соціальні цілі полягають у визначенні бажаних у майбутньому взаємовідносин між членами колективу на самому підприємстві (рівень доходів персоналу, цікава робота), а також становище підприємства щодо зовнішнього середовища, загалом — суспільства (імідж, захист навколишнього середовища). Частково така поведінка підприємства закріплена законодавчо й може вважатися не стільки власне цілями, скільки «рамковими» умовами діяльності. Поданим вище групуванням цілей аж ніяк не обмежується перелік можливих варіантів цільових настанов підприємства. Останнім часом особливої уваги заслуговують екологічні цілі, які орієнтують на забезпечення вимоги відтворюваності ресурсів і виготовлення екологічно безпечної продукції, та деякі інші.
У процесі уточнення завдань і досягнення цілей виникає низка проблем, розв’язання яких становить основний зміст управління підприємством. Класична схема цього процесу є досить формалізованою. Послідовність можна подати у вигляді шести основних фаз. Перша фаза — постановка проблеми. Сутність її полягає у визначенні завдання, що вимагає вирішення (проблеми). Для цього порівнянням фактичного стану з бажаним виявляють проблему; аналізують причини, що її викликали; з’ясовують і визначають загальні цілі, що є значущими для постановки проблеми на рівні підприємства, а також деталізовані задачі та підзадачі для її розв’язання з урахуванням наявних обмежень. Друга — пошук альтернативних рішень. На цій фазі визначають можливі дії (альтернативи): підбирають варіанти можливих рішень; формують уявлення про вплив чинників за кожною з альтернатив і спільних для них усіх; вибирають ті альтернативи, що підлягають докладному вивченню. Третя фаза — оцінювання. Тут оцінюють альтернативи за критерієм досяжності ними найважливіших цілей; оцінюють альтернативи в аспекті їхнього впливу на досягнення цілей за умов передбачуваності, а також за умов неоднозначних очікувань майбутньої ситуації в зовнішньому середовищі; моделюють наслідки реалізації альтернатив за умови зміни самих цілей та обмежень. Четверта — прийняття рішення. На цій фазі вибирають альтернативу, що підлягатиме реалізації: зіставляють і аналізують оцінені альтернативи, ураховують результати моделювання; вибирають для реалізації одну з альтернатив, що забезпечує досягнення мети найбільшою мірою. П’ята — реалізація. Для здійснення обраної альтернативи докладно розробляють план реалізації; віддають розпорядження про реалізацію, і вона розпочинається. Шоста — контроль. На цій фазі з’ясовують успіх реалізації: визначають результати виконання плану; порівнюють фактичні результати із запланованими; аналізують результати відхилень; у разі потреби приймають рішення про новий цикл розгляду проблеми. Змістове наповнення окремих фаз процесу управління є різним, але серед них слід виокремити фази 1—4 як суто управлінські, що утворюють комплекс операцій з підготовки рішення. Щодо фаз 5—6, то вони значною мірою належать до сфери оперативних рішень, пов’язаних із реалізацією поставлених завдань. Викладений вище методологічний підхід до процесу управління дає змогу уточнити місце планування як функції управління підприємством. Плануванням у широкому розумінні слід вважати процес прийняття управлінських рішень, які пов’язані з майбутніми подіями та здійснюються на основі систематичної підготовки. За своїм змістом це фази 1—4, а саме: систематична постановка цілей і підготовка необхідних для їх здійснення заходів. Планування у вузькому розумінні можна визначити лише як підготовку рішень (фази 1—3). Якщо ж рішення приймають без їх систематичної підготовки, інтуїтивно, то цей процес охоплює частково фази 1, 2, фазу 4. Фази реалізації та контролю виконання рішень (фази 5, 6) тісно пов’язані зі здійсненням плану й за своїм змістом частково теж належать до планування в широкому розумінні.
Процес планування має циклічний характер, цикли чергуються безперервно. Цілепокладання не закінчується з початком процесу вирішення проблеми й не є його першою фазою. Пошук і оцінювання альтернатив можуть розширити або звузити спектр цілей. Якщо в підприємства немає глобальних уявлень про цілі або вони не задані в попередніх процесах прийняття рішень, то може виникнути потреба в доповненні вказаного порядку фазою покладання цілей перед фазою 1. Місце планування та його зміст в аспекті управлінської діяльності можна уточнити, ґрунтуючись на іншій концепції, притаманній французькій школі управління. Згідно з нею розрізняють такі різновиди управлінських процесів: планування, регулювання й так званий пілотаж (чисте управління). Між окремими процесами, звісно, не існує чітких розмежувань. Процеси управління розглядаються від загального рівня (планування) до конкретного (регулювання). Це означає певну послідовність у здійсненні процесів: спершу визначають напрями розвитку підприємства, потім — способи досягнення мети, а відтак розглядають заходи. Отже, можна виокремити такий важливий момент: те, що для певного процесу є етапом рішення чи виконання рішення, може виявитися завданням для процесу, що відбувається на нижчому рівні управління підприємством. І навпаки, проблеми, що виникають на стадії «пілотажу» чи регулювання, можуть поставити під сумнів процеси, що відбуваються на вищій стадії. Виникають так звані петлі зворотної дії, що, з одного боку, сприяють підвищенню гнучкості управління, а з іншого — подовжують процес управління та збільшують його вартість. Тому краще уникати зайвих проблем, запобігаючи їх виникненню, аніж пасивно чекати їхньої появи. Аналізуючи планування через призму того чи іншого управлінського підходу, варто звернути увагу на два основні моменти процесу планування: по-перше, підготовка попередньо продуманого ескізу дій; по-друге, його безумовне включення в систему організаційних заходів. Така модель передбачає наявність надзвичайно якісного інформаційного забезпечення керівництва та інших відповідальних осіб. Їм мають бути відомі не лише наявні альтернативи, а й їх наслідки з урахуванням змін ситуацій у зовнішньому середовищі. Самі ж зміни мають бути прогнозованими, передбачуваними з певним ступенем імовірності. Якщо зовнішнє середовище підприємства характеризується зменшенням рівня передбачуваності, то це зумовлює необхідність урахування ризикованості рішень, що приймаються. Настання тієї чи іншої ситуації передбачається багатоваріантними розрахунками майбутніх результатів впливу різноманітних чинників. У разі частої повторюваності ситуацій може бути розрахована ймовірність настання цільового ефекту як статистична величина. Якщо ж це неможливо, то виходять з об’єктивної оцінки ймовірності. Оптимальним варіантом рішення вважається та альтернатива, яка в результаті послідовного (попарного) порівняння з іншими має найбільший ефект — найвищий сумарний ступінь досягнення мети. Для оптимізації можна скористатися таким інструментом, як матриця прийняття рішень. За обставин, що не дають змоги визначитися з імовірністю настання тієї чи іншої ситуації, рішення приймають за умов невизначеності, що передбачає вибір альтернатив за правилами міні-максу, макси-максу, песимізму-оптимізму тощо.
Газета «Комсомольская правда» у номері від 23 листопада 1932 р. засудила «комуністів і комсомольців», які «крали зерно… і виступали в ролі організаторів саботажу». Харківський обком партії розіслав на місця абсолютно секретні циркуляри, у яких ішлося про необхідність прискорити виконання державних заготівель зерна, інакше ті, кого це стосується, «муситимуть відповідати безпосередньо перед обласним відділом ДПУ». Протягом п'яти місяців 1932 р. 25–30 % сільськогосподарського керівництва середньої ланки заарештували. Партійна преса України взимку 1932–1933 рр. неодноразово повідомляла факти, коли українських комуністів, у тому числі обласних партійних керівників, виключали з партії, а то й заарештовували (див.: «Вісті». 1932. 30 листоп., 21 груд.; 1933. 1, 4, 9 січ.). Та ж сама газета у січні 1933 р. розповідала про голову колгоспу, який організував поголовний обшук, нічого не знайшов, після чого заявив: «Зерна немає. Ніхто його не крав і не одержав незаконно. Тому нема чим виконувати план». У результаті його самого звинуватили в організації «справжнього саботажу». * * * Незважаючи на подібні «збочення», заготівельна кампанія тривала
1. Ділові прийоми, їх різновиди та особливості організації
2. Злочинність неповнолітніх та її особливості
3. Педагогічні та психологічні особливості організації навчального процесу
4. Сутність бюджетної політики та аналіз її основних напрямків в сучасних умовах
5. Рельєф та ландшафтна організація
9. Недержавне соціальне страхування: сутність, організація, проблеми та перспективи розвитку в Україні
10. Сутність маркетингу та його сучасна концепція
11. Таїнство Хрещення і його сутність
13. Макросередовище організації і необхідність його вивчення і врахування в стратегії розвитку
14. Сутність та зміст сучасного менеджменту
15. Сутність витрат та методи їх зниження
16. Населення України, його динаміка, структура та особливості розміщиння
18. Національний банк України та особливості його функціонування
19. Організація та планування кредитування
20. Види комерційних банків, крітерії їх класифікації та особливості побудови і функціонування
21. Види та структура аудиторського висновку про перевірену фінансову звітність
26. Право водокористування та його види
27. Сутність та соціальне призначення держави
28. Поняття "культура" та її сутність
30. Міжнародні контракти: сутність структура види
31. Соціально-економічна сутність зовнішньоекономічної діяльності та завдання її статистичного вивчення
32. Поняття та сутність ефективності управління
33. Сутність організаційних змін
34. Види учіння та особливості мотивації учбової діяльності
35. Психологія свідомості. Питання про природу душі: душа як особлива сутність
36. Організація та ефективність використання митних складів при експорті-імпорті товарів
37. Сутність та систематизація митних режимів при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності
41. Виникнення та сутність екологічного маркетингу
42. Закон вартості: сутність та основні функції
43. Соціально-економічна сутність приватизації та її роль у трансформації відносин власності
44. Фінансова санація підприємства: сутність, роль, джерела та порядок здійснення
48. Природно-ресурсний потенціал, його суть та структура
49. Особливості теріторіальної організації залізничного транспорту
50. Інфляція, її суть, види та соціально-економічні наслідки
51. Економічное районуванне, його суть та значення
53. Позичковий капітал підприємства, його ознаки та складові
58. Державне управління охороною праці та організація охорони праці
60. Організація, нормування та оплата праці на виробництві продукції садівництва
61. Організація, нормування та оплата праці на вирощуванні кормів
62. Економічна сутність виробничих запасів
63. Організація бухгалтерського обліку в Мексиці та Норвегії
64. Організація бухгалтерського обліку в США та Білорусії
65. Організація і методика про проведення аудиту фінансової звітності та фінансового стану підприємства
66. Організація обліку в Франції та Люксембурзі
67. Організація обліку та контролю в Біловодському районному центрі зайнятості
68. Організація роботи та документне забезпечення районної Ради
73. Банківське право України: Нормативно-правове регулювання та особливості
74. Загальні засади та нормативно-правова база організації навчального процесу
77. Організація захисту державної таємниці в Росії
78. Організація роботи органів та посадових осіб місцевого самоврядування
79. Поняття зобов`язання в римському цивільному праві і його види
80. Поняття та особливості бюджетного контролю
81. Поняття, ознаки та особливості процесуального становища відповідача в цивільному судочинстві
82. Предмет, система та основні поняття курсу "Організація судових та правоохоронних органів"
83. Структура та особливості діяльності Адміністративного суду
84. Сутність держави
85. Сутність і сфера міжгалузевого управління
89. Діловий текст. Його редагування та виправлення
90. Роль інформаційних систем в організації економічного аналізу та аудиту
91. Інвентарна реформа 1847-1848 рр. та особливості її проведення на Правобережній Україні
92. Види та порядок проведення вейвлет-аналізу
94. Маркетингова інформація та її особливості як об’єкта автоматизованої обробки
95. Організація роботи малого торговельного підприємства та шляхи підвищення її ефективності
96. Сутність багаторівневого (мережевого) маркетингу як бізнесової концепції
97. Сутність міжнародного маркетингу
98. Що таке маркетинг? (сутність концепції маркетингу)
99. Ефективність використання логістичних схем руху матеріальних запасів та продукції на підприємстві